Національна література й фольклор Сирії
У країні зберігаються традиції усної творчості, розповсюдженої в середовищі кочівників і селян. У селах проводяться конкурси по імпровізації віршування, а мандрівні оповідачі виявляються бажаними гістьми в будь-якому будинку.
Процес відродження класичної арабської освіти почався в ХІХ ст., коли американські й французькі місіонери приступили до видання класичної й сучасної літератури арабською мовою. Сирійці, які навчалися на Заході в місіонерських школах, виступили творцями філософії арабського націоналізму, а сірійський соціалізм формувався під сильним впливом таких мислителів, як Мішель Афляк, Салях Битар і Акрам Хаурані.
У сучасній сірійській літературі й журналістиці широко представлені добутки на курдській і вірменській мовах.
Національне театральне мистецтво Сирії
Театральне мистецтво зародилося в Сирії в другій половині ХІХ ст. Відродження в 1960-і роки театрального руху призвело до створення Національного театру, у якому ставляться класичні й сучасні добутки арабських і закордонних авторів (Мольєра, Дюрренмата, Шоу). Цей театр дав путівку в життя таким драматургам, як Мамдух Удван, Сааделлах Ваннус і ін., п'єси яких переведені на європейські мови.
Сирійські свята й обряди
Мусульмани здійснюють по п'ятницях молитви й слухають проповіді в великих соборних мечетях. Під час релігійних служб магазини закриваються, державні установи не працюють. По п'ятницях сирійці ходять на ринок і проводять суспільні заходи.
|
|
|
У християн вихідним днем залишається неділя. Найважливішими мусульманськими обрядами вважаються рамадан і хадж. Під час рамадану, який приходиться на дев'ятий місяць мусульманського місячного календаря, варто втримуватися від прийому їжі у світлу частину доби. Наприкінці місяця відзначається свято разговення — ід аль-фітр, під час якого прийнято ходити один до одного в гості й обмінюватися подарунками.
Хадж (паломництво в Мекку), що мусульманам пропонується зробити хоча б раз у житті, доводиться на дванадцятий місяць місячного календаря. Після повернення прочани відзначають свято жертвоприношення — ід аль-адха (маренка), що супроводжується бенкетом, веселощами й ритуальним закланням овець. Широко святкується маулид (день народження пророка Мухаммеда) і Ми'ораж (Піднесення).
Зі світських загальнонаціональних свят і пам'ятних дат у Сирії відзначаються: День незалежності (8 березня), День створення Ліги арабських держав (22 березня), День мучеників (6 квітня) — на згадку про 21 керівника боротьби арабів за незалежність, які були повішені османським губернатором Камаль-Пашею, День евакуації (17 квітня) — на відзначення остаточного виводу французьких військ, День жалоби (29 листопада) — на згадку передачі Францією Туреччині району Хатай с центром у місті Александретта (сучасний Іскендерун).
|
|
|
Сучасні традиції й звичаї Сирії
Ви навряд чи почуєте традиційних арабських співаків на вулицях Дамаска, але тут є цікавий гібрид співаків арабського стилю й західних музикантів. Улюбленими виконавцями в Сирії є Майада аль-ханаві й Асала Насрі. Бедуїни мають власні музичні традиції, коли кілька чоловіків співають монотонний речитатив, що є акомпанементом для виконавиці танцю живота.
Гостинність — головний стрижень арабського життя. Для сірійських родин, зокрема для жителів пустелі, прийнято запрошувати незнайомців у гості. Традиція розвилася через складності життя в пустелі, де людина не виживе без води, їжі й дружньої підтримки. Де б ви не перебували в Сирії, ви всюди можете почути слово "тафаддаль" ("ласкаво просимо"), коли люди будуть запрошувати вас у гості на чашку чаю.
Національна кухня Сиpії
Місцева кулінарія базується на традиціях арабських, кавказьких і арамейських народів, випробовуючи на собі сильний вплив середземноморської кухні. Характерною рисою сірійської кухні є широке використання зернових культур, свіжих овочів, маслинового масла, спецій, лимонного соку й кисломолочних продуктів.
|
|
|
Іслам забороняє їсти свинину й пити алкогольні напої, і це правило застосовується в більшому або меншому ступені на всій території Сирії. Іслам також має тенденцію до поділу статей, наприклад, тут є громадські місця, куди пускають тільки чоловіків. Хоча в багатьох місцях є й сімейна кімната, куди допускаються жінки. Коли сирійці їдять, вони зазвичай замовляють спочатку вибір закусок — меззе, а потім основні блюда, які сирійці їдять із однієї тарілки. Арабський прісний хліб — хобз — вживається майже з усіма блюдами. Інші блюда це — фалафель, прожарені кульки з бобових рослин, шаурма — по-особливому приготовлене порізане ягня, і фуул — паста з фава бобів із часником і лимоном. Менсаф це бедуїнське блюдо — ціле ягня, з головою, що подається з рисом і горішками.
До традиційних блюд відносяться каша з вареної дробленої пшениці "бургуль", ячмінні й пшеничні прісні коржі "хобз", кисломолочні продукти "лябне", фаршировані баклажани "макдус", зелень, маслини й баранина всіляких видів.
|
|
|
Також традиційно на столі присутні "фелафель" ("фаляфиль"), "шаварма", пюреподібні закуски "хоммос" ("хуммус"), "мутаббаль", " баба-гануш", "фуль" і інші, салат із зелені "таббуле", різноманітні сири, суп із сочевиці, овочевий салат зі смаженим хлібом і оливками "фаттуш" та інші.
З м'ясних продуктів переважають прості й ситні блюда — запечене цілком ягня з рисом і горіхами "менсаф", м'ясний плов з морквою, ізюмом і пряностями "кабса", запечена курка з рисово-горіховою начинкою "джадж махши", смажена на вугіллях риба "самак мешуї", відбивна з баранини "касталета", усілякі шашлики й кебаби, м'ясний паштет з баранини із дробленою пшеницею "киббе", смажена на рожні баранина "мешви", баранина із чорносливом і мигдалем, овечі ноги "маккадем", смажені на вугіллях котлети з ягнятини із зеленню "кафта", знаменита "долма" ("толма"), листкові пиріжки з м'ясом, сиром і зеленню "бурак", а також різноманітні дарунки моря й маринована риба.
Завершується трапеза солодкої пахлавою, якої тут десятки видів, "шербетом", "кунафою" (блюдо з тесту із сиром, кремом або горіхами, залитими сиропом), пудингом з манної крупи "мхалабіє", пиріжками, фруктами, запеченими каштанами, солоними горішками або екзотичними насолодами.
Дуже популярна арабська кава, яку заварюють дуже міцною і солодкою, а також чай. Із прохолодних напоїв поширені різні соки з льодом, компот з ізюму з "джелаб" і кисломолочний напій "айран".
Список використаної літератури
1. Арабские страны. История и современность.— М., 1998
2. Вейс Г. Всеобщая история мировой культуры. — М., 2006;
3. Мельникова Е.В. Культура и традиции народов мира: Этнопсихологический аспект. — М.: Диалог культур, 2006. —304с.;
4. Щеникова Н.В. Традиции и культура питания народов мира. — Владивосток: ВГУЭС, 2003.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 85; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!