Які зобов’язання називаються сіналагматичними?
Якщо сторони володіють рівноцінними правами і обов'язками, то такі зобов'язання називаються синалагматичними
Коли виникають зобов’язання при укладенні літерального контракту?
Літеральними (письмовими) договорами називали договори, які укладалися письмово.
Для укладення літерального контракту (litteris) вимагалося оформлення волевиявлення сторін у письмово, а отже момент укладення літерального контракту співпадав з моментом надання домовленості сторін відповідної форми
Літеральние в цих контрактах зобов'язання виникає внаслідок того, що створена певна письмова форма
Назвіть критерії використані для поділу зобов’язань на види.
-Основним був розподіл зобов’язань залежно від характеру їх визнання правовою системою та характеру правових засобів захисту управомоченою особою своїх прав із зобов’язання. За цим критерієм вирізнялися цивільні (civiles), преторські (honorariae) та натуральні (naturales) зобов’язання.
-Залежно від предмету зобов’язання вони розрізняли подільні (obligatio dividue) та неподільні (obligatio individue) зобов’язання.
Зобов'язання подільні і неподільні.
Подільним називалось таке зобов'язання, якщо його виконання було можливе частинами,
Неподільними зобов'язаннями були такі, виконання яких суперечило економічній меті відповідного зобов'язання
Зобов'язання видові і родові. Якщо об'єктом зобов'язання є індивідуально визначена річ, то таке зобов'язання називається видовим. Об'єктом видового зобов'язання може бути, , картина або срібна ваза. Родове зобов'язання - це зобов'язання, об'єктом якого є річ, визначена родовими ознаками: гроші, зерно тощо.
|
|
|
Зобов'язання часткові (долеві) і солідарні. Зобов'язання з великою кількістю осіб на тій чи іншій стороні поділялися на часткові (долеві) і солідарні.
-І часткові, і солідарні зобов'язання можуть бути як активними, так і пасивними. Якщо в зобов'язанні є декілька кредиторів - це активні зобов'язання, а коли є декілька боржників - пасивні.
Види договорів.
Договір - це вольовий акт, він не може виникнути проти волі сторін.
Договірна система в Римі була дуже розгалуженою і охоплювала всі господарські відносини,розрізняла два види договорів - контракти і пакти, які мали свої суттєві особливості.
Дконтрактів відносили лише певним чином виражені угоди, укладання яких супроводжувалося традиційною символікою чи іншими діями, чи завчасно підготовленими словами. Інакше кажучи, контракти - це формальні угоди, які визнавалися цивільним правом і забезпечувалися позовним захистом.
На противагу контрактам пакти являли собою неформальні угоди найрізноманітнішого змісту. За загальним правилом пакти не користувалися позовним захистом, не мали юридичного значення, базувалися на добросовісності та справедливості, але не на праві. Відомо, що римська договірна система була досить розгалуженою. Проте в стародавній період не існувало чіткої класифікації контрактів. До їх систематизації приступив відомий юрист II ст. н.е. Гай. Усі контракти ним класифікувалися і одержували назву залежно від способу їх,виникнення. Називались - вербальні, літеральні, реальні і консенсуальні.
|
|
|
згодом, з розвитком економічних і торгових відносин, з'явилася п'ята група контрактів, яка дістала назву безіменних контрактів. Отже, вся договірна система в Римі поділялася на п'ять видів: вербальні, літеральні, реальні, консенсуальні і безіменні. Разом з тим у Римі існував й інший поділ договорів. Цього вимагало цивільне право - jus civile. У цьому розумінні договори в старому римському праві мали назву договорів суворого права - negatoria stricti juris.
Суворість стародавніх договорів саме в цьому і виявлялася, що сторона на випадок спору не могла посилатися на намір вкласти у договір зовсім не той зміст, який випливав з буквального смислу договору.
На які види поділяються зобов’язання за підставами їх виникнення?
|
|
|
В Дигестах, приписана чотиричленна класифікація зобов'язань, зокрема: 1) з договору; 2) ніби з договору; 3) з делікту; 4) ніби з делікту.
в Інституціях Юстиніана закріплено чотири групи підстав виникнення зобов’язання, а саме: 1) контракти (ex contractu); 2) делікти (ex delicto); 3) квазіконтракти (quasi ex contractu); 4) квазіделікти (quasi ex delicto) (I. 3.13.2).
Контракт (ex contractu) – це договір (домовленість сторін), який врегульований цивільним правом (ius civil) та забезпечений позовним захистом.
Делікт (delictum) - це протиправна дія, внаслідок якої завдається шкода, що не пов’язана з невиконанням правопорушником належного з нього зобов’язання.
Квазіконтракт (quasi ex contractu) – це зобов’язання, яке виникає на підставі події або дії однієї з сторін і має спільні риси з певними договорами (контрактами).
Квазіделікт (quasi ex delicto) - це протиправна дія, внаслідок якої завдається шкода, що не пов’язана з невиконанням правопорушником належного з нього зобов’язання, але не визнана цивільним правом (ius civil) як делікт.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 358; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!