Нетрадиційний погляд на вибір Україною економічної моделі
Ідеологія, побудована на тому, що всі люди однакові і повинні жити як один, не дає поштовху до розвитку суспільства. Еволюція ідеології - продукт самоорганізації. Ідеї виникають і перевіряються на ефективність практикою.
Координати ідеології - влада, власність, інформація і мораль. Незалежний параметр - економіка.
Демократія формально є влада народу. В дійсності управляють владолюбні і жадібні елітні групи, які представляють націю, ідеологію, капітал, військо, релігію, кримінал. Ці групи володіють грошима, поліцією, військом, інформацією, церквами. Для пропаганди вони використовують ідеї нації, батьківщини, захист бідних, бога, образ ворога або велич держави. Елітні групи здатні пригнічувати, підкупляти, обманювати виборців.
Колективний розум народу - „суспільна думка" - підлягає всім недолікам будь-якого розуму: обмеженість, суб'єктивність, захоплюваність. Чим менше багатство і нижча культура народу, чим коротший досвід демократії, тим менший і непостійніший розум народу. Протилежність думок з будь-якого питання коливається в межах 30-70 %. Загальне єднання наступає тільки при загрозі зовнішнього ворога або на заклик харизматичного лідера.
З чого вибирати?
Соціалізм радянського типу в порівнянні з капіталізмом майже вдвічі поступається за темпами зростання щодо НТП, продуктивності праці, за витратами матеріалів та енергії, за якістю товарів, часткою особистого споживання в складі валового продукту, щодо екології.
|
|
|
Але при соціалізмі - надійніший соціальний захист: немає безробіття, менша нерівність. Тобто виграють показники важливі для слабих та бідних.
Питання: скільки із виробленого державою на душу ВВП потрапляє в особисте споживання громадянина? У капіталістів такий коефіцієнт корисної дії становить 60-70 %, у комуністів -35-50 %. Це відбувалося тому, що в СРСР більше засобів ішло на озброєння, витрати, відтворення техніки через її низьку якість і обслуговування при високих витратах матеріалів. Якщо врахувати, що продуктивність праці була вдвічі меншою, то і отримаємо, що особисте споживання в Радянському Союзі було в 4-6 разів менше, ніж у Європі.
З цих порівнянь можна зробити такий висновок. Приватна власність і ринок, безумовно, ефективніші. Вони замкнуті на нерівності, на сильних людях, з їх жадобою, заздрістю, лідерством. Слабких підштовхує страх безробіття. Але саме сильні типи визначають прогрес суспільства, який в кінці-кінців збагачує не тільки багатих, але й бідних. Однак до цього доводиться пройти через період поневірянь бідним прошаркам населення.
Автор роботи [16] так характеризує українську кризу:
|
|
|
1) незалежність (1992 р.) - ейфорія надій, розрив зв'язків, падіння службової дисципліни;
2) відкриття кордонів - дешевий імпорт, витіснення своїх товарів;
3) „шокова терапія" - величезна інфляція, втрата збережень, падіння реальних зарплат і пенсій;
4) „нові українці" - номенклатурна приватизація, можлива на експорті і різниці цін, рахунки в швейцарських банках, вілли і мерседеси, „хатинки" в Швейцарії, „червоні директори" держпідпри-ємств і розвал управління промисловістю, невдачі з інвесторами.
Однак банкрутств немає, заводи не закрились, хоча стоять. Робітники не звільняються, безробіття низьке, тільки зарплату не виплачують. Соціальна сфера: школи, інститути, наука теж збережені, але фінанси урізані більш ніж в 3-5 разів. Країна живе у боргах. Податки „душать" підприємства, але збирають тільки половину. Правда, при цьому тіньову економіку оцінюють в 55 %. Утрималось тільки виробництво металу і хімії - вони дають гроші на „критичний імпорт". Реформовані колгоспи скоротили продуктивність на 60 %, але городи наполовину компенсували витрати. Голоду немає. Легка промисловість скоротилась в 5 разів, харчова - втричі. Товарів достатньо завдяки імпорту. Попит малий - немає грошей.
|
|
|
Доходи на душу, за статистикою, зменшились до 70-85 дол. за місяць - це менше половини того, що було за радянських часів. Правда, за рахунками споживання щодо купівлі - на третину більше - добавка йде від „тіньової" економіки. Нерівність становить з 1 до 15 в порівнянні з 1 до 5-8 у розвинених країнах. Бідують одинокі пенсіонери та багатодітні сім'ї. Інтелігенція виживає. Молоді і здібні - емігрують.
Наша країна така хаотична (неорганізована, неструктурована), що важко передбачити найближче майбутнє. Можна говорити тільки про варіанти, їх декілька.
Варіант 1: перемагають комуністи. Це означає радянську владу і жорстке державне управління господарством. Щоб такий варіант запрацював, потрібний „повний комплект" - не тільки держплан, але і КДБ. Якби комуністи не маскувалися під демократів і риночників - життя до цього штовхає. Якщо радянську систему звільнити від надмірного озброєння - 25 % загальних витрат і 49 % машинобудування, то в умовах України можна всім забезпечити дохід близько 150 доларів на душу за місяць. Вище не вийде. Це в ідеалі. Щоб його розкрутити після кризи знадобляться дві п'ятирічки. Але реально комуністична еліта „обуржуазилась" і перший варіант, в кращому випадку, перетвориться в наступний.
|
|
|
Варіант 2: номенклатурний капіталізм, зрощування влади і капіталу. Ринкова економіка з великою часткою державної власності (60 %) і втручанням уряду в частині регулювання податків, тарифів, цін, зарплат, облікових ставок, емісії, курсу валют, вивозу капіталу, ліцензій на торгівлю. Все для того, щоб зібрати гроші для промисловості, на якій паразитує номенклатура або, того гірше, - кримінал. Форма управління - більше декрети, ніж закони, тому що важко розраховувати на дієспроможний парламент, здатний сформувати відповідальний уряд. Система держкапіталізму випробувана в декількох різновидах. Перший - управління однієї партії, як в Китаї або на Тайвані. Другий - диктатура: генерали або президент з кишеньковим парламентом. Це Піночет в Чілі, Сухарто в Індонезії тощо. Були вдалі зразки з точки зору зростання економіки, але найчастіше справа закінчувалася застоєм, революцією і відновленням демократії при зруйнованому господарстві.
Варіант 3: зріле суспільство Західної Європи. Така система працює тільки при потужній економіці. А це нам не світить.
Тому вибору немає. Комуністи, можливо, не зможуть завоювати владу, щоб встановити ради або реалізувати соціалізм „з українською специфікою". Вони, однак, являють сильну опозицію, яка заблокує будь-які розумні рішення. Для другого варіанта у нас немає потужної правої партії або кандидата в диктатори. Для третього - просто не дозріли.
Що ж бізнес? Не може не бути нічого. Буде самоорганізація. Повільний рух до дозрівання від тої точки, де стоїмо: потрібно терпляче розв'язувати великі протиріччя. Трагічних варіантів розвитку не передбачується.
Висновок
Україна, поряд із Росією, втрачає населення найшвидшими у світі темпами. Це означає, що навіть створені нові робочі місця залишаться пустими. Ніяких ознак того, що у найближчі роки ця тенденція зникне, немає. Світовий досвід показує, що однією з причин спаду народжуваності є так званий консюмеризм, коли масова культура стимулює серед населення максимальне споживання матеріальних благ.
Нами були розглянуті демографічні, етнічні та інші особливості функціонування економіки України в період 1991 – 2005 р.р., та виявлені тенденції впливу цих факторів на останню тощо.
Література
1. Кульчицький С // Дзеркало тижня. - 2002. - 23 листопада.
2. Соскін О. П'ять структурних криз у 2003 p. // Економічний часопис. - 2004.
3. Рижук С. Власна агромодель народилася в ... реанімації // Дзеркало тижня. - 2002. -№ 20.
4. Соскін О. // Економічний часопис. - 2005. - № 5-6.
5. Рожен О. Вожди из пены // Дзеркало тижня. - 2002. - 13 липня.
6. Дробноход Н. Державний лабіринт для українського народу // Дзеркало тижня. - 2003. - № 16.
7. Єрохін С. Бермудський трикутник // www.soskin.info.
8. БазівД. Коли в Севастополь прийде рік України? // Дзеркало тижня. - 2004. - № 25 (500).
9. Яковенко Н.Г. Що росіянину здорово, то українцю - смерть // Дзеркало тижня. - 2004. - № 9.
10. Крючкова И. Пять шагов в сторону от рынка // Дзеркало тижня. - 2001. - №2(326).
11. Економіка України. Підсумки перетворень та перспективи зростання. Інститут економічних прогнозів НАНУ / За ред. акад. НАНУ B. М. Гейця. - К., 2000.
12. Ніколаєнко С. Вищій школі - державну турботу // Дзеркало тижня. - 2005. - № 3.- С. 13.
13. Яковенко Н.Г. Що росіянину здорово, то українцю - смерть // Дзеркало тижня. - 2004. - № 9.
14. Салтыков-Щедрин М.Е. Собрание сочинений: В 20 т. - М 1965.-Т. 3.
15. Ганна Гошко для УП // www.pravda.com.ua
16. Амосов Н. Не может не быть ничего // Бизнес. - 1999 -№32, 33.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 85; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!