Правомірний захист (legitime defense).
В КК Франції інститут правомірного захисту (або необхідної оборони) відрізняється достатньою чіткістю.
Згідно ст. 122-5 до умов правомірності захисти відносяться:
ü наявність и неминучість
ü необґрунтованість посягання
ü відповідність засобів захисту тяжкості нападу, що використовуються
ü своєчасність захисту,
ü можливість захисту не тільки себе самого, але і інших осіб, а також власності.
Судова практика визнає право на захист не тільки від посягань на власну або третіх осіб фізичну недоторканність, але і від «посягань на моральність».
Посягання повинне бути наявним і неминучим. У разі конфлікту, що протікає у декілька етапів, судді можуть визнати особу діючою
в стані правомірного захисту на першому етапі і визнати його винним, наприклад, в умисному спричиненні шкоди здоров'ю - на другому. В одному з рішень Палати по кримінальних справах Касаційного Суду Франції містилося положення про те, що «не може посилатися на правомірний захист той, хто відкривши двері і виявившись віч-на-віч з своїм супротивником, що намагався в нього вистрілити з вогнепальної зброї, але не зумів це зробити через осічку, замість того, щоб, закрити двері і забарикадувати її, викликати поліцію, бере рушницю, заряджає її, знову виходить і робить прицільний постріл в свого ворога. Відсіч неправомірна, оскільки, хоча небезпека і була в наявності, але не була неминучою. Особа признається винною в умисному спричиненні тілесних пошкоджень з використанням зброї».
|
|
Захист власності правомірний при дотриманні ряду додаткових умов:
ü вона допускається тільки при посяганні, що вже почалося
ü не допускається при загрозі такого посягання (на відміну від захисту особи)
ü посягання, що почалося, повинне бути злочином або провиною
ü при захисті власності не допускається спричинення смерті нападаючому
ü захист повинен бути «строго необхідним» (якщо ж особа мала нагоду не заподіювати шкоди нападаючому, а звернутися до правоохоронних органів і т.п., особа повинна було використовувати таку можливість).
У французькому КК встановлено і два спеціальні випадки правомірного захисту. Згідно ст. 122-6 «діючим в стані правомірного захисту вважається той, хто скоює дії: 1.З метою відобразити проникнення вночі в житло, здійснюване шляхом злому, насильства або обману;
2. З метою захистити себе від осіб, що скоюють крадіжку або грабіж з насильством».
Крайня необхідність (1'etat de necessite).
Інститут крайньої необхідності до ухвалення ККФ 1992 р. не був законодавчо закріплений. Судова практика часто стикалася з випадками, коли діяння, за яке передбачена кримінальна відповідальність, скоювалось «з потреби», з метою захистити інше благо, суспільна цінність якого вище цінності блага, принесеного в жертву. В подібних випадках суди були вимушені використовувати норму французького права про примушення до здійснення злочинного діяння, обгрунтовувавши це тим, що особа в умовах небезпеки втратила над собою контроль і під впливом психічного примушення вчинила діяння, заборонене кримінальним законом.
|
|
Судова практика виробила наступні умови правомірності крайньої необхідності:
ü наявність небезпеки спричинення шкоди (реальна загроза або початок здійснення)
ü природа такої небезпеки може бути різною: небезпека спричинення фізичної шкоди, моральної, матеріальної
ü не існує іншого способу уникнути небезпеці окрім, як вчинити діяння, заборонене кримінальним законом
ü благо, принесене в жертву, є менш цінним, ніж врятоване благо.
Таким чином, можна зробити висновки, що кримінальне законодавство України та Франції (зокрема обставини, що виключають злочинність діяння) є схожими, але не однаковими.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 114; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!