Здобуття успіху на виборах більшовиками
Зміст
Вступ
1 Розроблення та прийняття Положення про вибори в Установчі збори
2 Здобуття успіху на виборах більшовиками
3 Розпуск Установчих зборів та становлення єдиним вищим органом влади Всеросійського з'їзду рад робочих та солдатських депутатів
Висновок
ЛІТЕРАТУРА
Вступ
Питання про Установчі збори формулювалися в програмах ряда політичних партій ще у 1905 році. У серпні – вересні 1917року Тимчасовим урядом був прийнят ряд актів, на основі яких до кінця вересня було розроблено та прийнято Положення про вибори в Установчі збори.
Установчі збори у Росії – представницьке, створене на основі загального виборчого права, призначене відповідно з державно-правовими поглядами ради установлення форми управління та вироблення конституції. Було обрано в листопаді-грудні 1917 року зібралось у січні 1918 року. Більшість місць отримали представники партій лівого центру. Бюро більшовицької фракції в Установчих зборах зайняло позицію, яка не збігається з позицією ЦК партії більшовиків в питаннях про відношення до Установчих зборів та радам.
Розроблення та прийняття Положення про вибори в Установчі збори
У Росії уперше вимога скликання установчих зборів (Великого собору) видвинули декабристи. Після ідея установчих зборів ( Земного собору) пропагувалась „Землей и волей” 1860-х рр. та війшла у програмні документи „Народной воли”. На початку 20 ст. лозунг установчих зборів одержав широке розповсюдження у політичній боротьбі проти самодержавства. Перша включила його до своєї програми (1903) РСДРП. У працях В. І. Леніна ідея установчих зборів підпорядкована завданням розвитку революції. Ленін вважав, що: „...в буржуазной республике Учредительное собрание является высшей формой демократизма...”. В 1905 р. більшовики ставили скликання Тимчасового революціоного права. Після скинення у лютому 1917 року самодержавства, в умовах озброєного повстання переростання буржуазно-демакратичної революції в соціалістичну, Ленін у своїх Квітневиїх тезісах визначив державну форму диктатури пролетаріату як республіку Рад. В порівняні з нею парламентарна республіка, яка змогл б проголошувати у тих умовах Установчі збори, стало б кроком назад в політичному розвитку Росії . Але лозунг Установчих зборів не був відкинутий більшовиками, так як він був популярний серед широких, головним чином, дрібнобуржуазних мас.
|
|
|
У квітні 1917 року Ленін писав, що скликати Установчі збори „надо и поскорее. Но гарантия его успеха и созыва одна: увеличение числа и укрепления силы Советов рабочих, солдатских, крестьянских и прочих депутатов; организация и вооружение рабочих масс – единственная гарантия». Дрібнобуржуазні партії проголошували скликання установчих зборів одним із загальних своїх вимог та закликали не вирішувати усі важливі завдання революції до скликання Установчих зборів. За Установчі збори висказувалися і кадети, але на далі їх тактика призвела до довготимчасової відстрочки скликання Установчих зборів.
|
|
|
Формально головною задачею Тимчасового уряду вважалося скликання Установчих зборів. Воно згоджувалося на вибори в Установчі Збори з ціллю відвернути маси від революційної боротьби, але затягувало підготовку до виборів. Про скликання Установчих зборів Тимчасовий уряд заявило у своїй декларації 2 березня 1917 року. Створена 13 березня Особлива нарада по підготовці закону про вибори в Установчі збори почало свою роботу тільки 25 травня. В цю нараду входили представники будь-яких політичних партій , Рад, суспільних організацій національних околиць, але в цілому переважали кадети та безпартійні інтелігенти. Нарада закінчила свою роботу на початку вересня. Тимчасовий уряд тільки 14 червня під впливом Квітневої кризи 1917 року вперше об”явило строки: виборів – 17 вересня, скликання Установчих зборів - 30 вересня 1917 року. Після „июльских дней” 1917 в обставинах масових репресій проти сил революції 9 серпня. Тимчасовий уряд назначило вибори на 12 листопада та скликання Установчих зборів на 28 листопада . Як відзначив В.І. Ленін , буржуазія вела боротьбу проти скликання Установчих зборів із-за боязні, що воно „... в современной России даст большинство крестьянам более левым, чем эсеры». Положення про вибори в Установчих зборах, затверджене Тимчасовим урядом, передбачало пропорційну систему виборів, засновану на всезагальному виборчому праві. З 7 серпня 1917 року голова кадету
|
|
|
Н.І. Авинова розпочала засідання Всеросійській по справам про вибори в Установчі збори комісії, завданнями якої були технічна підготовка виборів та загальне руководство їх проведення. У вересні приступили к складанню списків виборців. Цю роботу вели управління міських земств, вклавши раніше списки виборців до органів міського самоуправління. У жовтні були опубліковані кандидатські списки політичних партій.
Після Великої Жовтневої революції СНК постановою від 27 жовтня підтвердив дату виборів 12 листопада 1917 року. Із-за поганої підготовкі виборів, саботажу контреволюціонерів та фактично розпочавшійся громадянської війни вибори були проведені в установлений строк тільки у 39 виборчих округах. Вибори відбулися в кінці листопада, а в декільках віддалених округах – даже на початку 1918 року. В голосуванні, по данним 65 округів, приймало участь біля 45 млн. виборців ( всього було 79 округів і у них 90 млн виборців). Із них 40,4 % голосували за есерів, 24 % - за більшовиків, 4,7 % - за кадетів, 2,6 % - за меньшивіків, останні - за націоналістичні дрібнобуржуазні та буржуазні партії та різні дрібні групи.
|
|
|
Здобуття успіху на виборах більшовиками
Формальні статистичні підсумки виборів далеко не повністю відбивали дійсне співвідношення класов та партій в Росії, хоча ці підсумки , писав В.І. Ленін „... если уметь ими пользоваться , уметь их читать, показывают нам ещё и ещё раз основные истины марксистского учения о классовой боротьбе”. По Ленінскому учінню, робочий клас та його партія діють на непролетарські маси „ ... несравненно и во непарламентской боротьбе , чем в боротьбе парламенской”. Звідси про настрій селянства точніше свідкує його боротьба за землю, багаточисленні резолюції сільських зборів та з”їздів селянських організацій, виражати підтримку політиці Радянської влади. Але в цілому, як відмичав Ленін, широкі маси тоді ще не придбали „... столь высокую сознательность, твердость характера, проницательность и широкий политический кругозор, чтобы иметь одним голосованием решать …, без долгого опыта борьбы, что они идут за таким-то классом или за такой партией».
Але і формальні підсумки виборів в Установчих зборів при всьму їх невдосконаленні відбивали закономірність перемою Жовтневої революції. Більшовики здобули успіху на виборах у Петрограді, Москві та в багатьох тилових гарнізонах. У Петрограді більшовики отримали 45 % голосів усіх виборців, есери – 16,7 %, у Петроградській губернії відповідно – 49 % та 25 %. В Москві за більшовиків голосували 50 %, за есерів – 8 %, в Московськів губернії відповідно – 56 % та 26 % виборців. По 68 губернським містам в цілому більшовики отримали 36,5 % голосів, кадети – 23,9 %, есери – 14,5 %. По Північному фронту більшовики отримали 61 % голосів, Західному – 67 %, Балтийському фронту – 58,2 %. За більшовиками йшла більша частина пролетаріата і десь половина солдат; вони володили переважною силою у вирішальний момент у загальних пунктах (Петроград та Москва, промишлені центри та фронти, близькі до центру) Ленін бачив у цьому „... закон политического успеха, особенно в той тожесточённой, кипучей войне классов , которая называется революцией”.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 85; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!