Психічне здоров’я молодшого школяра: аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників
Зміст
Вступ
1. Теоретичний аналіз проблеми
1.1 Психічне здоров’я як психолого-педагогічна проблема
1.2 Підходи вітчизняних вчених
1.3 Підходи зарубіжних вчених
2. Психічне здоров’я школяра: аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників
2.1 Сім’я як джерело психічного здоров’я дитини
2.2 Вплив школи на психічне здоров’я дітей
2.3 Вплив телебачення та інших ЗМІ
2.4 Вплив самооцінки
2.5 Вплив типу темпераменту
2.6 Вплив музики
2.7 Вплив кольорів
3. Експериментальне дослідження психічного стану школярів
3.1 Методичні шляхи дослідження та характеристика вибірки
3.2 Якісний і кількісний аналіз результатів
3.3 Методичні рекомендації
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Тема психічного здоров’я молодшого школяра, аналіз зовнішніх і внутрішніх чинників, яка розглядається в цій курсовій роботі, за своєю актуальністю заслуговує увагу не лише спеціалістів, а й батьків, вихователів, вчителів.
Гіпотеза: вважається, що є зв’язок між чинниками, які діють на дитину, і її психічним здоров’ям.
Ціллю праці є вивчення впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на психічне здоров’я дитини.
Об’єктом вивчення є психічне здоров’я молодшого школяра.
Предмет вивчення – внутрішні і зовнішні чинники, які впливають на психічне здоров’я.
Для досягнення цілі курсової роботи потрібно: розглянути вплив різних чинників на дитину; вияснити залежність між психічним здоров’ям дитини і її вчинками.
|
|
|
Щоб змогти навчити дитину, потрібно зрозуміти її. Адже кожна людина неповторна і до кожної потрібно знайти свій підхід. Та щоб знайти цей підхід потрібно знати, що впливає на дитину, стати на її місце. Для цього потрібно знати про стан психічного здоров’я.
На людину Впливає дуже багато чинників. Дорослі можуть деякою мірою не піддаватись їм, але діти більш чутливі. На них впливають школа і сім’я, позашкільні групи, ЗМІ, музика і, навіть, колір. Та й сама дитина уже має певний темперамент, характер і у неї формується самооцінка.
Завдяки дослідженню цієї проблеми можна знайти підходи до різних дітей, а певні тести допоможуть в деякій мірі визначити психічний стан дітей.
Теоретичний аналіз проблеми
Психічне здоров’я як психолого-педагогічна проблема
Проблема психічного здоров’я привертала увагу і привертатиме надалі багатьох вчених з найрізноманітніших галузей науки і практики: медиків, психологів, педагогів, філософів, соціологів і ін.
Існує багато підходів до розуміння і вирішення цієї проблеми. Сам термін «психічне здоров’я» неоднозначний, він, ніби, зв’язує дві науки і дві області практики – медичну і психологічну.
|
|
|
В «Енциклопедичному словнику медичних термінів» терміну «психічне здоров’я» немає, але є просто «здоров’я». Дуже важливо, що терміном «здоров’я» визначається «стан повного душевного, фізичного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів» [17].
В медичній літературі і в медичній практиці термін «психічне здоров’я» широко застосовується. При цьому стан психічного здоров’я пояснюється умовами психосоціального розвитку дітей.
В «Кратком словаре по социологии» [18] дається тлумачення терміну «здоров’я населення», який означає:
– стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб чи фізичних дефектів;
– природній стан організму, який характеризує його рівновагу з навколишнім середовищем і відсутністю будь-яких хворобливих змін;
– стан оптимальної життєдіяльності суб’єкта (особистості і соціальної общини), наявність умов його всебічній і довготривалій активності в сферах соціальної практики;
– якісно-кількісну характеристику стану життєдіяльності людини і соціальної общини;
– здоров’я окремої людини характеризується повнотою проявлення життєвих сил, відчуття життя, всебічністю і довгочасністю соціальної активності і гармонійністю розвитку особистості. [18]
|
|
|
Термін «психічне здоров’я» був введений Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). В доповіді Комітету експертів ВООЗ «Психічне здоров’я і психосоціальний розвиток дітей» сказано, що порушення психічного здоров’я зв’язані як з соматичними захворюваннями чи дефектами фізичного розвитку так і з різними несприятливими факторами і стресами, які впливають на психіку і зв’язані з соціальними умовами. [19]
Основною умовою нормального психосоціального розвитку (крім здорової нервової системи) вважається спокійна і сприятлива обстановка, яка створена завдяки постійній присутності батьків чи заміняючи їх осіб, які уважно відносяться до емоціональних потреб дитини, розмовляють і грають з ним, підтримують дисципліну, створюють необхідний нагляд і забезпечують матеріальними засобами, які потрібні сім’ї. Підкреслюється, що в той же час потрібно надавати дитині більше самостійності і незалежності, давати йому можливість спілкуватися з іншими дітьми і дорослими поза домом і забезпечувати відповідні умови для навчання. «Багато дітей не мають таких умов», – констатується в доповіді. [19]
|
|
|
Експерти ВООЗ на основі аналізу результатів багатьох дослідів в різних країнах переконливо показали, що порушення психічного здоров’я набагато частіше є у дітей, які страждають від недостатнього спілкування з дорослими і їх ворожим ставленням, а також у дітей, які в умовах сімейного розладу. Ці ж дослідження виявили, що порушення психічного здоров’я в дитинстві мають дві важливі характерні риси:
- по-перше, вони лише кількісні відхилення від нормального процесу психічного розвитку;
- по-друге. Багато їх проявів можна розглядати як реакцію на специфічні ситуації. Так, діти часто відчувають серйозні труднощі в одній ситуації, але успішно справляються з іншими ситуаціями. Наприклад, у них можуть спостерігатися порушення поведінки в школі, а вдома вони поводять себе нормально, чи навпаки. [19]
У більшості дітей в ті чи інші періоди під впливом певних ситуацій можуть з’являтися порушення емоційної сфери чи поведінки. Наприклад, можуть виникнути безпричинні страхи, порушення сну, порушення, зв’язані з прийомами їжі. Зазвичай ці порушення мають тимчасовий характер. У деяких же дітей вони проявляються більше і призводять до соціальної дезадаптації. Такі стани можуть розглядатися як психічні розлади.
В психологічну літературу поняття психічного здоров’я стало входити порівняно недавно. Майже в всіх психологічних словниках термін «психічне здоров’я» відсутній. Тільки в словнику А.В. Петровского і.Г. Ярошевского зроблена спроба визначити це поняття з точки зору психології. Психологічне здоров’я розглядається в словнику як стан душевного благополуччя, яке характеризується відсутністю хворобливих психічних явищ і яке забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки і діяльності.
В ряді психологічних робіт психічне здоров’я прирівнюється до переживання психологічного комфорту і психологічного дискомфорту.
Дуже перспективним є підхід до проблеми психічного здоров’я з точки зору повноти, багатства розвитку особистості. Так, а усіх працях А. Маслоу писав в основному про дві складові психічного здоров’я. Це, по-перше, прагнення людей бути «всім, чим вони можуть», розвивати весь свій потенціал через само актуалізацію. Необхідну умову само актуалізацію, на його думку, знаходження людиною правильного представлення самого себе. Для цього потрібно прислуховуватися до «голосу імпульсу», оскільки «більшість з нас частіше прислуховуються не до самих себе, а голосу тата, мами, до голосу державного закладу, вище стоячих людей, влади, традицій». І друга складова психічного здоров’я – прагнення гуманістичних ціль. Маслоу вважав, що в самоактуалізуючій особистості присутні такі якості, як прийняття інших, автономія, спонтанність, почуття до прекрасного, почуття гумору, альтруїзм, бажання покращити людство, нахил до творчості. [21]
Психологічний аспект психічного здоров’я якраз пропонує увагу до внутрішнього світу дитини до його впевненості чи невпевненості в собі, в своїх силах, розумінню їм своїх власних можливостей, інтересів, його відношенню до людей, навколишньому світу, подіям, що відбуваються, до життя як такого. [1]
Підходи вітчизняних вчених
Проблемами психічного здоров’я дітей займалися багато вітчизняних вчених, зокрема О. Кочерга, О. Васильєв, І. Сікорський, В. Бехтерев, О. Лазурський, Л. Виготський, В. М'ясищев, С. Рубінштейн, О. Леонтьев, К. Платонов, Г. Костюк, П. Чамата, О. Кульчицький, О. Ткаченко, В. Моргун, О. Дусавицький, І. Бех, Б. Цуканов
Українські вчені психологи О. Кочерга та О. Васильєв стверджують, що гармонія душі і тіла порушується внаслідок дії негативних чинників, зокрема, таких, як:
– стан на межі норма – патологія;
– негаразди у родинних взаєминах;
– вплив авторитарного вчителя;
– дитячі страхи;
– порушення психогігієнічних основ навчального процесу;
– порушення оптимумів навчальної діяльності;
– порушення гармонії творчих здібностей;
– гіподинамія;
Іван Олексійович Сікорський активно шукав нові Фоми застосування своїх знань. Проектом, яким він захопився, стало заснування в Києві Фребелівського товариства. Комітет для утворення цього товариства запросив його як знаного на той час спеціаліста з питань дитячої психології та чудового організатора до співпраці. У вересні 1907 р. вчений виступив перед громадськістю Києва з популяризацією цього проекту, а також ідей німецького педагога Фрідріха Фребеля – прихильника виховання дитини в колективі. Сікорський – психолог у своїй промові підкреслив важливість вивчення психології дитини майбутніми учителями-вихователями дошкільнят. Особливу увагу він приділив ролі жінки. Промова Сікорського знайшла позитивний відгук з боку київської громадськості. Вже у жовтні 1908 р. товариство відчинило свої двері, і почали діяти його інститути. На відкритті знову мав слово професор, який наголосив на важливості проблем виховання дітей і закликав педагогів спиратися на педагогічну спадщину Я. Коменського, Ф. Фребеля, М. Пирогова та інших видатних вчених. Товариство відкрило дитячий садок, початкову школу, притулок для дітей, педагогічну, а згодом і психологічну лабораторію. Було розроблено Положення про Педінститут, завдання якого полягало у підготовці вихователів дошкільної освіти на дворічних курсах, що базувалися на середній освіті, а також підготовці кваліфікованих нянь, які б мали початкову освіту. Навчання в інституті було платним. Курсистки вивчали психологію, педагогіку, фізіологію, медичну допомогу, історію, літературу, співи, математику тощо. Більшість дисциплін викладали науковці з вищою освітою, в тому числі і професор Сікорський.
Різноманітність інтересів професора знайшла своє відображення у численних наукових та науково-популярних працях. Деякі з них: «Душа ребенка», «Психологические основы воспитания».
Рубінштейн казав, що основним змістом психічного розвитку дитини є більш глибоке відображення дійсності – відображення активне, діюче, яке відображаючи, перетворює почуттєву частину явищ, щоб проникнути в їх сутність, впіймати тенденцію їх розвитку, які пізнає дійсність, змінюючи її, і змінює, пізнаючи. З все більш багатогранною діяльністю пов’язана сповнене напруги емоційне внутрішнє життя. Все більш глибоке дієве і пізнавальне проникнення в дійсність на одному полюсі пов’язане на другому з все більшим поглибленням внутрішнього плану з поглибленням і розширенням внутрішнього життя особистості.
М’ясищев вважав, що в центрі робіт стоїть проблема неврозів, яка становить соціальний, фізіологічний і психологічний інтерес. Розглядав також питання неврозів і інших аномалій дитячого віку, диференційованої діагностики неврозів, їх відмежування від вихідних станів, зв’язки неврозів і соматичних порушень, психотерапії, трудової терапії, профілактичного напрямку в зв’язку з проблемою неврозів.
Підходи зарубіжних вчених
Серед зарубіжних вчених дитячою психологією займалися Холл Грен, Жан Паже, Лоренс Кольберг, Біне Альфред, Ганс Айзенк.
Холл Грен вілл Стенлі – американський психолог, один з засновників педології, прихильник експериментальної психології. З метою дослідження дитячої психіки Холл широко розповсюджував питальники, відповідаючи на які діти повинні були розповідати про свої почуття (в тому числі про моральні і релігійні), про своє ставлення до інших людей. Методика зустріла різку критику, оскільки будувалась на визнанні правдивості висловлювань дітей про себе самих. Згодом метод питальників був замінений методом тестів. В поясненні психічного розвитку дитини Холл опирався на біогенетичний закон, на основі якого в дитячу і педагогічну психологію вводився принцип рекапітуляції (скороченого повторення основних етапів розвитку людства). Формування психіки дитини трактувалось як фатальний перехід від однієї фази розвитку людського роду до іншої. Наприклад, характер дитячих ігор пояснювався виявом мисливських інстинктів первісних людей, а ігри підлітка вважались відтворенням способу життя воюючих племен. Зі застосування біогенетичного закону до психології дітей були зроблені висновки для педагогічної практики, які і зробив Холл. Він наполягав на тому, що дітям потрібно дати можливість проходити через анімістичні, релігійні і інші стадії в своєму розвитку. Біологізація свідомості і ігнорування ролі, яка оприділяє виховання знижують наукову цінність праць Холла.
Жан Піаже – швейцарський психолог. Захоплювався психоаналізом. Паже помітив, що маленькі діти постійно дають неправильні відповіді на певні запитання. Але він фокусувався не стільки на неправильних відповідях, скільки на тому, що діти роблять одинакові помилки, які не властиві старшим. Він створив загальну теорію стадій розвитку, яка стверджує, що люди, які знаходяться на одній стадії свого розвитку, проявляють схожі загальні форми пізнавальних здібностей. В навчальний період своєї діяльності Паже описав особливості уявлення світу дітьми. Паже виділяв такі стадії розвитку інтелекту: сенсо-моторний інтелект (0–2 роки), підготовка і організація конкретних операцій (2–11 років), в який входять: підперіод доопераційних уявлень (2–7 років) і підперіод конкретних операцій (7–11 років). Формальні операції (11–15 років).
Лоренс Кольберг американський вчений. В своїй роботі опирався на ідеї Ж. Піаже в області вивчення моральних суджень дітей. Він проводив дослідження в процесі якого ставив перед опитуваними дітьми моральні дилеми. Відповіді представників різних вікових груп підштовхнули Кольберга до думки, що в розвитку моральних суджень можна виділити кілька стадій – більше, ніж вважав Піаже. Теорія Кольберга була підтверджена в результаті певних досліджень, які показали, що хлопчики (дівчатка залишались поза його дослідженнями), принаймні в західних країнах, зазвичай проходять етапи морального розвитку саме так, як це описано Кольбергом.
Біне Альфред – французький психолог-позитивіст. Розробник першого в світі тесту для оцінки розумового розвитку людини. Головним чином розробляв питання психології мислення. Він автор багатьох методик психологічних досліджень. В 1905 році Біне разом з Б. Сімоном розробив систему тестів для вимірювання загальної розумової обдарованості дітей. Ці тести стали основою сучасних тестів для визначення коефіцієнту розумового розвитку.
Ганс Айзенк – британський психолог німецького походження. Він розвинув та експериментально перевірив описову теорію головних вимірів особистості, теорії причинності для цих вимірів. Визначаючи структуру людської особистості, Айзенк насамперед використовує протилежності екстраверсії та інтроверсії.
Психічне здоров’я молодшого школяра: аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 125; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!