Дата набуття чинності: 19 липня 1997 року
Семінарські заняття 9-10
Тема: Авторське право і суміжні права
1. Поняття авторського права, його основні функції.
2. Джерела авторського права:
ü Національні нормативно-правові акти, якими врегульовуються та охороняються автоські правовідносини;
ü Міжнародно-правова охорона авторських прав. Участь України в міжнародно-правових конвенціях по авторському праві.
3. Об’єкти авторського права:
ü Критерії охороноздатності об’єктів авторського права;
ü Види об’єктів авторського права. Похідні і складені твори;
ü Твори, що не є об’єктами авторського права.
4. Суб’єкти авторського права:
ü Поняття та види суб’єктів авторського права;
ü Співавторство;
ü Суб’єкти авторського права на службові твори;
ü Суб’єкти авторського права на аудіовізуальний твір;
ü Суб’єкти авторського права на ком’ютерні програми;
ü Суб’єкти авторського права на збірники і інші складені твори;
ü Суб’єкти авторських прав на переклади та інші похідні твори;
ü Правонаступники й інші суб’єкти авторського права.
5. Порядок державної реєстрації авторського права.
6. Зміст суб’єктивного авторського права:
ü Особисті немайнові права автора;
ü Майнові права автора;
ü Межі авторських прав;
ü Вільне використання твору;
ü Термін дії авторського права.
7. Поняття і функції суміжних прав. Джерела суміжних прав.
|
|
|
8. Об’єкти і суб’єкти суміжних прав.
9. Зміст суб’єктивних суміжних прав:
ü Взаємозв’язок суміжних і авторських прав;
ü Зміст суміжних прав виконавця;
ü Зміст суміжних прав виробника фонограми;
ü Зміст суміжних прав організації мовлення;
ü Вільне використання об’єктів суміжних прав;
ü Термін дії суміжних прав.
10. Колективне управління майновими авторськими і суміжними правами.
11. Захист авторських і суміжних прав:
ü Особливості цивільно-правового захисту особистих немайнових прав авторів;
ü Державна служба інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України як орган реєстрації і захисту авторських та суміжних прав авторів.
111.Поняття авторського права, його основні функції
Авторське право – це сукупність норм цивільного права, якими регулюються відносини, щодо визначення авторства і охорони творів літератури, науки, мистецтва, встановлення режиму їх використання, наділення їх авторів майновими та немайновими правами,захисту прав авторів та інших право володільців.
В об’єктивному розумінні: АП – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.
|
|
|
В суб’єктивному розумінні: АП - це сукупність прав, які належать автору або іншим право володільцям у зв’язку із створенням, використанням та розпорядженням об’єктами АП.
Зміст будь-якого права визначає його місце та роль в системі суспільних цінностей і безпосередньо впливає на його форму. Авторське право є правом особливого роду, яке виникає у результаті створення особою твору науки, літератури, мистецтва.
Твір, що охороняється авторським правом, є особливим об’єктом, що відображає особистість автора, який «живе» у своєму творі. Тому авторське право гарантує творцеві не лише можливість отримання економічної вигоди від використання твору, а й охороняє інтелектуальний і персональний зв'язок із твором. Наслідком цього є поділ авторського права на особисті немайнові і майнові права. Забезпечується охорона прав інтелектуальної творчої діяльності шляхом надання авторові виключних прав особистого немайнового та майнового характеру щодо створеного ним твору. Такий поділ авторського права має велике практичне значення. Інтереси морального та майнового порядку мають різну історію, різні сфери застосування, виникають і зникають неодночасно.
|
|
|
Особисті немайнові права в усіх випадках належать лише безпосередньо авторові твору, незалежно від того, хто володіє майнови ми авторськими правами. Вони є невідчужуваними від особистості автора і не можуть передаватися іншим особам. Ці особи і, передусім, спадкоємці мають право на охорону особистих немайнових прав, власником яких був автор (стаття 29 Закону України «Про авторське право і суміжні права»). Особисті немайнові права авто ра охороняються безстроково.
Майнові права на використання твору мають строковий харак- тер, можуть вільно переходити до інших осіб відповідно до догово- ру або закону. У той же час ці два види авторського права настільки взаємо- пов'язані, що на практиці виокремити серед них права тільки майно- вого або немайнового характеру буває досить важко. Нерідко їх 78 конкретний зміст стає зрозумілий лише з контексту.
Наприклад, осо- бисте немайнове право протидіяти будь-якому перекрученню, спот- воренню чи іншій зміні твору безпосередньо направлено не лише на захист честі та репутації автора, а й сприяє його майновим інтер- есам, оскільки зміни твору можуть заважати його нормальному використанню. Це є причиною того, що ряд дослідників відкидає концепцію чіт- кого розмежування авторського права на два види прав. Вони вва- жають, що всі надані авторові права особистого немайнового та майнового характеру є проявом унітарного права, яке забезпечує дотримання інтелектуальних і майнових інтересів автора. Особливість авторського права полягає ще й у тому, що воно має нематеріальну сутність.
|
|
|
При цьому, об’єкти авторського права існують лише у матеріальному вигляді. Тому відповідно до законо- давства авторське право на твір не пов'язано з правом власності на матеріальний об'єкт (матеріальну річ), в якому втілено твір, перехід права власності на матеріальний об'єкт або право володіння мате- ріальним об'єктом не тягнуть за собою перехід авторських прав на твір як благо нематеріальне і навпаки (стаття 419 Цивільного кодек- су України та стаття 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ). Авторські права відносно творів не можуть автоматично вважа- тися правами власника матеріальної речі в якій втілено твір, а є пра- вами sui generis (особливими правами).
Право власності виникає з фактичних відносин; виключне право – через те, що законодавство визнає їх за певним суб’єктом. Право власності за своєю суттю без- строкове – поки існує річ, існують і відносини власності щодо неї, натомість виключне право діє обмежений законодавством період часу, по закінченні якого припиняється. Право власності практично не має територіальних обмежень – при переміщенні речі до іншої держави права її власника не припиняються; існування ж виключно- го права залежить від того, чи визнає його за даною особою закон іншої держави або ні.
Виключне право – це юридична конструкція, яка полягає в тому, що власне закон визначає особу, в якої це право виникає. Воно не має в своїй основі інших, крім юридичних відносин. Виключне право має тимчасовий і територіальний характер. 79 Тому Закон України «Про авторське право і суміжні права» вста- новлює, що власникові матеріального об'єкта, в якому втілено ори- гінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволя- ється знищувати або руйнувати цей об'єкт без попереднього пропо- нування його авторові або його спадкоємцям за ціну, що не переви- щує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збе- реження матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено ори- гінал твору, повинен дозволити авторові або його спадкоємцям зро- бити копію твору у будь-якій формі.
2.Джерела авторського права:
ü Національні нормативно-правові акти, якими врегульовуються та охороняються автоські правовідносини;
1. КУ
Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.
2. ЦКУ
Главою 36 регулює Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (АП)
Зокрема:
Ø Об’єкти АП
Ø Твори, які не є об’єктами АП
Ø Суб’єкти АП
Ø Співавторство
Ø Виникнення АП
Ø Особисті немайнові права автора
Ø Забезпечення недоторканості твору
Ø Майнові права інтелектуальної власності на твір
Ø Використання твору
Ø Опублікування твору
Ø Інші
3. ЗУ «Про авторське право та суміжні права»
Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права.4. ЗУ «Про видавничу справу»
Дата набуття чинності: 19 липня 1997 року
За Законом “Про видавничу справу”,
видавнича справа складається з:
· видавничої діяльності;
· виготовлення видавничої продукції;
· розповсюдження видавничої продукції.
Суб'єктами видавничої справи є:
· видавці;
· виготовлювачі;
· розповсюджувачі видавничої продукції.
Такими суб'єктами можуть бути:
· громадяни України,
· іноземці;
· особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах;
· юридичні особи України;
· юридичні особи інших держав.
Для обліку суб'єктів видавничої справи ведеться Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції. За внесення до цього Реєстру сплачується реєстраційний збір.
Закон забороняє створення і діяльність в Україні видавництв, які у статутному фонді мають більше 30% іноземних інвестицій. Також забороняється створення і діяльність організацій, які здійснюють розповсюдження видавничої продукції, якщо у їх статутному фонді понад 30% іноземних інвестицій.
Кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості. Елементи вихідних відомостей визначається цим Законом.
Відповідно до Закону створюється Книжкова палата України. Остання є державною культурно-науковою установою у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності. Їй надається право одержувати безоплатні та платні обов'язкові примірники усіх видань, випуск яких здійснюється суб'єктами видавничої справи в Україні.
5. ЗУ «Про кінематографію»
Законодавство України про кінематографію базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.
Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на юридичних осіб незалежно від їх форм власності та фізичних осіб, які займаються професійною діяльністю у кінематографії в Україні. Стаття 4. Регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва та використання фільму як об'єкта авторського права
Стаття 5. Основні принципи кінематографії
Основними принципами кінематографії є:
Ø утвердження творами кінематографії ідей гуманізму, загальнолюдських, національно-культурних та духовних цінностей;
Ø сприяння розвиткові національної свідомості, патріотичних почуттів, естетичного та екологічного виховання громадян;
Ø гарантування свободи творчості, захисту інтелектуальної власності, авторських і суміжних прав, моральних і матеріальних інтересів суб'єктів кінематографії;
Ø розвиток кіноіндустрії та традицій національної кінематографії;
Ø збереження національної та світової кінематографічної спадщини;
Ø рівність прав і можливостей суб'єктів кінематографії незалежно від форм власності у виробництві, розповсюдженні та демонструванні (публічному показі) фільмів;
Ø заохочення благодійної діяльності;
Ø сприяння аматорській творчості в кінематографії;
Ø сприяння співробітництву суб'єктів кінематографії з іноземними та міжнародними кінематографічними асоціаціями, фондами тощо.
6. ЗУ « Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм,баз даних»
Цей Закон визначає правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних і спрямований на захист інтересів суб'єктів авторського права і суміжних прав та захист прав споживачів. Стаття 1. Сфера дії Закону Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних.7. Постанова КМУ «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються прав автора на твір»
Порядок визначає процедуру подання заявок на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, яка здійснюється Державною службою інтелектуальної власності (далі - Державна служба).4. Заявку на реєстрацію до Державної служби подає заявник. 5. Державна служба: а) приймає заявки, подані на реєстрацію, і розглядає їх з метою визначення відповідності вимогам розділів II і III цього Порядку; б) приймає рішення про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, або обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації авторського права на твір, обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації договору, який стосується права автора на твір; в) вносить відомості про реєстрацію авторського права на твір та відомості про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, до відповідного Державного реєстру; г) надсилає за зазначеною в заяві адресою рішення про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, або обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації авторського права на твір, обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації договору, який стосується права автора на твір; ґ) видає свідоцтво; д) готує та публікує в своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір; е) може доручати закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, виконання окремих завдань, визначених цим Порядком, відповідно до їх спеціалізації; є) вносить зміни до заявки за ініціативою заявника; ж) видає дублікат свідоцтва;ü Міжнародно-правова охорона авторських прав. Участь України в міжнародно-правових конвенціях по авторському праві.
1. Бернська конвенція «Про охорону літературних та художніх творів» 1886р.
Дата підписання: 24.07.71 р. Дата набрання чинності для України: 25.10.95 р. Держави Союзу, натхнені однаковим бажанням охороняти настільки ефективно й однаково, наскільки це можливо, права авторів їх літературні і художні твори, Визнаючи значення роботи Конференції по перегляду Конвенції, що відбулася в Стокгольмі в 1967 році, Вирішили переглянути Акт, прийнятий Конференцією в Стокгольмі, залишаючи без зміни статті з 1 до 20 та з 22 до 26 цього Акта. Відповідно до цього Уповноважені, які нижче підписалися, за поданням своїх повноважень, визнаних у належній формі та повному порядку, погодилися про таке: Стаття 1 Країни, до яких застосовується дійсна Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні і художні твори. Стаття 2 (1) Термін "Літературні і художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори, лекції, звертання, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні і музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми, музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яким прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектурі або наукам. (2) Проте за законодавством країн Союзу зберігається право приписати, що літературні і художні твори або будь-які певні їх види не підлягають охороні, якщо вони не закріплені в тій або іншій матеріальній формі. (3) Переклади, адаптації, музичні аранжування та інші переробки літературного або художнього твору охороняються нарівні з оригінальними творами, без шкоди правам автора оригінального твору. (4) За законодавством країн Союзу зберігається право визначати охорону, що буде надаватися офіційним текстам законодавчого, адміністративного і судового характеру і офіційним перекладам таких текстів. (5) Збірники літературних і художніх творів, наприклад енциклопедії та антології, що являють собою за добором і розміщенням матеріалів результат інтелектуальної творчості, охороняються як такі, без шкоди правам авторів кожного з творів, що становить частину таких збірників. (6) Твори, зазначені у цій статті, користуються охороною у всіх країнах Союзу. Ця охорона здійснюється на користь автора і його правонаступників. (7) Із врахуванням положень статті 7 (4) цієї Конвенції, за законодавством країн Союзу зберігається право визначати ступінь застосування їхніх законів до творів прикладного мистецтва і промислових малюнків та зразків. Щодо творів, які охороняються у країні походження виключно як рисунки та зразки, в інших країнах Союзу може бути передбачена лише спеціальна охорона, надавана в даній країні малюнкам і зразкам, проте, якщо в даній країні не надається такої спеціальної охорони, ці твори охороняються як художні твори. (8) Охорона, надавана цією Конвенцією, не поширюється на повідомлення про новини дня або на повідомлення про різні події, що мають характер простої прес-інформації. Стаття 2bis (1) За законодавством країн Союзу зберігається право повністю або частково вилучити із охорони, передбаченої попередньою статтею, політичні промови і промови, виголошені під час судових процесів. (2) За законодавством країн Союзу зберігається також право визначати умови, на яких лекції, звертання й інші публічно виголошені твори того ж виду можуть відтворюватися в пресі, передаватися в ефір, повідомлятися для загального відома по проводах і бути предметом публічних повідомлень, передбачених статтею 11bis (1) цієї Конвенції, коли таке використання виправдується інформаційною метою. (3) Проте автор користується виключним правом підготовляти збірники своїх творів, згаданих у попередніх пунктах. Стаття 3 (1) Охорона, передбачена цією Конвенцією, застосовується: (a) до авторів, які є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їх творів як випущених у світ, так і не випущених у світ; (b) до авторів, які не є громадянами однієї з країн Союзу, щодо їх творів, випущених у світ вперше в одній з цих країн або одночасно в країні, що не входить до Союзу, і в країні Союзу. (2) Автори, які не є громадянами однієї з країн Союзу, але мають своє звичайне місце проживання в одній з таких країн, прирівнюються для цілей цієї Конвенції до громадян цієї країни. (3) Під "випущеними у світ творами" слід розуміти твори, випущені за згодою їхніх авторів, який би не був спосіб виготовлення примірників, за умови, якщо ці примірники випущені в обіг у кількості, здатній задовольнити розумні потреби публіки, беручи до увагу характер твору. Не є випуском у світ представлення драматичного, музично-драматичного або кінематографічного твору, виконання музичного твору, публічне читання літературного твору, повідомлення по проводах або передача в ефір літературних або художніх творів, показ твору мистецтва і спорудження твору архітектури. (4) Твір вважається випущеним у світ одночасно у кількох країнах, якщо він було випущений у двох або більше країнах протягом тридцяти днів після першого його випуску. Стаття 4 (1) Охорона, передбачена цією Конвенцією, застосовується, навіть якщо умови, передбачені статтею 3, не будуть виконані: (a) до авторів кінематографічних творів, виробник яких має свою штаб-квартиру або звичайне місце проживання в однієї з країн Союзу; (b) до авторів творів архітектури, споруджених у будь-якій країні Союзу, або інших художніх творів, є частиною будівлі чи іншої споруди, розташованої в будь-якій країні Союзу. Стаття 5 (1) Щодо творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо надаваними цією Конвенцією. (2) Користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; таке користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, що забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній. (3) Охорона в країні походження регулюється внутрішнім законодавством. Проте, якщо автор не є громадянином країни походження твору, відносно якого йому надається охорона на підставі цієї Конвенції, він користується в цій країні такими ж правами, як і автори - громадяни цієї країни. (4) Країною походження вважається: (a) для творів, вперше випущених у світ в будь-якій країні Союзу - ця країна; для творів, випущених у світ одночасно в кількох країнах Союзу, що надають різні терміни охорони, - та країна, законодавство якої встановлює найкоротший термін охорони; (b) для творів, випущених у світ одночасно в будь-якій країні, що не входить до Союзу, і в одній із країн Союзу, - ця остання країна; (c) для творів, не випущених у світ, або для творів, випущених у світ вперше в країні, що не входить до Союзу, без одночасного випуску в світ в будь-який країні Союзу, - та країна Союзу, громадянином якої є автор, за умові, що (i) відносно кінематографічних творів, виробник яких має свою штаб-квартиру або звичайне місце проживання в якій-небудь країні Союзу, країною походження є ця країна, і (ii) відносно творів архітектури, споруджених в будь-якій країні Союзу, або інших художніх творів, що є частиною будівлі чи іншої споруди, розташованої в будь-якій країні Союзу, країною походження є ця країна.
2. Всесвітня конвенція «Про АП» Женева 1952р.
Правонаступництво: 23.12.1993 Дата набуття чинності для України: 17.01.1994 Договірні Держави, Натхненні бажанням забезпечити у всіх державах охорону авторського права на літературні, наукові і художні твори, Впевнені в тому, що режим охорони авторських прав, придатний для всіх націй і викладений у Всесвітній конвенції, будучи доповненням вже чинних міжнародних систем охорони і не зачіпаючи їх, здатний забезпечити повагу прав людини та сприяти розвитку літератури, науки і мистецтва, Переконані в тому, що такий універсальний режим охорони авторських прав полегшить поширення творів духовної творчості та сприятиме кращому міжнародному взаєморозумінню, Домовились про таке: Стаття I Кожна Договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і всіх інших власників авторських прав на літературні, наукові і художні твори, як-от: твори письмові, музикальні, драматичні та кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури. Стаття II 1. Випущені в світ твори громадян будь-якої Договірної Держави, рівно як і твори, вперше випущені в світ на території такої Держави, користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку така Держава надає творам своїх громадян, які вперше випущені в світ на її власній території. 2. Не випущені в світ твори громадян кожної Договірної Держави користуються в кожній іншій Договірній Державі охороною, яку ця Держава надає творам своїх громадян, що не випущені в світ. 3. Для цілей даної Конвенції будь-яка Договірна Держава може в порядку свого внутрішнього законодавства прирівняти до своїх громадян будь-яких осіб, що доміцільовані на території цієї Держави. Стаття III 1. Будь-яка Договірна Держава, за внутрішнім законодавством якої неодмінною умовою охорони авторського права є дотримання формальностей, як-от: депонування примірників, реєстрація, застереження про збереження авторського права, нотаріальні посвідчення, сплата зборів, виготовлення або випуск у світ примірників твору на території цієї Держави, - має вважати ці вимоги виконаними щодо всіх творів, які охороняються на підставі цієї Конвенції, і які вперше випущені в світ поза територією цієї Держави і автори яких не є її громадянами, якщо, починаючи з першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з дозволу автора або будь-якого іншого власника його прав, носитимуть знак "С" із зазначенням імені власника авторського права і року першого видання, цей знак, ім`я і рік випуску мають бути розташовані таким чином і на такому місці, які б ясно показували, що авторське право зберігається. 2. Положення пункту 1 цієї статті не заважають будь-якій Договірній Державі вимагати додержання формальностей або інших умов для одержання і здійснення авторських прав на твори, вперше випущених в світ на її території, або на твори її громадян, незалежно від місця випуску їх у світ. 3. Положення пункту 1 не заважають тому, щоб Договірна Держава вимагала від особи, яка звертається до суду, додержання в цілях судочинства процесуальних правил, як-от: представництва позивача адвокатом, допущеного до практики в цій Державі, або депонування позивачем примірника твору в суді або в адміністративному органі або як в тому, так і в іншому. Проте факт невиконання вказаних вимог не спричиняється до недійсності авторського права. Жодна із згаданих вимог не може бути поставлена громадянину іншої Договірної Держави, якщо така вимога не ставиться громадянам Держави, у якій проситься охорона. 4. У кожній Договірній Державі мають бути встановлені без будь-яких формальностей правові засоби, що забезпечують охорону не випущених у світ творів громадян інших Договірних Держав. 5. Якщо будь-яка Договірна Держава надає охорону більше ніж на один період часу і якщо тривалість першого такого періоду перевищує один із мінімальних строків охорони, передбачених статтею IV цієї Конвенції, то ця Держава може не застосовувати положення пункту 1 цієї статті як до другого, так і до наступних періодів охорони. Стаття IV 1. Строк охорони твору визначається законом Договірної Держави, в якій ставиться вимога про охорону, відповідно до положень статті II та цієї статті. 2. Строк охорони творів, на які поширюється дія цієї Конвенції, не може бути коротшим за період, що охоплює час життя автора і двадцять п'ять років після його смерті. Проте Договірна Держава, яка на момент набрання чинності цією Конвенцією на її території обмежує цей строк для творів певних категорій періодом, що обчислюється від часу першого випуску в світ твору, має право зберегти такі відчуження або поширити їх на твори інших категорій. Для творів всіх цих категорій строк охорони не може бути коротшим двадцяти п'яти років від часу першого випуску в світ. У будь-якій з Договірних Держав, у якій на момент набрання чинності цією Конвенцією на її території строк охорони не обчислюється, з огляду на тривалість життя автора, цей строк може обчислюватись від часу першого випуску в світ твору, або, у відповідних випадках, від часу реєстрації цього твору, яка відбулася перед випуском у світ, строк охорони не може бути коротшим двадцяти п'яти років від часу першого випуску в світ, або, у відповідних випадках, від часу реєстрації твору, яка відбулася перед випуском у світ. Якщо законодавство Договірної Держави передбачає два або кілька послідовних періодів охорони, то тривалість першого періоду не може бути менша за тривалість одного з мінімальних періодів, вказаних вище. 3. Положення пункту 2 цієї статті не застосовуються до фотографічних творів і творів прикладного мистецтва. Проте в Договірних Державах, які надають охорону фотографічним творам, а також творам прикладного мистецтва, оскільки вони є художніми, строк охорони таких творів не може бути коротшим десяти років. 4. Жодна Договірна Держава не зобов'язана забезпечувати охорону твору протягом строку, більш тривалого ніж строк, установлений для творів даної категорії законом Договірної Держави, громадянином якої є автор, якщо йдеться про твір, не випущений в світ, або, якщо йдеться про твір, випущений в світ, - законом Договірної Держави, в якій твір вперше випущено в світ. Якщо законодавство будь-якої Договірної Держави передбачає два або більше послідовних періоди охорони, то, в цілях застосування попереднього положення, строком охорони, що надається цією Державою, вважається сукупність цих періодів. Проте, якщо з якої-небудь причини даний твір не охороняється цією Державою протягом другого або одного з наступних періодів, то й інші Договірні Держави не зобов'язані охороняти цей твір протягом другого або наступного періодів. 5. Твір громадянина Договірної Держави, вперше випущений в світ у Державі, що не бере участі в цій Конвенції, буде вважатися, в цілях застосування пункту 4 цієї статті, вперше випущеним у світ у Договірній Державі, громадянином якої є автор. 6. У випадку одночасного виходу в світ у двох або кількох Договірних Державах твір вважатиметься, в цілях застосування пункту 4 цієї статті, вперше випущеним у світ у Державі, яка надає найменший строк охорони. Вважається випущеним, одночасно в кількох Державах деякий твір, що вийшов у двох або більше Державах протягом тридцяти днів після першого випуску в світ. Стаття V 1. Авторське право включає виняткове право автора перекладати, випускати в світ переклади і дозволяти переклад і випуск у світ перекладів творів, що охороняються на підставі цієї Конвенції. 2. Проте кожна Договірна Держава може своїм внутрішнім законодавством обмежити право перекладу письмових творів, але з дотриманням таких постанов. Якщо після закінчення семи років від часу першого випуску в світ якого-небудь письмового твору, його переклад на національну мову або, у відповідних випадках, на одну з національних мов Договірної Держави не був випущений у світ власником права перекладу або з його дозволу, то будь-який громадянин цієї Договірної Держави може одержати від компетентного органу цієї Держави невиняткову ліцензію на переклад і випуск у світ перекладеного таким чином твору національною мовою, якою він досі не був випущений в світ. Така ліцензія може бути видана лише за умови, якщо той, хто клопоче про її видачу, доведе, відповідно до порядку, який діє у Державі, де порушене клопотання, що він звертався до власника права перекладу з проханням про дозвіл на переклад і випуск перекладу в світ і що, незважаючи на вжиті ним належні заходи, його прохання не було вручене власнику авторського права, або він не міг одержати від власника авторського права дозвіл на переклад. За тих же умов ліцензія може бути видана також у випадках, коли видання перекладу, що вже вийшло національною мовою, повністю розпродано. Якщо той, хто клопоче про видачу ліцензій, не міг вручити своє прохання власнику права перекладу, він повинен направити його копії видавцю, ім'я якого вказане у творі, та дипломатичному або консульському представнику Держави, громадянином якої є власник права перекладу, якщо відоме його громадянство або організація, яка може бути вказана урядом цієї Держави. Ліцензія не може бути видана до закінчення двомісячного строку від часу відправки вказаних вище копій. Внутрішнім законодавством Держав будуть вжиті відповідні заходи для того, щоб забезпечити власнику права перекладу справедливу винагороду відповідно до міжнародної практики, а також виплату та переказ суми цієї винагороди за кордон, рівно як і заходи, що гарантують правильність перекладу твору. Назва та ім'я автора оригінального твору мають бути надруковані на всіх примірниках перекладу, що вийшов у світ. Ліцензія дійсна лише щодо випуску в світ перекладу на території Договірної Держави, в якій її просять. Вивезення примірників до іншої Договірної Держави і продаж їх допускаються, якщо в цій Державі національною мовою є та ж сама мова, на яку зроблено переклад, за умови, що законодавством цієї Держави допускається така ліцензія і що вивезення і продаж не суперечать яким-небудь діючим у цій Державі постановам вивезення і продажу на території Договірної Держави, в якій не існують вказані вище умови, підпорядковані законодавству цієї Держави і угодам, що нею укладені. Ліцензія не може бути кому-небудь передана її власником. Ліцензія не може бути видана, якщо автор вилучив з обігу всі примірники свого твору. Стаття VI Під "випуском у світ" у розумінні цієї Конвенції слід розуміти відтворення в якій-небудь матеріальній формі і надання невизначеному колу осіб примірників твору для читання або ознайомлення шляхом здорового сприйняття. Стаття VII Ця Конвенція не поширюється на твори або права на ці твори, охорона яких на момент набрання чинності цією Конвенцією у Договірній Державі, де ставиться вимога про охорону, остаточно припинилась або ніколи не існувала.
3. Договір ВОІВ - Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Про АП» Женева 1996р.
прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 року та положення Бернської конвенції (1971 р.), на які містяться посилання у Договорі (Договір ВОІВ про авторське право) (1996) * Офіційний переклад Преамбула Договірні Сторони, Бажаючи вдосконалювати та підтримувати охорону прав авторів на їхні літературні та художні твори найбільш ефективним та однаковим шляхом, Вважаючи за необхідне ввести нові міжнародні правила та більш чітке тлумачення певних існуючих правил з метою забезпечення адекватного вирішення питань, що виникають у зв'язку з економічним, соціальним, культурним та технічним розвитком, Визнаючи глибокій вплив розвитку та зближення інформаційних та комунікаційних технологій на створення та використання літературних і художніх творів, Наголошуючи на виключній значимості охорони авторського права як стимулу для літературної та художньої творчості, Вважаючи за необхідне збереження балансу між правами авторів та інтересами широкої публіки, особливо в сфері освіти, наукових досліджень і до доступу до інформації, як відображено в Бернській конвенції ( 995_051 ), Стаття 1 Відношення до Бернської конвенції (1) Цей Договір є спеціальною угодою в рамках значення Статті 20 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів) по відношенню до Договірних Сторін, які є членами Союзу, створеного цією Конвенцією. Цей Договір не має жодного відношення до інших договорів, крім Бернської конвенції), і не обмежує будь-які права та зобов'язання за будь-якими іншими договорами. (2) Ніщо в цьому Договорі не змінює існуючі зобов'язання, які Договірні Сторони мають по відношенню один до одного згідно з Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів (3) Надалі "Бернська конвенція" означає Паризький акт від 24 липня 1971 року Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (4) Договірні Сторони дотримуються Статей 1-21 і Додаткового розділу Бернської конвенції* ( ___________________ * Узгоджені заяви щодо Статті 1 (4): Право на відтворення, як воно визначено в Статті 9 Бернської конвенції і винятки, що допускаються відносно цього права, повністю застосовується у цифровому середовищі і, зокрема відносно використання творів у цифровій формі. Розуміється, що зберігання твору, що охороняється в цифровій формі в електронному засобі є відтворенням в контексті Статті 9 Бернської конвенції. Стаття 2 Сфера охорони авторського права Охорона авторських прав поширюється на форму вираження, а не на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.3. Об’єкти авторського права:
ЦКУ Стаття 433. Об'єкти авторського права 1. Об'єктами авторського права є твори, а саме: 1) літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; твори ужиткового мистецтва; ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 2) комп'ютерні програми; 3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності; 4) інші твори. 2. Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження. 3. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. 4. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. 5. Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції. ЗУ «Про АП і СП»Стаття 8. Об'єкти авторського права 1. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); 2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; 3) комп'ютерні програми; 4) бази даних; 5) музичні твори з текстом і без тексту; 6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; 7) аудіовізуальні твори; 8) твори образотворчого мистецтва; 9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; 10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; 11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо; 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; 14) похідні твори; 15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; 16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 17) інші твори.ü Критерії охороноздатності об’єктів авторського права;
2. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій 8статті(див вище), як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). 3. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Стаття 9. Охорона авторського права на частину твору Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону. ü Види об’єктів авторського права. Похідні і складені твори; Стаття 19. Авторське право на збірники та інші складені твори 1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування). Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів. Передбачена цією частиною правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних. 2. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором. Стаття 20. Авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів 1. Перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку. Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки. 2. Авторське право перекладачів і (або) авторів інших похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих самих творів.ü Твори, що не є об’єктами авторського права.
ЦКУ Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права 1. Не є об'єктами авторського права: 1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; 2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; 3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації; 4) інші твори, встановлені законом. ЗУ «про АП і СП»Стаття 10. Об'єкти, що не охороняються Не є об'єктом авторського права: а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; б) твори народної творчості (фольклор); в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; д) грошові знаки; е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду). Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах "г" і "д" частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.4.Суб’єкти авторського права:
ü Поняття та види суб’єктів авторського права;
Стаття 435. Суб'єкти авторського права 1. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). 2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.Стаття 1. Визначення термінів автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір; Стаття 11. Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторства 1. Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. 2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. 3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору. 4. Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство. 5. Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку). Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій. За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством. Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його реєстрації. Стаття 437. Виникнення авторського права 1. Авторське право виникає з моменту створення твору. 2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.ü Співавторство
Стаття 436. ЦКУ Співавторство 1. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. 2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. 3. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно. Стаття 13.ЗУ Співавторство 1. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку. 2. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами. 3. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю. 4. Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше. 5. Зазначені положення не поширюються на випадки оприлюднення чи надання інформації на підставі Закону України "Про доступ до публічної інформації"Співавторство буває:
Ø Роздільне
Ø Нероздільне
До авторів відносять авторів:
Ø Похідних творів
Ø Складених творів
ü Суб’єкти авторського права на службові твори;
Стаття 16. Авторське право на службові твори 1. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. 2. Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем. 3. За створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем.ü Суб’єкти авторського права на аудіовізуальний твір;
Стаття 17. Авторське право на аудіовізуальний твір 1. Авторами аудіовізуального твору є: а) режисер-постановник; б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів; в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього; г) художник-постановник; д) оператор-постановник. Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цій частині авторських функцій. 2. Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом. 3. Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше.ü Суб’єкти авторського права на ком’ютерні програми;
Стаття 18. Авторське право на комп'ютерні програми Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.ü Суб’єкти авторського права на збірники і інші складені твори;
Стаття 19. Авторське право на збірники та інші складені твори 1. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування). Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору. Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника. Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів. Передбачена цією частиною правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних. 2. Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення. Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором.ü Суб’єкти авторських прав на переклади та інші похідні твори;
Стаття 20. Авторське право перекладачів і авторів інших похідних творів 1. Перекладачам і авторам інших похідних творів належить авторське право на здійснені ними переклад, адаптацію, аранжування або іншу переробку. Перекладачі і (або) автори інших похідних творів користуються авторським правом на створений ними твір за умови дотримання ними прав автора, твір якого зазнав перекладу, адаптації, аранжування або іншої переробки. 2. Авторське право перекладачів і (або) авторів інших похідних творів не перешкоджає іншим особам здійснювати свої переклади і переробки тих самих творів. Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: 1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення; 2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру; 3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором; 4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою; 5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях; 6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих; 7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою; 8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній; 9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою; 10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 цього Закону. Цей перелік вільного використання творів є вичерпним. Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов: 1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що: а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; 2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру. Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право: 1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; 2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; Стаття 24. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм 1. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму: 1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право; 2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним; 3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов: а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел; б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії; в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право; 4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми. 2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму. Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях 1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім: а) творів архітектури у формі будівель і споруд; б) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 цього Закону; в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону; 2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 цього Закону Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору авторові.ü Правонаступники й інші суб’єкти авторського права.
Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу твору 1. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору. 2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу. Стаття 27. Право слідування Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці впродовж встановленого статтею 28 цього Закону строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо. Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління.Іншими суб’єктами АП є:
1. Фізичні особи
2. Юридичні особи
3. Держава
Стаття 1147. Зміна умов публічної обіцянки винагороди 1. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди. 2. Особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку із зміною завдання. 3. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання втратило інтерес для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, ця особа має право на відшкодування понесених нею витрат.5. Порядок державної реєстрації авторського права.
ПОРЯДОК державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір 1. Порядок визначає процедуру подання заявок на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, яка здійснюється Державною службою інтелектуальної власності (далі - Державна служба).Державний реєстр свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір - сукупність офіційних відомостей про реєстрацію авторського права на твір та факт і дату оприлюднення твору (за наявності), що постійно зберігаються на електронному і паперовому носіях; 3. Опрацювання та зберігання оригіналу та копії аудіовізуального твору, що вимагає спеціальних умов зберігання, забезпечується Мінкультури на базі державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка". Порядок подання зазначеного твору до державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" визначається Мінкультури. 4. Заявку на реєстрацію до Державної служби подає заявник. 5. Державна служба: а) приймає заявки, подані на реєстрацію, і розглядає їх з метою визначення відповідності вимогам розділів II і III цього Порядку; б) приймає рішення про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, або обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації авторського права на твір, обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації договору, який стосується права автора на твір; в) вносить відомості про реєстрацію авторського права на твір та відомості про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір, до відповідного Державного реєстру; г) надсилає за зазначеною в заяві адресою рішення про реєстрацію авторського права на твір, рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, або обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації авторського права на твір, обгрунтоване рішення про відмову у реєстрації договору, який стосується права автора на твір; ґ) видає свідоцтво; д) готує та публікує в своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір; е) може доручати закладам, які входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, виконання окремих завдань, визначених цим Порядком, відповідно до їх спеціалізації; є) вносить зміни до заявки за ініціативою заявника; ж) видає дублікат свідоцтва; з) вносить зміни до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та здійснює виправлення очевидних помилок з ініціативи автора твору; и) вносить зміни до Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, та здійснює виправлення очевидних помилок з ініціативи особи, яка має авторське право. II. Документи, потрібні для реєстрації авторського права та договору, який стосується права автора на твір 6. Заявка на реєстрацію авторського права на твір обов'язково повинна містити: а) заяву, викладену українською мовою, що складається за формою, затвердженою Державною службою; б) примірник твору (оприлюднений чи неоприлюднений) у матеріальній формі, визначеній пунктом 15 цього Порядку; в) документ, що свідчить про факт і дату оприлюднення твору; г) документ про сплату збору за підготовку до реєстрації авторського права на твір або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати збору; ґ) документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копія документа, що підтверджує право на звільнення від сплати мита за видачу свідоцтва. Зазначений документ подається до Державної служби після одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір; д) довіреність, оформлену в установленому порядку, якщо заявка від імені автора або його спадкоємця подається довіреною особою, або копію довіреності, засвідченої відповідно до законодавства; е) документ, що засвідчує перехід у спадщину майнового права автора (якщо заявка подається спадкоємцем автора); є) інші документи згідно з переліком, наведеним у пунктах 8, 9 і 10 цього Порядку. 11. Заява підписується автором або особою, яка має авторське право. Заява від імені юридичної особи підписується особою, яка має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує заяву, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою. 12. У разі коли твір створено у співавторстві, у заяві зазначається прізвище, ім'я та по батькові кожного автора. Відносини співавторів визначаються в укладеній між ними угоді. Право на підписання документів, що подаються до Державної служби, може бути надано одному із співавторів за наявності відповідної довіреності від інших співавторів. 13. Документи, що додаються до заяви, оформляються таким чином, щоб їх можна було безпосередньо копіювати і зберігати протягом строку дії авторського права. Автор або особа, яка має авторське право, несе відповідальність за достатність і достовірність інформації, наведеної у заявці на реєстрацію авторського права на твір. За достовірність інформації, наведеної у заявці про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, відповідальність несе автор або особа, яка має авторське право. Автор або особа, яка має авторське право, самостійно вирішує, який обсяг твору потрібно подати у складі заявки на реєстрацію для його ідентифікації, тобто для того, щоб відрізнити цей твір від інших творів. 14. Заявник має право з власної ініціативи подати клопотання про внесення змін до поданої ним заявки (крім примірника твору). Ці виправлення і уточнення не враховуються, якщо вони надійшли до Державної служби після винесення рішення про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір. За подання клопотання про внесення з ініціативи заявника змін до заявки сплачується відповідний збір. III. Вимоги до оформлення матеріальної форми твору 15. Залежно від того, щодо якого об'єкта авторського права подано заявку на реєстрацію, примірник твору подається у такій матеріальній формі: 1) літературні письмові твори (оприлюднені чи неоприлюднені) - в друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому або електронному носії; 2) усні твори - в друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому або електронному носії чи у вигляді звукозапису; 3) комп'ютерні програми - у вигляді вихідного тексту (фрагментів вихідного тексту) програми в обсязі, необхідному для її ідентифікації. Заявник самостійно вирішує, які фрагменти вихідного тексту комп'ютерної програми передати на зберігання, та має право вилучати з поданих фрагментів вихідного тексту місця, які, на його думку, не слід висвітлювати; 4) музичні твори з текстом і без тексту - у вигляді нотного запису або звукозапису, а текст - у друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому або електронному носії; 5) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки, а також сценічні обробки літературних письмових творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу, - у вигляді відеозапису, малюнків або в друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому або електронному носії; 6) аудіовізуальні твори - подається довідка державного підприємства "Національний центр Олександра Довженка" про передані на зберігання оригінали творів (вихідні матеріали і відеозаписи) та копії (на кіноплівці чи відеоносіях), що вимагають спеціальних умов зберігання; 7) твори образотворчого мистецтва, фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії, ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності - у вигляді фотографій (за потреби - кольорових) розміром не менше ніж 9 х 12 сантиметрів або слайдів чи на електронному носії, або у вигляді копій на паперовому носії. Слайди та/або фотографії подаються в окремому конверті; 8) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва - у вигляді фотографій (за потреби - кольорових) розміром не менше ніж 9 х 12 сантиметрів або слайдів, чи у вигляді копій основних креслень проекту, передусім генерального плану, планів поверхів, фасадів, розрізів, інших креслень (на власний вибір), фотографій або слайдів моделей збудованих будівель і споруд на електронному носії чи у вигляді копій на паперовому носії. Слайди та/або фотографії подаються в окремому конверті; 9) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності, - у вигляді фотографій (за потреби - кольорових), розміром не менше ніж 9 х 12 сантиметрів чи слайдів, або на електронному носії. Слайди та/або фотографії подаються в окремому конверті; 10) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами українських та іноземних аудіовізуальних творів - у друкованому вигляді мовою оригіналу на паперовому чи електронному носії, або у вигляді звукозапису; 11) похідні твори, збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторського права на твори, які входять до них як складові частини, - у формі, визначеній у підпунктах 1-10 пункту 15 цього Порядку; 12) бази даних - у формі, визначеній для подання відповідного об'єкта авторського права, що є складовою частиною бази даних. 16. Документи, зазначені у розділі II цього Порядку, подаються комплектно в одному пакеті. У разі відсутності примірника твору у матеріальній формі, визначеній у пункті 15 цього Порядку, заявка до розгляду не приймається. У разі відсутності одного із зазначених у розділі II цього Порядку документів або неправильного оформлення документів заявки Державна служба повідомляє про це заявника. Заявник протягом двох місяців від дати одержання повідомлення повинен надіслати відсутні і/або правильно оформлені документи заявки. Якщо у встановлений строк документи до Державної служби не надійшли, заявка повертається заявнику із зазначенням мотивованих підстав її повернення. IV. Розгляд заявки щодо реєстрації авторського права і договору, який стосується права автора на твір 17. Заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку. Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки. Під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства. Державна служба може надсилати заявнику запити про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи. У цьому разі відповідне рішення приймається в двотижневий термін від дати надходження додаткових документів, але не пізніше двох місяців від дати одержання заявником запиту. 18. Якщо заявка відповідає вимогам розділів II і III цього Порядку, заявнику надсилається відповідне рішення про реєстрацію. В іншому випадку заявнику надсилається обгрунтоване рішення про відмову в реєстрації. При цьому документи, подані заявником на реєстрацію, йому не повертаються. Форма і зміст зазначених рішень визначаються Державною службою. 19. Заявник має право у тримісячний термін від дати одержання рішення про реєстрацію авторського права на твір подати до Державної служби документ, що підтверджує сплату державного мита за видачу свідоцтва або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва. Якщо протягом трьох місяців від дати одержання заявником рішення про реєстрацію авторського права на твір Державна служба не одержала документ про сплату державного мита за видачу свідоцтва у розмірі та порядку, визначених законодавством, або копію документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, заявка вважається відхиленою і реєстрація авторського права та публікація відомостей про реєстрацію авторського права Державною службою не проводяться. V. Ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір 20. На підставі рішення про реєстрацію авторського права на твір та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва або копії документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита за видачу свідоцтва, відомості про реєстрацію авторського права на твір заносяться до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Державною службою. На підставі рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, відомості про його реєстрацію заносяться до Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Державною службою. Після здійснення реєстрації Державна служба публікує в своєму офіційному бюлетені визначені в установленому порядку відомості про реєстрацію авторського права на твір та про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір. 21. Запис про реєстрацію авторського права на твір, що заноситься до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, містить такі відомості: Ø номер заявки на реєстрацію авторського права на твір; Ø дату подання заявки на реєстрацію авторського права на твір; Ø номер реєстрації авторського права, який є номером свідоцтва; Ø дату реєстрації авторського права на твір; Ø дату публікації відомостей про видачу свідоцтва та номер офіційного бюлетеня; Ø відомості про сферу творчої діяльності, до якої належить твір; Ø об'єкт авторського права, до якого належить твір, відповідно до статті 8 Закону Ø вид і повну назву твору (скорочену, якщо така є); Ø альтернативну назву твору (за наявності); Ø дані про походження твору (похідний, не похідний); Ø дані про створення твору (за службовим завданням, за договором, з власної ініціативи); Ø прізвище, ім'я та по батькові автора (авторів) твору, дату його (їх) народження, повну поштову адресу; Ø дані про те, як автор буде згадуватися в офіційних публікаціях Державної служби (під власним ім'ям, анонімно чи під псевдонімом); Ø вихідні дані оприлюдненого твору (за наявності). 22. Автор твору має право заборонити згадувати своє ім'я в офіційному бюлетені Державної служби і каталозі державних реєстрацій авторського права, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом. Автор твору має право вимагати зазначення в офіційному бюлетені Державної служби і каталозі державних реєстрацій авторського права псевдоніма замість справжнього імені. 23. Запис про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, що заноситься до Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, містить такі відомості: Ø номер заявки на реєстрацію договору, який стосується права автора на твір; Ø дату подання заявки на реєстрацію договору, який стосується права автора на твір; Ø номер реєстрації договору, який стосується права автора на твір, який є номером рішення; Ø дату реєстрації договору, який стосується права автора на твір; Ø дату публікації відомостей про видачу рішення та номер офіційного бюлетеня; Ø відомості про сферу творчої діяльності, до якої належить твір; Ø об'єкт авторського права, до якого належить твір, відповідно до статті 8 Закону; Ø вид та повну назву твору (скорочену, якщо така є); Ø прізвище, ім'я та по батькові автора (авторів) твору, дату його (їх) народження, повну поштову адресу; Ø назву договору, який стосується права автора на твір; Ø номер договору, який стосується права автора на твір; Ø дату підписання договору, який стосується права автора на твір; Ø прізвище, ім'я та по батькові фізичної (фізичних) особи (осіб) або повне офіційне найменування юридичної (юридичних) особи (осіб) - сторін договору та їх коди згідно з ЄДРПОУ, повну поштову адресу; Ø обсяг переданих прав; Ø строк дії договору, який стосується права автора на твір; Ø вказівку про територію дії договору, який стосується права автора на твір. 24. У процесі ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, до них можуть бути занесені відомості щодо: Ø зміни прізвища, ім'я та по батькові автора (авторів) твору; Ø зміни складу авторів; Ø зміни прізвища, ім'я та по батькові фізичної особи або повного офіційного найменування юридичної особи, яка має авторське право на твір та/або її адреси; Ø визнання реєстрації недійсною; Ø передачі (відчуження) майнових прав на твір; Ø зміни у відомостях про передачу (відчуження) майнових прав; Ø надання дозволу на використання твору; Ø зміни у відомостях про надання дозволу на використання твору; Ø видачі дубліката свідоцтва; Ø виправлення очевидних помилок (граматичних, синтаксичних, інформаційних тощо). 25. Підставою для занесення до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомостей, зазначених у пункті 24 цього Порядку, є: Ø рішення суду; Ø клопотання автора або його довіреної особи. 26. Підставою для занесення до Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, зазначених у пункті 24 цього Порядку, є: § рішення суду; § клопотання сторін договору. 27. У разі необхідності внесення змін, зазначених у пункті 24 цього Порядку, автор або особа, яка має авторське право на твір, може з власної ініціативи подати до Державної служби клопотання про внесення відповідної зміни. У разі зміни прізвища, ім'я та по батькові автора та/або його адреси, зміни складу авторів клопотання подається автором (авторами). Клопотання викладається українською мовою, повинне стосуватися однієї заявки і містити: v номер свідоцтва або номер рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір; v номер заявки; v дату подання заявки; v дату реєстрації; v назву твору; v повне ім'я або повне офіційне найменування суб'єкта (суб'єктів) авторського права та його (їх) адресу; v адресу для листування. Клопотання підписується автором (авторами) або особою, яка має авторське право. Клопотання від імені юридичної особи підписує особа, що має на це повноваження. Підпис складається з повного найменування посади особи, яка підписує клопотання, особистого підпису, ініціалів, прізвища, дати і скріплюється печаткою. До клопотання додаються: документ про сплату збору за внесення змін до відповідного Державного реєстру або за виправлення очевидних помилок; документи, що підтверджують правомірність змін (за потреби). У разі зміни прізвища, ім'я та по батькові автора (авторів) твору, зміни прізвища, ім'я та по батькові фізичної особи або повного офіційного найменування юридичної особи, яка має авторське право на твір, та/або її адреси, автор або особа, яка має авторське право, повинна повідомити про це Державну службу. Публікація відомостей про внесення змін та виправлення очевидних помилок здійснюється Державною службою в її офіційному бюлетені. VI. Видача свідоцтва 28. Видача свідоцтва здійснюється Державною службою у місячний строк від дати реєстрації. Свідоцтво видається за зразком згідно з додатком до цього Порядку. Свідоцтво видається автору або особі, яка має авторське право, безпосередньо або надсилається на адресу, зазначену в заяві. У разі наявності декількох авторів свідоцтво може бути видане кожному з них за умови пред'явлення документа про сплату державного мита за видачу кожного свідоцтва. За клопотанням автора Державна служба видає або надсилає на адресу, зазначену в клопотанні, дублікат свідоцтва. Клопотання подається в порядку, передбаченому пунктом 27 цього Порядку. VII. Видача рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір 29. Видача рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється Державною службою у місячний строк від дати державної реєстрації договору, який стосується права автора на твір. Рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, видається безпосередньо заявнику або надсилається на адресу, зазначену в заяві. VIII. Порядок розв'язання спорів 30. Спори, пов'язані з реєстрацією авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, розв'язуються згідно із законодавством. 2. Сума збору, що підлягає сплаті, визначається виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день сплати збору, у гривнях. Іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з громадянами України права, передбачені цим Порядком. Сума збору не включається до вартості послуг, пов'язаних з його сплатою. 3. Сплата зборів провадиться через банківські установи. 4. Кошти від сплати зборів підлягають зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються Державною службою інтелектуальної власності (далі - Державна служба) через спеціальні реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби виключно для забезпечення діяльності державної системи правової охорони інтелектуальної власності у сфері авторського права. 5. Державна служба веде облік документів про сплату зборів та про результати перевірки їх відповідності установленим вимогам. 6. Документом про сплату збору є копія платіжного доручення на перерахування збору з відміткою банківської установи або квитанція (форма N 0402005), де зазначаються платник, вид, сума сплаченого збору, назва об'єкта авторського права, номер заявки на реєстрацію авторського права чи заявки на реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір (далі - заявка), або номер свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір зазначаються за наявністю. Документ про сплату збору повинен надійти до Державної служби разом із заявою (клопотанням) про вчинення відповідної дії, пов'язаної з державною реєстрацією авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, і є дійсним: протягом трьох місяців від дня сплати збору за умови, що у цей термін розмір відповідного збору залишався незмінним; протягом одного місяця від дня введення в дію зміненого розміру збору. 7. Сума збору повертається платникові: 1. частково - у разі сплати збору в більшому розмірі, ніж передбачено цим Порядком; 2. повністю - у разі, коли заявка не приймається до розгляду відповідно до цього Порядку. Сума збору повертається за умови, що заяву про повернення подано до Державної служби протягом року від дня зарахування цієї суми до спеціального фонду Державного бюджету України, з урахуванням відшкодування витрат на її повернення. Кошти, що підлягають поверненню, за клопотанням платника можуть бути зараховані в рахунок збору, який платник повинен внести за вчинення Державним департаментом іншої дії. Порядок зарахування коштів визначається Державною службою. 8. Обчислення термінів подання до Державного департаменту документа про сплату збору проводиться у такому порядку: 1) якщо термін становить один рік, він обчислюється від дня, який настає за днем, коли вчинялася відповідна дія, а закінчується наступного року, у місяць і день, що мають ту ж назву і число, які мали місяць і день вчинення дії. Якщо відповідний місяць наступного року не має дня з таким числом, термін закінчується в останній день цього місяця; 2) якщо термін становить один місяць чи певну кількість місяців, він обчислюється від дня, який настає за днем, коли вчинялася відповідна дія, а закінчується наступного місяця і дня, що має те ж число, яке мав день вчинення дії. Якщо наступний місяць не має дня з таким же числом, термін закінчується в останній день цього місяця; 3) якщо останній день закінчення терміну збігається з вихідним, святковим, неробочим чи іншим днем, коли Державний департамент не працює, термін закінчується в перший робочий для Державного департаменту день, який настає за вихідним, святковим, неробочим чи іншим зазначеним днем. 9. Пільги із сплати зборів надаються громадянам України відповідно до законодавства. 10. Громадянам держав - членів Співдружності Незалежних Держав надаються пільги зі сплати зборів, передбачені законодавством України, згідно з Угодою про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифікованою Законом України від 26 квітня 1996 року Зазначені пільги надаються громадянам держав - членів Співдружності Незалежних Держав, які офіційно визнали дію на своїй території Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців і надають відповідно до цієї Угоди пільги громадянам України.12. Зміст суб’єктивного авторського права:
ü Особисті немайнові права автора;
Стаття 14. Особисті немайнові права автора
1. Автору належать такі особисті немайнові права:
1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;
2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;
4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
2. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.
ü Майнові права автора;
Стаття 15. Майнові права автора
1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів.
Цей перелік не є вичерпним.
4. Виключні права авторів на використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва передбачають і право їх участі у реалізації проектів цих творів.
5. За винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Кабінетом Міністрів України можуть установлюватися мінімальні ставки авторської винагороди ( 72-2003-п ) та порядок їх застосування.
6. Обмеження майнових прав, встановлені статтями 21-25 цього Закону, здійснюються за умови, що вони не завдаватимуть шкоди використанню твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси автора.
7. Якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди, а щодо творів образотворчого мистецтва - з урахуванням положень статті 27 цього Закону. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.
ü Межі авторських прав;
ü Вільне використання твору;
Стаття 441. Використання твору 1. Використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. 2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом. Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору у світ) 1. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації. 2. Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров'ю та моральності населення. 3. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом. 4. У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора. Стаття 443. Використання твору за згодою автора 1. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом. Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без згоди автора 1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою: 1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою; 2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою; 3) в інших випадках, передбачених законом. 2. Особа, яка використовує твір, зобов'язана зазначити ім'я автора твору та джерело запозичення. Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору 1. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом. Стаття 21. Вільне використання твору із зазначенням імені автора Без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: 1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення; 2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру; 3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором; 4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою; 5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях; 6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих; 7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою; 8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній; 9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою; 10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 цього Закону. Цей перелік вільного використання творів є вичерпним. Стаття 22. Вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов: 1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що: а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; 2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру. Стаття 23. Вільне відтворення примірників твору для навчання Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право: 1) відтворення уривків з опублікованих письмових творів, аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; 2) репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли: а) обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті; б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру; Стаття 24. Вільне копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм 1. Особа, яка правомірно володіє правомірно виготовленим примірником комп'ютерної програми, має право без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право на цю програму: 1) внести до комп'ютерної програми зміни (модифікації) з метою забезпечення її функціонування на технічних засобах особи, яка використовує ці програми, і вчинення дій, пов'язаних з функціонуванням комп'ютерної програми відповідно до її призначення, зокрема запис і збереження в пам'яті комп'ютера, а також виправлення явних помилок, якщо інше не передбачено угодою з автором чи іншою особою, яка має авторське право; 2) виготовити одну копію комп'ютерної програми за умови, що ця копія призначена тільки для архівних цілей або для заміни правомірно придбаного примірника у випадках, якщо оригінал комп'ютерної програми буде втраченим, знищеним або стане непридатним для використання. При цьому копія комп'ютерної програми не може бути використана для інших цілей, ніж зазначено у цьому пункті та пункті 1 цієї частини, і має бути знищена у разі, якщо володіння примірником цієї комп'ютерної програми перестає бути правомірним; 3) декомпілювати комп'ютерну програму (перетворити її з об'єктного коду у вихідний текст) з метою одержання інформації, необхідної для досягнення її взаємодії із незалежно розробленою комп'ютерною програмою, за дотримання таких умов: а) інформація, необхідна для досягнення здатності до взаємодії, раніше не була доступною цій особі з інших джерел; б) зазначені дії здійснюються тільки щодо тих частин комп'ютерної програми, які необхідні для досягнення здатності до взаємодії; в) інформація, одержана в результаті декомпіляції, може використовуватися лише для досягнення здатності до її взаємодії з іншими програмами, але не може передаватися іншим особам, крім випадків, якщо це необхідно для досягнення здатності до взаємодії з іншими програмами, а також не може використовуватися для розроблення комп'ютерної програми, схожої на декомпільовану комп'ютерну програму, або для вчинення будь-якої іншої дії, що порушує авторське право; 4) спостерігати, вивчати, досліджувати функціонування комп'ютерної програми з метою визначення ідей і принципів, що лежать в її основі, за умови, що це робиться в процесі виконання будь-якої дії із завантаження, показу, функціонування, передачі чи запису в пам'ять (збереження) комп'ютерної програми. 2. Застосування положень цієї статті не повинно завдавати шкоди використанню комп'ютерної програми і не повинно обмежувати законні інтереси автора та (або) іншої особи, яка має авторське право на комп'ютерну програму. Стаття 25. Вільне відтворення творів у особистих цілях 1. Допускається без дозволу автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди відтворювати виключно в особистих цілях або для кола сім'ї попередньо правомірно оприлюднені твори, крім: а) творів архітектури у формі будівель і споруд; б) комп'ютерних програм, за винятком випадків, передбачених статтею 24 цього Закону; в) репрографічного відтворення книг, нотних текстів і оригінальних творів образотворчого мистецтва, за винятком випадків, передбачених статтями 22 і 23 цього Закону; 2. Твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальні твори та їх примірники допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для кола сім'ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою їм винагороди. Особливості виплати винагороди у цьому випадку визначені статтею 42 цього Закону Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору авторові.ü Термін дії авторського права.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 123; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!