Виправлення поліграфічних видань
Під час поліграфічного відтворення видання використовують два види виправлень: компенсаційні та не компенсаційні.
Виконання компенсаційних виправлень означає, що кількість видаленого тексту чи площі ілюстрації повинна дорівнювати кількості встановлюваного тексту чи заміна одного компонента на інший, еквівалентний за площею. Особливо часто такі компенсаційні виправлення використовували в традиційній (некомп’ютерній) технології верстання видань. Зараз же, коли переверстування в НПС відбувається автоматично, такий вид виправлень використовують переважно тоді, коли усувають помилки, допущені працівниками самих ЗМІ. Серед некомпенсаційних виправлень виділяють:
вставлення чи видалення порожніх рядків;
об’єднання кількох абзаців в один чи поділ одного абзацу на кілька нових; зменшення чи збільшення міжлітерних віддалей (апрошів) у фрагменті тексту (трекінг, кернінг);
зменшення чи збільшення міжслівних пробілів у фрагменті тексту;
зменшення чи збільшення міжрядкових віддалей (інтерліньяжу) у фрагменті;
зменшення чи збільшення міжабзацних віддалей у фрагменті тексту;
зменшення чи збільшення кегля шрифту у фрагменті тексту;
зміна гарнітури шрифту у фрагменті тексту (лише для тих гарнітур, які забезпечують значно більшу чи меншу кількість літер за одиницю площі, ніж попередня гарнітура);
зменшення чи збільшення кількості кінцевих рядків в абзацах;
|
|
|
зменшення чи збільшення абзацного відступу у фрагменті тексту;
видалення частини тексту (ілюстрації) з видавничого оригіналу чи вставлення додаткового тексту (ілюстрації) у видавничий оригінал.
Редактор повинен слідкувати, щоби кількість некомпенсаційних виправлень, які прямому видаленні чи вставленні тексту у видавничий оригінал (останній із лічених методів), була якнайменшою. Некомпенсаційні виправлення слід здійснювати насамперед усіма іншими вказаними вище методами.
Іноді на етапі поліграфічного відтворення трапляються випадки, коли в поліграфічний продукт потрібно внести виправлення, не передбачені видавничим оригіналом. Це може виникнути з вини автора через неякісне готування авторського оригіналу; з вини редактора через неякісне опрацювання видавничого оригіналу: може бути й так, що автор вирішив удосконалити свій оригінал. У наш час встановлено юридичні норми, які визначають такі обсяги авторських та видавничих виправлень, при яких ЗМІ не вираховують з автора чи редактора коштів за завдані збитки. Проте дотримуватися встановлених обсягів виправлень на практиці не завжди вдається. Тому при перевищенні встановленого максимального обсягу вартість виправлень оплачує той, з чиєї вини їх внесли (автор, редактор, перекладач, укладач, конструктор, художник тощо).
|
|
|
Основні вимоги до редакційних виправлень, що визначають їх методику
1) не починати виправлення, не познайомившись із усім текстом, не зрозумівши його загальні переваги, особливості й недоліки, не визначивши головні завдання редагування;
2) виправляти лише після того, коли встановлена й точно сформульована причина незадовільності тексту й вирішено спосіб її усунення;
3) не виходити за межі дозволеного редакторського втручання в текст, тобто вносити лише ті зміни, що відповідають авторському задуму;
4) обмежуватися мінімумом виправлень, намагаючись якомога менше віддалятися від авторського тексту й користуватися для виправлень авторськими мовними засобами;
5) піддавати гострій самокритиці кожне виправлення, для того порівнювати коректовану (виправлену) фразу з початковою, перевіряючи, чи не втратила вона після виправлення якихось відтінків змісту, чи не набула змісту, котрою автор у неї не вкладав, і обов’язково прочитати кожну виправлену фразу у контексті, зіставляючи її з попередніми й наступними фразами;
6) узгоджувати всі виправлення з автором, оскільки будь-яке редакційне виправлення слід розглядати лише як пропозицію редактора авторові.
|
|
|
Недоліки методів виправлення
1. Переставлення.
Переваги:
не вимагає пристосування до авторського стилю;
обсяг авторського оригіналу зберігається;
в авторському тексті змін нема.
Недоліки:
можливе ненавмисне спотворення послідовності подій чи логічних зв’язків.
2. Видалення.
Переваги:
не вимагає пристосування до авторського стилю;
обсяг авторського оригіналу зменшується;
Недоліки:
в авторському тексті виникають зміни;
можливе ненавмисне видалення цінної інформації;
вимагає пристосування до авторського стилю;
3. Заміна.
Переваги:
є текст - прототип, який полегшує підробку під авторський стиль;
обсяг переважно не змінюється.
Недоліки:
в авторському тексті виникають зміни;
можливе видалення цінної інформації.
4. Вставлення.
Переваги:
повідомлення може стати зрозумілішим;
Недоліки:
нема тексту-прототипу;
в авторському тексті виникають зміни;
вимагає пристосування до авторського стилю;
обсяг повідомлення зростає.
5. Скорочення.
Переваги:
не вимагає пристосування до авторського стилю;
обсяг оригіналу зменшується;
|
|
|
Недоліки:
в авторському тексті виникають зміни;
частина інформації втрачається.
6. Опрацювання.
Переваги:
є текст - прототип, який полегшує підробку під авторський стиль;
є можливість вдосконалення повідомлення.
Недоліки:
вимагає пристосування до авторського стилю;
можливе спотворення інформації.
7. Перероблення.
Переваги:
є можливість піднести науковий та мистецький рівень повідомлення.
Недоліки:
є максимальні зміни;
вимагає пристосування до авторського стилю;
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 196; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!