ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
Розділ 1
НАУКОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА
ПЛАН (логіка викладу)
1. Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм.
2. Механізм формування екологічного права.
3. Місце екологічного права в системі екологічних і правових наук.
4. Роль екологічного права у здійсненні екологічної політики держави.
5. Основні напрями державної екологічної політики.
6. Реалізація державної політики України в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм
Об'єктивні передумови розвитку еколого-правових норм - реально існуючі природні та соціальні умови виникнення і становлення загальнообов'язкових правил у галузі використання природних ресурсів, збереження (охорони) навколишнього природного середовища та захисту людини від його несприятливого впливу.
Право і зовнішня форма його прояву - законодавство, регулюючи суспільні відношення, виконує політичну, економічну, ідеологічну та інші соціальні функції, висловлюючи державну волю та інтереси народу.
В здійсненні правом екологічних функцій можна виділити чотири етапи, які характеризують процес формування та матеріалізації в суспільних відносинах у галузі взаємодії суспільства і природи (див. мал.1):
|
|
|
• формування державної волі на основі пізнаних законів суспільного та природного розвитку;
• реалізація державної волі в конкретних правових нормах, визначених на базі виявлених соціаіїьно-екологічних закономірностей, співвідношення економічних і екологічних інтересів у процесі регулювання господарської діяльності суспільства;
• спрямованість на організацію застосування та виконання приписів права;
• на досягнення відповідних еколого-правових результатів правового регулювання.
Форми задоволення екологічних потреб:
• використання природних ресурсів;
• збереження (охорона) навколишнього природного середовища та його компонентів;
• захист людини від несприятливого впливу навколишнього природного середовища.
Механізм формування екологічного права
Механізм формування екологічного права -сукупність історичних, соціальних, екологічних, правових та інших передумов і чинників, спрямованих на виникнення, становлення і розвиток екологічного права.
екологічні інтереси людей:
• регулювання використання природних ресурсів;
• забезпечення охорони об'єктів навколишнього природного середовища;
|
|
|
• забезпечення охорони здоров'я громадян від несприятливого впливу навколишнього природного середовища.
Форми взаємодії людини і навколишнього природного середовища:
• економічна;
• еколого-біологічна;
• еколого-соціальна.
Форми екологічної політики держави:
• внутрішня; зовнішня.
Забезпечення екологічноїполітики держави:
• політична;
• економічна;
• правова;
• управлінська;
• науково-технічна;
• контрольна.
Механізми забезпечення екологічного права:
• еколого-правова ідеологія;
• еколого-правова психологія;
• еколого-правова свідомість;
• еколого-правова культура;
• еколого-правова освіта;
• еколого-правова наука.
Все це можна назвати механізмом формування, забезпечення і реалізації екологічного права.
Місце екологічного права в системі екологічних і правових наук
Правова екологія формується в складі соціальної екології як сукупність норм різних галузей права, які регулюють суспільні відносини в сфері взаємодії суспільства і природи. Вона не відноситься до числа цілісних правових структур. Наше право ділиться на окремі галузі права та інститути за предметом правового регулювання, а не за функціями, які виконуються правом. Відповідно, в системі права нема місця «екологічному праву». Екологічне навантаження несуть всі галузі права, його інститути і норми права, так чи інакше пов'язані з регулюванням взаємодії суспільства та природи.
|
|
|
Співвідношення екологічного та цивільного права. Екологічні відносини мають схожість із цивільно-майновими відносинами:
• право власності та інші майнові права на природні ресурси;
• відшкодування шкоди природному середовищу;
• відшкодування шкоди здоров'ю та майну громадян від несприятливого впливу навколишнього середовища;
• відповідальність власників джерела підвищеної екологічної небезпеки.
Однак між названими відносинами існує і певна різниця, що дозволяє вважати їх різнорідними відносинами зі своїми правовими формами і методом правового регулювання:
• екологічні відносини існують лише в період звичайного розвитку об'єктів без відриву їх від єдиного природного середовища;
• екологічні відносини, зміст яких становлять природні об'єкти, що розвиваються за законами природи, підлягають впливу цих законів, тому вплив людей і права на дані відносини обмежений;
• суб'єкти екологічних відносин зобов'язані дотримуватись екологічних нормативів, що обумовлюється єдиною екологічною системою, лімітами при використанні природних об'єктів тощо;
|
|
|
• в екологічних відносинах правовий режим містить значну кількість імперативних розпоряджень, виконання яких є обов'язковим для суб'єктів цих відносин.
Співвідношення екологічного та адміністративного
права.
Існує схожість і різниця між екологічними та адміністративними відносинами. В них суб'єкти підлягають владним розпорядженням, проте в екологічних відносинах це проявляється не в усіх випадках, тоді як в адміністративних відносинах владні розпорядження в управлінні є основним елементом.
Екологічна функція права - складова частина його загальної соціальної функції, яка спрямована на регулювання суспільних відношень у сфері взаємодії суспільства і природи з метою забезпечення якості навколишнього природного середовища.
У структурі права виділяються декілька еколого-правових галузей, основними з яких с: природноресурс-не та природоохоронне.
Прирооноресурсне право -система правових норм, які регулюють природноресурсні відносини на основі державної власності на ресурси природи з метою раціонального використання, охорони та відновлення земельних, лісових тощо ресурсів, охорони прав природокористувачів і держави, зміцнення законності в даній галузі відношень.
Природоохоронне право - система правових норм, які регулюють природоохоронні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів тощо.
Природоресурсне право Природоохоронне право
Об'єкт ресурси природи, які с джерелом матеріального виробництва та об'єктами виключно власності держави навколишнє природне середовище як система природних модифікованих екологічних систем, природні об'єкти і комплекси, взяті у взаємодії взаємозв'язку з іншими об'єктами та комплексами середовища
Мета забезпечення господарських інтересів держави та суспільства у використанні природних ресурсів з урахуванням вимог їх раціональної експлуатації та охорони навколишнього природного середовища реалізація екологічних інтересів суспільства в попередженні та ліквідації забруднення, виснаження, руйнування навколишнього природного середовища
Правове регулювання направлено на організацію охорони та раціонального використання земель, лісів тощо як об'єктів права виключної власності держави направлено на організацію охорони земель, лісів тощо як складових частин навколишнього середовища
Законодавство сукупність нормативних актів, які встановлюють порядок раціонального використання природних ресурсів (земельних, водних тощо) як об'єктів права державної власності сукупність нормативних актів, які встановлюють порядок охорони природи, раціонального використання природних ресурсів, захисту навколишнього середовища з метою забезпечення якості середовища життя людини в інтересах теперішнього та майбутнього поколінь
Відмінність природоресурсного права від екологічного права
Відмінність природоресурсного права від екологічного права відображена в предметі, методі правового регулювання та його джерелах.
Предметом екологічного права є суспільні відносини особливої природи, які стосуються не стільки самих природних процесів, скільки внутрішніх та зовнішніх зв'язків цих об'єктів, їх властивостей, стану, процесів, які відбуваються в них. А природоресурсне право звужує коло цих відношень до економічно значимих.
На відміну від екологічного права, яке регулює загальні екологічні відношення, природоресурсне право вивчає тільки суспільні відносини, які пов'язані з природними комплексами: землею, водою, лісами тощо;
Предмет природоресурсного права більш вузький, ніж, предмет екологічного права.
За методом правового регулювання екологічне право також відрізняється від природоресурсного права. Воно має більш обумовлений вольовий метод правового регулювання і ця обумовленість відображає дію основних законів екології.
Екологічне право - це система правових норм, які специфічним способом регулюють екологічні суспільні відношення з метою досягнення гармонійних відношень між суспільством та природою, і, на думку переважаючої більшості фахівців-юристів, екологічне право є самостійною, некомплексною галуззю права з підгалузевою структурою та з існуючою назвою.
Екологічне право як галузь права становить сукупність правових норм, що регулюють адміністративно-цивільним методом екологічні відносини, які складаються з приналежності використання, відтворення природних об'єктів в їх неподільному стані з природним середовищем, охороною навколишнього природного середовища з метою реалізації різноманітних інтересів відповідних суб'єктів і забезпечення нормального екологічного стану в країні і в окремих її регіонах (містах, селах, селищах тощо).
Предметом екологічного права є загальні (екологічні) відношення в галузі взаємодії суспільства та природи, які поділяються на дві групи:
• галузеві - земельні, водні, лісові тощо.
• комплексні - відношення до природних територій, комплексів, рекреаційних зон (що охороняються) тощо.
Специфіка - вони виникають та розвиваються з охорони навколишнього природного середовища в цілому.
Дата добавления: 2020-04-25; просмотров: 159; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!