Основні етапи соціально-економічного розвитку Західної Європи.
Економіка країн Західної Європи пройшла тривалий і своєрідний шлях розвитку. Вирішальний вплив на зміни економічного статусу багатьох європейських держав мали Великі географічні відкриття ХV-ХVІІ ст., які дали початок колоніальним завоюванням і поділу заокеанських земель між європейськими державами. На початку XVIII ст. особливо укріпили свою економіку Нідерланди та Англія. Торгівля із країнами світу приносила їм величезні прибутки, а аграрні революції прискорювали інтенсифікацію сільського господарства.
Наприкінці XVIII ст. особливо зросло значення Англії. Вигідне географічне положення, величезні доходи від колоніальної торгівлі, реформи у сільському господарстві сприяли перетворенню землеробства у крупнотоварне виробництво, а найголовніше — промисловий переворот сповна використав економіко-географічне поєднання кам'яного вугілля та залізної руди, що стало важливою передумовою для створення базової галузі економіки — важкої індустрії.
Французька революція 1789 р. стала передумовою подальшого розвитку економіки як Франції, так і інших країн Європи, розташованих на схід від Англії. Але війна 1812 р. відкинула французів від економічного поступу і придзвела до закріплення Англії як наймогутнішої держави XIX ст. До середини цього ж століття фактично була створена нова могутня держава — Британська імперія.
У 50-60-х роках XIX ст. перехід від ремесла до машинного виробництва активно сприяв утворення централізованих національних держав. Після франко-прусської війни 1870—1871рр. було завершено об'єднання Німеччини. До її складу ввійшли крім Пруссії Баварія, Саксонія, Тюрінгія, Вюртенберґ, Баден та ще кілька десятків невеликих самостійних земель.
|
|
|
На початку XIX ст. остаточно сформувалися території Бельгії та Голландії.
На зламі століть (кінець ХІХ-початок XX) відбулися значні зміни у структурі господарства європейських країн. Цьому сприяли поява електричного струму, двигуна внутрішнього згорання тощо. У цей період складаються контури основних індустріальних районів заходу Німеччини, півдня Великобританії, півночі Франції, а також країн Бенілюксу.
До Першої світової війни Західна Європа сконцентрувала до 60% світового обігу міжнародної торгівлі і понад половину експортованого капіталу (лідери – ВБ і Франція).
Та незважаючи на значні фінансово-економічні зрушення, переважаюча роль Європи, що тривала протягом трьох століть, була втрачена. Світовий центр промислової і фінансової могутності наприкінці ХІХ-на початку XX ст. перемістився у США. Перша світова, міжвоєнний період і Друга світова війни не принесли особливих змін в економіці західноєвропейських та й інших держав континенту. Після І світової війни вони пережили коротку депресію 1920-1921 рр. Після цього було стабільне зростання. На території реґіону утворилась нова держава - Республіка Ірландія (1921 р.). В 1929-1933 р. Європа пережила Велику депресію. Вона викликала різке зниження життєвого рівня європейців і тим саими сприяла посиленню крайніх політичних рухів, особливо в Німеччині. Це стало передумовою для ІІ світової війни. Після неї економічні перспективи Європи були дуже похмурими. Рівень промисловго і сільськогосподарського виробництва в 1945 р. складав приблизно 50% від рівня 1938 р. На додачу до матеріальних втрат і людських жертв, мільйони людей були переміщеними і страждали від голоду. Великобританія, Франція, Бельгія фактично втратили свої заокеанські колонії. Розпалися колоніальні імперії. Повоєнну Німеччину було розділено на дві держави: ФРН і НДР. У Європі розростався вірус "холодної війни" між прибічниками Радянського Союзу та країнами Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО), до якого початково ввійшли 12 держав. Із них п'ять були країнами Західної Європи: Англія, Франція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.
|
|
|
США в кінці 40-х років ініціювали Програму відновлення Європи (1948 р.) західноєвропейським країнам, яка отримала назву «План Маршалла». Була утворена Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), яка відповідала за розподіл допомоги.
|
|
|
Потреба спільної відбудови післявоєнної економіки зобов'язувала країни Західної Європи формувати економічні союзи. В 1951 р. було засновано Європейська спілка вугілля і сталі, в 1958 р. – ЄЕС і Євроатом. У процесі створення єдиного європейського економічного простору у країнах ЄЕС відбувалась масштабна перебудова технологій виробництва. Одночасно впроваджувалась єдина система оподаткування і соціального захисту населення.
Приблизно чверть століття після ІІ світової війни стали найбільш тривалим періодом безперервного зростання для західноєвропейських держав. В 70-х рр.. в зв’язку з різким зростанням цін на нафту західноєвропейські країни почали відчувати стагнацію економіки, але з 80-х технологічно переозброєні, вони відновлюють своє зростання, яке триває до тепер.
На базі більшості країн регіону в 1992 р. (в Маастрихті — Нідерланди) підписано договір про Європейський Союз (ЄС). Згідно з цим договором, передбачено створити економічне і політичне об'єднання європейських країн зі спільними органами управління, єдиною фінансовою системою і грошовою одиницею, де б окремі держави аніскільки не були принижені у своїй державності, національній гідності чи економічній доцільності західноєвропейських держав.
Дата добавления: 2020-11-27; просмотров: 98; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!