Санкції за порушення валютного законодавства
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ
Кафедра адміністративного та
Інформаційного права
ЛЕКЦІЯ З КУРСУ ФІНАНСОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ
ТЕМА № 14. Поняття та зміст валютного регулювання. Валютний контроль в Україні
2012
Поняття та зміст валютного регулювання. Валютний контроль в Україні
ПЛАН
Поняття валюти та валютних цінностей. Національна валютна системи України
Поняття, завдання та форми організації валютного регулювання та валютного контролю
Санкції за порушення валютного законодавства.
Поняття валюти та валютних цінностей. Національна валютна система України.
Характерна риса сучасності – розвиток економічної і валютної інтеграції. Причинами розвитку інтеграційних процесів є 1) інтернаціоналізація господарського життя, посилення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва, переплетення капіталів; 2) протиборство центрів суперництва на світових ринках і валютній стабільності.
|
|
|
Україна як незалежна держава здійснює зовнішньоторговельні та інші економічні взаємовідносини з іноземними державами через свої органи на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», та іншими актами, що регулюють валютні відносини.
Однією із найважливіших складових грошового ринку є валютний ринок, формування та активний розвиток якого фактично розпочалися в Україні з 1992 року. Валютний ринок завжди знаходиться на перехресті суперечливих інтересів і різних цілей учасників економічної діяльності: державних оргнів, експортерів, імпортерів, банків, іноземних інвесторів, населення і т.д. На сьогоднішній день валютний ринок є досить розвиненим, характеризується розгалуженою структурою, включає як біржовий, так і позабіржовий сектори та розвивається досить динамічно. Можна стверджувати, що за роки існування валютного ринку в Україні розроблена законодавча та нормативна база, а також створені інституціональні форми організації валютних відносин.
Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави і пов’язані з її роллю в розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення і використання необхідних суспільству валютних фондів.
|
|
|
Валютні відносини мають певні особливості:
1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави;
2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є планова діяльність держави з утворення і використання необхідних валютних фондів;
3) об’єктом валютних відносин є валютні цінності, тобто гроші;
4) суб’єктами валютних відносин є резиденти: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України; дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності; нерезиденти: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб’єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб’єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України; уповноважений банк – будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на проведення валютних операцій, який також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів;
|
|
|
5) валютні відносини регулюються не тільки нормами фінансового права, але й іншими галузями права.
Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим складом суб’єктів (резиденти, нерезиденти, уповноважені банки), їх правами та обов’язками, а також об’єктом – валютними цінностями.
|
|
|
Валютними цінностями називають такі цінності, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу на території країни та при перетині її кордонів.
Згідно з чинним законодавством України до валютних цінностей віднесено:
· валюту України – грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території України, а також вилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;
· платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, векселі, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати, ощадні книжки і т.д.), виражені у валюті України;
· іноземну валюту – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу, або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України;
· платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, і. т.д.), виражені в іноземній валюті або в монетарних металах;
· банківські метали - це золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.
Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. Чинне законодавство відносить до валютних операцій такі:
пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контрою» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» валютні операції здійснюються банками та іншими фінансовими установами на основі ліцензії Національного банку. Залежно від тривалості дії ліцензій, характеру та тривалості валютних операцій можуть видаватися індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв’язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:
а) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;
вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;
платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя;
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;
вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;
платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден, що справляється Європейською організацією з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) відповідно до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів, вчиненої в м. Брюсселі 12 лютого 1981 року, та інших міжнародних договорів;
б) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України в межах, встановлених законодавством;
в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;
г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;
д) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за медами України, за винятком:
відкриття фізичними особами - резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;
відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;
відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами;
е) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину.
Чинне законодавство забороняє Національному банку обмежувати права суб’єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.
Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним відносинам. Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти, і визначається співвідношенням між національною грошовою одиницею та відповідною іноземною валютою виходячи насамперед з їх купівельної спроможності.
Валютний курс, встановлення якого в переважній більшості країн є прерогативою центрального банку, на фінансово-грошовому ринку виконує певні функції, головними з яких є:
сприяння інтернаціоналізації грошових відносин;
сприяння об’єднанню та стабільному розвитку фінансових ринків;
порівняння рівнів та структури цін, а також результатів виробничої діяльності в окремих країнах;
порівняння національної та інтернаціональної вартості на національних та світових ринках;
перерозподіл національного продукту між окремими країнами;
інтернаціоналізації господарських зв’язків тощо.
При встановленні валютного курсу значну роль відіграє конвертованість валюти, за якою здійснюється операція, оскільки вона впливає на купівельну спроможність валюти. Під конвертованістю валюти розуміють її здатність обмінюватися на валюти інших країн та міжнародні платіжні засоби. Розрізняють повну та часткову конвертованість. Головний критерій такого розмежування полягає у відсутності або наявності валютних обмежень у законодавстві країн, що здійснюють емісію цих валют.
Умови та порядок конвертації (обміну) гривні на іноземну валюту встановлюються Національним банком відповідно до законодавства України про валютне регулювання. НБУ запровадив Класифікатор іноземних валют залежно від рівня їх конвертованості, відповідно до якого валюти поділено на три групи: 1) вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші валюти; 2) валюти з обмеженою конвертованістю; 3) неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курси яких НБУ не визначає.
Аналізуючи положення теорії фінансового та господарського права, можна зробити висновок, що валютна система становить державно-правову форму організації міжнародних валютних (грошових) відносин держав. Національна валютна система складається з таких елементів:
1) національна валюта;
2) умови обрання «мостів» валюти держави;
3) паритет національної валюти;
4) режим курсу національної валюти;
5) наявність або відсутність валютних обмежень у країні;
6) національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни;
7) регламентація використання міжнародних кредитних коштів обігу;
8) режим національного валютного ринку і ринку золота;
9) державні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни.
2. Поняття, завдання та форми організації валютного регулювання та валютного контролю
Здійснюючи державне регулювання відносин у сфері обігу валюти, органи державної влади втілюють валютну політику. Валютна політика - це сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегічних цілей економічної політики країни. Вона спрямована на розв’язання головних завдань; забезпечення стабільності економічного зростання, стримування зростання безробіття та інфляції, підтримка рівноваги платіжного балансу.
Під валютним регулюванням слід розуміти діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямовану на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютними цінностями.
Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є:
1) організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;
2) організація внутрішнього валютного ринку;
3) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;
4) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;
5) встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;
Основними формами здійснення валютного регулювання та контролю є проведення:
1) дисконтної політики, тобто регулювання обсягу грошової маси, рівня цін і т.д.;
2) девізної політики у вигляді валютної інтервенції, яка являє собою купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послаблення валютних обмежень;
3) диверсифікації валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют;
4) отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міжнародних платежах;
5) адміністративні заходи.
Здійснення валютного регулювання покладається чинним законодавством на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику.
Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:
визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;
бере участь у складанні платіжного балансу України;
забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;
забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;
визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.
Однак визначальну роль у проведенні валютного регулювання відіграє центральний банк держави. Згідно з чинним законодавством Національний банк України у сфері валютного регулювання:
здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.
Правове регулювання розрахунків в іноземній валюті здійснюється відповідно до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Основними моментами, що характеризують розрахунки в іноземній валюті, є такі:
· обов’язкове зарахування виручки в іноземній валюті на валютні рахунки одержувачів коштів;
· додержання строків, встановлених законодавством, для зарахування валютної виручки; зокрема виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики;
· використання Національним банком України права встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядку її продажу в разі недотримання резидентом цього строку тощо.
Валютні операції, у яких беруть участь резиденти та нерезиденти, а також уповноважені банки та інші фінансові установи, підлягають валютному контролю.
Санкції за порушення валютного законодавства
За порушення валютного законодавства можуть застосовуватися заходи адміністративної, кримінальної та фінансово-правової відповідальність.
До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі фінансові санкції:
· за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій, із виключення банку з Державного реєстру банків або без такого виключення;
· за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно з вимогами законодавства, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій;
· за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку Державного реєстру банків або без такого виключення;
· за невиконання уповноваженими банками зобов’язань щодо купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов’язань резидентів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або накладення штрафу у розмірі 25% від суми (вартості) іноземної валюти, що була зафіксована у дорученні резидента;
· за нездійснення уповноваженими банками іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці банки з порушенням чинного законодавства.
· за нездійснення уповноваженими банками іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку функцій агента валютного контролю в частині інформування у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою таку відповідальність: 1) порушення порядку інформування - накладення штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів, - накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення; 3) порушення строків інформування, яке становить від 11 до 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 4) порушення строків інформування, яке становить понад 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 1 відсотка від суми (вартості) валютної операції, про яку уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов’язаний був поінформувати відповідний державний орган, але не менше 20 і не більше 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
· за здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладення штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій (при розрахунках у валюті України - на суму таких розрахунків).
Якщо нерезиденти мають на території України представництва, яким відкрито рахунки типу «Н» або типу «П» у валюті України, то здійснення розрахунків у валюті України через ці рахунки між резидентами і нерезидентами у межах торговельного обороту не потребує індивідуальної ліцензії НБУ. Використання іноземної валюти у зазначених розрахунках за участю таких представництв є використанням іноземної валюти як засобу платежу на території України і потребує індивідуальної ліцензії НБУ.
Нормативно-правові акти та література.
1. Закон України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30 (з наступними змінами та доповненнями).
2. Закон України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 241 (з наступними змінами та доповненнями).
3. Закон України від 5 квітня 2001 р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №29. – Ст.137 (з наступними змінами та доповненнями).
4. Закон України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №40. – Ст.364 (з наступними змінами та доповненнями).
5. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №17. – Ст. 184 (з наступними змінами та доповненнями).
6. Постанова Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000 р. «Про затвердження Положення про валютний контроль» // Офіційний вісник України. – 2000. – № 14. – Ст. 573.
7. Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. №492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Ст. 2707 (з наступними змінами та доповненнями).
8. Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 496 «Про затвердження Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів» / Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2003 р. за № 1094/8415 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 49. – Ст. 2565 (з наступними змінами та доповненнями).
9. Близнюк О. Проблеми правового регулювання відносин валютного управління в Україні / О. Близнюк // Юридична Україна. – 2006. – № 1. – С. 33-38.
10. Валютное право: Учеб. пособие / [Д.Г. Алексеева, С.В. Пыхтин, Н.В. Сапожников, Я.М. Фальковская]. – М.: Норма, 2007. – 352 с.
11. Винокурова Л. Міжнародний комерційний арбітраж Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»: деякі проблеми застосування / Л. Винокурова // Право України. – №1. – 2010. – С. 57-66.
12. Завальна Ж.В. Валютне право України: Навч. Посібник / Ж.В. Завальна, М.В. Старинський [2-ге вид., перероб. і допов.]. – Суми .: ВТД «Університетська книга», 2006. – 384 с.
13. Кравченко Л.М. Правові засади валютного регулювання та валютного контролю в Україні / Кравченко Л.М. – К.: Нац. Торг.-екон. Ун-т, 2005. – 156 с.
14. Крохина Ю.А. Валютное право: учебник для вузов / Ю.А. Крохина, Ю.Л. Смирникова, Ю.В. Тютина; под ред. д-ра юрид. наук, проф. Ю.А. Крохиной. – М.: Высшее образование, 2007. – 378 с.
15. Лучковська С.І. Фінанасово-правові аспекти розмежування змісту валютних обмежень та валютного контролю / С.І. Лучковська // Часопис Київського університету права. – 2009. – №2. – С.164-168.
16. Нагребельний В.П. Предмет валютного права: теоретичні аспекти / В.П. Нагребельний //Держава і право. – 2008. – №40. – С. 346-352.
17. Орлюк О.П. Банківське право: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
18. Старинський М. Визначення поняття «валютні правовідносини» / М.Старинський // Юридична Україна. – №8. – 2011. – С. 52-56.
19. Філіпенко Т.В. Валютний контроль в Україні (організаційно-правовий аспект): монографія / Т.В. Філіпченко. – Видавництво: ДЮТ ЛДУВС, Донецьк, 2009.-188с.
20. Шевчик О.С. До деяких проблем правового статусу правоохоронних органів в системі валютного контролю / Шевчик О.С. // Форум права. [Електронний ресурс]. – 2008. – №2. – С. 480-485. – Режим доступу до журн.: http://nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08sossvk.pdf.
Дата добавления: 2020-12-12; просмотров: 84; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!