Олімпійський рух в історії людства



 

Ігри Олімпіад і зимові Олімпійські ігри — важливі спортивні фестивалі в сучасному світі. Вони є грандіозним яскравим святом світового масштабу, де, незважаючи на гостру конкуренцію й запекле спортивне суперництво, панує атмосфера дружби і солідарності. Вони привертають увагу мільярдів телеглядачів і залучають на розвиток спорту величезні кошти країн-організаторів Ігор, численних фірм та компаній, спонсорів та партнерів. У всіх країнах світу здобуття олімпійської медалі є вершиною спортивних досягнень атлета.

Чому Олімпійські ігри стали такими популярними в сучасному світі?

Мабуть, тому що Олімпійські ігри ґрунтуються на комплексі ідеалів та принципів, яких мають дотримуватися люди, що організовують і беруть участь в Олімпійських іграх. Цей комплекс ідеалів, що називається олімпізмом, пропагується не лише спортсменами та офіційними особами, а й багатьма працівниками освіти, бізнесменами та організаціями, які підтримують ці принципи. Вони проголошуються в Олімпійській хартії, що є основним документом Міжнародного олімпійського комітету (МОК).(табл..3.1-3.2)

 

Таблиця 3.1

Ігри Олімпіад

 

Рік

Місто

Кількість

країн учасників
1. 2. 1896 1900 Афіни Париж 14 24 245 1225
3. 1904 Сент-Луїс 13 689
4. 1908 Лондон 22 2035
5. 1912 Стокгольм 28 2547
6. 1916

Не проводилися

7. 1920 Антверпен 29 2678
8. 1924 Париж 44 3092
9. 1928 Амстердам 46 3014
10. 1932 Лос-Анджелес 37 1408
11. 1936 Берлін 49 4066
12. 1940

Не проводилися

13. 1944

Не проводилися

14. 1948 Лондон 58 4099
15. 1952 Гельсінкі 69 4925
16. 1956 Мельбурн 67 3184
17. 1960 Рим 83 5348
18. 1964 Токіо 93 5140
19. 1968 Мехіко 112 5530
20. 1972 Мюнхен 121 7123
21. 1976 Монреаль 92 6028
22. 1980 Москва 80 5217
23. 1984 Лос-Анджелес 140 6797
24. 1988 Сеул 159 8465
25. 1992 Барселона 169 9367
26. 1996 Атланта 197 10320
27. 2000 Сідней 199 10651
28. 2004 Афіни 202 10625
29. 2008 Пекін    
ЗО. 2012 Лондон    

 

Таблиця 3.2

Зимові Олімпійські ігри

 

Рік

Місто

Кількість

країн учасників
1. 2. 1924 1928 Шамоні Санкт-Моріц 16 25 258 464
3. 1932 Лейк-Плесід 17 252
4. 1936 Гарміш-Партенкірхен 28 668
5. 1948 Санкт-Моріц 28 669
6. 1952 Осло ЗО 694
7. 1956 Кортіна д'Ампеццо 31 820
8. 1960 Скво-Веллі ЗО 665
9. 1964 Інсбрук 36 1091
10. 1968 Гренобль 37 1158
11. 1972 Сап поро 35 1006
12. 1976 Інсбрук 37 1123
13. 1980 Лейк-Плесід 37 1072
14. 1984 Сараєво 49 1274
15. 1988 Кал гар і 57 1423
16. 1992 Альбервіль 64 1801
17. 1994 Ліллехаммер 67 1739
18. 1998 Нагано 72 2302
19. 2002 Солт-Лейк-Сіті 77 2399
20. 2006 Турін 80 2508
21. 2010 Ванкувер    
ЗО. 2014 Сочі    

 

Історія Олімпійських ігор налічує проведення 25 Ігор Олімпіад і 20 зимових Олімпійських ігор. Тричі (у 1916, 1940, 1944) Олімпійські ігри не проводилися з причини світових війн. Найближчі ХХІХ Ігри Олімпіади в Пекіні (Китай) відбудуться у 2008 році, а за ними в 2010 році ХХІ зимові Олімпійські ігри — у Ванкувері (Канада).

 

Пекін, 2008                 Ванкувер, 2010

Рисунок 3.1 Емблеми олімпіад 2008-2010 років

Міжнародні спортивні федерації

 

Кожним видом спорту на Олімпійських іграх керує Міжнародна спортивна федерація(МСФ). Федерації встановлюють і контролюють правила у своїх видах спорту. Кожна МСФ є самостійною та незалежною. МОК надає право проведення змагань з видів спорту в програмах Ігор Олімпіад 28 міжнародним федераціям, а в програмах зимових Олімпійських ігор — семи.

Перші міжнародні спортивні федерації були організовані ще у XIX столітті до створення МОК, наприклад Міжнародна федерація гімнастики (1881 р.), Міжнародний союз ковзанярів, Міжнародний союз веслярських товариств (1892 р.).

Міжнародні спортивні федерації:

­ забезпечують розвиток своїх видів спорту в усьому світі;

­ сприяють досягненню мети, проголошеної Олімпійською хартією;

­ встановлюють критерії відбору учасників Олімпійських ігор;

­ здійснюють нагляд за технічним контролем і керівництвом своїми видами спорту на Олімпійських іграх;

­ забезпечують технічну допомогу програмам Олімпійської солідарності.

Національні олімпійські комітети

Кожна країна, яка бере участь в Олімпійських іграх, має Національний олімпійський комітет (НОК). Кожен НОК розвиває і захищає олімпійський рух у своїй країні:

І пропагує основні принципи олімпійського руху засобами освіти,

­ національних олімпійських академій, культурних програм тощо;

­ заохочує розвиток спорту на всіх рівнях;

­ вживає запобіжних заходів щодо проявів будь-яких форм шахрайства, дискримінації та насильства у спорті;

­ запобігає вживанню речовин і здійсненню процедур, заборонених Всесвітньою Антидопінговою Агенцією (ВАДА);

­ представляє свої країни на Олімпійських іграх.

Національні олімпійські комітети утворюють п'ять континентальних асоціацій:

­ Асоціація європейських олімпійських комітетів;

­ Асоціація національних олімпійських комітетів Африки;

­ Олімпійська рада Азії;

­ Панамериканська спортивна організація — Північна і Південна Америка;

­ Національні олімпійські комітети Океанії.

 

Рисунок 3.2. Емблема Асоціації

 

Найбільш значними спортивними заходами, що проводяться цими організаціями, є регіональні ігри, ідея проведення яких належить П'єру де Кубертену і бере свої витоки з історії олімпійського руху Стародавньої Греції. Достеменно відомо, що в Стародавній Греції поряд з Олімпійськими іграми, значною популярністю користувались різні регіональні ігри: Істмійські, Немейські та Піфійські.

НОК виставили команди своїх країн на європейських Олімпійських іграх 2004 року в Афінах: Європа —48, Азія — 45, Америка — 42, Африка — 53, Австралія та Океанія — 14.

Олімпійська солідарність

Мета Олімпійської солідарності полягає в організації допомоги національним олімпійським комітетам, які визнані МОК, зокрема тим, що мають найбільшу потребу в ній. Ця допомога набуває форми програм, які розробляються МОК спільно з національними олімпійськими комітетами:

­ підготовка НОК до Олімпійських ігор та участі в них;

­ олімпійські стипендії для атлетів і тренерів;

­ підтримка командних видів спорту;

­ розвиток молоді;

­ підготовка до регіональних і континентальних ігор;

­ розвиток національної системи підготовки;

­ розвиток напрямів спортивної медицини,

­ збереження навколишнього довкілля, масового спорту;

­ проведення культурних, освітніх та наукових заходів у сфері олімпійського спорту.

 

Рисунок 3.3 Емблема олімпійської солідарності


Розділ 4 Факельна естафета

 

Олімпійський рух в нашому дослідженні представлен факельними естафетами.

Факельна естафета в Торіно

 

Раніше факельна естафета проходила по території Італії при проведенні Ігор 1956 років в Кортину д'Ампеццо і в 1960 році - при проведенні Ігор в Римі.

27 листопада 2005 року після запалювання вогню в Священному гаї храму Гери в Олімпії факельна естафета прошла по території Греції і 6 грудня 2005 року після подорожі по Адріатичному морю прибула на територію Італії.

Подальші два місяці Олімпійський вогонь прошел по містах країни по маршруту: Рим, Палермо, Неаполь, Трієста.

 


Рисунок 4.1 Маршрут факельної естафети по території Італії

 

8 грудня 2005 року Олімпійський вогонь був освячений Папою Римським Бенедиктом XVI. 18 грудня факельна естафета прибула до Генуї, 5 січня в Барі.

Далі факельна естафета прошла по території Військової академії в Модене (14 січня), по Великому каналу Венеції (17 січня) і ряду інших міст.

10 лютого 2006 року Олімпійський вогонь прибув в Торіно. На останніх етапах естафети в ній взяли участь найбільш відомі італійські спортсмени. За рухом Олімпійського вогню спостерігали понад 10000 глядачів.

Одним з найурочистіших моментів на церемонії відкриття XX зимових Олімпійських ігор 2006 років був момент запалювання вогню в Олімпійській чаші - символу світу, братерства і Ігор.

Етой честь була удостоєна 37- літня мати двох дітей, власниця 10 Олімпійських винагород, 23 винагород різної гідності, отриманих на Чемпіонатах світу, багатократна Олімпійська чемпіонка на змаганнях по лижному спорту - Стефанія Бельмондо.

 

Рисунок 4.2 Олімпійський факел XX Зимових Олімпійських

Ігор 2006 років

 

Факел

На різних етапах факельної естафети в ній взяли участь атлети, велосипедисти, наїзники, лижники, бобслей, каноїсти і навіть гондольєри.

У руках спортсменів був алюмінієвий факел, вагою біля 2-х кг, створений проектувальниками з інноваційною внутрішньою системою згорання, створюючий фантастичний ефект невагомості і здатний горіти навіть за будь-яких несприятливих кліматичних умов (сильний вітер, дощ або сніг) полум'ям яке охоплювало його вершину.


Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 202; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!