Місце мотивації у свідомому виборі професії
Мотивація свідомого вибору професії - це система мотивів, спрямованих на реалізацію потреби в оволодінні певним видом професійної діяльності. Мотив - спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотивація формується в людини в міру усвідомлення нею суспільної значимості обраної діяльності і правильної оцінки своїх індивідуальних нахилів і здібностей.
Мотивація займає провідне місце в структурі поведінки особистості і є одним з основних понять, які використовуються для пояснення рушійних сил, діяльності в цілому. Мотив, мотивація - спонукання до активності і діяльності суб'єкта, пов'язана з прагненням задовольнити певні потреби. У психології мотивація позначає сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які спонукають суб'єкта до активності. У соціології мотивація розглядається як усвідомлювана потреба суб'єкта в досягненні певних благ.
Виділяють внутрішню і зовнішню мотивацію. Якщо діяльність для особистості є значущою сама по собі, то говорять про внутрішню мотивацію, якщо ж є значущими зовнішні атрибути професії (визнання суспільства, престижність і т. ін.) - переважає зовнішня мотивація. У наукових дослідженнях практичної діяльності використовується не лише методологія виявлення індивідуальних мотивів, але і узагальнених, використовуючи які вивчають мотивацію професійної діяльності, соціальної групи.
Аналіз досліджень, присвячених проблемі мотивації вибору професії, виявляє велику різноманітність мотивів, які впливають на ефективність процесу професійного самовизначення. Разом з економічними мотивами (гідна заробітна платня, наявність пільг) велике значення мають психологічні мотиви: самоповага, визнання з боку оточуючих членів колективу, моральне задоволення від роботи. Ці види мотивів базуються на вивченні потреб людини, що призводить до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної і процесуальної. Згідно першому підходу потреби людини і є основним мотивом поведінки, а, отже, і діяльності особи. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрама Маслоу, Фредеріка Герцберга і Девіда Мак Клеланда. Основа другого підходу - процесуальні теорії. До ним відносяться теорія очікувань, або модель мотивації по В. Вруму, теорія справедливості і модель Портера Лаулера. Серед вітчизняних учених найбільших успіхів в розробці теорії мотивації досягли Л.С. Виготський і його учні А.Н. Леонтьев і Б.Ф. Ломов.
|
|
|
Мотиви вибору професії можна звести до трьох основних комплексів:
1) Інтерес.
Професійні інтереси школярів можна поділити на дві основні групи:
безпосередні інтереси, які виникають на основі привабливості змісту та процесів конкретної діяльності;
|
|
|
опосередковані інтереси, зумовлені деякими організаційними, соціальними та іншими характеристиками професії.
Безпосередні професійні інтереси включають:
професійно-специфічний інтерес - інтерес до предметів, до процесів праці, що характеризують її основні функції, а також до результатів, виражених у створених продуктах, наданих послугах і т.п.
загальнопрофесійний інтерес виникає на основі привабливості найбільш загальних властивостей професії, з якими школяр має можливість ознайомитись у повсякденному житті.
романтичний інтерес базується на уявленні про незвичайність даної професії.
ситуативний інтерес формується на основі випадкових, нетипових для даної професії ознак і пояснюється вузькістю професійного кругозору учня.
Опосередковані професійні інтереси включають:
професійно-пізнавальний інтерес базується на прагненні до пізнання певних природних, технічних, гуманітарних та інших процесів і явищ.
інтерес до самовиховання проявляється в прагненні до духовного збагачення і формування суб’єктивно цінних якостей особистості.
престижний інтерес - вибір професії зумовлений перспективами професійного росту, які ця професія забезпечує, престижністю професії в суспільстві.
|
|
|
інтерес супутніх можливостей відображає прагнення молодої людини задовольнити з допомогою вибраної професії певні духовні та життєво-побутові запити й потреби (прагнення до спілкування з людьми, потреба в матеріальному забезпеченні тощо).
невизначений інтерес - в його основі лежать невизначений емоційний потяг до певної професії.
2) Обов’язок
Мотивом суспільного обов’язку у виборі професії є усвідомлення учнем реальної суспільної користі від своєї участі в даній сфері діяльності, переживання особистої відповідальності за успішну працю, готовність до подолання можливих моральних та фізичних труднощів.
Можна виділити 5 основних груп мотивів обов’язку:
відповідальність по відношенню до повсякденних професійних обов’язків і вимог;
прагнення до вдосконалення майстерності у вибраній справі;
новаторство у праці та її організації;
загальноальтруїстичні прагнення;
загальногромадянські прагнення.
3) Самооцінка професійної придатності
Процес формування самооцінки професійної придатності протікає нерівномірно і це може виражатись у наступному протиріччі: або учневі не вдається співвіднести відомі йому властивості професії зі своїми особистими якостями (дефіцит самопізнання), або він затрудняється визначити професію, яка відповідає його даним (дефіцит професійної інформації). З віком зміст самооцінки поступово збагачується, але ці зміни не являють собою процесу, який розвивається послідовно та інтенсивно.
|
|
|
Типи мотивації вибору професії:
І тип мотивації - опорний тип - інтерес до професії гармонійно поєднується з морально зрілою установкою на працю, з об’єктивною оцінкою і практичною перевіркою особистих якостей, готовністю до самовиховання.
ІІ тип мотивації - учні неясно представляють специфіку обраної професії, обмеження її вибору, зумовлені вимогами до стану здоров’я, фізичних, розумових та інших якостей людини.
ІІІ тип мотивації характеризується неузгодженістю між інтересом до професії та мотивами суспільного обов’язку.
ІV тип мотивації найменш ефективний: при виборі професії молоді люди керуються лише своїми бажаннями, без адекватного усвідомлення як суб’єктивних, так і об’єктивних можливостей та умов їх реалізації.
Висновки
Отже, професійне самовизначення являє собою багатовимірний і багатоступеневий процес співвідношення молодою людиною власних життєвих цілей, нахилів, здібностей з об’єктивними можливостями їх реалізації, а також з умовами, які створюють для цієї реалізації конкретні види діяльності. У своїй курсовій роботі були зроблені спроби розкрити суть проблеми професійного самовизначення. Воно залежить від багатьох чинників: впливу сім’ї, ровесників, соціального оточення, престижу тої чи іншої професії, від профорієнтаційної роботи в школі та багато іншого.
Результати, виявлені у процесі теоретичного дослідження дозволили зробити узагальнюючі висновки. Аналіз досліджень, проведених за останні роки (Л.І. Божович, І.С. Кон, С.П. Крягжде, Н.Г. Морозова, З.В. Огороднійчук, Т.І. Щукіна) показують, що в старшокласників зустрічається уже тверда установка при виборі професії, хоча, звичайно, можуть бути і коливання. Це спостерігається в тому випадку, коли кілька професій подобаються одночасно, мається конфлікт між схильностями і здібностями, між ідеалом у виборі професії і реальних перспектив (учень бажає навчатися в вузі, а успішність низька). На вибір професії впливають і думки інших людей: інтерес, батьки радять інше, товариш - третє. Старших школярів завжди хвилює проблема вибору, і вони ведуть з цього приводу розмови з однолітками і з навколишніми дорослими. Основним завданням профорієнтаційної роботи є допомога сформувати у старшокласників ефективне рішення яке вплине на вибір професії та буде віддзеркалювати як індивідуальні так і суспільні потреби. Вибір професії - це не одномоментовий акт, а процес, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії.
Проблема вибору професійного і життєвого шляху встає перед людиною в тому віці, коли вона до кінця не усвідомлює всіх віддалених послідовних життєвих виборів, пов'язаних з роботою, створенням сім'ї соціальним просуванням, матеріальним добробутом і духовним розвитком. З нього починається самостійний життєвий шлях людини. Перше, дуже важливе і самостійне рішення людині доводиться ухвалювати, спираючись не на життєвий досвід, який приходить з роками, а швидше, на уявлення про своє майбутнє і про майбутнє суспільства, в якому їй належить жити. Мислителі давнини, в своїх працях, застерігали молодь від помилок при виборі життєвого шляху. Проте, разом з тим, вони підкреслювали, що молодій людині властиві риси, завдяки яким вона здатна самостійно вирішувати складні проблеми, які стосуються її майбутнього. Однак те, що було предметом роздумів окремих видатних мислителів, тепер стало областю наукового знання, в якій працюють багато дослідників, озброєних сучасними методами, що дозволяють вивчати проблему професійного самовизначення в рамках наукового аналізу.
Вибір професії, або професійне самовизначення основа самоствердження людини в суспільстві, одне з головних рішень в житті. Вибір професії визначає дуже багато що, а саме: ким бути, до якої соціальної групі належати, де і з ким працювати, який стиль життя визначати.
Вибір професії - це процес що складається з ряду етапів, кожному з яких відповідають свої визначення, соціальна ситуація, своє середовище і атмосфера, тривалість яких залежить від зовнішніх умов і індивідуальних особливостей суб'єкта вибору професії. Професійне самовизначення розглядається як процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Отже, можна сказати, що процес професійного самовизначення пронизує весь життєвий шлях людини. Проте піком цього процесу є акт ухвалення рішення про вибір професії.
Ситуація професійного самовизначення для молодої людини є достатньо складною. Справа посилюється ще і тим чинником, що великі труднощі становить орієнтування в її внутрішньому світі, в особистих якостях, без чого свідоме самовизначення як свідомий процес неможливий, тому на даному етапі становлення професійних смаків край необхідним є компетентне педагогічне керівництво процесом самовизначення.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 254; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!