Міжнародні підходи щодо класифікації кредитного портфеля банку
В процесі багатовікового та динамічного розвитку банківської системи створювались все нові підходи до класифікації кредитного портфеля, що дає змогу банкам оцінити якість портфеля за різних підходів, що у свою чергу сприятиме підвищенню управління ним, мінімізації ризиків та підвищенню доходів за кредитними операціями.
Один з таких підходів ґрунтується на розподілі активів на знецінені та не знецінені. Знецінення являє собою ризик або високу ймовірність того, що частина відсотків, дивідендів або основної суми фінансового інструменту не буде виплачена вчасно або повністю за результатом минулої події. Фінансовий актив, або група фінансових активів знецінюються, і збитки від знецінення виникають тільки в тому випадку, якщо існують об’єктивні докази знецінення в результаті минулої події, яка сталася після першочергового визнання активу. Очікувані втрати, обумовлені майбутніми подіями, незалежно від ступеня ймовірності їх виникнення, не визнаються. На кожну звітну дату банк має аналізувати чи існують об’єктивні докази знецінення фінансового активу або групи активів. Зокрема, необхідно виявляти і аналізувати такі ознаки:
- значні фінансові труднощі позичальника;
- висока ймовірність банкрутства;
- надання кредитором пільгових умов;
- зникнення активного ринку в результаті фінансових труднощів;
- фактичне порушення контракту (наприклад, дефолт або невиконання зобов’язань, пов’язаних з виплатою відсотків або основної суми боргу;
|
|
|
- негативний вплив фактора на платоспроможність позичальника (наприклад, зростання рівня безробіття).
Зниження активного ринку або падіння кредитного рейтингу компанії-емітента самі по собі не є доказом знецінення фінансового активу у відриві від іншої інформації. Фактом знецінення виступає значне або тривале зниження справедливої вартості активу в дольовий інструмент нижче його собівартості.
За наявності об’єктивного доказу знецінення активу і у випадку, якщо його балансова вартість, яка виражена амортизованою вартістю, перевищує відшкодовану вартість, то вважається, що актив знецінився. Відшкодована вартість дорівнює вартості очікуваних майбутніх грошових потоків, дисконтова них по першочерговій ефективній ставці.
Основною причиною кредитного ризику є дефолт позичальника. Відповідно до Базеля ІІ («Переглянута схема міжнародного об’єднання підходів і стандартів розрахунку капіталу») під дефолтом мається на увазі неповернення або прострочення основної суми боргу або відсотків. На підставі визначення дефолту, кредити поділяються на дефолтні та недефолтні. Дефолт конкретного боржника вважається таким, що відбувся, коли мала місце хоча б одна з таких подій: банк вважає, що боржник не в змозі повністю погасити свої кредитні зобов’язання перед ним без прийняття банком таких заходів, як реалізація забезпечення (якщо таке є); боржник більш ніж на 90 днів (для юридичних осіб) прострочив погашення будь-яких істотних кредитних зобов’язань перед банком. В іншому випадку, кредит вважається таким, що не є в дефолті. Дефолт роздрібних зобов’язань може визначатися на рівні відповідного інструменту, а не боржника. Дефолт позичальника по одному зобов’язанню не потребує оцінювати всі інші зобов’язання по відношенню до банківської групи, як ті, які піддалися дефолту.
|
|
|
Досить поширений також підхід щодо класифікації кредитного портфеля банку на періоди прострочення («бакети»). Класифікація активів за періодами прострочення може здійснюватися в розрізі сегментації клієнтів банку. Всі клієнти банку поділяються на:
· TTLC – крупні національні корпоративні клієнти;
· ELC – національні кредитні клієнти, що зростають;
· SME – суб’єкти малого і середнього бізнесу;
· Individuals – фізичні особи, або пов’язані з ними юридичні особи.
Нижче наведений зразок класифікації по «бакетам».
|
|
|
| Сегмент | Период прочення («бакети») | Загальна сума під ризиком | |
| млн. грн. | % | ||
| TTLC | 1. Regular | 11 402,9 | 91% |
| TTLC | 2.PD 1–30 | 205,3 | 2% |
| TTLC | 3.PD31–60 | 264,8 | 2% |
| TTLC | 4.PD61–90 | 98,5 | 1% |
| TTLC | 5.PD90+ | 503,2 | 4% |
| TTLC |
| 12 474,7 | 100% |
| ELC | 1. Regular | 4 097,5 | 81% |
| ELC | 2.PD 1–30 | 77,8 | 2% |
| ELC | 3.PD31–60 | 95,0 | 2% |
| ELC | 4.PD61–90 | 244,2 | 5% |
| ELC | 5.PD90+ | 523,6 | 10% |
| ELC |
| 5 038,0 | 100% |
| SME | 1. Regular | 828,2 | 58% |
| SME | 2.PD 1–30 | 64,4 | 5% |
| SME | 3.PD31–60 | 28,5 | 2% |
| SME | 4.PD61–90 | 150,5 | 11% |
| SME | 5.PD90+ | 356,3 | 25% |
| SME |
| 1 427,9 | 100% |
| Individuals | 1. Regular | 1 250,5 | 72% |
|
| 2.PD 1–30 | 63,7 | 4% |
|
| 3.PD31–60 | 36,4 | 2% |
|
| 4.PD61–90 | 57,4 | 3% |
| I | 5.PD90+ | 323,3 | 19% |
| Individuals |
| 1 731,4 | 100% |
| Загальний результат | 20 671,9 | ||
Часто використовується, зокрема, рейтинговими агентствами, також підхід щодо поділу кредитів на структуризовані та нереструктуризовані. Кредит переноситься до категорії реструктуризованого як правило, коли позичальник зазнає фінансових труднощів, і з метою уникнення дефолту. Важлива особливість реструктуризованих кредитів – за допомогою реструктуризації уникають дефолту. Тому це – кредити з підвищеним рівнем ризиком. Банку необхідно ефективно управляти кредитами, а особливо тими, що піддалися реструктуризації, оскільки збільшення частки реструктуризованих кредитів свідчить про погіршення якості активів і може призвести до зниження рейтингу банку. Міжнародне рейтингове агентство Fitch знизило індивідуальні рейтинги трьох українських банків в іноземній власності: «Укрсиббанку», «Укрсоцбанку» и банку «Форум» через погіршення якості їх активів. Згідно звітності рівня проблемних кредитів і реструктуризованих / пролонгованих кредитів в «Укрсиббанку» складали 16%; рівень реструктуризованих кредитів; за звітністю «Укрсоцбанку» за останній час збільшився рівень реструктуризованих кредитів до 10.4%. Це ще раз підкреслює необхідність раціонального управління кредитним портфелем з метою недопущення зниження рейтингу банку.
|
|
|
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 165; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!