Лідерство як структурний феномен
Якщо ознайомитися з багатьма описаними в літературі дослідженнями лідерства, може скластися уявлення про надмірно спрощений, "площинний" характер цього феномену. Іноді складаеться враження, що складний феномен лідерства практично зводиться лише до деякої загальної, нерозчленованої ролі лідера певної групи або колективу, до ролі, так би мовити, "Лідера взагалі", поза обліком структури феномену, наявність різних планів його розглянення, конкретних умів групового функціонування і так далі. Причин подібного розуміння декілька. Одна з них полягає в надмірному захопленні лабораторним експериментуванням, що в дуже великій мірі властиво західним дослідникам. Обмеженість лабораторної ситуації несправжніми за своєму змісту завданнями, короткочасністю і випадковістю спілкування учасників експериментальних груп (останніх з повною підставою можна віднести до категорії дифузних, по термінології А.В. Петровського) не дозволяє в усьому об'ємі виявити структуру того або іншого групового феномену, оголити зв'язки між окремими її компонентами.
Інша причина спрощеного трактування лідерства полягає в тому, що навіть в тих випадках, коли дослідники працюють з реальними групами в природних, нелабораторних умовах, вони нерідко абстрагуються від різноманіття що реалізовуються індивідами групових діяльностей і ситуацій, що при цьому виникають. Зрозуміло, що в окремому емпіричному дослідженні врахувати усі аспекти структури лідерства практично неможливо, проте в загальному дослідницькому підході до проблеми такий облік повинен міститися неодмінно. Останнє, на жаль, зустрічається дуже рідко.
|
|
|
Слід підкреслити, що при усій відмінності відмічених вище причин неадекватного трактування лідерства є і щось загальне, що їх об' єднує. Цим загальним є або повне ігнорування, або часткова недооцінка дослідниками чинника діяльнісного опосередковування групового процесу і різноманітних групових феноменів, що виникають в ньому, у тому числі і лідерства. Але якраз чинник діяльності і є тим системоутворюючим качаном, який лежить в основі цілісного, структурно-функціонального підходу до аналізу людської групи.
Хоча емпіричне вивчення лідерства почалося досить давно - перші крокі в цьому напрямі булі зроблені А. Бине і Л. Терменом ще на зорі нинішнього століття - структурний його аспект привернув увагу дослідників лише в 50 - і роки. Саме тоді Р. Бейлзу і Ф. Слейтору вдалося виділити дві фундаментальні лідерські ролі: роль ділового, інструментального лідера (the task leader) і роль експресивного, соціально - емоційного лідера (the social - emotional leader), а сам факт їх наявності дістав назву феномену ролевої диференціації лідерства. Було показане, що ці ролі пов' язані з різними аспектами групового функціонування : роль інструментального лідера включає дії, спрямовані переважно на рішення поставленої перед групою задачі, а роль емоційного лідера припускає дії, що відносяться в основному до сфери внутрішньої інтеграції групи.
|
|
|
Проте, незважаючи на те що уперше ролева диференціація лідерства була виявлена в лабораторному експерименті і в подальшому також була предметом лабораторного вивчення, вона виступила і як факт реальної дійсності, що спостерігався в реальних, нелабораторних групах. Остання обставина, на жаль, ніяким чином не вплинула на інтерпретацію природи цього феномену: пояснювальні схеми західних авторів, що мали своєю основою лише дані лабораторного експериментування, як ми побачимо далі, навіть натяки на якісь признаки екологічної валидности конструктів, що пропонувалися.
Пізніші дослідження структури групового лідерства, виконані, зокрема, вітчизняними психологами і педагогами, дозволили виявити деякі нові її аспекти. По-перше, йдеться про збільшення списку лідерських ролей у зв'язку з обліком різноманіття ситуацій життя групи. Так, Л.И. Уманським і його співробітниками описані наступні ролі: лідер - організатор, що здійснює функцію групової інтеграції; лідер - ініціатор, задаючий тон в рішенні групових проблем; лідер -генератор емоційного настрою (аналог ролі емоційного лідера); лідер -ерудит (одна з ролей інтелектуального лідера); лідер емоційного тяжіння (відповідає "Социометричній зірці"); лідер -майстер, умілець (тобто фахівець в якомусь виді діяльності).
|
|
|
Інший аспект структури лідерства, що виразно виступив в педагогічних роботах, пов'язаний з виділенням ролей лідерів мікро-груп, що виникають у рамках і умовах первинного учбового колективу на основі взаємних симпатій його членів. Як показують дослідження, лідери мікрогруп авторитетні не лише у своїх психологічних групах, але можуть чинити значний вплив на увесь колектив. Останнє можливо у тому випадку, коли в колективі виділяється лідируюче угрупування, що грає важливу роль у формуванні в ньому певної громадської думки, емоційного настрою.
Відмічені вище структурні особливості групового лідерства отримали віддзеркалення і у ряді досліджень спортивних психологів. Так, підкреслюється наявність в ігрових спортивних колективах (баскетбольних, волейбольних, гандбольних, ватерпольных) ролей.[6, 24-30]
|
|
|
Трактування причин ролевої диференціації лідерства в зарубіжній літературі
Як вже говорилося, качан вивчення ролевої диференціації лідерства належить лабораторними експериментами Р. Бейлза і Ф. Слейтера. Дослідники працювали з малими дискусійними групами чисельністю від 3 до 6 чоловік, в яких був відсутній який-небудь лідер. Заподій виникнення двох різних лідерських ролей убачалися Р. Бейлзом і Ф. Слейтером в наступному. Вважалося, що членуй групи вносять неоднаковий вклад до рішення групової задачі, і суб' єкт, найбільш активний в цій діяльності, стає інструментальним лідером. Усвідомлення членами групи нерівності своєї участі в рішенні задачі приводили, на думку авторів, до того, що інструментальний лідер починає сприйматися ними як джерело напруги і фрустрації. Проте, маловірогідно, що лідер в рішенні задачі зможе ефективно вирішити міжособові проблеми, що виникли, група висуває на цю роль іншого свого члена. Так з' являється экспрессивний або соціально-емоційний лідер.
Надалі інтерпретація Бейлза-Слейтера була піддана деякій критиці зарубіжними дослідниками. Зокрема, висловлювався сумнів відносно того, чи буде диференціація, що так виразно спостерігалася в лабораторних експериментах, в такій же мірі мати місце в природних, нелабораторних ситуа-циях, оскільки в них чинник мотивації діяльності виступає набагато сильніше, ніж в лабораторії, і, отже, прояв ворожості по відношенню до найбільш ефективного в рішенні задачі члена групи навряд чи буде настільки значним. Тому в природних ситуаціях можна чекати набагато слабкішого прагнення до диференціації лідерських ролей порівняно з лабораторним середовищем. Крім того, П. Секорд і К. Бекман припустили, що ролева диференціація повинна мінятися в прямій залежності від міри успішності дій за рішенням завдання. Чим менше задоволення отримують членуи групи від роботи над завданням і чим більшіу них затритив процесі цієї роботи, тим вірогідніша концентрація різних функцій у різних осіб.
Останніми роками інтенсивне дослідження ролевої структури лідерства зроблене П. Берком. Хоча експериментування проводилося в лабораторних умовах, Берк, враховуючи критику на адресі концепції Бейлза - Слейтера, спробував певним чином її модифікувати. Основним в його підході є поняття "Легитимація діяльності за рішенням завдання" ("the legitimation of task activity"), коли один з членів групи включається з неї, це не повинне викликати протидію інших членів групи. Берк вважає, що чинник "легітимації деяльності за рішенням завдання" є посередником між неоднаковим вкладом членів групи в рішення задачі і розвитком ролевої диференціації. За допомогою спеціально розробленої інструкції в експериментах створювалися умови високої і низької легітимації. У умовах високойї легітимації членуй групи спонукали діяти активно і злагоджено, в умовах низької легітимації таке спонукання бувло відсутнім. Подібна операционализация поняття "Легітимація діяльності за рішенням завдання" дозволяє розглядати умови високої і низької легітимації як фактично різні рівні мотивації членів групи. Згідно з отриманими даними, нерівність участі в діяльності за рішенням завдання веде до виникнення особливих спеціалізованих інструментальних і соціально - емоційних ролей в умовах низької легітимації діяльності, проте подібна диференціація відсутня в умовах високої легітимації. Інший вивід, до якого прийшов Берк, свідчить, що в умовах низької легітимації діяльності інтенсивна доля інструментального лідера у виконанні завдання редукує його соціально-емоційну активність; у умовах високої легітимації експресивна діяльність інструментального лідера редукції не піддається.[2, 257-268]
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 406; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!