Основні напрямки екологічної політики в Україні
Україна як європейська держава приєдналася до процесу державного і правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році було створене Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За його ініціативою в 1991 році було прийнято Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» і розпочато розробку пакету законів і законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери, води, рослинного й тваринного світу.
У 2001 році набув чинності Кримінальний кодекс України, який в розділі VIII містить ряд статей, що передбачають систему достатньо жорстких покарань за порушення правил екологічної безпеки, приховування чи викривлення інформації про стан природного середовища, за забруднення ґрунтів, води й атмосфери, за свідоме завдання шкоди природним охоронним територіям та ін.
Суверенна Україна як учасниця Конференції 1992 року в Ріо-де-Жанейро внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, взяла на себе зобов'язання забезпечувати екологізацію економіки і розв'язання екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної політики. Україна бере участь в роботі програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Тільки за період з 1980 року до 1991 року Україна взяла участь у 10 міжнародних актах з охорони природи.
В Україні завершено розробку «Основних напрямів державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».
|
|
|
Протягом останніх років у вирішенні проблем охорони довкілля продовжували зберігатися тенденції попереднього періоду, а саме, з одного боку - спад виробництва сприяв зменшенню викидів забруднюючих речовин у природне середовище, водночас зростали чинники негативного впливу на нього, що обумовлювалося погіршенням роботи очисних споруд, або й припиненням їх функціонування, застосуванням низькоякісного палива та сировини, зростанням числа та масштабу аварій у промисловості, комунальному господарстві, на транспорті, невиконанням технологічних регламентів.
Здійснення природоохоронної політики відбувалося у відповідності з програмою дій уряду, яка була спрямована на реформування відносин у галузі природокористування.
Основні напрями здійснення екологічної політики:
·удосконалення природоохоронного законодавства і регламентації режимів природокористування з метою їх адаптації до умов реформування економіки, зміни форм власності:
·впровадження програмно-цільових методів реалізації екологічної політики шляхом розробки різного рівня програм охорони довкілля та невиснажливого використання природних ресурсів;
|
|
|
·удосконалення економічного механізму природокористування відповідно до здійснюваних економічних реформ;
·послідовний перехід на міжнародні екологічні стандарти технологічних процесів переробки і виробництва продукції;
·організація єдиної системи нагляду і контролю за станом природних ресурсів та об'єктів навколишнього природного середовища;
·гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на ЧАЕС;
·поліпшення екологічної освіти і виховання, удосконалення інформування населення про стан навколишнього природного середовища.
Екологічна політика держави здійснюється за широкої участі її представників у найважливіших міжнародних екологічних конвенціях та в міжнародному правовому полі діяльності міжнародних урядових і неурядових організацій.
Україна є стороною понад 70 міжнародних двосторонніх та багатосторонніх екологічних угод. Виконання нею зобов'язань, що випливають із багатосторонніх угод, вимагає приведення внутрішніх законів та нормативно-правових актів у відповідність з чинними нормами міжнародного права та врахування існуючої міжнародної практики під час розроблення нових законодавчих актів.
|
|
|
У найближчі роки очікується значне зростання міжнародних зобов'язань України, оскільки існує ціла низка конвенцій, приєднання до яких (а також підписання нових) матиме для України суттєве політичне значення і значно посилить можливості у сфері охорони довкілля, використання та відтворення природних ресурсів.
Поряд із виконанням зобов'язань, що випливають із багатосторонніх угод у сфері охорони довкілля, на перспективу важливим є подальше розширення міжнародного співробітництва України за такими напрямами:
· • співробітництво з міжнародними організаціями системи ООН у галузі охорони довкілля (ЮНЕП - Програма ООН з навколишнього природного середовища,
· ЄЕК ООН - Європейська Економічна комісія ООН, ПРООН - Програма розвитку ООН, МАГ ATE - Міжнародне агентство з атомної енергетики ООН, ФАО - Організація з продовольства і сільського господарства, Центр ООН по населених пунктах, Комісія сталого розвитку, Глобальний екологічний фонд та ін.);
· співробітництво на двосторонній основі у галузях охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів, ядерної та радіаційної безпеки з урядами сусідніх держав, держав - стратегічних партнерів і донорів у рамках двосторонніх угод, спільних програм тощо;
|
|
|
· участь у регіональних природоохоронних заходах (Чорне та Азовське моря, Дніпро, Дунай, Карпати, Донбас та ін.);
· участь у міжнародних програмах ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, зокрема в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між урядами країн "Великої сімки", Європейської комісії та України щодо закриття Чорнобильської АЕС (реалізація Плану підвищення безпеки об'єкта "Укриття", завершення будівництва нових атомних енергоблоків, які компенсують втрату потужностей Чорнобильської АЕС, розв'язання проблеми радіоактивних відходів, нейтралізація перенесення забруднень повітряними та водними потоками тощо).
Дата добавления: 2020-11-27; просмотров: 115; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!