Розподіл функцій між учасниками навчального процесу із застосуванням ЕОМ
Послідовність фаз основного циклу проходження інформації, необхідна для гарантованого оволодіння знаннями будь-яким що навчається, складається з п'яти стадій:
- одержання й осмислення нової навчальної інформації,
- виконання тренувальних завдань і самостійних робіт,
- перевірка якості засвоєння знань і правильності виконання практичних робіт,
- роз'яснення помилок, допущених у практичних завданнях, і робота з їхнього попередження в подальшій діяльності,
- розгляд можливостей практичного застосування знань, отриманих у ході вивчення конкретної теми (роздягнула).
У повному обсязі реалізація даної послідовності з використанням традиційних методів навчання практично неможлива, а реально здійсненна тільки в умовах індивідуального навчання, або при класно-груповому навчанні із широким використанням ПК.
Застосування комп'ютерів при навчанні приводить до необхідності перерозподілу функцій між учасниками навчального процесу. У таблиці перераховані основні функції, і знаком «+» зазначені їх "виконавці". У випадку можливості виконання функцій одночасно декількома учасниками навчального процесу знаком «!» відзначений найбільш якісний виконавець.
№ п/п | ФУНКЦІЯ | ВИКЛАДАЧ | ПК | УЧЕНЬ |
1 | Вибір стратегії навчання | + | - | - |
2 | Відбір навчального матеріалу й завдань | + | - | - |
3 | Визначення послідовності вивчення матеріалу | + | + | + |
4 | Виклад нового матеріалу й пред'явлення завдань | + | + | - |
5 | Виконання завдань | - | - | + |
6 | Перевірка й оцінка рішень | + | + ! | - |
7 | Повідомлення результатів | + | + ! | - |
8 | Вказівка про подальші дії | + | + ! | - |
9 | Реєстрація даних про хід процесу | + | + ! | - |
10 | Допомога в ході процесу навчання | + ! | + | + |
|
|
Індивідуалізація навчання є першим, але не єдиним кроком на шляху підвищення ефективності навчального процесу. Досить важливим моментом є також реалізація не тільки індивідуального, але й диференційованого підходу в навчанні (24-54). Слід зазначити, що засобу обчислювальної техніки дозволяють істотно диференціювати діалоги з учнями в залежності від їхньої підготовленості, швидкості і якості виконання завдань. Стає можливої диференціація не тільки по тимчасових параметрах, але й по обсязі досліджуваного матеріалу. Алгоритм навчання може будуватися таким чином, що продовження руху по навчальній програмі стає можливим тільки при повнім виконанні необхідного набору завдань.
У першому варіанті (при диференціації за часом) учні, що повністю виконали завдання по поточному розділі, можуть відразу ж одержати дозвіл на перехід до наступного розділу курсу, а помилки, що допустили, проходять через процедуру повторення матеріалу. Очевидно, що залежно від характеру зроблених помилок ця процедура може бути індивідуалізована. (На початковій стадії цієї процедури учням доцільно надати можливість самостійного пошуку й виправлення помилок.)
|
|
Ті з них, для яких це виявляється посильним, одержують дозвіл на перехід до вивчення наступного розділу. Для найбільш слабких учнів реалізується «додаткова допомога», самим кваліфікованим варіантом якої є допомога викладача (див. таблицю). Запропонований алгоритм дозволяє гарантувати оволодіння програмою навчання кожному учневі, але в різні проміжки часу.
У другому варіанті (при диференціації по обсязі матеріалу) учні, що заощадили час при проходженні основного матеріалу, одержують можливість опанувати істотно більшим обсягом знань й умінь без додаткових тимчасових витрат. Природно, що при цьому їм дається можливість ознайомлення з матеріалом істотно більше високого рівня складності.
Таким чином, засобу обчислювальної техніки створюють умови індивідуального просування вперед по досліджуваному матеріалі у звичайній аудиторії, не порушуючи традиційної групової структури занять у цілому.
|
|
Методи організації навчання с застосуванням персонального комп'ютера.
Аналізуючи своєрідність методів комп'ютерного навчання, С.А.Ілюшин і Б.Л.Собкін затверджують:
"У практиці навчання можуть застосовуватися чотири основних методи навчання:
- пояснювально-ілюстративний
- репродуктивний
- проблемний
- дослідницький
З огляду на, що перший метод не передбачає наявності зворотного зв'язку між учнем і системою навчання, його використання в системах з використанням ПК безглуздо".[5]
Репродуктивний метод навчання із застосуванням засобів обчислювальної техніки передбачає засвоєння знань, повідомлюваних учневі викладачем й (або) ПК, і організацію діяльності того, якого навчають, по відтворенню вивченого матеріалу і його застосуванню в аналогічних ситуаціях. Застосування цього методу з використанням ПК дозволяє істотно поліпшити якість організації процесу навчання, але не дозволяє радикально змінити навчальний процес у порівнянні із застосовуваною традиційною схемою (без ПК). У цьому плані більше виправданим є застосування проблемного й дослідницького методів.
Проблемний метод навчання використає можливості ПК для організації навчального процесу як постановки й пошуків способів дозволу деякої проблеми. Головною метою є максимальне сприяння активізації пізнавальної діяльності тих, яких навчають,. У процесі навчання передбачається рішення різних класів завдань на основі одержуваних знань, а також витяг й аналіз ряду додаткових знань, необхідних для дозволу поставленої проблеми. При цьому важливе місце приділяється придбанню навичок по зборі, упорядкуванню, аналізу, і передачі інформації.
|
|
Дослідницький метод навчання із застосуванням ПК забезпечує самостійну творчу діяльність тих, яких навчають, у процесі проведення науково-технічних досліджень у рамках певної тематики. При використанні цього методу навчання є результатом активного дослідження, відкриття й ігри, внаслідок чого, як правило, буває більше приємним й успішним, чим при використанні інших перерахованих вище методів. Дослідницький метод навчання припускає вивчення методів об'єктів і ситуацій у процесі впливу на них. Для досягнення успіху необхідна наявність середовища, що реагує на впливи. У цьому плані незамінним засобом є моделювання, тобто імітаційне подання реального об'єкта, ситуації або середовища в динаміку.
Комп'ютерні моделі мають ряд серйозних переваг перед моделями інших видів у силу своєї гнучкості й універсальності. Застосування моделей на ПК дозволяє сповільнювати й прискорювати хід часу, стискати або розтягувати простір, імітувати виконання дій дорогих, небезпечних або просто неможливих у реальному світі.
У процесі комп'ютеризації школи у центрі уваги перебувають 3 аспекти проблеми:
1) устаткування;
2) підготовка вчителів;
3) програмне забезпечення.
Проблематика перших двох пунктів тією чи іншою мірою вже зачіпалася, тому зупинимося на третьому з них.
Програмне забезпечення є важливим чинником, що робить великий вплив на якість комп'ютерного навчання. До теперішнього часу у світі створений величезний фонд навчальних програм, частина яких використається на території нашої країни. Цей фонд регулярно поповнюється самодіяльними програмами власного виготовлення. Для орієнтування в масі цих матеріалів необхідно певна класифікація.
З безлічі типів комп'ютерних навчальних програм можна виділити 3, що одержали найбільше поширення:
1. Готові до застосування спеціалізовані навчальні (дидактичні) програми, які спеціально написані для надання допомоги учням і викладачеві в навчанні. Спеціалізовані навчальні програми є готовим до застосування програмним продуктом, що використається викладачем і може виступати як засіб індивідуального користування тим, яких навчають, або як основа для проведення викладачем групових занять у навчальній аудиторії. У таку програму втручатися не можна - можна тільки дозувати міру її використання. Замкнутість, завершенность таких програм може розцінюватися як недолік, оскільки вона покладає більшу відповідальність на розроблювачів у плані опори на зразкові стандарти й типові дидактичні матеріали.
2. Все більше використання здобуває моделювання в навчальних цілях, тобто використання комп'ютерної моделі, з якої ті, яких навчають, вивчають те або інше навчальне явище, виробничий процес, наукове положення. Творча активність - найбільш важлива можливість, що надається тут тому, якого навчають,. Дії з моделлю найчастіше можна вдало сполучати з ігровими ситуаціями (9-21).
3. Інструменти-програми-інструменти, які являють собою деяку програмну оболонку, що припускає заповнення її різноманітним конкретним предметним змістом. Програми такого типу можна визначити як організований на базі ЕОМ комплекс засобів апаратного й програмного забезпечення, призначений для організації діалогової навчальної взаємодії й утворюючу програмну оболонку, пристосовану для заповнення різним навчальним матеріалом КОРИСТУВАЧЕМ-НЕПРОГРАМІСТОМ. (Інформаційні технології, 1998, № 6).
Новий виток розвитку програмного забезпечення викликав до життя більші навчальні програми на компакт-дисках, що використають тривимірну графіку й величезні масиви даних. Паралельно розробляється програмні педагогічні засоби, що відкривають доступ до самостійного створення власних навчальних програм кожному практику-педагогові-практикові (без звертання до мов програмування).
У рамках кожного типу до теперішнього часу створений досить значний фонд повноцінних програм, що одержали досить широке поширення, розповсюджуваних через торговельну мережу й реально використовуваних у навчальному процесі. Прикладом можуть служити чотиритомна серія на CD-ROM "Повне зібрання навчальних і розвиваючих програм для дітей", комплекти пізнавальних ігор московської фірми "Микита", комп'ютерні енциклопедії фірми "Кирило й Методій", путівник по музеях Києво-Печерської Лаври, і т.д. Не всі вони використаються однаково широко. Частіше й легше всього входять у практику програми, повністю завершені, "прив'язані" до конкретних тем і дисциплін і готові до негайного включення в роботу. Програми типу енциклопедій і путівників використаються, в основному, епізодично, оскільки в цьому випадку на кожного вчителя покладає відповідальність за попереднє ознайомлення з такою програмою й за узгодження логіки своїх уроків із закладеним у неї змістом. Програми третього типу - інструменти-програми-інструменти або програми-оболонки - використаються вкрай рідко, оскільки припускають повне співавторство, тобто власна побудова змісту комп'ютерних уроків кожним окремим учителем.
Серед педагогів немає єдиної думки із приводу принципів класифікації КІП, і багато хто пропонують власні варіанти класифікації. Приведемо для порівняння дві з них:
С.Е. Полат (42-8) пропонує таку класифікацію програм:
Ø лінійні програми;
Ø розгалужені;
Ø генеративні, математичної моделі навчання;
Ø моделювання й імітації;
Ø гри;
Ø рішення проблем;
Ø вільного вибору;
Й. Янович (42-9) розрізняє програми:
Ø демонстраційні;
Ø симулятивні;
Ø тренувальні;
Ø для індивідуальної роботи;
Ø проблемного й програмованого навчання;
Ø для рішення фізичних завдань;
Ø діагностичні;
Ø для діяльності, що обирає учнями по інтересах.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 187; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!