Проблеми клітинної і тканинної терапії.
Родоначальником клітинної і тканинної терапії вважають лікаря С. Воронцова (прототип проф. Преображенського у романі "Собаче серце"), який в 20-ті роки ХХ сторіччя успішно пересаджував фетальні тканини пацієнтам, які страждали на передчасне старіння. Пізніше клітинна теорія отримала продовження і широке освітлення в роботах G.L. Nikolson і його послідовників, які, власне, і ввели термін «клітинна терапія», використовуючи як лікувальний чинник очищені і висушені екстракти тканин і органів переважно з ембріонів овець. Такі препарати були зручні тим, що могли зберігатися в звичайних умовах, легко транспортувалися в закритих флаконах і перед вживанням розводилися водою або розчинами; вони можуть бути названі першим поколінням препаратів клітинної теорії.
Академік В.П. Філатов і його послідовники застосували переживаючі тканини (рогівка, шкіра); біологічні тканини, витримані в парабіотичних умовах і позбавлені життєздатності: (плацента, хоріон, склоподібне тіло), екстракти та відгони, назвавши це тканинною терапією. Лікувальна дія цих препаратів пов'язувалася із стимуляцією регенеративно-відновних процесів, а також омолоджуванням всього організму – вони можуть бути названі другим поколінням препаратів клітинної терапії. Тканинна терапія за В.П. Філатовим – це неспецифічний метод лікувально-профілактичної медицини, що підвищує резистентність організму за рахунок регулюючого впливу на гомеостаз.
|
|
|
До проблем трансплантації органів і тканин відноситься і проблема використання фетальних (від латин. Fetus – плід, зародок) тканин. Ще в минулому столітті, в 1881 році К. Леопольд пересаджував плідний епітелій тваринам, а сто років тому петербурзький лікар А.Шеперович ввів ембріональні тканини хворому з хронічною нирковою недостатністю. Правда, перша спроба не вдалася, але ця проблема привернула увагу учених.
У 80-90 рр. ХХ сторіччя почався новий, сучасний етап розвитку клітинної і тканинної терапії. Стимулом до інтенсивного розвитку цього напряму послужили складнощі у вирішенні проблем трансплантації органів і тканин класичними методами, експериментальні дані про можливість використання соматичних клітин людини як альтернатива трансплантації цілого органу. У зв'язку з все більш широким використанням фетальних тканин для лікування різних захворювань в 1989 році 41-ою Всесвітньою медичною асамблеєю в Гонконзі була прийнята «Декларація про трансплантацію ембріональних тканин».
Один з визнаних лідерів в становленні і розвитку клітинної і тканинної терапії – Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України, м. Харків.
|
|
|
Етичні проблеми використання ембріональних (плодових) стволових клітин
Ембріональні стволові клітини (ЕСК) – клітини, виділені з ранніх ембріонів, які можуть самостійно існувати в недиференційованому стані, зберігаючи можливість диференціюватися в будь-яку тканину, завдяки чому вони є потенційними постачальниками тканин для трансплантації і лікування багатьох хвороб.
Гемопоетичні плодові клітини і стволові кровотворні клітини пуповинної крові людини, а також клітини і тканини фетоплацен-тарного комплексу займають особливе місце в клітинній і тканинній трансплантації.
Особливі властивості тканин ембріо-фетоплацентарного походження. Встановлено, що біологічні структури на етапі раннього онтогенезу володіють унікальними властивостями: містять, в основному, бластні і стволові клітини, які характеризуються підвищеним проліферативним і трансплантаційним потенціалом, пониженою антигенною активністю, багатим вмістом ростових, антибактеріальних і аналгезуючих чинників. Крім того, вони містять адаптогени і пептиди, комплекс біологічних з'єднань, стимулюючу репарацію і регенерацію.
Стволові гемопоетичні клітини пуповинної крові за своєю проліферативною здатністю перевершують кровотворні клітини дорослої людини. Крім того, імунологічна реакція «трансплантат проти господаря» у хворого при трансплантації клітин пуповинної крові менш виражена, що дозволяє застосовувати це джерело навіть у випадку часткової несумісності за HLA-генами донора і реципієнта.
|
|
|
Важливим аспектом є також можливість кріоконсервування і подальшого застосування аутологічного матеріалу. Сучасний високий рівень технологій кріоконсервування, відповідних світовим стандартам, зокрема положенням Європейської асоціації тканинних банків, дозволила низькотемпературному банку Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України увійти до системи тканинних банків миру. Робота низькотемпературного банку інституту була високо оцінена урядом України – в 2002 р. Ухвалою Кабінету Міністрів банк визнаний Національним надбанням України. У результаті тривалих досліджень були розроблені методи кріоконсервування клітин і тканин ембріо-фетоплацентарного комплексу. Величезний досвід накопичено у вивченні, створенні препаратів і застосуванні гемопоетичних клітин плодової печінки.
Плацента як орган, який забезпечує зростання і розвиток плоду, і характеризується активним метаболізмом, постійно привертає до себе увагу дослідників. При імплантації кріоконсервованої тканини плаценти в організм реципієнта вводиться комплекс клітин, що продукують гормони, цито- й інтерлейкіни, ферменти і багато іншого, що сприяє процесам репарації, підвищенню стійкості до гіпоксії, надає виражений біологічний вплив на органи і системи реципієнтів.
|
|
|
Основна етична проблема – правомочність роботи з плодовими тканинами.Питання про те, як відносяться різні біоетичні системи до проблеми переривання вагітності, є ключовим для медичних досліджень, пов'язаних з вивченням ЕСК. Дуже актуальним є пошук поновлюваного джерела стволових клітин, здатних диференціюватися в острівці Лангерганса або, принаймі, в бета-клітинах, що виробляють інсулін. Останніми роками більш глибоко досліджуються аутологічні стволові клітини, виділені з тканин дорослої людини, оскільки вони не відторгаються і довго живуть в організмі реципієнта.
В зв'язку з цим виникла одна з основних етичних проблем – правомочність роботи з плодовими клітинами і тканинами, отриманими після медичних абортів, питання про етичність використання абортного матеріалу для виготовлення біологічних препаратів, причому акцент, як правило, переноситься з області необхідності трансплантації таких біопрепаратів в область етичності абортів.
У науковій літературі піднімається питання про те, що джерелом ЕСК можуть бути і доімплантаційні ембріони, а також ембріони, що отримуються в надлишку при заплідненні in vitro, використання ж людських ембріонів для цілей біотехнології неприпустимо з погляду біоетики і заборонено в більшості країн. Аргументом на користь застосування ЕСК є та обставина, що дослідження проводяться на «приречених» ембріонах, з яких ніколи не виникне людське життя («зайві» при штучному заплідненні або отримані в результаті аборту). Існують консервативна, ліберальна і помірна позиції з цього питання. Проте навіть ті, хто не вважає не тільки ембріон, але і новонароджене немовля особою, вимушені визнавати потенційні можливості ембріона, який розвивається, – його здатність з часом, при сприятливих обставинах, стати особою. У будь-якому випадку ембріон, який розвивається в організмі вагітної жінки, є ембріоном людини. Одне це накладає на нас певні моральні зобов'язання по відношенню до нього. Тому з погляду біомедичної етики, аргументи на захист аборту неприйнятні, бо вони містять в собі санкцію на замах на людське життя. Ідея А. Швейцера про «благоговіння перед життям» розповсюджується і на це життя, що ще тільки зароджується.
У ряді країн в даний час проводять дослідження з отримання людських ембріонів для вирощування органів і тканин людини для потреб трансплантації – це, як вважає багато хто, найбільш реальна можливість використання методів клонування в медицині. Наприклад, у Великобританії прийнятий законопроект, що дозволяє використовувати з науковою метою клоновані ембріони людини, дозволено вільне використання для наукових досліджень живих ембріонів не старше 14 днів. Проте Україна проти таких робіт і дотримується погляду, що створення людських ембріонів спеціально з науковою метою повинно бути поза законом.
Ряд дослідників в країнах Європи і Америки сподівається, що «дорослі» стволові клітини виявляться такими ж за ефективністю, як і плодові стволові клітини. Учені України, як і ряд провідних вчених США, вважають що ще рано говорити, який вид стволової клітини буде максимально корисним для лікування взагалі і яких захворювань – зокрема. Зіставлення характеристик стволових клітин, отриманих з різних джерел, – плодові і постнатальні (дорослої людини) – свідчать про наявність у кожного виду клітин переваг і недоліків.
У США в 1999 р. був введений 5-річний мораторій на державне фінансування програм, пов'язаних з експериментами на людських ембріонах, прийнята резолюція, що забороняє досліди з клонування людини. Проте уряд США відмінив мораторій на державне фінансування наукових проектів, що виконуються з використанням ліній ЕСК, отриманих в інших країнах, або ЕСК, виділені раніше біотехнологічними фірмами в самих Сполучених Штатах.
Науково-дослідні роботи з ембріо-фетальними тканинами ведуться в багатьох країнах світу, навіть в тих, де широко обговорюються питання їх використання з етичної і релігійної точок зору. Наприклад, в США ще в 1979 р. при Національному Інституті Стандартів і Технологій США створений Національний банк зразків для біомоніторінгу, в Каліфорнії – банк фетальної нейротканини і спинномозкової рідини. Особливе місце займає Міжнародний інститут нових медичних технологій, що одержує фетальні тканини з інших країн і поставляє їх в 86 інститутів США, а також в приватні компанії і лабораторії.
Вельми інтенсивно з фетальними тканинами працюють і створені Банки тканин в Канаді, Великобританії, Швеції, Німеччині і навіть при католицькому університеті в Римі.
Учені України вважають за доцільне розробку питань і принципів, якими необхідно керуватися при роботі з фетальними тканинами, і які стосуються трьох сторін: 1) жінки, яка ухвалила остаточне рішення про переривання вагітності; 2) фетального матеріалу і 3) дослідника. Початок такої роботи був покладений співробітниками Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця спільно з Центром ембріональних тканин, які розробили методичні рекомендації «Етичні питання та норми при роботі з ембріональними тканинами людини», Київ, 2004 рік. У цих методичних рекомендаціях відбиті основні етичні принципи роботи з фетальними тканинами. Та все ж ця робота вимагає продовження.
Сьогодні в Україні прийнято «Закон про трансплантацію», який передбачає використання фетальних матеріалів людини (після штучних абортів і пологів); дозволено проведення клінічних випробувань (Наказ МОЗ України № 630 «Про проведення клінічних випробувань стволових клітин», 2007 р. з лікування наступних патологій із застосуванням стволових клітин: панкреонекроз, цироз печінки, гепатити, опікова хвороба, цукровий діабет 2-го типу, розсіяний склероз, критична ішемія нижніх кінцівок.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 126; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!