Нові контури економічної взаємодії
В умовах економічної глобалізації жодна з ведучих економік світу, жодна з крупних корпорацій, які працюють на ринках «тріади» – Північна Америка–Євросоюз–Японія, – не може не брати участь на макро- і мікрорівні в експорті і імпорті прямих інвестицій. На макрорівні потоки прямих закордонних інвестицій відображають діяльність транснаціональних корпорацій (ТНК) - основних суб'єктів глобалізації, які створюють системи міжнародного виробництва і формують умови конкуренції на основних світових ринках товарів і послуг.
Разом з тим до останнього часу Японія і де-юре і де-факто залишалася закритою щодо для прямих іноземних інвестицій (далі ПІІ). В даний час приплив ПІІ до Японії і їх накопичення не зіставні ні з ВВП і внутрішніми інвестиціями в країні, ні з об'ємами експорту капіталу японськими компаніями. Внесок іноземного бізнесу в економіку Японії відносно невеликий в порівнянні з роллю ПІІ в економіці таких країн, як США, Німеччина КНР, які являються крупними реципієнтами інвестицій. Головними причинами незначних в порівнянні з масштабами економіки об'ємів ПІІ до Японії є відносна «закритість» внутрішнього ринку країни і висока вартість виробництва.
На початку першого десятиліття XXI ст. спостерігаються істотні зрушення у сфері економічної взаємодії Японії з оточуючим світом, які стосуються характеру участі країни в глобалізаційних процесах. В Японії вперше за всю постмейдзійську історію почала формуватися політика залучення в країну прямих іноземних інвестицій.
|
|
|
В 2003 р. прем'єр-міністр Японії Коїдзумі оголосив про плани подвоєння накопичених прямих зарубіжних інвестицій в Японії протягом п'яти років запропонував цілий пакет невідкладних заходів. Найсуттєвішими з них стали:
1) розповсюдження інформації про ситуацію з ПІІ в Японії і за кордоном; поліпшення підприємницького середовища в Японії;
2) перегляд адміністративних процедур, регулюючих діяльність іноземного бізнесу в Японії;
3) підвищення якості життя для іноземців, які працюють в іноземних компаніях в Японії;
4) розвиток загальнонаціональних і місцевих організацій, зв'язаних із забезпеченням умов для іноземних інвестицій.
Крупний бізнес в основному підтримує політику уряду по залученню прямих іноземних інвестицій. Проведення цієї політики передбачається на національному і регіональному рівнях. Вона має системний і комплексний характер і охоплює законодавчу, організаційну, фінансову сфери. Іноземний капітал у вигляді прямих інвестицій йде в самі різні сфери японської економіки, але більш за все в сектор послуг, на який доводиться близько 2/3 потоку ПІІ в країну [7].
|
|
|
Разом з тим досить високі показники динаміки притоки і накопичення ПЗІ в Японії не повинні вводити в оману. Стартовий рівень цього процесу був дуже низьким (у 1990 р. накопичення не досягало і 10 млрд. USD). Тому і в даний час кумулятивні об'єми ПІІ в Японії на порядок нижче, ніж в інших промислово розвинених країнах і не відповідають масштабам економіки країни. До того ж динаміка притоку прямих зарубіжних інвестицій до Японії дуже нестійка. Дуже важливо, що японський уряд завдав певний вектор політиці в даній сфері, але багато що залежатиме від стратегії міжнародних і, звичайно, самих японських компаній як партнерів по бізнесу.
Роль ПІІ в економіці Японії
| Країни/гр. країн | Інвестиції | Частка потоків ПІІ у валовому внутрішньому капіталонакопиченні, % | Частка накопичених ПІІ в ВВП, % | ||||
| 2003р. | 2004р. | 2005р. | 2003р. | 2004р. | 2005р. | ||
| Разом по світу | що заходять | 7,3 | 7,7 | 9,4 | 8,5 | 18,3 | 22,3 |
| що виходять | 7,4 | 9,3 | 8,3 | 8,6 | 20,6 | 23,9 | |
| Розвинуті країни | що заходять | 6,4 | 6,3 | 8,0 | 8,2 | 16,2 | 21,4 |
| що виходять | 9,2 | 10,9 | 9,5 | 9,6 | 22,8 | 27,9 | |
| Японія | що заходять | 0,7 | 0,7 | 0,3 | 0,3 | 1,1 | 2,2 |
| що виходять | 3,0 | 3,0 | 4,3 | 6,6 | 5,9 | 8,5 | |
Приблизно до середини 80-х років модель зовнішньоекономічних зв'язків Японії представляла собою класичний варіант «вертикальної» моделі, яка припускає організацію в межах національної території автономного виробничого комплексу, який характеризується низьким ступенем міжгалузевої і внутрішньогалузевої кооперації із зарубіжними країнами та іншими рисами. Ця модель дуже відрізнялась від типової для більшості промислово розвинених країн «горизонтальної» моделі, яка характеризується в зовнішній торгівлі значною часткою взаємообміну продукцією оброблювальної промисловості, поглибленням кооперації і інтеграції між ними.
|
|
|
Додання до японської моделі зовнішньоекономічних зв'язків більшої «горизонтальності» почалося з середини 80-х років, коли країна приступила до масштабного експорту капіталу. При цьому особливістю цього процесу стало те, що трансформація японської моделі йшла не стільки за рахунок розвитку зв'язків з промислово розвиненими державами, скільки за рахунок розширення і поглиблення співпраці з країнами середнього рівня розвитку - новими індустріальними економіками (НІЕ) Азії. В 80-і роки один за іншим Японія почала переводити в НІЕ Азії «нижні поверхи» своєї промислової структури, освоюючи і розвиваючи на власній території високотехнологічні, наукоємні виробництва. Одночасно з року в рік зростали об'єми постачань з цих країн до Японії різної промислової продукції - текстилю, продовольчих товарів, швейних виробів, металів, хімічних добрив, різної побутової електротехніки і електроніки.
|
|
|
В період 90-х років XX ст. - початку першого десятиліття XXI ст. роль країн Східної Азії в зовнішньоекономічних зв'язках Японії ще більш зросла. З одного боку, істотно розширився круг країн (Китай, члени АСЕАН), які стали для Японії значущими партнерами. З іншого боку, відношення з державами цього регіону перетворилися на найбільш зрілий сектор всієї системи зовнішньоекономічних зв'язків країни. І все більше відкриття японської економіки миру, освоєння Японією все більш зрілих форм участі в міжнародному розподілі праці відбуваються, перш за все, за рахунок східноазіатського напряму її зовнішньоекономічних зв'язків.
В структурі торгівлі Японії із Східною Азією відбувається поступове підвищення частки постачань проміжної продукції і відносне зниження обміну готовою продукцією. Таке зрушення є яскравим свідоцтвом поглиблення і розширення процесів розподілу праці між Японією і країнами Східної Азії, формуванням тісних виробничих взаємозв'язків між японськими і азіатськими підприємствами. Матеріальною базою швидкого розширення торгівлі між Японією і країнами Східної Азії є прямі інвестиції японських компаній, об'єм яких на кінець 2005 р. склав більше 86 млрд. дол.
Поступово до Східної Азії вслід за крупними компаніями спрямувалися дрібні і середні підприємства. З їх приходом в регіон розподіл праці між Японією і Східною Азією придбав нову якість. Почався процес формування системи оптимального розміщення виробництва в масштабах всього Східно-Азійського регіону з урахуванням конкурентних переваг, які існують в кожній країні. Проявом цього є численні випадки закриття крупними японськими компаніями своїх підприємств в одних країнах і відкриття - в інших, посилення концентрації виробництва тих або інших деталей, компонентів або виробів кінцевого попиту на певних підприємствах, передача замовлень на певні види субпідрядних робіт азіатським підприємствам. Цей процес набирає все більшу силу і здійснює все більший вплив на розвиток японської економіки і, зокрема, на систему підприємництва.
Японія наших днів не тільки активно діє в багатьох високотехнологічних областях, але відкриває всьому світу шляхи, які ведуть до більш ефективного інноваційного розвитку. Вона орієнтує науково-технічну і економічну діяльність виробників на найбільш перспективні напрями. Розроблені японцями особливі прийоми аналітичного прогнозування істотно підвищують соціально-економічну ефективність наукових досліджень. Результати прогнозів широко використовуються не тільки в Японії, але і за її межами.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 135; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!