Додаткові позначки транскрипції
| Знак | Пояснення | Приклад |
| [ ] | Звук, слово чи текст, які транскрибують, беруть у квадратні дужки | [зуб] |
| [у́] | Якщо слово має більше ніж один склад, над відповідним голосним ставлять наголос | [зу́би] |
| [:] | Подовжені та подвоєні приголосні позначають двокрапкою | [йун:а́т] |
| [р'] | М’якість приголосного позначають за допомогою скісної рисочки вгорі після нього | [р'ічка] |
| [мʼ] | знак [мʼ] означає напівпом’якшення приголосного | [мʼісто] |
| [^] | Дужку використовують для позначення злитої вимови африкат | [д^жмʼіл'] |
| [Ĭ] | Для позначення нескладових (напівголосних– напівприголосних) звуків | [ўчора] |
| [еи] | Маленькі літери збоку вгорі вказують, до якого звука наближається звучання | [зиема] |
| [ǀ], [ǀǀ] | Одна вертикальна риска означає звичайну паузу, дві – тривалу паузу на межі речень. |
Орфоепія.
| Орфоепія – це розділ мовознавства, який вивчає правила вимови звуків та наголошування слів. |
УПОДІБНЕННЯ = АСИМІЛЯЦІЯ
Асиміляція – це уподібнення однорідних звуків у межах слова чи словосполучення.
АСИМІЛЯЦІЯ ГОЛОСНИХ
| Типи асиміляції | Приклади | |
| 1 | Звуки [еи], [ие] в ненаголошеній позиції наближаються один до одного: [еи], [ие] | [зиема], [веисна] |
НЕМАЄ наближення:
| [жвавий], [поле], [економ’іка] | |
| 2 | Звук [о] в ненаголошеній позиції перед наголошеним складом зі звуками [у] або [і] наближається до [у]: [оу] | [гоулубка], [соуб’і] |
АСИМІЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ
|
|
|
| Типи асиміляції | Пояснення | Приклади | ||
|
1. Асиміляція за м’якістю: «твердий + м’який / пом'якшений = м’який + м’який / пом’якшений» | Звуки [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] («Де ти з'їси ці лини?» + [дз]) перед наступними м’якими приголосними можуть пом'якшуватися | Дніпро [д'н'іпро], сотня [сот'н'а], бунтівник [бун'т'івнйк] | ||
1. У сполуках [д], [т], [л], [н] + [р']
або напівпом’якшений асиміляція за м’якістю НЕ відбувається
| дряпати [др'апати], твір [тв’ір], палкі [палк’і], тонші [тонш’і] | |||
| 2. Обов’язковою є лише асиміляція за м’якістю в сполуках [д], [т], [н] перед [д], [т'], [н']. У решті випадків така асиміляція є факультативною (необов’язковою) | сміх [см’іх] і [с'м’іх], звір [зв’ір] і [з'в’ір], дзвін [ДЗв’ін] і [ДЗ'в’ін], цвях [цв’ах] і [ц'в’ах] | |||
| 2. Асиміляція за дзвінкістю: «глухий + дзвінкий = ДЗВІНКИЙ + дзвінкий» | Глухий звук («Усе це кафе, птах і чаша») у позиції перед дзвінким одзвінчується до дзвінкого своєї пари: [с] — [з]; [ц] — [дз]; [к] — [ґ]; [п] — [б]; [т] — [д]; [х] — [г]; [ч] — [дж]; [ш] — [ж] | анекдот [анеиґдот], боротьба [бород'ба], просьба [проз'ба], хоч би [хоДЖб] | ||
| 3. Асиміляція за глухістю:
«дзвінкий + глухий = глухий + глухий» (лише у винятках) | НЕ відбувається (не властива українській мові): дзвінкий звук у позиції перед глухим не оглушується. ВИНЯТКИ: | казка [казка], стежка [стежка] | ||
| 1. Слова кігті. нігті, легко, вогко, дьогтю та похідні від них | [к’іхт'і], [н'іхт'і], [лехко], [вохко], [д'охт'у] | |||
| 2. Префікс/прийменник з перед глухим звуком | з сином [с:ином], з кавою [скавойу] | |||
Перед глухими шиплячими [ч], [ш] звук [з] п  рефікса чи прийменника змінюється на [ш]
| зчистити [шчистиети], з шахтарями [ш:ахтар'ами] | |||
| 3. У префіксах роз-, без-, прийменнику без перед глухим нешиплячим можливе часткове оглушення: [розс] | [розспов’істи] | |||
| Перед шиплячими відбувається перехід [з] в [ж]
| [рожчистиети] | |||
| 4. Асиміляція за місцем і способом творення: сполуки -жся, -жці, -шся, -шці, -чця, -чці, -ться й подібні | Вивчити цей тип асиміляції можна з допомогою веселого персонажа — Братика Вовчика | книжці [кнйз'ц'і], журишся [журиес':а], внучці [внуц':і], пишеться [пишеиц’:а] | ||
| 5. Інші випадки | 1. Глухий [т] у середині слова: -тч-, -тш- = [ч’:] -тц- = [ц’:] 2. На стику слів, морфем: -цч- =[ч:] -сш- =[ш’:] | Вітчизна [в’іч’:изна] Квітці [кв’іц’:і] Шприц, чистий Принісши [прин'ішʼ:и] |
Правило Братика Вовчика
|
|
|
Уявімо казкового Братика Вовчика, з ручками і ніжками. Спробуймо змінювати назви частин його тіла: вухо — вушенько — у вусі, рука — рученька — у руці, нога — ніженька — на нозі.
Ці слова завжди можна прописати в чернетці завдань ЗНО, їх легко відтворити, не докладаючи особливих зусиль.
Звернімо тепер увагу на останні слова в кожному з рядів: вусі, руці, нозі.
Замість того щоб учити напам’ять складні комбінації звуків у фонетичній транскрипції, достатньо лише за умови збігу двох приголосних замінити перший із них на той звук, який ми маємо в останньому зі слів ряду Братика Вовчика. Наприклад, у словах книжці й намажся збігаються приголосні [жц] і [жс]. Проаналізуймо: [ж] — це нога нашого Вовчика (ніженька). Останнє слово в цьому ряду — нозі, отже, [ж] має змінитися на звук [з']. Маємо вимову [книз'ц'і] та [намаз'с'а].
Так само аналізуємо слова комашці та грієшся, [ш] — це вухо Вовчика (вушенько), отже, звук має змінитися на (пригадаймо останнє слово в цьому ряду — вусі) [с'].
Той самий принцип «спрацьовує» й у словах дочці, мучся: [доуц'і] та [муц'с'а].
Дата добавления: 2019-11-16; просмотров: 272; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!