Відповідальність за порушення норм права збройних конфліктів
Поняття права міжнародної безпеки. Принципи і джерела права міжнародної безпеки
Кожна держава на міжнародної арені прагне насамперед захистити й забезпечити свої національні інтереси, не допустити зазіхання на свій суверенітет і міжнародну правосуб"єктність. До прийняття в 1928 р. Паризького договору про відмову від війни як знаряддя національної політики (Пакту Бриана-Келлога) будь-які засоби, у тому числі й військові, визнавалися правомірними для забезпечення національних інтересів держав у міжнародній системі. Однак види озброєнь і їхніх якісних характеристик міняються. Тактико-технічні параметри сучасних видів зброї не залишають ніяких шансів для забезпечення безпеки лише військовими засобами, гонкою озброєнь. Ні в нарощуванні озброєнь, ні тим більше в ядерній війні немає й не буде переможців. Наслідком її може бути знищення людини як біологічного виду. Людство до кінця XX в. усвідомило, що безпека стає усе більше загальної за своїм характером і може бути забезпечена переважно не військовими, а політичними й правовими засобами. Досягнення міжнародної безпеки може бути забезпечено не індивідуальним захистом, а колективними зусиллями членів міжнародного співтовариства
Виробленню нових підходів до проблеми міжнародної безпеки сприяли концепція глобального розвитку, розроблене Римським клубом1, а також висновки комісій Брандта, Брундтланд, Пальмі, пропозиції й концепції відомих політологів і юристів
|
|
|
Суть нової концепції міжнародної безпеки зводиться до того, що альтернативи мирному розвитку нашої планети немає. Тому необхідно будувати міжнародні відносини таким чином, щоб не створювати найменших можливостей виникнення війни. Величезне значення мають запобіжного заходу щодо конфліктів, їх профілактика
У юридичному аспекті нова концепція міжнародної безпеки повинна базуватися на визнанні єдності й взаємозв"язку миру, пріоритету загальнолюдських цінностей над класової й вузькоегоїстичної національними, волі й поваги соціально-економічного вибору розвитку народів, верховенства права вполитике.
Право міжнародної безпеки повинне, по-перше, забезпечувати ефективне функціонування наявних механізмів підтримки миру й безпеки й, по-друге, з урахуванням нових тенденцій розвитку міжнародної системи розробляти міжнародно-правові норми, які б їх адекватно відбивали
Перший напрямок зв"язаний насамперед з більше повним і ефективним використанням Уставу ООН і регіональних угод у питаннях забезпечення міжнародного миру й безпеки. Що стосується другого напрямку, те його керівні початки були викладені в резолюціях Генеральної Асамблеї ООН про створення всеосяжної системи міжнародного миру й безпеки від 5 грудня 1986 р. і 7 грудня 1987 р., а також у резолюції «Всеосяжний підхід до зміцнення міжнародного миру й безпеки відповідно до Уставу ООН» від 7 грудня 1988 р. Важливим аспектом цього напрямку є прийняття більше зроблених міжнародних договорів по скороченню озброєнь, створенню зон миру й безпеці й мірам профілактики конфліктів і їх локалізації
|
|
|
сновним джерелом, що регламентує міжнародно-правові способи й засоби забезпечення миру, є Статут ООН (гл. I, гл. VI, гл. VII). Підтримувати міжнародний мир і безпеку, вживаючи ефективних колективних заходів, — головна мета Організації Об’єднаних Націй [2, с. 3].
Ухвалені в рамках ООН резолюції Генеральної Асамблеї, що містять принципово нові нормативні положення й орієнтовані на конкретизацію приписів Статуту, також можна віднести до категорії джерел права міжнародної безпеки. Наприклад, «Про незастосування сили в міжнародних відносинах і заборону навічно застосування ядерної зброї» (1972 р.) або «Визначення агресії» (1974 р.).
Важливе місце в комплексі джерел права міжнародної безпеки посідають взаємопов’язані багатосторонні й двосторонні договори. Вони поділяються на 4 групи:
|
|
|
1. Договори, що стримують гонку ядерних озброєнь у просторовому сенсі: про Антарктику (1959 р.); про нерозповсюдження ядерної зброї (1968 р.); про без’ядерну зону в південній частині Тихого океану (1985 р.) та інші.
2. Договори, що обмежують нарощування озброєнь у кількісному та якісному сенсах: про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі та під водою (1963 р.); про всеосяжну заборону випробувань ядерної зброї (1996 р.); Договір між РФ і США про подальше скорочення та обмеження стратегічних наступальних озброєнь (1993 р.).
3. Договори, що забороняють виробництво певних видів зброї й зобов’язують їх знищити: Конвенція про заборону розробки, виробництва та застосування хімічної зброї та її знищення (1993 р.), Договір між СРСР і США про ліквідацію їхніх ракет середньої та меншої дальності (1987 р.).
4. Договори, розраховані на запобігання випадковому (несанкціонованому) виникненню війни: Угода про лінії прямого зв’язку між СРСР і США (1963, 1971 рр.) та інші.
Особливої уваги заслуговують документи, ухвалені в рамках НБСЄ
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 152; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!