Стилі сучасної української літературної мови
Дві форми мови: усна і писемна.
Усна буває лише розмовною.
Писемна: науковий стиль, офіційно-діловий, публіцистичний, художній.
Усне мовлення
У.м. – слухове сприймання певної інфо. Спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо.
Вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми тощо.
Синтаксична будова: вживання простих речень, часто – неповні. У складних переважає сурядність. Звязок речень переважно сполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.
За характером спілкування – діалогічне, має ряд лексичних особливостей.
Використання податкових засобів мовлення: жести, міміка.
Важлива ознака – простота і природність.
Сфера застосування – бесіда, розмова.
У.м. свідчить про культуру людини.
Правопис закінчень іменників власних і загальних назв у кличній формі
Іменники чол. і жін. роду 1 та 2 відміни мають окрему кличну форму.
Імен. чол. роду 2 відміни в кличній формі закінчуються на –у(-ю), -е.
Імен. твердої групи з суфіксами –ик, -ок, -к(о) та деякі імен. мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення –у: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.
Імен. мякої групи мають закінчення –ю: лікарю, токарю, вчителю, Костю, Юрію, водію.
Безсуфіксні імен. твердої групи та імен. мякої групи з суфіксом –ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж,ч,ш,дж і загальні з основою на р,ж) мають закінчення –е: Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере, хлопче.
|
|
|
Імен. чол. і жін. роду 1 відміни та зрідка імен. жін. роду 3 відміни в кличній формі закінчуються на –о, -е (-є), -ю.
Імен. 1 відміни твердої групи мають закінчення –о: сестро, Миколо, Людмило, дочко.
Імен. 1 відміни мякої та мішаної груп, а також імен. 3 відміни мають закінчення –е (-є): земле, мріє, Маріє, Софіє.
Імен. 1 відміни мякої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення –ю: Меласю, Галю, Лесю, Вітасю.
2. У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Романе Романовичу, Іване Миколайовичу, Миколо Артемовичу, Ганно Василівно.
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має тільки перше слово: пане бригадир, пане лікар, пане директор.
Іноді в таких звертаннях кличну форму можуть мати й обидва слова: пане бригадире, пане лікарю.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, пане Яковенко, пані Яковенко.
|
|
|
У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне імя може мати і кличну форму і форму називного відмінка: брате Іване (брате Іван), сестро Ярине (сестро Ярина).
Правопис прізвищ та імен по батькові
Укр. прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами укр. правопису: Марченко, Муляр, Юрчук.
Ряд прізвищ словянського походження в укр. мові мають деякі особливості:
ё-йо на початку слова та в середені після головних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо: Йотов, Майоров, Соловйов.
якщо ё означає звук о після мякого приголосного, то пишеться ьо: Синьов, Треньов, Пушкарьов.
під наголосом після шиплячих ж,ч,ш,щ,ц завжди пишеться о: Чижов, Лихачов; у ненаголошеній позиції пишеться е: Лещев, Плющев, Коришев.
рос. е після приголосних передається е: Мельник, Гашек, Сапек. Але рос. е, що відповідає укр. і, перадається є: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна.
рос. и в основах прізвищ на початку та після приголосних передається літерою і: Ісаєв, Ісаченко, Лісний, Ліненко.
Після ж,ч,ш,щ завжди пишеться и: Жиловенко, Шишацкий, Щиглов.
|
|
|
рос. и у середені слів після голосних, апострофа та мякого знака передається через ї: Воїнович, Ільїн, Руїн.
рос. ы завжди передається литерою и: Фортали, Черниш, Цимбал.
літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для укр. і рос. мов: Мироненко, Сидоров, Тихонов.
рос. суфікс –ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц): Матвєєв, Пахарєв, Хомічєв.
у префіксі при- завжди пишеться и: Примаков, Прийденко, Придорожній.
у суфіксах –ич, ик пишеться и: Пашкевич, Антосик, Бендрик.
словянські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах –ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Гронський, Петровський.
При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси –ович, -йович: Русланович, Васильович, Семенович.
При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс –івн(а), після голосних –ївн(а): Миколаївна, Іванівна, Юліанівна.
Исключения:
Григорій – Григорович, Григорівна.
Сава – Савич (-ович), Савівна.
Ілля – Ілліч, Іллівна.
Микита – Микитович, Микитівна.
Яків – Якович (-левич), Яківна (-лівна).
Лука – Лукич, Луківна.
У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення –івн(и), -ївн(и), у давальному – івн(і), -ївн(і): (Р.в.)Людмили Тимофіївни, (Д.в.) Людмилі Тимофіївні.
|
|
|
Писемне мовлення
Переважно монологічне. Спирається на усне і є вторинним. Точніший добір лексики. Не вживаються нелітературні слова, лайливі, територіальні. Життєво необхідні слова і граматичні форми.
Використання складних речень, різні форми сурядності і підрядності, відокремлення, вставні слова.
Одиниця писемного мовлення – текст, який поділяють на абзаци.
Передається не лише словами і літерами, а й графічними знаками, схемами, таблицями, малюнками тощо.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 89; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!