Формування фундаментальних засад нарощування експертного потенціалу регіону
Сучасна економічна наука свідчить про переваги участі національної економіки в міжнародному поділі праці (МПП), що базується на використанні потенціалу експортного сектору економіки. Значимість експорту як основи вирішення проблем конкурентоспроможності і підтримки національного виробництва помітно зросла в другій половині минулого століття, набувши особливого значення у період кардинальних змін парадигми економічного розвитку.
На практиці простежується прямо пропорційна залежність між ступенем розвитку експортного потенціалу й ефективним функціонуванням усього господарського комплексу. Як правило, рівень розвитку внутрішньої економіки тим вищий, чим могутнішим експортним потенціалом володіє держава, і навпаки.
Світовий досвід дозволяє стверджувати, що найбільш дієвою й ефективною стратегією інтеграції економічної системи у світову економіку є поєднання структурної трансформації національної економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту. У таких державах, як Японія, нові індустріальні країни Азії (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань), а також у ряді країн федеративного устрою, що використовували потенціал своїх територій (Німеччина, США, Швейцарія, Канада), основою підвищення ефективності господарства є сфера зовнішньоекономічної діяльності. Очевидно, що застосування широкого інструментарію заходів всебічної підтримки експорту і розширення його потенціалу є пріоритетним для розвитку економіки країни в цілому та її регіонів.
|
|
|
Основним елементом, що характеризує використання експортного потенціалу, є експорт. Формування експортного потенціалу відбувається, насамперед, за рахунок зміцнення конкурентоспроможних позицій економічних суб'єктів. У зв'язку з цим основним елементом, що впливає на формування експортного потенціалу, є конкурентоспроможність. Тому найбільша увага з боку держави повинна приділятися конкурентоспроможності й експорту як основним елементам формування і використання експортного потенціалу.
Успіх залучення економіки регіону до зовнішньоекономічних зв'язків багато в чому визначається станом експортного сектора. Ефективність розвитку даного процесу потребує проведення глибоких соціально-економічних перетворень в економіці, пов'язаних, в першу чергу, із структуризацією і модернізацією виробничого, кадрового і науково-технічного потенціалу регіону.
Збільшення експортних поставок, що запобігають падінню сумарного обсягу виробництва можна віднести до сукупності чинників стабілізації внутрішнього ринку. Активна експортна політика, виявлення нових експортно-придатних товарів і виробництв спільно із заходами по залученню іноземних інвестицій стимулюють прискорення технічного переозброєння і структурну перебудову в ключових секторах економіки.
|
|
|
Важливим моментом при визначенні основних напрямів експортної політики регіону є оцінка перспектив провідних, на даному етапі, галузей експортної спеціалізації.
Ефективність експорту багато в чому залежить від продуманої науково обґрунтованої політики на державному і регіональному рівнях. У зв'язку з цим необхідно визначити етапи і зміст робіт по формуванню механізму розвитку експортного потенціалу, що забезпечує його розширене відтворювання, спираючись на методику оцінки перспектив розвитку експортного потенціалу, на основі розробки експортної стратегії регіону.
Нарощення експортного потенціалу поряд з вирішенням внутрішньогосподарських проблем шляхом активного використання зовнішньоекономічної діяльності може буди досягнуто за рахунок: формування і реалізації державної регіональної програми підтримки технічного і наукомісткого експорту; створення системи пільгового кредитування експорту на конкурсній основі; прискорення розвитку системи страхування зовнішньоторговельних операцій, системи надання гарантій під зовнішньоторговельні операції і системи страхування експортних кредитів; стимулювання лізингу, насамперед, фінансового; надання на конкурсній основі субсидій і бюджетних позичок на розвиток виробництва по створенню конкурентоспроможної продукції й експорту цієї продукції; організації державної підтримки в просуванні зразків нової продукції на зовнішні ринки, зокрема, через надання допомоги в маркетингу ринку, надання послуг державним і недержавним торговим фірмам, сприяння підприємствам і організаціям у створенні збутових мереж; організацію ефективної взаємодії державних органів виконавчої влади з виробниками й експортерами; створення сприятливих умов для впровадження закордонних технологій; цілеспрямоване формування експортоорієнтованих галузей промисловості, здатних забезпечити експорт готової продукції.
|
|
|
Сьогодні багато регіональних підприємств самотужки намагається вийти на зовнішні ринки. Але щоб стати суб’єктом товарно-грошових відносин, бути економічно самостійними і повністю відповідати за результати господарської діяльності, підприємству необхідно сформувати оптимальну систему управління зовнішньоекономічною діяльністю. Більше того, вихід на зовнішні ринки потребує розробки і реалізації конкурентної стратегії його зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням особливостей конкретних ринків, змін ринкової кон’юнктури, стрибків у науково-технічному розвитку та загального зростання експортного потенціалу регіону.
Розділ 2. Передумови та фактори становлення експортного потенціалу України
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 160; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!