Теми рефератів, доповідей, повідомлень
1. Європа: формування нової геополітичної ситуації.
2. Національні інтереси України.
3. Місце і роль України у сучасній геополіитичній картині світу.
Література
1. Королько В. Україна і геополітичні процеси // Політика і час. – 1992. - №9 – 10.
2. Цыганков Л.А. Международный порядок: между прошлым и бедующим // Соц. полит. науки. – 1991. - №12.
3. Дергачов О. Вибори в Україні: зовнішньополітичні орієнтації як чинник електоральної стратегії // Політична думка. – 1999. - №16.
4. Пастухов В.Б. Конец посткоммунизма // Полис. – 1997. -№4.
5. Митрохин С.С. Политика государства и ценности общества // Полис. – 1997. - №1.
6. Молчанов М.А. Истоки российского кризиса: глобализация или внутренняя проблемы? // Полис. – 1999. - №5.
7. Гаджиев К.С. Ведение в геополитику. – М., 1998.
8. Андрианова Т.В. Геополитические теории ХХ века (социально-философские исследования). М., 1996.
9. Ильин М.В. Этап становления внутренней геополитики России и Украины. // Полис. – 1998. - №3.
Семінарське заняття № 11
ТЕМА. ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ ПРОЦЕСИ
План
1. Етнонаціональні спільності як суб’єкти і об’єкти політики.
2. Етнонаціональні відносини в процесі політизації українського суспільства.
3. Етнонаціональна політика в сучасній Україні.
Методичні рекомендації
Аналізуючи перше питання, необхідно,перш за все, з’ясувати зміст словосполучення “етнонаціональні спільності”, в якому гармонійно переплетені, як етнічні так і національні засади наявних в кожній державі соціальних утворень в перехідний період націотворення. Для глибшого з’ясування змісту поняття “етнонаціональні спільності” раджу зробити порівняльний аналіз вихідних його категорій: “етнос” і “нація”. Звернувши при цьому увагу на те, що до сьогодні тлумачення цих понять неодинакове : одні їх ототожнюють, інші ж – розрізняють. На основі наведених нижче визначень радимо зробити свої висновки.
|
|
|
Етнос – сталий колектив людей, який склався в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості й поведінки. Етнос існує як стійка система, що протиставляє себе усім іншим аналогічним колективам людей за принципом “ми – не ми”, “свої – чужі” і інш.
Нація – етносоціальна (не завжди кровнородинна) спільність зі сформованою сталою самосвідомістю своєї ідентичності (спільністю історичної долі, психології й характеру, прихильність національним, матеріальним і духовним цінностям, національній символіці), а також (головним чином на етапі формування) територіально-мовною та економічною єдністю, яка в подальшому під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, нерідко це має визначальне значення, хоча аж ніяк не зникає.
|
|
|
При з’ясуванні сутності понять “етнос” і “нація” радимо скористатися наведеними вище визначеннями, оскільки в них відсутня категоричність та єдиноправильність, а це надає додаткові можливості для розгортання дискусій на семінарських заняттях, повнішому з’ясуванню місця і ролі етнонаціональних спільностей як суб’єктів і об’єктів політики і, в решті-решт, відповісти на питання: чому за радянської доби національні спільності переважно розглядались як об’єкти політики, недооцінювалось значення їх як суб’єктів політичних відносин.
Кожному типу соціоцивілізаційної еволюції людини (в даному випадку – етносу і нації) притаманні свої специфічні властивості, проведіть їх аналіз і самостійно зробіть висновки. Наскільки правомірним є твердження вітчизняних політологів про те, що нація – це не завжди етнос.
Проведений вище аналіз відкриває добрі перспективи для визначення місця і ролі етнічного і національного фактору в сучасних політичних процесах.
2.Розглядаючи друге питання, слід з’ясувати, як процес політизації впливає на поглиблення етнонаціональних відносин в Україні.
Оскільки етнонаціональні відносини презентують достатньо складну сферу суспільного буття, рекомендуємо розпочати вивчення цього питання з розкриття внутрі- і міжнаціональних відносин, їх ідеологічних засад (націоналізму та інтернаціоналізму) і основоположних політичних принципів (національної єдності і взаємодовір’я між націями).
|
|
|
В руслі з’ясування даних взаємин знаходяться питання, пов’язані з вирішенням політичних проблем, таких як: здобуття незалежності, національного самовизначення, вибір державно-правових форм об’єднання, рівність прав націй, створення умов для вільного розитку мов і культур, поєднання національних та інтернаціональних завдань.
Вивчення сутності етнонаціональної політики і практики втілення її в життя в сучасній Україні рекомендуємо розпочати із з’ясування особливостей національного розвитку. Серед них чи ненайважливішою є багатовікова залежність українців від сусідніх держав, результати якої сьогодні продовжують справляти негативний вплив на процес націотворення.
Глибше з’ясувати зміст цієї особливості рекомендуємо через розкриття таких деструктивних явищ у сучасному політичному житті як: русифікація етнічних українців, деформація їх національної свідомості, комплекс меншовартості, неприродний, однак явно існуючий політико-ідеологічний поділ українців на східняків і західників тощо.
|
|
|
Розробка науковообгрунтованої етнонаціональної політики передбачає також і врахування як позитивних рис українців (волелюбність, демократизм, розвинене почуття приватної власності і інш.), так і негативних (індивідуалізм, надмірна терпимість, тощо). Рекомендуємо провести аналіз цих рис, оскільки він дає можливість краще зрозуміти національний характер українців, їх політичну поведінку не тільки в часи відсутності незалежності держави, але і сьогодні, особливо в періоди політичної кризи.
Оскільки важко собі уявити науковообгрунтовану етнонаціональну політику без заходів, котрі передбачали б розв’язання етнонаціональних суперечностей (між національним і інтернаціональним; між формальною рівністю всіх громадян, незалежно від етнічної належності і неоднаковими можливостями їх задоволення; між національною диференціацією і інтегративними тенденціями та інш.). при цьому зауважимо, що “зняття” цих суперечностей – найточніший вимір ефективності державного управління етнонаціональною сферою життя, забезпечення всім громадянам країни належних їм громадянських і політичних прав і недопущення міжнаціональних конфліктів.
При розгляді цього питання, звичайно ж не слід абстрагуватися від загальних закономірностей етнічного і національного розвитку, згідно яких розгортаються процеси націотворення в усіх країнах. Оскільки пізнання і використання останніх у суспільній практиці повинни лежати в основі будь-якої науковообгрунтованої національної політики.
У найзагальніших рисах етнонаціональну політику можна визначити як цілеспрямовану діяльність у сфері відносин між етнічними і національними спільностями з метою поглиблення етнонаціональної єдності і взаємодовір’я між націями.
Теми рефератів.
1. Роль політики у вирішенні національних проблем.
2. Інтернаціоналізм і його сучасне розуміння.
3. Проблеми становлення і розвитку української нації.
Література
1. Бойко Ю. Шлях націй. – К.,1992.
2. Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення. – К.,1995.
3. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть?. – К.,1993.
4. Декларація прав національностей України // Інформаційний бюлетень Міністерства України у справах національностей, міграцій та культів. – 1995. - №5.
5. Донцов Д. Історія розвитку української державної ідеї. – К.,1991.
6. Колодій А. Нація як суб’єкт політики. – Львів,1997.
7. Конституція України. – К.,1996.
8. Обушний М. Етнос і нація: проблеми ідентичності. – К.,1998.
Плани самостійних робіт
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!