Орфографічні правила переносу
Укр. язык 21.05
Тема: Повторення
Звуки ми вимовляємо й чуємо, а на письмі їх передаємо буквами (літерами). Букви — це умовні знаки, якими передано на письмі звуки мовлення. Як бачимо, ці обидві системи взаємопов’язані і чудово доповнюють одна одну. З’ясуйте характеристики українського алфавіту та особливості передачі звуків на письмі.
Сукупність букв, розташованих у певному порядку, називають алфавітом (або азбукою, абеткою).
Український алфавіт складається з 33 букв. З них 32 літери передають на письмі звуки мовлення, а ь (м’який знак) позначає м’якість приголосних на письмі.
Букви бувають друковані й писані. Вони мають дві форми: велику (прописку) та малу (рядкову). Букви в алфавіті розташовані в певному порядку й мають назви.
Повної відповідності між звуками й буквами в українській мові немає. Більшість букв позначає один звук, але є букви, які можуть передавати два звуки, або для позначення одного звука може бути вжито дві букви.
Скажімо, буква щ завжди передає два звуки [ш] і [ч], а буква ї – [й] та [і]. Букви я, ю, є можуть передавати по одному звуку [а], [у], [е], якщо їх вжито для позначення м’якості попереднього приголосного звука (оселя, дюни, синє), і два звуки, якщо вони виступають:
- на початку слова: явір, юнга, єнот;
- після букви, що позначає голосний звук: лояльний, твою, палає;
- після апострофа: в’яне, в’юн, б’є;
- після м’якого знака: портьєра, барельєф.
|
|
|
Крім того:
1. Звуки [дж], [дз] передано двома буквами д, з; д, ж: джміль, дзвін, дзиґа.
2. Буква ъ (м’який знак) позначає м’якість приголосних, які стоять перед ним: лялька, донька, приятель.
3. М’якість приголосних на письмі передають також літерою і: цілий, сіно, тісто.
4. Твердість приголосних на письмі не позначаємо.
5. Для роздільної вимови вживаємо апостроф: з’їзд, м’який, п’явка.
Склад — це частина слова, складена з одного чи кількох звуків і вимовлена одним поштовхом видихуваного повітря: о-ко, по-го-да, о-зе-ро.
У кожному складі може бути лише один голосний звук. Він організовує склад. Тому голосні звуки називають складотворчими.
Склад може складатися тільки з одного голосного звука (о-ме-га, а-рі-я) або з голосного й приголосних (ма-ти, лам-па).
У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Слова бувають:
- одно-складові (хрущ, ківш, ніч);
- двоскладові (ти-хий, роз-мір);
- багатоскладові (ве-че-ря-ти, не-на-сит-ність).
Поділ на склади
В українській мові поділ слів на склади не довільний, а підпорядкований наступним правилам:
- якщо між голосними звуками є один приголосний, то він належить до наступного складу: о-сінь, про-синь, Си-дір;
- якщо між голосними є кілька приголосних, то й, в, р, л, м, н, які стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що йдуть після них, — до наступного: гай-ка, Вол-га, мір-ка;
- якщо другим приголосним виступають й, р, л, то разом з попереднім приголосним вони відходять до наступного складу: мі-льйон, лю-блю, Дми-тро;
- якщо між голосними є кілька приголосних, то після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта — до наступного складу: мас-ло, eip-ний, рів-ний;
- якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім й, в, л, відходять до наступного: се-стра, пе-ре-рва-ти, про-сте-жи-ти.
|
|
|
Орфографічні правила переносу
· Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.
При цьому:
1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносиш можна лише так: ґу-дзик, хо-джу.
Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).
2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лук’-ян (а не Лук-’ян), ниь-ко (а не низ-ько).
|
|
|
3. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний: ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець). Так само не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або, моя, око, шия тощо.
4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний (а не восьмиг – ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).
5. Не можна розривати ініціяльні абревіятури, а також комбіновані абревіятури, які складаються з ініціяльних скорочень цифр: З ІЛ -111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.
6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-про й Дн іп -ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра. Це правило поширюється й на суфікси: бли-зький і близь-кий, видавни-цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гали-цький і галиць-кий, укр аї н-ський і українсь-кий, убо-зтво, убоз-тво й убозт-во, суспільс-тво й суспільст-во.
Дата добавления: 2020-11-23; просмотров: 137; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!