Функціональне зонування території міста

Стр 1 из 3Следующая ⇒

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний авіаційний університет

Інститут екологічної безпеки

Кафедра землевпорядних технологій

Курсовий проект

з дисципліни:

«Кадастр»

на тему:

«Структуризація території для ведення державного земельного кадастру»

Виконала:

Студентка ЗК-409

Нетеса Дарина

Перевірив:

Закревський А.І.

Київ-2012

Завдання на виконання курсового проекту:

· вивчення земельно-оціночної структуризації території;

· виявлення найсуттєвіших ознак порядку ведення Державного Земельного Кадастру;

· визначення внутрішньої структури ДЗК та її функціонального призначення;

· виявлення основних проблем ДЗК та внесення пропозицій, щодо їх вирішення.

Реферат

Курсовий проект містить 29 сторінок та 9 додатків.

Мета виконання курсової роботи:

· систематизація отриманих теоретичних знань з дисципліни «Кадастр», їх поглиблення і закріплення;

· розвиток навичок самостійної роботи з науковою і довідковою

літературою, нормативними документами, матеріалами періодичних видань, джерелами статистичної інформації тощо;

· отримання досвіду їхнього практичного використання при визначенні проблем кадастру та їх кваліфікованому вирішенні;

· отримання навичок проведення самостійного аналізу й узагальнення проблем теорії та практики кадастру, обґрунтування прийнятих рішень;

· отримання навичок розробки пропозицій, обґрунтування та відстоювання власної точки зору з проблеми, що досліджується, розвиток уміння пов'язувати теоретичні положення з умовами сучасної практики управлінської діяльності.

Об’єкт курсової роботи: територія, що оцінюється. В даній курсовій роботі об’єктом дослідження є територія, екологічні та економічні показники:

· Село Мархалівка,Лубенського району, Полтавської області

Предмет курсової роботи: земельно-оціночна структуризація територій,

Перелік скорочень

ДЗК – Державний земельний кадастр

ЗД – земельна ділянка

ЗОРЗ – зона особливого режиму землекористування

ІКК – індексна кадастрова карта

КМУ – Кабінет Міністрів України

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Зонування земель та грунтів

1.1. Індексна кадастрова карта адміністративно-територіальної одиниці

1.2. Кадастровий план земельної ділянки

1.3. Кадастровий план обмежень

1.4. Функціональне зонування території населеного пункту

1.5. Економіко-планувальне зонування території міста

1.6 Бонітування грунтів.Якісна оцінка земель

РОЗДІЛ 2. Оновлення планово-картографічних матеріалів з використанням ДЗЗ технологій

2.1 Попередня обробка космічного знімка

2.2 Цифрова карта території сільської ради

2.3 Індексна кадастрова карта території сільської ради на основі космічного знімка

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У період реформування земельних відносин однією з найважливіших проблем є проблема економічного використання і відтворення природних ресурсів.

Сьогодні значно зростає роль державного земельного кадастру, оскільки він є інформаційною базою для ефективного управління земельними ресурсами, ведення земельної статистики, землеустрою, регулювання земельних відносин, підтримки податкової та інвестиційної політики держави, розвитку ринку землі і обґрунтування розмірів плати за землю. Це, у свою чергу, вимагає реформування існуючої системи землевпорядкування, створення нового її типу, який відповідав би сучасним умовам розвитку суспільства і земельних відносин.

Турбота про збереження і примноження природних багатств зумовлює потребу в заходах з охорони і науково обґрунтованого, раціонального використання землі та її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу для збереження у чистоті повітря і води, забезпечення відтворення природних багатств і поліпшення навколишнього середовища. Вирішення цих питань вимагає всебічного вивчення надр, земельних, водних і лісових ресурсів.

Згідно із Земельним кодексом України, прийнятим у 2001 році, для забезпечення раціонального використання земельних ресурсів введено державний земельний кадастр. Отже, державний земельний кадастр необхідно розглядати як одну із функцій загальної системи управління земельними ресурсами. Державний земельний кадастр призначений для забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за їх використанням.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Сучасний державний земельний кадастр являє собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення права власності на земельні ділянки і права користування ними та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим, цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Реаліями сьогодення є те, що здійснення земельної реформи, розвиток багатоукладної економіки, формування різних підприємницьких структур, передача землі у власність громадян пов’язані з процесом утворення великої кількості земельних ділянок через їх парцеляцію. В цих умовах зростає значення державного управління земельними ресурсами, ефективність якого багато в чому залежить від земельно-кадастрових даних, зокрема від створення системи реєстрації земельних ділянок. Поступово трансформується і ставлення до землі. Вона визначається товаром майбутнього земельного ринку, а тому все більшої ваги набуває питання вартісної оцінки земель, яка з теоретичного простору переходить до площини практичного навантаження, стаючи життєво необхідною для економіки держави.

Новим імпульсом у запровадженні в Україні ринку землі повинна стати експертна грошова оцінка земельних ділянок. Однією з передумов запровадження ефективної системи земельно-кадастрових робіт є широке застосування сучасних і інформаційних технологій, в основному у рамках програми створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру.

Необхідність даних державного земельного кадастру для потреб управління міським господарством є дуже актуальною у зв'язку з купівлею-продажем, даруванням, передачею у спадщину, обміном землі разом із нерухомістю, проведенням аукціонів, конкурсів міських земель. Об'єктивні дані державного земельного кадастру стануть базою функціонування не лише землевпорядних органів, але й таких структур, як земельний банк, земельна біржа, земельна поліція.

РОЗДІЛ 1. Кадастрове зонування територій

1.1. Індексна кадастрова карта адміністративно-територіальної одиниці

Індексні кадастрові карти - картографічні документи, що містять графічне зображення кадастрових зон, кварталів із зазначенням місця розташування їх меж і номерів та є складовою частиною кадастрової карти.

Кадастрові карти - картографічні документи, що містять графічне зображення адміністративно-територіальних одиниць, кадастрових зон, кварталів, земельних ділянок із зазначенням їх номерів, місця розташування їх меж та меж зон з особливими умовами використання земель, контурів об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельних ділянках;

Порядок складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення прописано у постанові КМУ від 8.12.2010 р. № 1117 «Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них», яка набрала чинності з 01.01.2011р.

Складення індексних кадастрових карт (планів), кадастрових карт (планів), кадастрових планів земельних ділянок здійснюється із застосуванням Державної геодезичної референцної системи координат УСК-2000.

Індексні кадастрові карти складаються юридичними та фізичними особами, які отримали в установленому порядку ліцензії на виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт, проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт.

ІКК затверджуються керівником територіального органу Держкомзему, засвідчуються його підписом, що скріплюється печаткою такого органу.

Кадастрові карти оновлюються та актуалізуються у разі:

· корегування меж кадастрових зон та/або кадастрових кварталів;

· зміни меж адміністративно-територіальних одиниць;

· встановлення та/або зміни меж зон з особливими умовами використання земель;

· формування нових земельних ділянок.

Оновлення та актуалізація ІКК (планів) в електронному (цифровому) вигляді здійснюється постійно Держкомземом та Укргеодезкартографією.

IКК створюється для відображення розташування і нумерації облікових кадастрових одиниць на території відповідної адміністративно-територiальної одиницi верхнього рiвня.

При створенні ІКК виділяються кадастрові зони, кадастрові квартали та кадастрові облікові одиниці. Всім цим об’єктам присвоюється унікальний кадастровий номер.

Кадастровий квартал — компактне об’єднання земельних дiлянок у населеному пунктi, яке обмежене iнженерними спорудами або природними i межами.

Кадастрова зона — об’єднання земельних ділянок, якi знаходяться за межами населених пунктів на території сiльської (селищної) ради, або об’єднання кадастрових кварталiв у населених пунктах.

Кадастрова облiкова одиниця - земельна дiлянка, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця.

Кадастровий номер - унiкальний номер, який присвоюється при формуванні земельної дiлянки i зберiгається за нею на весь час її iснування.

Структура кадастрового номера земельної ділянки складається з чотирьох частин:

| КОАТУУ | : | НКЗ | : | НКК | : | НЗД | ,

де | КОАТУУ | – код одиниці адміністративно-територіального устрою України;

| НКЗ | – номер кадастрової зони;

| НКК | – номер кадастрового кварталу (фрагмента) в межах кадастрової зони;

| НЗД | – номер земельної ділянки у межах кадастрового кварталу (фрагмента);

| : | – роздільник між складовими кадастрового номера.

В ході роботи ми провели кадастрове зонування населеного пункту Мархалівка (див. Додаток 1), розділивши територію на три кадастрові зони, які включають двадцять чотири кадастрові квартали.

1.2.Кадастровий план земельної ділянки

Кадастровий план земельної ділянки – графічне зображення, що відображає місце знаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні та обмежених правами інших осіб, а також розміщення об’єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці із зазначенням кадастрового номера.

Індексні кадастрові плани і кадастрові плани складаються у масштабі:

· 1:10000 - індексні кадастрові карти, кадастрові карти Автономної Республіки Крим, областей, районів;

· від 1:5000 до 1:500 - індексні кадастрові плани, кадастрові плани міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів.

Індексні кадастрові плани в електронному (цифровому) вигляді складаються за результатами векторизації контурів кадастрових кварталів, зон, відображених на паперових картах або безпосереднього встановлення меж та нумерації зон і кварталів на електронних (цифрових) картах шляхом створення замкнутих контурів (полігональних об'єктів) окремих кадастрових кварталів і зон.

Індексні кадастрові плани на паперових носіях складаються шляхом нанесення на паперові відбитки зведених, трансформованих та приведених до єдиної системи координат планово-картографічних матеріалів (плани меж територій сільських, селищних, міських рад; плани меж населених пунктів та інше) меж кадастрових зон та кварталів згідно з нормами та правилами, які застосовуються під час виконання картографічних робіт.

Кадастрові плани земельних ділянок складаються у масштабі, який забезпечує чітке відображення:

· меж земельної ділянки;

· координат поворотних точок меж земельної ділянки;

· лінійних промірів між поворотними точками меж земельної ділянки;

· кадастрового номера земельної ділянки;

· кадастрових номерів суміжних земельних ділянок (за їх наявності);

· меж земельних угідь, обмежень (обтяжень) земельної ділянки (за їх наявності);

· контурів об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці (за їх наявності);

· меж вкраплених земельних ділянок сторонніх землевласників і землекористувачів (за їх наявності).

Зразок кадастрового плану наведено в Додатку 2.

1.3. Кадастровий план обмежень

Кадастрові плани обмежень і обтяжень складаються з метою отримання достовірної графічної й аналітичної інформації про наявність, склад, місцерозташування об'єктів, що за умов їх функціонування вимагають особливого режиму використання земель і меж зон особливого режиму використання та обмежень щодо використання земельних угідь у межах цих зон для гарантування прав власників землі, а також формування систем управління земельними ресурсами.

На графічному матеріалі відповідно до прийнятих умовних позначень показуються:

• межі адміністративно-територіальних утворень, кадастрові квартали та зони, окремі земельні ділянки, їх кадастрові номери;

• об'єкти, які мають особливий режим діяльності, а відповідно і землекористування;

Межі зон обмежень та обтяжень

До плану обмежень та обтяжень додаються:

• пояснювальна записка;

• документи, які підтверджують обмеження та обтяження;

• відомості обчислення та визначення на місцевості зон особливого режиму землекористування;

• матеріали узгодження документів, підготовлених у процесі розробки плану;

• матеріали розгляду та затвердження документації;

• відомості про виготовлення і видачу кадастрового плану обмежень та обтяжень, а також про порядок внесення поточних доповнень і змін;

• додатки.

Встановлення зон особливого режиму землекористування проводиться для об'єктів, визначених законодавчо-нормативним порядком, зокрема для:

• охоронних зон повітряних ліній зв'язку, радіофікації та електропередачі, магістральних трубопроводів;

• водоохоронних зон та прибережних смуг рік, озер, водоймищ;

• санітарно-захисних зон водоводів, підприємств із технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами з неприємним запахом, автомобільних доріг, залізниць, теплових мереж, кар'єрів, цвинтарів, смітників тощо;

• зон особливого режиму об'єктів оборони та іншого призначення.

На території державних природних заповідників, національних парків і природних парків, ботанічних садів встановлюється спеціальний режим господарського використання земель і природокористування відповідно до положень про них.

Для режимних об'єктів, які утворюють декілька зон обмеженого використання земель і території яких розташовані одна до одної в різному порядку, межі цих зон можуть накладатися одна на одну або прилягати одна до одної.

У результаті виконання роботи я виділила на території населеного пункту Мархалівка такі обмеження :

Охоронна зона:

· повітряні лінії електропередач – 25 м;

· школа – 50 м.

· пам’ятники,братські могили;.

Санітарно-захисна зона:

· автомобільна дорога – 32,5 м (дороги між населеними пунктами);

· МТФ – 300 м (до 1000 голів);

Кладовище.

Прибережно-захисна смуга:

· озеро– 50 м;

Кадастровий план обмежень наведений в додатку 3.

Функціональне зонування території міста

Функціональне зонування - розподіл території населеного пункту на зони різного функціонального призначення (житлового, промислового тощо) з метою зменшення чи усунення негативного впливу навколишнього середовища на населення.

Основна мета функціонального зонування - виділення в межах міста однорідних за природними особливостями і за рівнем техногенного навантаження ділянок на предмет раціонального господарського використання земель з урахуванням геоекологічної ситуації.

Одним із завдань, що вирішуються при функціональному зонуванні території, є вивчення техногенного впливу, що чиниться об'єктами міської інфраструктури на природний комплекс.

Всі об'єкти інфраструктури міста можуть бути розділені на групи, що відповідають різним функціональним зонам:

· промислові зони (промзони) - території, в межах яких переважне поширення мають промислові підприємства;

· сельбищні зони - території, в межах яких основною є житлова забудова;

· рекреаційні зони - території, в межах яких поширені зелені насадження, як збережені у відносно непорушених умовах, так і висаджені пізніше і території, які можуть використовуватися у рекреаційних цілях після виконання комплексу заходів щодо їх благоустрою;

· водоохоронні території;

Основними ознаками, на підставі яких проводиться виділення водоохоронних територій є:

· умови захищеності підземних вод відповідно до геологічної будови території та її гідрогеологічними умовами;

· розміщення колекторів зливних стоків, які в умовах міста є невід'ємним елементом гідрографічної мережі;

· функціональна належність території, прилеглої до долини річки (житлова забудова, зелені зони, промислові підприємства тощо).

В межах водоохоронних територій, у свою чергу, виділяються дві зони:

· внутрішня водоохоронна територія - ділянки, що прилягають до русла річки (як відкритого, так і взятому в колектор);

· зовнішня водоохоронна територія.

Виділені великі функціональні зони далі поділяються на більш дрібні - у відповідності з деякими змінами в об'єктах техногенного навантаження і, відповідно, в характері і ступені впливу на ґрунтові води. Виняток становлять лише промислові зони, так їх можна розглядати в якості єдиної промислової зони, не проводячи поділ підприємств за типами виробництв.

Серед сельбищних зон виділяються дві підзони:

а) території з основною забудовою до 5 поверхів. До них відносяться, по-перше, райони старої житлової забудови і, по-друге, райони, забудовані в період до 1965 рр.;

б) території з основною висотної забудовою (9 поверхів і вище). До них відносяться переважно нові "спальні" мікрорайони, такі, як наприклад Харківський район Дніпровський район міста Києва, т.д.

Подібне розділення пов'язано з тим, що для кожної з підзон різні основні архітектурно-містобудівні характеристики: щільність населення, кількість об'єктів соціально-побутового обслуговування, озеленення території, щільність дорожньої мережі, густина і спосіб прокладки комунікацій.

Рекреаційні зони умовно можуть бути розділені на чотири підзони:

а) умовно ліси і лісопарки - території, де частково збереглися природні умови, що існували до забудови цієї частини міста;

б) міські сади, парки культури і відпочинку - рекреаційні об'єкти, відповідним чином обладнані для масового відпочинку людей;

в) умовно сквери і окультурені території;

г) переважно резервні території. Це - придолинні ділянки малих річок, а також незайняті і неосвоєні території (пустирі, покинуті кар'єри і т.д.) які можуть використовуватися в якості рекреаційних зон після виконання комплексу відновлюючи заходів та заходів з благоустрою території.

В основі поділу рекреаційних зон лежить, по-перше, відмінності в їх використанні, а по-друге, відмінності в характері і ступені впливу на підземні води в кожній з підзон.

На основі вищевикладених уявлень про шляхи розповсюдження забруднення і ступеня його впливу на окремих ділянках, виділяються території, на яких забруднення ґрунтових вод буде проявлятися в першу чергу. Точне визначення їх меж представляє собою окрему задачу, яка повинна виконуватися із залученням апарату гідрогеологічного моделювання при проведенні більш великомасштабних робіт. У рамках даної роботи і використовуваного масштабу представляється достатнім лише попереднє виявлення подібних ділянок та їх приблизний контур.

На карті села Мархалівка ми зробили функціональне зонування населеного пункту(додаток 4)

1.5. Економіко-планувальне зонування території міста

Необхідність проведення економіко-планувального районування території міста лежить в основі масової оцінки земель і виступає регулятором їх ефективного використання.

Економіко-планувальні зони встановлюються на основі економічної оцінки території населеного пункту з урахуванням таких факторів:

1) неоднорідність функціонально-планувальних якостей території.

2)доступність до: місць концентрації трудової діяльності (місць прикладання праці); центрів громадського обслуговування; місць масового відпочинку; центру міста;

3) рівень інженерного забезпечення та благоустрою території;

4) рівень розвитку сфери обслуговування населення;

5) екологічна якість території:

6) Соціально-містобудівна привабливість середовища: різноманітність місць прикладання праці; наявність історико-культурних та природних пам'яток ; естетика архітектурної забудови тощо.

Кількість факторів, що враховуються при здійсненні економіко-планувального зонування визначається, насамперед, величиною населеного пункту та рівнем його соціально-економічного розвитку.

Кількість, межі економіко-планувальних зон, а також значення коефіцієнтів Км2 є не наперед заданими параметрами, а результатом пофакторної оцінки території населеного пункту. Існує кілька підходів до вирішення завдання економіко-планувального зонування, але неодмінною умовою в кожному з них є виділення земельнооціночних одиниць (оціночних районів) - територіально і функціонально визначених утворень, в межах яких і здійснюється оцінка споживчих властивостей земель населених пунктів.

Оціночні райони виділяються у встановлених межах населених пунктів. Вони розділяються: магістралями загальноміського та районного рівня, межею смуги відводу залізниці, природними рубежами (річки, струмки, канали, рівчаки і т.д.), в окремих випадках - межами ділянок виробничих підприємств.

Площа одного оціночного району має бути порівнюваною з мікрорайоном багатоповерхової забудови, кварталом (групою кварталів) садибної забудови. Сукупність усіх земельнооціночних одиниць повинна забезпечувати повне охоплення території населеного пункту. До оціночних районів не включається смуга відводу залізниці, за винятком привокзальних площ. Межі оціночних районів, як правило, не повинні перетинати меж адміністративних районів та порушувати планувальну мережу населеного пункту

Існують 4 методи визначення зонального коефіцієнту та його складових: вартісний; функціональний; соціологічний; експертний.

Вартісний метод базується на переведення дії кожного з факторів, які впливають на якість території в певну суму грошей. На сьогодні, через складність збору інформації по вартості окремих факторів в межах оціночних одиниць, а також через некоректність оцінки деяких з них цей метод не застосовується.

Функціональний метод є одним з головних при здійсненні пофакторної оцінки території. В основу метода покладена оцінка кожного з факторів через його функціональні показники - щільність, віддаленість, можливість нарощування потенціалу, зв'язність тощо.

Соціологічний метод є одним з найбільш коректних при пофакторному аналізі якості території оціночних районів. В той же час він є найдорожчим, оскільки вимагає проведення адресного соціологічного опитування мешканців оціночних районів. Цей метод доцільно застосовувати при грошовій оцінці крупних та найкрупніших міст.

Експертний метод є найбільш поширеним серед методів грошової оцінки. Він базується на оцінці групою експертів, які добре знають умови населеного пункту. Кількість експертів має бути кратною бальної шкали, за якою проводиться оцінка факторів (не менше 5 при 5-бальній та не менше 10 при 10-бальній).

В ході виконання роботи на території Умані виділяємо оціночні райони. Усього маємо всього шість районів. Тепер визначимо комплексний індекс цінності кожного району. Для цього використаємо експертний метод оцінки – це є найбільш поширений метод, який базується на оцінці групи експертів, які добре знають умови населеного пункту.

Заповнюємо анкету експертної оцінки (див. Таблицю 1), запитання в якій стосуються оцінки транспортно-функціональної зручності оціночного району, рівня його інженерного забезпечення, екологічного стану, соціально-містобудівної привабливості середовища, рівня забезпеченості закладами соціальної інфраструктури, різноманітністю місць прикладання праці, інженерно-геологічних умов.

Оцінка проводиться за 5-бальною шкалою, “5”балів означає повністю забезпечений (ідеальні умови), “1”бал - абсолютна відсутність.

Таблиця 1

фактори	оціночні райони
фактори	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
забезпечення магазинами та закладами громадського харчування	5	4	4	4	4	3	2	3	3	3	4
забезпечення поліклініками та аптеками	5	4	4	4	4	2	2	2	3	2	4
забезпечення закладами побутового обслуговування	5	4	4	4	4	2	2	2	3	2	4
забезпечення школами та дошкільними закладами	5	4	3	4	3	2	1	3	3	3	4
близькість до зупинок громадського транспорту	4	5	5	5	4	5	4	3	5	5	4
різноманітність місць прикладання праці	4	4	3	3	4	2	3	3	4	5	4
сума	28	25	23	24	23	16	14	16	21	20	24
середній бал по кожному району	4,67	4,17	3,83	4,00	3,83	2,67	2,33	2,67	3,50	3,33	4,00

Наступною стадією економіко-планувального зонування території міста є об’єднання оціночних районів в економіко-планувальні зони (див. Додаток 5). При об’єднанні оціночних районів у зони враховувалась дія трьох факторів:

· суміжність районів;

· переважно однорідне функціональне використання;

· близькість значень комплексного індексу цінності території (величини індексів окремих оціночних районів не повинні значно відрізнятись між собою).

Значення зонального коефіцієнту Км2 для окремої економіко-планувальної зони визначаємо як середньо зважене індексів оціночних районів, які входять до цієї зони.

Таблиця 2

економіко.планвальні зони	землеоціночні райони	Іі	Км2
1	9, 10	1,01-0,96	0,99
2	2,4	1,20-1,15	1,16
3	11,5	1,15-1,1	1,11
4	6,7,8	0,77-0,67-0,77	0,74
5	1	1,34	1,34
6	3	1,1	1,1

З метою виділення в селі Мархалівка економіко-планувальних зон, я розділила територію села на 11 оціночних районів. Використовуючи експертний метод, я провела оцінку усіх районів по 6 факторам і заповнила анкету експертної оцінки. Згідно з отриманими даними я розрахувала комплексний індекс цінності кожного району і на основі цих індексів, а також суміжності районів та згідно з їх функціонального використання, об’єднала оціночні райони у шість економіко-планувальних зони. Далі розрахувала зональний коефіцієнт К_м2 для кожної економіко-планувальної зони.

Бонітування ґрунтів

Найголовнішою умовою економічно обґрунтованої ціни на землю є точне визначення її якості, тобто родючості ґрунту чи кількох ґрунтів, що входять у землеволодіння. Кількісна оцінка якості ґрунтів визначається їх бонітуванням.

Бонітування ґрунтів — це спеціалізована генетико-виробнича класифікація ґрунтів, побудована за їх об'єктивними природними і стійко набутими у процесі сільськогосподарського використання ознаками та властивостями, які мають найбільше значення для сільськогосподарських культур, і виражена в кількісних показниках — балах. .

Основна мета бонітування — кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто на скільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати екологічні вимоги сільськогосподарських культур.

Бонітет ґрунту – показник якості ґрунту і його продуктивності, який є інтегральною величиною різних властивостей та ознак, вимірюваних різними мірами (мг, мг-екв, т, мм, % тощо), тоді як сам є безрозмірним.

На сучасному етапі запропоновано кілька методик бонітування ґрунтів, які дають можливість кількісно визначити відносну якість ґрунтів за їх родючістю. Оцінку передбачається проводити за об'єктивними властивостями і ознаками, які притаманні самим ґрунтам.

Роботи з бонітування ґрунтів виконують у такій послідовності:

· уточнення природно-сільськогосподарського районування земельного фонду;

· складання списку агровиробничих груп ґрунтів;

· агроекологічне обґрунтування розміщення культур;

· збір і обробка даних про властивості ґрунтів;

· підбір еталонних ґрунтів по природно-сільськогосподарських районах і по зоні вирощування культури;

· розробка шкал бонітування ґрунтів по природно-сільськогосподарських районах і по зоні вирощування культури;

· підготовка документації про результати бонітувальних робіт.

З метою визначення балів бонітету агрогруп (при проведенні часткового бонітування) для кожного природно-сільськогосподарського району складаються картосхеми вирощування найпоширеніших у країні товарних сільськогосподарських культур: озимої пшениці, озимого жита, ячменю, вівса, кукурудзи на зерно, соняшнику, цукрового буряку, картоплі та льону-довгунцю. Для кожної із зернових культур бали бонітету розраховуються окремо.

Розробка шкал часткового бонітування ґрунтів ріллі здійснюється в такому порядку:

1) визначення переліку культур, відносно яких розробляються бали бонітетів ґрунтів конкретного природно-сільськогосподарського району;

2) встановлення бонітетів ґрунтів за окремими їх властивостями, від яких найбільше залежить урожайність сільськогосподарської культури;

3) визначення часткового впливу окремих показників якості ґрунтів (чи бонітетів) на урожайність культури;

4) розрахунок загальних балів бонітетів ґрунтів відносно прийнятих культур по всьому переліку агровиробничих груп ґрунтів природно-сільськогосподарського району;

5) розробка шкали бонітетів ґрунтів по зоні вирощування культури.

За допомогою Національного атласу України для кожної агрогрупи отримуємо такі дані: вміст гумусу у %, рН сольової витяжки, а також вміст P₂O₅, K₂O, азоту в мг на 100 г ґрунту.

Таблиця 3

Агрохімічні властивості грунтів

№ агрогрупи	вміст гумусу,%	РН сольової витяжки	рухомі форми , мг на 100 грунту
			Р2О5 за методом Кірсанова	К2О за методом Кірсанова	Азот за Корифілдом
29Л	3,2	5	10	4,5	3,2
30Д	3,1	5	10,2	5	3,2
41Д	3,4	6	10,4	6	4,5
133Д	3,7	6,5	11	10	4,5

Розраховуємо:

1. Показники в балах для кожного попереднього значення для кожної агрогрупи за формулами:

· кислотність: ;

гумус, фосфор, калій, азот : .

2. Розраховуємо середньозважений бал за формулою:

де Б_сз — зважений середній бал з типових критеріїв;

· Б₁,Б₂...Б_n — бали типових критеріїв (гумус, ДАВ, азот, фосфор, калій);

· Ц₁,Ц₂...Ц_n - ціна балу критерію — визначається діленням стандартного показника на 100;

· ΣЦ — сума цін балів усіх критеріїв.

Таблиця 4

Агрохімічні показники в балах

№ агрогрупи	показник в балах					середній бал	Бсз
	за вмістом гумусу	за кислотністю	за рухомими формами
	за вмістом гумусу	за кислотністю	фосфору	калію	азоту
29Л	32	71	100	26	13	49	38
30Д	31	71	102	29	13	49	51
41Д	34	86	104	35	18	55	72
133Д	37	93	110	59	18	63	60

3. Розрахований за типовими критеріями зважений середній бал потім коректується з урахування клімату, зрошення і негативних властивостей ґрунтів. які обмежують урожайність сільськогосподарських культур.

Коректування зважених середніх балів здійснюється за формулою:

Б_б= Б_сз * К_п ,

де Б_б — бал бонітету ґрунтів;

Б_сз — середньозважений бал типових критеріїв;

К_п — коефіцієнт поправок на негативні властивості ґрунтів і клімату.

Для даних агрогруп ми враховуємо тільки коефіцієнти поправок за кислотність, гідроморфність, клімат і зрошення.

4. Для зручності складаємо таблицю, в якій відобразимо площу полів у відсотках від всього СФГ і поля відповідно.

Таблиця 5

№ділянки	площа у га	площа у %
1	18,87	16
2	15,70	13
3	20,31	17
4	14,61	13
5	24,56	21
6	22,69	19
всього	116,73	100

5. Якісна оцінка земель починається з розрахунку середньозваженого бала бонітету елементарного господарського виділу (поля, робочої ділянки). Для цього визначають площу ґрунтів, які складають елементарний господарський виділ, а потім, маючи їх бали бонітету і площу, яку вони займають, використовуючи дані таблиці 5 розраховують середньозважений бал за формулою:

де Б_вид — бал бонітету елементарного господарського виділу;

· Б_б1, Б_б2...Б_бn — бали бонітету окремих ґрунтів, які складають елементарний господарський виділ;

· S₁, S₂... S_n — площі ґрунтів, які складають господарський виділ.

Таблиця 6

грунт	найменування грунту	зрошення	Клімат	кислотність	еродованість	засоле ність	солонцюватість	гудроморфічність	щільність	Бонітет грунту	Класс бонітету
29Л	опідзолені грунти переважно на лесових породах	1,3	0,9	0,96						43	VI
30Д	Лучні на делювіальних та алювіальних відкладах	1,3	0,9	0,96						57	V
41Д	реградовані переважно на лесових породах	1,3	0,9	0,96						81	II
133Д	Лучно чорноземні переважно на лесових породах	1,3	0,9	0,96						67	IV

Ступінь забезпеченості сільськогосподарських культур поживними речовинами, залежно від вмісту в орному шарі ґрунту, таблицю агрохімічних властивостей ґрунтів і класифікацію ґрунтів за ступенем кислотності, можна зробити такий висновок:

Середня забезпеченість елементами живлення і продуктивною вологою. Знижують якість земель більш виражені негативні властивості грунтів (слабкий і середній ступінь кислотності, солонцюватості тощо) і технологічні властивості земельних ділянок (розчленованість мережею балок, еродованість тощо)

6. Картограма якості земель — це графічне зображення структури і бонітету земельних угідь певної території. Складається вона на основі копії контурного оригіналу ґрунтового плану. Межі ґрунтових контурів з їх індексами та балами бонітету зберігаються. На картограмі також відображаються елементи ситуації землекористування, з вимогами діючих інструкцій крупно-масштабного знімання території. Базовим матеріалом для складання картограми служать первинні та зведені відомості структури і бонітету земельних угідь даної території. Класи земель на картограмі позначаються у чисельнику червоною тушшю римськими цифрами, а бали бонітету — в знаменнику арабськими цифрами.

Використовуючи вище розраховані дані створюємо картограму якості земель (див.Додаток 6).

У результаті виконання даної роботи ми виявили, що чим вищий бал бонітету агрогрупи, яка складає поле, тим вищий бал бонітету самого поля, при умові, що агрогрупа займає значну його територію.

На даних полях найкраще вирощувати : кукурудзу (зелену масу), кормовий буряк, однорічні трави (зелену масу), багаторічні трави (зелену масу)

РОЗДІЛ 2. Оновлення планово-картографічних матеріалів з використанням ДЗЗ технологій

Дата добавления: 2020-11-23; просмотров: 82; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!