Визначення типів гендерної ідентичності
Досліджуючи групи молоді по ознаках біологічної статі і готовності до шлюбу ми знайшли наступне:
1) у цілому по загальній вибірці чоловіки і жінки істотно не відрізняються по готовності до шлюбу (t = - 1,32; p<0, 19), (U Манна-Уитни = 247; p<0,06)).2) Така ж картина була встановлена в групі подружніх пар. Використовуючи t-критерій Стьюдента для незалежних вибірок ми установили, що він складає t = - 1,26; p<0,22. Тобто, виділена нами група чоловіків (n=12) і жінок (n=12), що знаходяться в шлюбі, не мали достовірних розходжень по психологічній готовності до шлюбу (U Манна-Уитни = 53,5; p<0,06).3) Розходження по готовності до шлюбу в групі не одружених, де чоловіків (n=13) і жінок (n=13) відрізнялися друг від друга по готовності до шлюбу за критерієм Т-Стьюдента (t = 2,23; p<0,01). Треба відмітити, що і по розрахункам за критерієм U Манна-Уитни розходження між чоловіками і жінками в неодружених парах існують і складають наступне (U Манна-Уитни = 47,5; p<0,05).
Таким чином, достовірної різниці за статистичними критеріями по біологічної статі і готовності до шлюбу в загальній виборці та серед одружених пар не виявлено. Але ж в неодружених парах така статистична різниця є, що потребує додаткового дослідження для якісного розуміння цього феномену.
Чи існують розходження в кореляційних зв'язках між біологічною статтю і готовністю до шлюбу ми розглянемо нижче.
Таким чином, можна зробити висновки:
1. Розходжень у загальній групі та групі одружених за рівнем готовності до шлюбу по біологічно статевим ознакам немає.
|
|
|
2. Розходження у групі чоловіків і жінок-холостяків за рівнем готовності до шлюбу по біологічно статевим ознакам є.
Цікавим, на наш погляд, є і таке спостереження. Коли ми за ознакою „вік” розділили загальну вибірку (n=50) на дві групи - від 18 до 23 років та від 24 до 34 років то за розрахунками по t-критерію Стьюдента t=3,126, р<0,01 ми виявили достовірну різницю в тому, що люди за віком до 24 років значно менше психологічно готові до шлюбу ніж люди після 24 років. Така ж тенденція, навіть більш яскраво, була виявлена нами і в групі одружених - t=5,52; p<0,001. Знову ж цікавим є той факт, що такої різниці достовірних розходжень за ознакою „вік” ми не знайшли в неодруженій групі (n=26)
t= - 0,274 p<0,787.
Слідуючи логіці наших міркувань і виявляючи гіпотезу про зв'язки або залежність „готовності - неготовності” до шлюбу в людей не по біологічній статі, а по гендерної ідентичності, ми перегрупували загальну вибірку, а також групу одруженій і неодружених по ознаці макулінності-фемінінності.
Для цього були використані дані отримані в респондентів за методикою виявлення маскулінності-фемінінності - шкала "Маскулінность-фемінінность" із Фрайбурського особистісного опитувальника (FPI) і методики "Маскулінності-фемінінності" С. Бем. Первинні дані приведені в додатку.
|
|
|
В аналізі використовувався і такий тип гендерної ідентичності, як андрогінность. Під андрогінністю розуміють стан, при якому деякі чоловічі і деякі жіночі ознаки присутні в того самого індивіда [словник]. Зведені разом дані виглядають у такий спосіб.
Таблиця 1
Кількість маскулінних-фімінінних та андрогінних типів серед одруженої та неодруженої молоді
| Статеві типи | Загальна вибірка (n=50) | Одружені (n=24) | Неодружені (n=26) |
| Чоловіки: | |||
| маскулінні | 16 (64,0%) | 9 (75,0%) | 7 (53,8%) |
| фемінінні | 5 (20,0%) | 2 (16,7%) | 3 (23,1%) |
| андрогінні | 4 (16,0%) | 1 (8,3%) | 3 (23,1%) |
| Жінки: | |||
| маскулінні | 8 (32,0%) | 6 (50,0%) | 2 (15,4%) |
| фемінінні | 6 (24,0%) | 2 (16,7%) | 4 (30,8%) |
| андрогінні | 11 (44,0%) | 4 (33,3%) | 7 (53,8%) |
Діаграма 2
Графічне представлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у загальній вибірці (n=50)
Примітка: Загальна вибірка (n=50): чоловіки; жінки.
1. маскулінні;
2. фемінінні;
3. андрогінні
Діаграма 3
Графічне представлення маскулінних, фемінінних і антрогінних типів в одруженій вибірці (n=24)
|
|
|
Примітка: Одружена вибірка (n=24): чоловіки; жінки.
1. маскулінні;
2. фемінінні;
3. андрогінні
Діаграма 4
Графічне представлення маскулінних, фемінінних і андрогінних типів у неодруженій вибірці (n=26)
Примітка: Неодружена вибірка (n=26): чоловіки; жінки.
1. маскулінні;
2. фемінінні;
3. андрогінні
Аналіз наведених таблиці і графіків показує, що просте порівняння чоловічих і жіночих груп, що ми зробили на початку нашого дослідження, багато в чому безперспективне, тому що насправді виявлення статевих розходжень повинне ґрунтуватися не стільки на морфологічних ознаках (з урахуванням генетичної статі), скільки з урахуванням гормональної статі, що обумовлюється маскулінностю, фемінінностю й андрогінностю.
Цікаво, що в нашому випадку серед чоловіків у загальній групі - 20% (кожен п'ятий) має риси фемінінності, тобто жіночності. У групі неодружених їх трохи більше - 23,1%, чим у групі одружених - 16,7%. Андрогінность у групі чоловіків склала в цілому - 16%, що значно менше, ніж у групі жінок - 44%.
У цілому ж жіноча група демонструє маскулінні риси значно виразніше ніж чоловіки демонструють - фемінінні риси. У загальній групі маскулінних жінок - 32%. Серед одружених їх 50%, серед неодружених - 15,4%. Особливо високий показник у жінок по андрогінному типі: в загальній групі - 44%, серед одружених - 33,3%, неодружених - 53,8%. Можна зробити проміжний висновок, що неодруженим жінкам характерна андрогінна гендерна ідентифікація.
|
|
|
Таким чином, малюється картина вираженої маскулінності серед жінок усіх груп і трохи нижче показник фемінінності у чоловіків. Ми ще раз переконуємося в не тотожності поняття стать - як генетична стать (визначений набір генів) і психологічна стать, що зв'язано з феноменом гендерної ідентичності - усвідомлення своєї приналежності до чоловічої або жіночої статі.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 129; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!