Методичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних районів
Галузева структура характеризується складом і кількісним співвідношенням галузей промисловості в загальному обсязі промислової продукції. Головними показниками галузевої структури промисловості є: співвідношення продукції груп "А" і "Б", співвідношення продукції добувної та обробної галузей промисловості.
Для визначення галузевої структури промисловості використовують три групи економічних показників:
1) частки валової, умовно чистої та чистої продукцій промисловості;
2) частки основних і оборотних фондів галузі у загальному обсязі основних і оборотних фондів промисловості;
3) частки працівників, зайнятих у певній галузі промисловості, у загальній чисельності працівників, зайнятих у промисловості.
Найчастіше застосовується перша група показників.
Усі галузі промисловості відрізняються за рівнем матеріало-, фондо-, капітало- і трудомісткості, енергоємності своєї продукції.
Витрати окремих ресурсів і випуск нової продукції визначають у вартісному або натуральному вираженні. Для їх розрахунки) використовують такі показники:
1) матеріаломісткість виробництва:
Зм
Мм = ----
Пр
де Зм — витрати матеріалів, грн.. або т; Пр — річний випуск продукції, або грн, або шт., або т;
2) енергоємність виробництва:
Зе
М = ----
Пр
де Зе — витрати енергії, кВт • год;
3) фондомісткість виробництва:
Вф
Фм = ----
Пр
де Вф, — вартість основних фондів, грн;
4) капіталомісткість виробництва:
Вкв
Км = ----
Пр
де Вкв – вартість капіталовкладень на спорудження об'єкта, грн;
5) трудомісткість виробництва:
Зп
Тм = ----
Пр
де Зп — затрати праці, людино-год.
Для конкретного аналізу територіальної структури промисловості потрібно визначити її окремі елементи. У загальному розумінні такими елементами є промислові територіальні утворення — форми територіального зосередження промислового виробництва.
У промисловості вони представлені двома формами: промисловими угрупуваннями і промисловими комплексами. Ці форми характеризуються насамперед інтенсивністю внутрішніх зв'язків. Для промислових угрупувань характерні зв'язки на основі спільності транспортно-географічного положення і територіальної близькості використовуваної інфраструктури. Для промислових комплексів основними є зв'язки комбінування та кооперування виробництва.
Елементи територіальної структури промислових комплексівподіляють на прості, складні галузеві та складні інтегральні.
До простих елементівналежать галузеві та багатогалузеві центри. Це територіально неподільні форми зосередження промислових підприємств.
Галузевий промисловий центр— населений пункт, у якому розміщено кілька підприємств однієї галузі.
Багатогалузевий центр— населений пункт, у якому розміщено кілька підприємств різних галузей.
До складних галузевих елементівналежать: галузевий спеціалізований промисловий кущ, галузевий промисловий район і галузева промислова зона.
Їх характерною особливістю є те, що вони формуються переважно з підприємств однієї галузі й територіально поділяються на галузеві центри або елементарні комплекси.
Галузеві спеціалізовані промислові кущівиділяють на базі підприємств, що видобувають паливо, руду та нерудні корисні копані ми, переробляють ліс і розташовуються у різних населених пунктах, але недалеко одне від одного. Усі вони спільно виробляють кінцевий продукт, використовуючи одне джерело сировини. Промислові кущі можуть бути й багатогалузевими.
Галузеві спеціалізовані райони— це складна форма територіального зосередження і розміщення підприємств певної галузі або підгалузі промисловості, що розвивається на конкретній території під впливом природних та економічних факторів. Властивістю спеціалізованих районів є переважання однорідних промислових підприємств, які використовують однорідну сировину і випускають подібну кінцеву продукцію. Так, у промисловому комплексі України вирізняють такі важливі галузеві спеціалізовані промислові райони: Донецький вугільнопромисловий, Криворізький залізорудний, Прикарпатський нафтопромисловий та ін.
Якщо група галузевих спеціалізованих районів охоплює суцільний ареал поширення, то таке утворення називають галузевою спеціалізованою зоною. Зона часто виходить за межі великого регіону й охоплює територію кількох сусідніх районів (наприклад, вугленосна зона, зона залягання і видобутку нафти, зона машинобудування).
До складних інтегральних елементівтериторіальної структури промисловості належать: територіальні системи промислових вузлів, промислових агломерацій, багатогалузевих промислових районів.
Найпоширенішими одиницями територіальної структури є промислові вузли. Промисловий вузол— це локальний промислово-територіальний комплекс. Він може об'єднувати промислове виробництво в одному або кількох промислових центрах на відстані, доступній для щоденних трудових поїздок населення. Промислові вузли поділяються на класи: найбільші, великі, середні та невеликі. Критерієм належності до певного класу можуть бути показники вартості основних виробничих фондів або кількості промислово-виробничого персоналу.
Внаслідок надмірної концентрації виробництва виникають суцільні скупчення промислових об'єктів та виробничої інфраструктури у промислових центрах і вузлах, що розміщені недалеко один від одного і взаємодіють між собою. Таке економічно нерозривне промислове утворення називають промисловою агломерацією.
Якщо промислова агломерація розвивається на основі одного великого промислового центру, то її називають моноядерною (Київська, Харківська, Одеська, Львівська).
При злитті в єдине нерозривне промислове утворення декількох промислових центрів застосовують термін поліядерна агломерація (Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська).
Промислову агломерацію слід відрізняти від міської, що формується на базі міських поселень і розглядається як локальна система вищого рівня в міському розселенні.
Один із найскладніших інтегральних елементів територіальної структури — багатогалузевий промисловий район. Порівняно з промисловим вузлом і промисловою агломерацією, багатогалузевий промисловий район є системою вищого порядку. Так, у межах України виокремлюють такі багатогалузеві промислові райони, як Донецький, Придніпровський, Північно-Східний (Харківський), Столичний (Київський), Прикарпатський тощо.
Виявлення територіальної структури промисловості передбачає декілька основних етапів. Спочатку потрібно проаналізувати природні ресурси, що є на території, особливості розселення населення і розміщення основних галузей промисловості. На цьому етапі виявляються головні центри зосередження промислового виробництва і центри перспективного розвитку промисловості.
Потім встановлюються межі окремих форм зосередження промислового виробництва на основі виробничих, трудових комунікаційних зв'язків та зв'язків промислового "сервісу" (що обслуговують виробничі потреби). Аналіз територіальної концентрації промисловості дає можливість встановити основні ядра промислових утворень, що є каркасом територіальної структури.
До найпоширеніших форм територіальної концентрації промислового виробництва належать промислові центри і вузли. Як елементи територіальної структури промисловості вони виконують різні господарські функції. Зокрема, є такі, де переважає видобуток або обробка сировини, важка індустрія чи виробництво предметів споживання.
Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!