Методичні засади структурного аналізу промислових комплексів економічних районів



 

Галузева структура характеризується складом і кількісним співвідношенням галузей промисловості в загальному обсязі про­мислової продукції. Головними показниками галузевої структури промисловості є: співвідношення продукції груп "А" і "Б", співвід­ношення продукції добувної та обробної галузей промисловості.

Для визначення галузевої структури промисловості використову­ють три групи економічних показників:

1) частки валової, умовно чистої та чистої продукцій промисловості;

2) частки основних і оборотних фондів галузі у загальному обсязі основних і оборот­них фондів промисловості;

3) частки працівників, зайнятих у пев­ній галузі промисловості, у загальній чисельності працівників, зайнятих у промисловості.

Найчастіше застосовується перша гру­па показників.

Усі галузі промисловості відрізняються за рівнем матеріало-, фондо-, капітало- і трудомісткості, енергоємності своєї продукції.

Витрати окремих ресурсів і випуск нової продукції визнача­ють у вартісному або натуральному вираженні. Для їх розрахун­ки) використовують такі показники:

1) матеріаломісткість виробництва:

     Зм

Мм = ----

     Пр

де Зм — витрати матеріалів, грн.. або т; Пр — річний випуск продук­ції, або грн, або шт., або т;

 

2) енергоємність виробництва:

     Зе

М = ----

     Пр

де Зе — витрати енергії, кВт • год;

3) фондомісткість виробництва:

     Вф

Фм = ----

     Пр

де Вф, — вартість основних фондів, грн;

4) капіталомісткість виробництва:

     Вкв

Км = ----

     Пр

де Вкв вартість капіталовкладень на спорудження об'єкта, грн;

5) трудомісткість виробництва:

     Зп

Тм = ----

     Пр

де Зп — затрати праці, людино-год.

Для конкретного аналізу територіальної структури промисло­вості потрібно визначити її окремі елементи. У загальному розу­мінні такими елементами є промислові територіальні утворення — форми територіального зосередження промислового виробни­цтва.

У промисловості вони представлені двома формами: промис­ловими угрупуваннями і промисловими комплексами. Ці форми характеризуються насамперед інтенсивністю внутрішніх зв'язків. Для промислових угрупувань характерні зв'язки на основі спіль­ності транспортно-географічного положення і територіальної близькості використовуваної інфраструктури. Для промислових комплексів основними є зв'язки комбінування та кооперування виробництва.

Елементи територіальної структури промислових комплексівподіляють на прості, складні галузеві та складні інтегральні.

До простих елементівналежать галузеві та багатогалузеві центри. Це територіально неподільні форми зосередження про­мислових підприємств.

Галузевий промисловий центр— населе­ний пункт, у якому розміщено кілька підприємств однієї галузі.

Багатогалузевий центр— населений пункт, у якому розміщено кілька підприємств різних галузей.

До складних галузевих елементівналежать: галузевий спеціалізований промисловий кущ, галузевий промисловий район і галузева промислова зона.

Їх характерною особливістю є те, що вони формуються переважно з підприємств однієї галузі й територіально поділяються на галузеві центри або елементарні комплекси.

Галузеві спеціалізовані промислові кущівиділяють на базі підприємств, що видобувають паливо, руду та нерудні корисні копа­ні ми, переробляють ліс і розташовуються у різних населених пунктах, але недалеко одне від одного. Усі вони спільно виробляють кінцевий продукт, використовуючи одне джерело сировини. Промислові кущі можуть бути й багатогалузевими.

Галузеві спеціалізовані райони— це складна форма територіального зосередження і розміщення підприємств певної галузі або підгалузі промисловості, що розвивається на конкретній терито­рії під впливом природних та економічних факторів. Властивістю спеціалізованих районів є переважання однорідних промислових підприємств, які використовують однорідну сировину і випуска­ють подібну кінцеву продукцію. Так, у промисловому комплексі України вирізняють такі важливі галузеві спеціалізовані промислові райони: Донецький вугільнопромисловий, Криворізький залізорудний, Прикарпатський нафтопромисловий та ін.

Якщо група галузевих спеціалізованих районів охоплює су­цільний ареал поширення, то таке утворення називають галузевою спеціалізованою зоною. Зона часто виходить за межі великого регіону й охоплює територію кількох сусідніх районів (наприклад, вугленосна зона, зона залягання і видобутку нафти, зона машинобудування).

До складних інтегральних елементівтериторіальної структури промисловості належать: територіальні системи промислових вузлів, промислових агломерацій, багатогалузевих промислових районів.

Найпоширенішими одиницями територіальної структури є промислові вузли. Промисловий вузол— це локальний промис­лово-територіальний комплекс. Він може об'єднувати промислове виробництво в одному або кількох промислових центрах на від­стані, доступній для щоденних трудових поїздок населення. Про­мислові вузли поділяються на класи: найбільші, великі, середні та невеликі. Критерієм належності до певного класу можуть бути показники вартості основних виробничих фондів або кількості промислово-виробничого персоналу.

Внаслідок надмірної концентрації виробництва виникають су­цільні скупчення промислових об'єктів та виробничої інфраструк­тури у промислових центрах і вузлах, що розміщені недалеко один від одного і взаємодіють між собою. Таке економічно нероз­ривне промислове утворення називають промисловою агломера­цією.

Якщо промислова агломерація розвивається на основі одно­го великого промислового центру, то її називають моноядерною (Київська, Харківська, Одеська, Львівська).

При злитті в єдине нерозривне промислове утворення декількох промислових цен­трів застосовують термін поліядерна агломерація (Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська).

Промислову аг­ломерацію слід відрізняти від міської, що формується на базі місь­ких поселень і розглядається як локальна система вищого рівня в міському розселенні.

Один із найскладніших інтегральних елементів територіаль­ної структури — багатогалузевий промисловий район. Порівня­но з промисловим вузлом і промисловою агломерацією, багатога­лузевий промисловий район є системою вищого порядку. Так, у межах України виокремлюють такі багатогалузеві промислові ра­йони, як Донецький, Придніпровський, Північно-Східний (Хар­ківський), Столичний (Київський), Прикарпатський тощо.

Виявлення територіальної структури промисловості передба­чає декілька основних етапів. Спочатку потрібно проаналізувати природні ресурси, що є на території, особливості розселення насе­лення і розміщення основних галузей промисловості. На цьому етапі виявляються головні центри зосередження промислового виробництва і центри перспективного розвитку промисловості.

Потім встановлюються межі окремих форм зосередження промис­лового виробництва на основі виробничих, трудових комунікацій­них зв'язків та зв'язків промислового "сервісу" (що обслуговують виробничі потреби). Аналіз територіальної концентрації промис­ловості дає можливість встановити основні ядра промислових утворень, що є каркасом територіальної структури.

До найпоширеніших форм територіальної концентрації про­мислового виробництва належать промислові центри і вузли. Як елементи територіальної структури промисловості вони викону­ють різні господарські функції. Зокрема, є такі, де переважає ви­добуток або обробка сировини, важка індустрія чи виробництво предметів споживання.

 


Дата добавления: 2021-01-20; просмотров: 16; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!