Порядок формування та облік фінансових результатів торговельного підприємства

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 10Следующая ⇒

Метою складання бухгалтерської звітності є визначення результатів діяльності підприємства за визначений період або фінансового результату, що інтерпретований в грошовій формі і є економічним підсумком господарсьої діяльності підприємства в цілому.

Оскільки рахунки обліку доходів та витрат є тимчасовими тому, що по закінченні відповідного звітного періоду сальдо цих рахунків переноситься на рахунок 79 «Фінансові результати». По кредиту рахунку 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету – суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Для узагальнення інформації про доходи (виручку) від реалізації товарів призначений рахунок 70 «Доходи від реалізації» субрахунок 702 «Дохід від реалізації товарів». По кредиту субрахунку 702 відображається збільшення доходу від реалізації разом із сумою непрямих податків, зборів, обов’язкових платежів, які включені в ціну продажу, по дебету — належна сума непрямих податків, зборів, обов’язкових платежів, суми, отримувані підприємством на користь комітента, принципала, щорічне або щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансові результати» субрахунок 791 «Результат основної діяльності».

Крім того, на субрахунку 704 «Вирахуваний з доходу» відображається сума наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем товарів та інші вирахування. По дебету субрахунку 704 відображається вище перелічене вирахування, а по кредиту — списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку товарів, які мають однакове призначення й однакові умови використання, на підприємстві застосовується тільки один з наведених методів – метод ціни продажу.

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованих товарів передбачений рахунок 90 «Собівартість реалізації» субрахунок 902 «Собівартість реалізованих товарів». По дебету цього субрахунку відображається фактична собівартість реалізованих товарів (без торговельних націнок), а по кредиту — списання в порядку закриття щомісяця або в кінці звітного року дебетових оборотів на рахунок 79 субрахунок 791.

Типові обороти за рахунком 791 для підприємства ПП «Гадячанка» наведено на рис. 3.1.

Кредит

собівартість реалізованих товарів виручка від реалізованих товарів за

валовий прибуток, що припадає вирахуванням непрямих податків;

на суму повернення або знижок інші операційні доходи.

(утворюється як сума двох

кореспонденцій: ОК 704 + ОК 282);

витрати на збут;

адміністративні витрати;

інші операційні витрати;

податок на прибуток;

нерозподілений прибуток.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості товарів, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Узагальнення інформації про витрати підприємства забезпечується застосуванням рахунків 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», а також рахунків класу 8 «Витрати за елементами». Витрати, які враховуються на рахунках 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» списуються безпосередньо на рахунок 79 «Фінансові результати». Приклад 6. За звітний період ПП «Гадячанка» отримала передоплату в сумі 3000,00 грн. за товар, собівартість реалізації якого склала 1600,00 грн. За період адміністративні витрати склали 200,00 грн., витрати на збут – 300,00 грн., інші операційні витрати – 50,00 грн. Підприємство здійснювало лише основну діяльність. Порядок формування фінансового результату на відображення обліку доходів та витрат на торговельному підприємстві відображено в Додатках С, Т.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Питання вдосконалення обліку на торговельних підприємствах завжди перебуває в центрі уваги наукових і практичних працівників, що пояснюється складністю й трудомісткістю даної діяльності і її прикладним характером.

Аналіз діючої практики показує, що на торговельних підприємствах як в організаційному так і в методологічному аспекті облік надходження та вибуття товарів, облік доходів і витрат, а також формування фінансових результатів продовжує мати серйозні недоліки, які проявляються при інвентаризаціях товарно-матеріальних цінностей, а також при звіреннях даних складського обліку, коли виявляються недостачі й значні розбіжності за рахунок пересортування окремих видів товарно-матеріальних цінностей. Має місце й велика кількість помилок у первинних документах й облікових регістрах, що характеризують надходження і рух товарів.

Дослідження бухгалтерських прийомів та методів, що застосовуються на ПП «Гадячанка», дозволили зробити висновок, що, в цілому, облік відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку. Разом з тим, нами виявлено ряд недоліків, що потребують змінити підходи до обліку окремих питань, які вирішуються бухгалтерією підприємства. У зв’язку з цим ми пропонуємо наступні заходи по удосконаленню організації бухгалтерського обліку.

Специфікою торговельної діяльності є швидко змінний та кількісно значний асортимент товарів, що спричинює ускладнення надходження та вибуття товарів, інвентаризації тощо. Розрахунок розподілу транспортно-заготівельних витрат для підприємства, що обліковуються, на субрахунку 289 є надто складним. Крім того, облік транспортно-заготівельних витрат безпосередньо на рахунку 28 «Товари» пов'язаний зі значним ускладненням синтетичного й аналітичного обліку товарів.

Розгляньмо найбільш доцільний і раціональний варіант обліку та списання на фінансові результати витрат обігу торговельних підприємств, при якому витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням товарів, транспортуванням їх до місця використання та доведенням до стану, в якому вони придатні для реалізації, включаються до фактичної собівартості реалізованих товарів за спеціальним щомісячним розрахунком цих витрат.

Оскільки, за економічним змістом та методологією обліку транспортно-заготівельні витрати безпосередньо відносяться до витрат торгівлі, а не до товарів, тому їх слід включати до фактичної собівартості реалізованих товарів опосередковано на підставі спеціального розрахунку підсумком за місяць. У торгівлі всі витрати на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану мають обліковуватися протягом звітного місяця на окремих статтях аналітичного обліку до рахунка 93 «Витрати на збут» або на окремому субрахунку до цього рахунка.

На думку Павлюка І., названі витрати, шо входять до первісної вартості товарів, найдоцільніше списувати для включення до собівартості реалі-зованих товарів наприкінці звітного місяця на підставі розрахунку їх розподілу на основі середнього відсотка цих витрат, розрахованого згідно з положенням П(С)БО 9, такою кореспонденцією:

Д-т 902 «Собівартість реалізованих товарів» – К-т 93 «Витрати на збут» [22, 35].

Отже, рахунок 93 «Витрати на збут» певною мірою має виконувати функції накопичувально-розподільчого рахунка в частині витрат, що входять до первісної вартості товарів. Списання транспортно-заготівельних витрат наприкінці місяця з кредиту рахунку 93 «Витрати на збут» за спеціальним розрахунком на дебет рахунку 902 «Собівартість реалізованої продукції» для визначення їх фактичної собівартості є найбільш доцільним.

За спеціальним розрахунком витрати, які входять до первинної вартості товарів, треба розподілити на дві частини:

· витрати, що відносяться на реалізовані товари;

· витрати, що відносяться на залишок товару на кінець місяця.

Тоді розрахунок транспортно-заготівельних витрат на товари, реалізовані за місяць, буде мати вигляд табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Розрахунок транспортно-заготівельних витрат на товари, реалізовані за місяць

Статті витрат обігу	Сума витрат			Вартість товарів за обліковими цінами			Середній відсоток витрат гр.4*100 «Разом» гр.7	Сума витрат на залишок товарів «Разом»гр.6 * гр.8 : :100	Сума витрат на реалізовані товари гр.4-гр.9
Статті витрат обігу	На поч. місяця	За місяць	Разом гр.2+гр.3	Реалізовано за місяць	У залишку на кінець місяця	Разом гр.5+гр.6	Середній відсоток витрат гр.4*100 «Разом» гр.7	Сума витрат на залишок товарів «Разом»гр.6 * гр.8 : :100	Сума витрат на реалізовані товари гр.4-гр.9
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1. На придбання товарів	1205	344	1549	Х	Х	Х	0,76	1053	496
2. Транспортно-заготівельні витрати	2648	1658	4306	Х	Х	Х	2,11	2925	1381
3. На доведення товарів до при-датного для реа-лізації стану	1532	707	2239	Х	Х	Х	1,10	1525	714
РАЗОМ	5385	2709	8094	65080	138615	203695	Х	5503	2591

Гол. бухгалтер _______________ Д-т 902 – К-т 93 — 2591

Даний методологічний підхід до обліку витрат, що входять до первісної вартості товарів, простіший і раціональнішим, не суперечить нормам положень (стандартів) бухгалтерського обліку та забезпечує точність і об'єктивність визначення фактичної собівартості товарів. Такий порядок обліку та списання названих витрат раціональніший, звичний і простіший для вивчення та застосування в практичнії роботі. Він забезпечує правильне відображення в обліку фактичної собівартості реалізованих товарів та залишку їх у Балансі. Тому первісна вартість товарів (фактична їх собівартість) не може й не повинна обліковуватися на рахунку 28 «Товари», а фактична собівартість реалізованих товарів повинна відображатися й визначатися на рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів», який за своєю назвою та економічним змістом для цього й призначений, а не на рахунку 28 «Товари».

Аналітичний облік до статті 93 «Витрати на збут» доцільно слід вести за встановленою Методичними рекомендаціями номенклатурою статей витрат. Для обліку і списування транспортно-заготівельних витрат за розрахунком на собівартість реалізованих товарів можна виділити наступні статті:

1. «Витрати на придбання товарів»;

2. «Транспортно-заготівельні витрати»;

3. «Витрати на доведення товарів до придатного для реалізації стану».

Важливим для бухгалтерського обліку є поточний контроль за витратами на придбання товарів, їх доставку та доведення до придатного для реалізації стану, тому пропонується підвищити аналітичність їх обліку. З цією метою пропонуємовиділити субстатті до статей 1-3.

Витрати на придбання товарів мають включати:

· Суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) понад договірну купівельну вартість за вирахуванням непрямих податків.

· Суми ввізногомита.

· Суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству.

· Інші витрати на придбання товарів.

Транспортно-заготівельні витрати мають включати:

· Витрати на відрядження для заготівлі товарів.

· Інші витрати на заготівлю товарів.

· Витрати на транспортування товарів до місця їх використання.

· Витрати на залізничні перевезення.

· Витрати на автомобільні перевезення.

· Витрати на перевезення товарів іншими видами транспорту.

· Витрати зстрахування ризиків транспортування товарів.

· Витрати на вантажно-розвантажувальні роботи.

· Витрати на оплату експедиційних операцій.

· Інші витрати на заговілю та доставку товару.

Витрати на доведення товарів до придатного для реалізації стану повинні включати:

· Витрати на зарплату пакувальників і відрахування на соціальні заходи.

· Витрати пакувальних матеріалів.

· Інші витрати на перепродажну підготовку товарів.

· Витрати на підвищення якісно-технічних характеристик товарів.

· Інші прямі витрати на підготовку товарів до реалізації.

Для того щоб скласти наприкінці звітного місяця розрахунки розподілу транспортно-заготівельних витрат та торговельної націнки, які відносяться до реалізованих товарів, треба завершити облік руху товарів за обліковими цінами, системно перевірити правильність ведення синтетичного й аналітичного обліку товарів, після чого перевірити тотожність даних синтетичного та аналітичного обліку, проте системно перевірити правильність ведення обліку товарів загалом на рахунку 28 «Товари» неможливо без завершення записів на рахунках витрат, що входить до первісної вартості товарів, та торговельної націнки.

Враховуючи, шо практично неможливо віднести до первісної чи купівельної вартості товарів ті витрати, які нараховують або сплачують не в момент оприбуткування товарів, а раніше чи пізніше за окремими первинними документами, доцільніше вести облік товарних запасів за договірними купівельними або продажними цінами з окремим аналітичним обліком витрат на купівлю, доставку товарних запасів і доведення їх до придатного для використання стану. Тільки наприкінці місяця такі витрати слід включати за спеціальним розрахунком до фактичної собівартості реалізованих товарів.

ПП «Гадячанка» веде облік вибуття товарів за методом ціни продажу, тобто з використанням середнього відсотку торгової націнки. Показник торгової націнки дуже важливий для контролю за собівартістю залишку товарів і відображення її в балансі, а також для контролю за правильним визначенням фактичної собівартості реалізованих товарів і, відповідно, за об'єктивністю фінансових результатів торгівлі. Оскільки рівень торгових націнок на ПП «Гадячанка» істотно відрізняється (на одну групу товарів вона становить 10%, а на іншу – 50%), то застосування методу ціни продажу не забезпечує достовірність інформації. Для підприємства удосоналенням оцінки вибуття запасів є об'єднання товарів з приблизно однаковим рівнем націнки у групи і здійснення розрахунку середнього відсотку торгової націнки для кожної групи окремо.

Облік товарних запасів і відображення на бухгалтерських рахунках фактичної собівартості реалізованих товарів на підприємстві ускладнюється тому, що об'єднання на рахунку 28 «Товари» активних субрахунків для обліку товарів і тари з контрактивним пасивним регулюючим субрахунком 285 «Торгова націнка», суперечить положенням теорії бухгалтерського обліку.

До продажної (роздрібної) ціни товарів на підприємстві входять, крім первісної вартості товарів, суми податку на додану вартість, сплачені постачальникам, та суми торгової націнки на покриття витрат і отримання доходу від торгівлі. Планом рахунків для обліку торгової націнки на товари передбачено окремий субрахунок 285 «Торгова націнка», а товари повинні списуватися з кредиту рахунка 28 «Товари» на дебет рахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» за фактичною собівартістю.

На підприємстві фактична собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Проте П(С)БО 9 не вказано, як це практично здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни.

Об'єднання на рахунку 28 «Товари» активних субрахунків для обліку товарів і тари з контрактивним пасивним регулюючим субрахунком 285 «Торгова націнка» — явище ненормальне, яке призводить до плутанини в бухгалтерських записах товарних операцій.

У зв'язку з вищевикладеним на ПП «Гадячанка» у робочому плані рахунків доцільно виділити субрахунки до рахунка 28 «Товари» для окремого обліку товарів кожного виду торгівлі. Оскільки на субрахунку 285 «Торгова націнка» щось подібне зробити майже неможливо, то для обліку торгових націнок доцільно використати резервним код рахунка 29 в класі рахунків 2 «Запаси».

Такий підхід до обліку товарів і торгових націнок не лише дає можливість спростити синтетичний і аналітичний облік, а й сприяє об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку та звітності фактичної собівартості реалізованих товарів, залишків товарів, а також фінансових результатів торговельних підприємств і організацій.

Завершений і системно перевірений облік товарних операцій і товарів є основою для бухгалтерського обліку інших операцій (розрахунків з постачальниками і покупцями, витрат, що входять до первісної вартості реалізованих товарів, торговельних націнок тощо). Тому треба створити умови, щоб облік товарів за обліковими цінами був завершений насамперед та якомога швидше й не затримував обліку інших господарських операцій.

Таким чином, запропоновані нами шляхи удосконалення сприятимуть більш повному та об’єктивному відображенню торгових операцій у бухгалтерському обліку підприємства, а саме від цього залежить ефективність та оперативність прийняття рішень щодо стратегії і тактики розвитку підприємства.

ВИСНОВКИ

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити висновки про те, що:

Торговельна діяльність підприємств забезпечує безперервний процес руху активів у формі товарів від виробничих підприємств різних форм власності до безпосередніх споживачів. Для забезпечення торговельної діяльності підприємства здійснюють операції купівлі-продажу товарів, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства.

Різноманіття форм власності в період ринкової економіки та розширення прав торговельних підприємств вимагають альтернативних, а часом і різноманітних підходів при рішенні конкретних питань методики й техніки ведення обліку торговельної діяльності.

Метою діяльності торговельного підприємства, як і інших суб'єктів господарювання, є отримання прибутку, що визначається як різниця між доходами від певної діяльності та витратами на її здійснення.

Доходи відображаються у фінансовій звітності згідно з принципів нарахування та відповідності доходів та витрат, тобто для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Витрати, шо входять до первісної вартості товарів, найдоцільніше списувати для включення до собівартості реалі-зованих товарів наприкінці звітного місяця на підставі розрахунку їх розподілу на основі середнього відсотка цих витрат, розрахованого згідно з положенням П(С)БО 9.

Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 168; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!