Особливості соціальної політики в Україні
Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.
В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.
Соціальні амортизатори — це механізми соціального захисту.
Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:
· системної, соціально-економічної трансформації;
· структурної перебудови;
· виходу на новий щабель економічного розвитку;
· переходу до нового рівня цивілізації.
Цілі соціальної політики перехідного періоду.
Стратегічного характеру:
наповнення реформ соціальним змістом;
розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;
активізація соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;
забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян;
створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;
|
|
стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;
забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;
гармонізація відносин між різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності;
формування ефективної системи соціального захисту населення;
реформування пенсійної системи;
розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;
зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.
Поточного характеру:
погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;
забезпечення прожиткового мінімуму;
боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;
захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;
обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;
створення екологічно та соціально безпечних умов життя;
запобігання соціальній деградації тощо.
Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:
правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;
|
|
прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;
прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;
встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;
державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
державний вплив на ціни та цінотворення;
обов'язкове соціальне страхування в різних формах;
пенсійне забезпечення;
розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;
підготовка та перепідготовка кадрів;
організація оплачуваних громадських робіт;
соціальне партнерство.
Державні соціальні стандарти — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
|
|
Державні соціальні гаранти — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.
Соціальна база ринкового реформування — соціальні верстви і групи, зацікавлені в проведенні реформ, які сприяють їхній реалізації шляхом трудової і політичної активності.
У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 169; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!