Додаткові позначки транскрипції

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 6Следующая ⇒

Знак	Пояснення	Приклад
[ ]	Звук, слово чи текст, які транскрибують, беруть у квадратні дужки	[зуб]
[у́]	Якщо слово має більше ніж один склад, над відповідним голосним ставлять наголос	[зу́би]
[:]	Подовжені та подвоєні приголосні позначають двокрапкою	[йун:а́т]
[р']	М’якість приголосного позначають за допомогою скісної рисочки вгорі після нього	[р'ічка]
[мʼ]	знак [мʼ] означає напівпом’якшення приголосного	[мʼісто]
[^]	Дужку використовують для позначення злитої вимови африкат	[д^жмʼіл']
[Ĭ]	Для позначення нескладових (напівголосних– напівприголосних) звуків	[ўчора]
[е^и]	Маленькі літери збоку вгорі вказують, до якого звука наближається звучання	[зи^ема]
[ǀ], [ǀǀ]	Одна вертикальна риска означає звичайну паузу, дві – тривалу паузу на межі речень.

Орфоепія.

Орфоепія – це розділ мовознавства, який вивчає правила вимови звуків та наголошування слів.

УПОДІБНЕННЯ = АСИМІЛЯЦІЯ

Асиміляція – це уподібнення однорідних звуків у межах слова чи словосполучення.

АСИМІЛЯЦІЯ ГОЛОСНИХ

Типи асиміляції		Приклади
1	Звуки [е^и], [и^е] в ненаголошеній позиції наближаються один до одного: [е^и], [и^е]	[зи^ема], [ве^исна]
1	НЕМАЄ наближення: наприкінці слів; на початку слова після паузи	[жвавий], [поле], [економ’іка]
2	Звук [о] в ненаголошеній позиції перед наголошеним складом зі звуками [у] або [і] наближається до [у]: [о^у]	[го^улубка], [со^уб’і]

АСИМІЛЯЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ

Типи асиміляції	Пояснення	Приклади
1. Асиміляція за м’якістю: «твердий + м’який / пом'якшений = м’який + м’який / пом’якшений»	Звуки [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз] («Де ти з'їси ці лини?» + [дз]) перед наступними м’якими приголосними можуть пом'якшуватися	Дніпро [д'н'іпро], сотня [сот'н'а], бунтівник [бун'т'івнйк]
	1. У сполуках [д], [т], [л], [н] + [р'] або напівпом’якшений асиміляція за м’якістю НЕ відбувається	дряпати [др'апати], твір [тв’ір], палкі [палк’і], тонші [тонш’і]
	2. Обов’язковою є лише асиміляція за м’якістю в сполуках [д], [т], [н] перед [д], [т'], [н']. У решті випадків така асиміляція є факультативною (необов’язковою)	сміх [см’іх] і [с'м’іх], звір [зв’ір] і [з'в’ір], дзвін [ДЗв’ін] і [ДЗ'в’ін], цвях [цв’ах] і [ц'в’ах]
2. Асиміляція за дзвінкістю: «глухий + дзвінкий = ДЗВІНКИЙ + дзвінкий»	Глухий звук («Усе це кафе, птах і чаша») у позиції перед дзвінким одзвінчується до дзвінкого своєї пари: [с] — [з]; [ц] — [дз]; [к] — [ґ]; [п] — [б]; [т] — [д]; [х] — [г]; [ч] — [дж]; [ш] — [ж]	анекдот [ане^иґдот], боротьба [бород'ба], просьба [проз'ба], хоч би [хоДЖб]
3. Асиміляція за глухістю: «дзвінкий + глухий = глухий + глухий» (лише у винятках)	НЕ відбувається (не властива українській мові): дзвінкий звук у позиції перед глухим не оглушується. ВИНЯТКИ:	казка [казка], стежка [стежка]
	1. Слова кігті. нігті, легко, вогко, дьогтю та похідні від них	[к’іхт'і], [н'іхт'і], [лехко], [вохко], [д'охт'у]
	2. Префікс/прийменник з перед глухим звуком	з сином [с:ином], з кавою [скавойу]
	Перед глухими шиплячими [ч], [ш] звук [з] п рефікса чи прийменника змінюється на [ш]	зчистити [шчисти^ети], з шахтарями [ш:ахтар'ами]
	3. У префіксах роз-, без-, прийменнику без перед глухим нешиплячим можливе часткове оглушення: [роз^с]	[роз^спов’істи]
	Перед шиплячими відбувається перехід [з] в [ж]	[рожчисти^ети]
4. Асиміляція за місцем і способом творення: сполуки -жся, -жці, -шся, -шці, -чця, -чці, -ться й подібні	Вивчити цей тип асиміляції можна з допомогою веселого персонажа — Братика Вовчика	книжці [кнйз'ц'і], журишся [жури^ес':а], внучці [внуц':і], пишеться [пише^иц’:а]
5. Інші випадки	1. Глухий [т] у середині слова: -тч-, -тш- = [ч’:] -тц- = [ц’:] 2. На стику слів, морфем: -цч- =[ч:] -сш- =[ш’:]	Вітчизна [в’іч’:изна] Квітці [кв’іц’:і] Шприц, чистий Принісши [прин'ішʼ:и]

Правило Братика Вовчика

Уявімо казкового Братика Вовчика, з ручками і ніжками. Спробуймо змінювати назви частин його тіла: вухо — вушенько — у вусі, рука — рученька — у руці, нога — ніженька — на нозі.

Ці слова завжди можна прописати в чернетці завдань ЗНО, їх легко відтворити, не докладаючи особливих зусиль.

Звернімо тепер увагу на останні слова в кожному з рядів: вусі, руці, нозі.

Замість того щоб учити напам’ять складні комбінації звуків у фонетичній транскрипції, достатньо лише за умови збігу двох приголосних замінити перший із них на той звук, який ми маємо в останньому зі слів ряду Братика Вовчика. Наприклад, у словах книжці й намажся збігаються приголосні [жц] і [жс]. Проаналізуймо: [ж] — це нога нашого Вовчика (ніженька). Останнє слово в цьому ряду — нозі, отже, [ж] має змінитися на звук [з']. Маємо вимову [книз'ц'і] та [намаз'с'а].

Так само аналізуємо слова комашці та грієшся, [ш] — це вухо Вовчика (вушенько), отже, звук має змінитися на (пригадаймо останнє слово в цьому ряду — вусі) [с'].

Той самий принцип «спрацьовує» й у словах дочці, мучся: [до^уц'і] та [муц'с'а].

комашці грієшся	вушенько — у вусі	[комас'ц'і] [грійе^ис':а]
дочці мучся	рученька — у руці	[доц':і] [муц'с'а]
книжці намажся	ніженька — на нозі	[книз'ц'і] [намаз'с'а]

Дата добавления: 2019-11-16; просмотров: 277; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!