Методи встановлення норм праці
LekOPYtnp
Тема 5 – Технічне нормування праці (ТН)
Питання:
1. Завдання нормування праці та види норм праці
2. Класифікація витрат робочого часу, структура норми часу
3. Методи встановлення норм праці
4. Аналіз стану нормування праці на підприємстві та перегляд норм
Література: Філіппов – с. 148 – 170
А.Н.Жигалов - с.173-218
Роздаточний матеріал: мал. 9.1 – 9.5
Завдання нормування праці та види норм праці
Нормування має за мету встановлення міри праці працівників у формі різноманітних норм праці.
Норми праці є основою для раціональної організації та оплати праці, планування праці і оплати праці.
Норми, які обґрунтовані економічно і фізіологічно, носять назву технічно (науково) обґрунтованих.
Тому головним завданням нормування праці являється встановлення технічно обгрунтованих норм.
ВИДИ НОРМ ПРАЦІ
Нчас – норма часу, витрати часу на вироблення одиниці продукції; використовують на ручних та машинно-ручних операціях;
Нч, обс – норма часу обслуговування, витрати часу на обслуговування одиниці обладнання, площі; наприклад, навантаження або розвантаження вагону, обслуговування сушарки – 0,72 люд.зміну; використовують на машинних операціях;
Нчис – норма чисельності, кількість працівників, потрібних для обслуговування робочого місця, технологічної лінії, одиниці обладнання, комплексу обладнання; наприклад, норма обслуговування механізованої лінії СОБ (включаючи сепаратор ЗСМ-100, сушарку ДСП та автомобілерозвантажувач) дорівнює 5 люд.; використовують на машинних операціях;
|
|
|
Нвир – норма виробітку, обсяг продукції, який повинно виробити за одиницю часу однією людиною або групою працівників; наприклад, для вантажників встановлюють норму навантаження або розвантаження у тоннах за зміну; використовують на ручних та машинно-ручних операціях;
Нзав – нормоване завдання, встановлює склад та обсяг робіт для одного працівника або для групи працівників за деякий час; використовують при нормуванні різноманітних робіт, в основному у допоміжному виробництві;
Нобсл – норма обслуговування, це кількість одиниць обладнання, робочих місць, які необхідно обслуговувати одному або групі працівників; наприклад, у розмельному відділенні млина Нобсл=15 розмельних верстатів на одного робітника.
Норми праці можуть бути встановлені на одну людину (індивідуальні норми) або групу працівників – бригаду (бригадні норми).
Також існують норми витрат праці в управлінській діяльності:
|
|
|
- норми часу на виконання операцій, функцій;
- норми чисельності для виконання управлінських функцій працівниками підрозділів заводоуправління;
- норми управляємості (це кількість підпорядкованих осіб або підрозділів, які можуть бути підпорядковані одному керівнику при нормальному його навантаженні).
Норми можуть бути міжгалузевими, галузевими та внутрішньозаводськими.
Класифікація витрат робочого часу, структура норми часу
Аналітична (РМ – 9.1)
Тзм = Тпз + Тор + Торм + Тзр + Твоп + Тотп + Ттп + Тпвр
Трч Тпер
Тор = То + Тд
Твоп = Тв + Топ
Тпз - час підготовчо-заключних операцій;
Тор – час оперативної роботи (в т.ч. То –час основної роботи, Тд –час допоміжної роботи);
Торм – час обслуговування робочого місця;
Тзр – час зайвої роботи;
Твоп – час на відпочинок та особисті потреби (в т.ч. Тв – час відпочинку, Топ – час на особисті потреби);
Тотп – час організаційно-технічних перерв;
Ттп – час технологічних перерв;
Тпвр – час перерв з вини робітника.
Графічна
Знання структури витрат робочого часу дозволяє:
|
|
|
- виявити резерви поліпшення його використання і визначити заходи з покращення використання РЧ;
- розрахувати норми часу і норми виробітку.
Норма часу (штучно-калькуляційний час), який витрачають на один виріб має таку структуру (РМ – 9.2):
Нчас = tшт,к = tор + tорм + tвоп + tтп + tпз ,
де: tпз = Тпз / N (N – кількість виробів, які виробляють за зміну)
Норму часу без урахування tпз називають штучним часом, який має таку структуру:
tшт = tор + tорм + tвоп + tтп
tор та tпз визначають безпосереднім вимірюванням методом хронометражу, tорм, tвоп, tтп визначають у пропорції до tор.
Методи встановлення норм праці
Існують 2 групи методів:
- аналітичні (більш точні та наукові);
- сумарні або експериментальні або дослідно-статистичні (спрощені, менш точні, але менш трудомістські).
СУМАРНІ МЕТОДИ
За їх допомогою встановлюють агреговані норми на весь процес, операцію без розчленування на трудові прийоми, елементи. Тому неможливо визначити ступінь їх раціональності.
Сумарні методи мають такі різновидності:
- статистичні;
- розцінні (дослідні);
- порівняльні (аналогії).
Статистичні методи засновані на використанні статистичних даних про витрати часу на вироблення одиниці продукції за попередні періоди.
|
|
|
Виявити резерви підвищення продуктивності праці по таких нормах неможливо. Інколи для цього застосовується не зовсім коректний метод – метод середньопрогресивних норм (оцінок). Він заснований на тому, що з статистичних даних вибирають кращі значення показників, ніж їх середнє значення, і по відібраних даних знаходять середнє (тобто середньопрогресивне) значення. Це і буде більш прогресивна норма.
Розцінні (дослідні) методи вживають керівники, які використовують свій досвід і часто для підгонки норм під заробітну плату. Це не прогресивний метод, а навпаки, регресивний метод.
Порівняльні методи засновані на застосуванні вже відомих норм, які використовують на других роботах з аналогічними процесами та умовами праці. Цей метод застосовується тимчасово, доки не встановлять норми на даній роботі, операції.
АНАЛІТИЧНІ МЕТОДИ
Вони передбачають наступне:
- попереднє розчленування трудового процесу на окремі операції, елементи, прийоми;
- його аналіз;
- виключення необґрунтованих витрат часу;
- використання провідного досвіду для виконання трудового процесу;
- розрахунок прогресивних норм праці.
Існують 2 різновидності цех методів:
- аналітично-розрахунковий;
- аналітично-дослідний.
Аналітично-розрахунковий метод заснований на використанні готових норм і нормативів часу по складових частинах процесу, який нормують. Але для цього треба мати вже готові норми, які, як правило, відсутні. Тому цей метод практично не використовують.
Аналітично-дослідний метод заснований на встановленні витрат часу на основі досліду – спостереження виконання працівниками виробничого процесу, окремих його операцій, елементів, прийомів та наступної обробки даних спостережень.
Найбільш розповсюджені такі аналітично-дослідні методи: фотографії використання робочого часу, хронометражу, моментних спостережень.
МЕТОД ФОТОГРАФІЇ
Фотографія робочого часу – це вивчення трудових процесів шляхом дослідження і вимірювання усіх без винятку витрат робочого часу протягом заданого робочого періоду (як правило, зміни).
Фотографію проводять з метою:
- аналіз використання робочого часу, виявлення втрат робочого часу, причин низької продуктивності праці та розробка заходів з їх усунення з метою підвищення продуктивності часу;
- встановлення технічної норми часу (норми виробітку).
Фотографія може бути індивідуальною, груповою, маршрутною, виробничого процесу.
При індивідуальній фотографії спостерігають за одним працівником або машиною, а при груповій – за декількома працівниками (машинами).
Маршрутна фотографія здійснюється по маршруту шляхом обходу працівників (робочих місць) та спостерігання часу обробки предметів праці, які переміщуються (наприклад, на конвейєрних лініях).
Фотографія виробничого процесу дозволяє вивчити його тривалість по окремих елементах. Співставлення цієї фотографії з фотографією робочого часу працівника дає можливість знайти раціональне сполучення витрат часу працівника і роботи машини.
Самофотографія – це індивідуальна фотографія працівником використання свого робочого часу. Застосовується керівним складом підприємства з метою поліпшення використання власного робочого часу.
Дата добавления: 2020-11-27; просмотров: 70; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!