Необхідність та перспективи закріплення локауту у трудовому законодавстві
Як ми з’ясували вище локаут як правове явище не передбачений чинним трудовим законодавством, але водночас прямо ним не заборонений. На думку більшості науковців таке положення речей не є виправданим. Свого часу і нашій країні гостру дискусію, особливо з професійними спілками, викликало положення щодо надання власникові або уповноваженому ним органу права проведення локауту, тобто закриття підприємства і звільнення у зв'язку з цим працюючих. Прихильники законодавчого закріплення права на локаут та механізмів його реалізації на зразок права на страйк у нашій державі зокрема наводили такі аргументи. Безумовно, поняття "локаут" для нашого суспільства нове. Але наші дії мають відповідати логіці. Якщо ми визнаємо право на страйк, то так само необхідно визнавати право власника на захист своїх інтересів. При цьому вважаємо за необхідне підкреслити, що локаут може бути оголошений тільки в тому разі, коли виконання вимог трудового колективу може призвести до неплатоспроможності підприємства. А щоб таке рішення не було суб'єктивним, суду надається право визначати локаут незаконним. Поняття локаут і його проведення офіційно визнано у світовому співтоваристві. За даними Міністерства закордонних справ України у більшості країн державне законодавство дозволяє локаут. Згідно з резолюцією 14 Міжнародної конференції по статистиці праці кожна країна повинна збирати, узагальнювати і публікувати статистичні дані про страйки і локаути, якщо такі є. Як вже вказувалося у даній роботі, статею 44 Конституції України передбачено, що всі, хто працює, мають право на страйки. І перший серед тих, хто працює, - це, зрозуміло, роботодавець. Тому немає абсолютно ніякої логіки у тому, що цей пункт вилучили. І насправді локаути все одно відбуватимуться, але в іншій формі. Це буде називатися якось по-іншому (як це в нас завжди робиться) - страйком роботодавця чи ще як. На сьогоднішній день щодо локауту не прийшли до однієї думки і Кабінет Міністрів із радою Федерації незалежних профспілок України. Вважається, що власникові або уповноваженому ним органу має бути надано право захисту своїх інтересів, тобто право проведення локауту, як надано таке право робітникам. Але треба прислухатися і до позиції профспілок у частині відпрацювання механізму застосування локауту. Це має бути чітко окреслена норма поступовості дій, в усякому разі, не менш окреслена, ніж право на оголошення страйку. В такому разі не можна також допустити правові і економічні щілини, які використовуватимуть власники в корисливих цілях під час застосування цього крайнього заходу.
|
|
|
Противники запровадження локауту у національне трудове законодавство стверджують, що законодавча заборона локауту є дійовою гарантією реалізації права на страйк і свідчить про посилення захисної функції трудового права. Проведення локауту у відповідь на колективний трудовий спір, оголошення страйку позбавляє страйкуючих можливості за допомогою законних засобів захистити свої економічні й соціальні права та інтереси. Якщо ж страйк визнається незаконним, то працівники, які беруть участь у ньому, притягуються до встановленої законом відповідальності. На думку деяких науковців норма про заборону локауту має бути й у Законі України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Однак, деякі дослідники, зокрема Лазарєв вказує на можливість закріплення у чинному трудовому законодавстві лише одного випадку правомірного застосування локауту, а саме у випадку визнання страйку незаконним у відповідь на такий страйк [7]. Якщо ж ми нарешті звернемося до законопроекту Трудового кодексу України, то він у ст. 388 взагалі містить пряму заборону локауту. У зазначеній статті говориться, що у процесі врегулювання колективного трудового спору, включаючи проведення страйку, забороняється локаут, а також ліквідація юридичної особи, її філії, представництва [30]. Дане положення, на нашу думку, повинне хоча б якимось чином, але вирішити проблему, пов’язану із правовим регулюванням локауту у нашій державі відповідно до вимог сьогодення.
|
|
|
|
|
|
Висновки
Таким чином, проаналізувавши національне та зарубіжне законодавство з питань на питання регулювання локауту як правового явища можемо зробити наступні висновки. Локаут у зарубіжних країнах є досить дієвим та ефективним способом захисту прав роботодавців перед працівниками та профспілками напротивагу страйку. Його сутність полягає у комплексі заходів, що може здійснювати роботодавець по відношенню до працівників у відповідь на страйк чи для досягнення інших цілей. До таких заходів зокрема можуть відноситися призупинення виробництва на підприємстві, тимчасове звільнення працівників, невиплата їм протягом певного часу заробітної плати, ненадання певних видів відпусток тощо. Ставлення до такого явища як локаут у зарубіжних державах, його правове регулювання не є однозначним. Так в одних державах він зовсім заборонений законодавством, натомість в інших широко використовується. В останні роки окреслюється тенденція вирівнювання правових і соціальних наслідків, що виникають внаслідок локаутів і страйків. Тому нині у зв'язку з реалізацією ідей соціального партнерства локаути застосовуються рідко. Законність чи незаконність страйків та локаутів визначає в кожному конкретному випадку суд. При цьому є значна специфіка, залежно від країни, відносно розподілу страйків на законні та незаконні. Є ще одна особливість: залежно від умов конкретної країни суди можуть розширити чи звузити межі законності страйку чи локауту. Таким чином, регламентація страйків та локаутів не зводиться до прямих заборон та придушення, а є досить гнучкою. Стосовно ж правового регулювання локаутів у нашій державі можемо констатувати, що воно відсутнє. Трудове законодавство взагалі навіть не згадує таке поняття, водночас законодавство цивільне відносить страйки та локаути до так званих обставин форс-мажору. Проте, хоча правове регулювання локаутів у національному законодавстві відсутнє, варто при цьому підкреслити, що відсутня і законодавча заборона проведення таких заходів як локаути. На нашу думку, враховуючи сучасний соціально-економічний стан в державі досить передчасним є запровадження права роботодавців на локаути в національне законодавство. Разом із тим відсутність легального визначення терміну «локаут» та його прямої заборони може призводити до виникнення схожих явищ у нашій державі, але під різноманітними іншими назвами. Тому підтримуємо думку тих науковців, що пропонують внести норму, що би чітко визначала термін «локаут», його основні ознаки та прямо забороняла це правове явище у нашій країні до чинного трудового законодавства.
|
|
|
Список використаних джерел
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 141.
2. Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 34. - Ст. 227.
3. Закон України «Про організації роботодавців» // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 32. - Ст. 171.
4. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №№ 47, 48, 49, 50, 51, 52. - Ст. 349.
5. Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» № 28 від 31.07.96 р.
6. Силин А. А. Локаут в системе трудовых отношений // Труд за рубежом. - 1995 г., №1.
7. Лазарев В.В. Трудовые споры: законодательство и практика // Человек и труд. - 2007г.- № 8, С. 10.
8. Алехина О.Д. Локаут вчера и сегодня // Человек и труд. - 2003г. - № 12, С.
9. Особливості врегулювання трудових спорів: досвід близького та далекого зарубіжжя // під редакцією Гулич В.К. - К. - 2003.
10. Чанишева Г. Право на страйк: міжнародні стандарти та законодавство України. Право України, 2000 р., №12.
11. Словник іншомовних слів // за редакцією В. Шемшученка. К., 1985.
12. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты. Сравнительное правовое исследование // под ред. Френкель Э.Б. - М. - 2002
13. Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої. 2-ге вид., стер. - К., "Знання", 2006.
14. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, З. Я. Козак та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. — 2-е вид., перероб. і доп. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.
15. Конституції країн світу. Збірник. – К. - 1998.
16. Миронов В.К. Общая характеристика трудового права зарубежных стран. - М. - 2000.
17. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. Академічний курс : підручник / В. М. Шаповал. – К. : Хрінком Інтер, 2008. – 480 с.
18. Киселев И.Я. Зарубежное трудовое право. - М.: Норма. - 2003. – С. 209
19. Киселев И. Я. Международное трудовое право. - М. - 2000
20. Гольдин А. Л. Трудовое право и производственные отношения в промышленно развитых странах Европы. - М.: Гардарики. – 2005. - С. 367
21. Международная организация труда. Конвенции и рекомендации. 1919-1956 гг. Т. 1. - Женева, 1991 г.
22. Закон Турції «Про колективні угоди, страйки та локаути» від 5.05.1983 р. № 2882. - Ст. 26, 27, 28, 32, 33, 45, 46
23. Трудовий кодекс Російської Федерації від 30 грудня 2001 р. № 197-IV (зі змінами від 24, 25 липня 2002 р.
24. Федеральний закон від 23 листопада 1995 р. № 175-ФЗ "Про порядок вирішення колективних трудових спорів" (в редакції федеральних законів від 06.11.2001 № 142-ФЗ; від 30.12.2001 № 196-ІV).
25. Никифоров А. Г. Комментарий к Трудовому кодексу РФ. - М.: Вердикт, 1995. - С. 175
26. Гусов К. Н., Толкунова Г. Н. Трудовое право России. - М.: ИНФРА – М, 2003. - С. 98
27. Семионкина И. И. Бастовать и спорить нужно грамотно // Деньги и благотворительность. – 2006. - № 6(24). - С. 32
28. Юрьев В. А. Незаконная «законная» забастовка // Менеджмент в России и за рубежом.- 2005. - № 3. - С. 115
29. Європейська Соціальна Хартія Ради Європы, м. Страсбург від 3.05.1996 р.
30. Законопроект Трудового кодексу України, підготовлений до другого читання станом на 10.12.2009р.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 82; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!