Шляхи формування та удосконалення навички читання
Читання вважається основною формою засвоєння найрізноманітнішої змістової та емоційної інформації, особливим засобом розумового і духовного розвитку особистості.
Тому уміння читати слід розглядати як подвійне і двобічне явище: сформованість техніки читання і вміння здобувати знання через читання. Зрозуміло, що друге неможливе без ґрунтовного оволодіння першим. Ось чому провідним завданням сучасного уроку читання є удосконалення навички читання: цілеспрямована робота над правильністю, швидкістю, свідомістю і виразністю читання.
У системі класного читання виділяється два типи уроків:
1) уроки ознайомлення з новим твором;
2) уроки узагальнення вивченого матеріалу.
Перший з них - основний. Він включає всі етапи його проведення, передбачені дидактикою, а саме: перевірку домашнього завдання, виклад нового матеріалу, закріплення його, визначення домашнього завдання. Це, однак, не означає, що при вивченні будь-якої теми, аналізі матеріалу необхідно вводити в урок усі названі етапи. Корективи в план уроку вчитель вносить у зв’язку з тим, що окремі теми вивчаються не на одному, а на кількох уроках. Однак загальна структура цього типу уроків саме така. На ній будується урок з будь-якої теми незалежно від жанру твору. Щоправда, в наповненні кожного з етапів даного типу уроків необхідно зважати на жанрові особливості розглядуваного твору.
Другий тип - уроки узагальнення вивченого матеріалу - застосовується по закінченні роботи над темою. До структури їх не вводиться такий етап, як читання твору і перевірка первісного сприймання. І це має пояснення. Даний тип уроку ставить за мету, повторюючи вивчене з теми, згадуючи зміст творів, відновлюючи в пам’яті вивчені напам’ять вірші, систематизувати і узагальнити одержані відомості і знання і паралельно працювати над поліпшенням якості читання, над умінням логічно й граматично правильно формулювати свої думки.
|
|
|
Останнє зауваження про вироблення вміння виражати свої думки стосується не тільки уроків узагальнення вивченого матеріалу. Воно актуальне для організації будь-яких уроків: класного і позакласного читання, оскільки становить собою програмову вимогу.
Як зазначалося, уроки читання дають простір для вироблення в учнів різних якостей читання. Робота над цими якостями вкраплюється у весь хід уроку як допоміжний засіб розкриття змісту прочитаного, його усвідомлення. Її питома вага на уроці залежить від матеріалу, від жанру твору, нарешті, від загальної підготовки й успішності учнів.
Виробленню такої якості, як свідоме читання, підкорена вся структура уроку, кожна його частина. Підготовка і організація уроку спрямована на формування в учнів усвідомленого читання, яке ґрунтується на основному методів проведення цих уроків - читанні, перечитуванні і бесіді за змістом тексту.
|
|
|
Свідомість читання передбачає розуміння молодшими школярами фактичного змісту твору, його ідейної спрямованості, образів і значення художніх засобів. В свою чергу це залежить від наявності в учнів необхідного життєвого досвіду, від розуміння лексичного значення слів, їх поєднання в структурі речення і від інших методичних умов. Таке трактування свідомого читання є в методиці традиційним. Ц встановлення даного підходу значний внесок зробив К.Д. Ушинський.
Свідомість процесу читання залежить і від того, наскільки добре учні володіють складо-літерним і звуковим аналізом слова, вміють співставляти букву і звук, поєднують склади в єдиний комплекс - слово, тобто виконують ті аналітико-синтетичні операції, які в результаті приводять до правильної "репродукції звукової форми слова на основі графічного позначення! (Д.Б. Ельконін).
Свідоме читання слова, словосполучення і речення тісно пов’язане з розумінням значення кожної з названих мовних одиниць. Тобто оволодіння технікою читання і сам процес читання не викликає труднощів, протікає достатньо швидко. Для того, щоб учні прочитали текст свідомо, проводиться його аналіз зі сторони змісту та художніх засобів. Виділяють три рівні засвоєння школярами практичного змісту твору:
|
|
|
1-й рівень - сприймання дітьми сюжетної лінії;
2-й рівень - розуміння причинно-наслідкових відношень між подіями (розуміння підтексту);
3-й рівень - усвідомлення основної думки твору, загального настрою, авторської оцінки описаних подій і власного ставлення до прочитаного.
Отже, головною умовою свідомості читання є розуміння структури та змісту твору.
Щоб формувати навичку свідомого читання потрібно навчити молодших школярів:
З’ясовувати значення незнайомих слів та виразів, що є основою розуміння фактичного змісту тексту. Необхідно, щоб лексико-семантична робота була спрямована на усвідомлене сприйняття не лише загального змісту твору, а й на розуміння учнями окремих слів, словосполучень чи фразеологізмів.
Зіставлення фактів, вчинків для встановлення причинно-наслідкових зв’язків між ними.
Сприймання різних відтінків значень і синтаксичних конструкцій.
Розуміння авторської позиції стосовно подій.
|
|
|
Визначення власного ставлення до героїв, їх вчинків та твору в цілому.
Усвідомлення фактів описаних в тексті.
Свідомість читання залежить від умінь і навичок, які формуються у дітей у процесі використання вчителем таких видів навчальної роботи як логічний аналіз, лінгвістичний розбір та з’ясування ідейної сторони тексту, що опрацьовується.
Свідомість читання базується на оглядовому, ознайомлюючому та вивчаючому читанні, які в свою чергу ґрунтуються на таких прийомах:
виділення заголовків і рубрик з метою отримання загального уявлення про тему, зміст, структуру тексту;
перегляд першого і останнього абзаців з метою загального уявлення про зміст;
побіжний перегляд вказаного вчителем фрагменту тексту;
постановка запитань самими учнями;
використання опорних схем для визначення тематичної спрямованості або для повторення змісту тексту;
знаходження частин тексту для підтвердження власних міркувань;
спонукання учнів до висловлювання власних припущень та залучення до аналізу протилежних думок.
У початковий класах найбільш поширеними прийомами роботи щодо удосконалення свідомості читання є:
поділ тексту на частини;
складання плану;
графічне малювання;
використання картинного плану;
складання на основі змісту сценарію (4 клас);
переказ прочитаного, ранжування (детальний, стислий, вибірковий, творчий);
читання в особах;
визначення теми та ідеї твору за опорними питаннями (про що розповідається в тексті - тема; що хотів сказати автор - ідея);
називання дійових осіб;
добір прислів’їв, приказок до тексту;
робота над образними словами і виразами;
зіставлення частин тексту з книжковою ілюстрацією;
добір інших заголовків;
підбір уривків текстів до малюнка;
встановлення фактологічного ланцюжка подій;
робота з методичним апаратом підручника (відповіді на запитання в підручнику, виконання інших завдань);
добір назв словами з тексту до серії сюжетних малюнків.
Переданий художньо ідейний зміст твору є засобом розвитку і виховання учнів. Зробити його доступним розумінню дітей, перетворити у переконання учнів, вплинути на світовідчуття школярів - завдання уроків читання, в організації і проведенні яких першу скрипку відіграє вчитель. Не випадково методика і не ставить перед ним вимогу першорядного значення: відповідно до теми уроку чітко визначити його виховну і практичну мету, накреслити хід основних видів роботи, дібрати наочність.
Виховна мета визначається ідейним змістом твору, навчальна мета пов’язана з виробленням якостей читання, а також сюди включається і розвивальна мета спрямована на розвиток мовлення учнів.
Практика роботи школи переконує, що без визначення мети уроку, без продуманої системи її втілення, без підготовчої роботи даремно сподіватись на успішне проведення заняття. Відомо, що кожен урок становить нову сходинку в розвитку пізнавальних здібностей дітей. Відповідно до мети уроку вчитель зобов’язаний окреслювати обсяг нових понять, які учні здобудуть у процесі читання, добирати матеріал для вдосконалення навичок виразного, швидкого чи правильного читання, націлено вести хід уроку, добиваючись усвідомлення прочитуваного матеріалу.
Для досягнення кінцевого результату уроків читання застосовуються різні види робіт, що формують усвідомлене читання. Методика виділяє такі види опрацювання тексту, які водночас визначають послідовні дії вчителя на цих уроках:
а) підготовка учнів до сприймання твору;
б) перше читання твору;
в) бесіда після першого читання твору з метою перевірки враження і усвідомлення змісту прочитаного;
г) повторне читання для поглибленого осмислення тексту і читання за частинами;
ґ) аналіз зображувальних засобів з виявленням мотивів поведінки героїв і оцінкою їх дій;
д) складання плану прочитаного;
е) переказування прочитаного;
є) узагальнююча (підсумкова) бесіда, що ставить за мету - закріпити розуміння теми, ідеї твору, його значення в пізнаванні оточуючої дійсності.
Види дій добираються залежно від класу, особливостей тексту і мети уроку. Це означає, що не обов’язково на кожному уроці запроваджувати весь обсяг робіт. Методика не визнає стабільності у послідовному розміщенні їх протягом уроку. Незмінними залишаються лише дві дидактичні вимоги.
Перша: пояснення нового матеріалу повинно йти: а) від цілісного сприймання тексту, б) через осмислення його, в) до формулювання свого ставлення до описуваного.
Ці три етапи уроку читання, як вже було сказано, вводять у своєрідну формулу:
первинний синтез (ознайомлення учнів із змістом твору);
аналіз (встановлення причинно-наслідкових зв’язків у розвитку сюжету твору, аналіз його художніх засобів);
вторинний синтез (узагальнення, оцінка твору, визначення його ідейного змісту).
Друга: застосовуючи різноманітні види робіт, добирати найбільш результативні для досягнення мети уроку.
Надзвичайно важливе значення для усвідомленого сприйняття твору має проведення підготовчої роботи. Діти не зрозуміють змісту твору, якщо їм не відомі історичні обставини, в яких відбувалися описувані події. Зміст твору не дійде до свідомості учнів і через нерозуміння слів, що трапляються в ході опису відповідних подій. Це можуть бути історизми, архаїзми, наукові терміни, рідковживані фразеологічні звороти. Усе це змушує включити до плану уроку підготовку дітей до сприймання відповідного тексту.
Однак потреба підготовчої роботи перед читанням твору викликається не тільки переліченими практичними вимогами - підготувати їх до розуміння описуваного. У її проведенні вчитель виходить з необхідності відповідно налаштувати учнів на слухання - зацікавити зображуваним, створити ґрунт для емоційного сприймання подій.
Щоб готувати учнів до усвідомлення тексту, можна застосовувати різні види роботи, в тому числі розповідь учителя, вільне висловлювання учнів з приводу розглядуваної теми на основі власного досвіду, спогади про побачене в музеї, під час екскурсії в ліс, лінгвістичні ігри.
Розповідь учителя необхідна тоді, коли у дітей немає знань, які б дозволили їм зрозуміти прочитане. Найчастіше учительське слово потрібне, якщо оповідь у творі пов’язана з історичними подіями.
Щодо бесіди, то її інколи доцільно поєднувати з розповіддю.
Вільне висловлювання учнів доречно застосовувати, коли предмети чи явища, про які йдеться, відомі дітям. Як відомо, діти запам’ятовують те, що викликає у них сильні емоції. Їх треба певною мірою програмувати.
У підготовці до читання словникова робота здійснюється лише в одній формі - поясненні нових для дітей слів.
Мета лінгвістичних ігор - зацікавити дітей образністю мови, підготувати їх до емоційного сприймання тексту. Лінгвістична гра застосовується лише при підготовці до читання художніх творів, зокрема віршів.
Виходячи із завдань словникової роботи, можна запропонувати учням такі вправи:
Прочитайте колонки слів, знайдіть пари слів, близьких за значенням.
Прочитайте слово. Як можна сказати по-іншому?
Прочитайте словосполучення. Утворіть із його слів нове слово.
Прочитайте слова. Чи є серед них слова з різною кількістю звуків.
Замініть вислови словами з тексту.
Серед словосполучень знайдіть ті, що вжиті в переносному значенні.
Прочитайте слова, які звучать ласкаво, сумно, тривожно тощо.
Читання деформованих слів, словосполучень, речень, текстів та їх відновлення.
Під час опрацювання тексту слід навчати дітей ділити його на логічно завершені частини. Учні працюють окремо над кожною частиною, знаходять головне, ставлять запитання за змістом, складають діалоги, плани тощо.
З метою вдосконалення свідомого читання на уроках доцільно використовувати тести, в яких необхідно вибрати правильну відповідь або коротко відповісти ("так" чи "ні"), а також кольорові тести (робота з фарбами, кольоровими олівцями).
На етапі самостійної роботи з текстом можна широко використовувати алгоритми.
Вправи на прогнозування, здогадку, уявлення передбачають висловлювання учнями припущень щодо розгортання подій, процесів, наслідків, почуттів в уявних ситуаціях. Доцільно запропонувати учням змінити частину тексту, придумати свою кінцівку.
Правильне читання формується завдяки використанню таких прийомів:
Застосування техніки "Вчись читати правильно" (наприклад, очі рухаються по рядку, не повторюючи двічі слово, якщо зрозумів його, і будь уважним до кожного слова, намагайся зрозуміти те, що читаєш, читай щоденно мовчки і вголос).
Вправи на чіткість вимови і відпрацювання вимови приголосних на матеріалі скоромовок, чистомовок.
Використання вправ, що активізують увагу до слова або його частини:
читання за відведений проміжок часу;
читання сполучень іменника з прикметником, іменника з дієсловом, дієслова з прислівником;
читання лексики із тексту у деформованому вигляді на дошці, на картках, таблицях.
Як показано шкільною практикою і спеціальними дослідженнями, учні найбільше роблять помилок у вимові тих слів, значення яких вони не розуміють.
З метою попередження помилок та удосконалення якостей правильного читання доцільно використовувати такі вправи:
попередня лексико-орфоепічна підготовка;
читання з дотриманням орфоепічних норм;
складання партитури читання;
лексико-семантична робота;
складовий та морфемний аналіз слів;
читання мовчки перед читанням вголос;
заучування напам’ять віршів, уривків з прозових творів, лічилок, загадок;
читання під керівництвом вчителя прислів’їв;
добір рим до відповідних слів із контрольним звуком;
записування учнями слів на дошці;
визначення самими учнями важких для вимови слів.
Завдяки систематичності даних вправ та щоденному читанню дітей вголос та мовчки, дана якість формується ефективно. Але якщо діти мають анатомо-фізіологічні вади не слід домагатися від них правильного читання, відповідно до літературних норм.
Виправляти помилки учнів потрібно методично правильно, враховуючи їх характер (наприклад, помилку в закінченнях слів вчитель може виправити, не перериваючи читання учні; помилку, яка зумовила неправильний зміст речення, вчитель виправляє, використовуючи повторне читання, запитанням до змісту прочитаного, відповідаючи на яке учень більш уважно повторно прочитає відповідне речення).
набуття навичок не приглушувати кінцевих дзвінких і умінь вимовляти буквосполучення - ться як [ц’ц’а]. У пригоді можуть стати літературні ігри, зокрема у доборі рими.
Важливо виробити систему, яка б попереджала будь-які порушення правильності читання. Практикуються також форми підготовчої роботи:
а) проведення бесід за малюнками, картинами;
б) розповіді і пояснення вчителя про події, пов’язані з темою твору.
Для виховання правильного читання потрібні вправи на розвиток чіткості вимови.
Швидке читання не самоціль у навчанні читанню, але воно сприймається як істотна риса культури читання. Врешті-решт навчитись читати швидко прагне кожна освічена людина.
Дана якість формується, розвивається та удосконалюється завдяки тренувальним вправам:
поділ рядка на 3-4 відрізки;
додавання до відрізків 2-4 слів;
орієнтування на кожне третє слово у рядку;
охоплення рядка одним поглядом;
читання по вертикалі;
раціональне читання;
розширення поля читання за трьома напрямками: по горизонталі, по вертикалі та периферійно.
Досягти нормального темпу читання можна щоденною практикою, систематичною роботою. Для цього важливо зацікавити учнів читанням, викликати в них бажання і потребу читати.
Важливу роль у навчанні швидкому читанню відіграє зразок вчителя. Темп його читання - взірець, до досягнення якого мають готувати себе учні. Але нічого особливого, незвичайного в його читанні не може бути: темп читання повинен забезпечувати розуміння прочитаного.
Існують норми швидкості читання для кожного класу. Вони представлені в "Пояснювальній записці" до програми з української мови. Швидкість читання визначається кількістю прочитаних слів за 1 хвилину. Нормативні цифри визначають темп читання на кінець навчального року.
Виразне читання.
Дата добавления: 2019-09-02; просмотров: 175; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!