Роль емоцій в політичній свідомості
Політична свідомість — одна з безумовно центральних категорій сучасної політичної психології, що входить в систему її понятійних координат і позначає результати сприйняття суб'єктом тієї частини дійсності, що оточує його, яка пов'язана з політикою і в яку включений він сам, а також його дії і стани, пов'язані з політикою.
У традиційному вітчизняному розумінні політична свідомість трактувалася як варіант суспільної свідомості, що виникає як віддзеркалення, перш за все, соціально-економічних умов буття людей. У загальноприйнятій світовій традиції політична свідомість розглядається в ширшому контексті, як вся сукупність психічного віддзеркалення політики, як її суб'єктивний компонент, що проявляє себе на різних рівнях, в різних ситуаціях [2].
Цілісне, власне політико-психологічне вивчення політичної свідомості в першу чергу включає дослідження його суб’єктів, динаміки розвитку політичної свідомості і основних його функціональних форм. З точки зору суб'єкта політичної свідомості, в політичній психології підрозділяються масова, групова і індивідуальна політична свідомість.
У першому вимірі політична свідомість визначається як масова свідомість суспільства по відношенню до питань, що мають актуальний політичний вміст і чреватим певними політичними наслідками, як особливу, таку, що володіє специфічними (політичними) механізмами детермінації і, отже, певною відносною автономією підсистему системи «масова свідомість».
|
|
|
У другому вимірі політична свідомість розглядається як узагальнена свідомість тих або інших більш визначених і організованих, конкретних великих (соціальні класи, національно-етнічні утворення, групи і верстви населення) і малих (наприклад, політична еліта, «урядова військова хунта» і т. п.) груп, пов'язана з політикою.
У третьому вимірі політична свідомість трактується як властивість і якість особи, «політичну людину», здатну так чи інакше сприймати політику, більш менш точно її оцінювати і відносно цілеспрямовано діяти в політичному плані. Тут найбільший інтерес представляють суб'єктивно-психологічні особливості, типові характеристики і структурні компоненти свідомості і поведінки людини в політиці як особливій сфері людської діяльності. Поважно, також, вивчення процесів політичної соціалізації особи, способів, використовуваних індивідом для оволодіння масовим і різними груповими варіантами політичної свідомості, а також для вироблення власної політичної свідомості на індивідуальному рівні. Аналіз механізмів, керівників функціонуванням політичної свідомості на цьому рівні, дозволяє виділити в нім два блоки компонентів - це мотиваційні (політичні потреби, цінності, установки, відчуття і емоції) і пізнавальні (знання, інформованість, інтерес до політики, переконання) доданки. Найбільш поширений спосіб виявлення такої політичної свідомості — особово-психологічне дослідження, а також виділення соціально-політичних типів особі відносно політичної свідомості.
|
|
|
Ще одне найважливіше поняття і стрижньова категорія політичної психології — політична самосвідомість. У науці під політичною самосвідомістю прийнято розуміти процес і результат вироблення відносно стійкої усвідомленої системи вистав суб'єкта політичних стосунків про саме собі в соціально-політичному плані, на основі якої суб'єкт цілеспрямовано будує свої взаємини з іншими суб'єктами і об'єктами політики як усередині соціально-політичної системи, так і за її межами, і відноситься до самого себе. Це усвідомлення себе в політиці як самостійного діяча, цілісна оцінка своєї ролі, цілей, інтересів, ідеалів і мотивів поведінки.
Суб'єктом політичної самосвідомості може виступати окрема особа — тоді говорять про індивідуальну політичну самосвідомість як про усвідомлення себе як особа, що відчуває, сприймаючої, мислячої і такої, що свідомо діє, в політиці. Таким суб'єктом може бути і соціальна група. В даному випадку, йдеться про груповій політичній самосвідомості, що має на увазі наявність більшою чи меншою мірою ідеалізованих концепцій, що стосуються колективного усвідомлення реальності зустрічаються прояви політичної самосвідомості як відносно малої групи, — наприклад, політична свідомість хоч би родового клану, невеликої парламентської фракції або політичної кліки, що претендує на владу, — так і відносно великої соціальної групи, нації або народності, соціального шару або класу.
|
|
|
Незалежно від специфічних особливостей суб'єкта, в цілому політичну самосвідомість включає три основні аспекти: когнітивний, емоційний і оцінно-вольовий.
Когнітивний аспект (політична самосвідомість в найвужчому, буквальному сенсі, як набір усвідомлених об'єктивних знань про своє місце в політиці) має на увазі наявність певного інформаційного рівня, що дозволяє зіставити наявну інформацію про пристрій соціально-політичного довкілля з уявленнями про власну роль, можливості і здібності суб'єкта в цьому середовищі.
Емоційний аспект політичної самосвідомості виражається у визначеному емоційно забарвленому суб'єктивному відношенні до знання свого об'єктивного політичного статусу. Останній може владнувати або не владнувати, сприйматися як високий або низький, сприятливий або несприятливий і тому подібне. З емоційним аспектом політичної самосвідомості пов'язані такі явища, як політична самоповага або, навпаки, політичне самознищення, політична любов до себе і тому подібне [4].
|
|
|
Оцінно-вольовий аспект політичної самосвідомості тісно пов'язаний з емоційним і виявляється, перш за все, в прагненні підвищити політичну самооцінку, завоювати політичну пошану, знайти або укріпити політичний вплив, авторитет, а кінець кінцем — політичну владу
Політичне мислення — це форма свідомого продуктивного віддзеркалення людиною процесів і явищ навколишній політичній реальності у вигляді думок, виводів, рішень і висновків. Політичне мислення включає не лише когнітивні, але і емоційно-оцінні механізми, що мають власний онтологічний статус. Принципово важливою особливістю саме політичного мислення є його крайня нелогічність, а часто просто відверта алогічність.
Політичні емоції — це форма плотського, зазвичай неусвідомленого, але досить продуктивного віддзеркалення людиною процесів і явищ навколишній політичній реальності у вигляді афектних оцінок і реакцій. У політичній психіці важко переоцінити афектний, емоційний момент.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 158; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!