Участь Австро–Угорщини у розв’язанні Східного питання
Для монархії Габсбургів головним завданням було не допустити створення на своїх кордонах сильної південнослов’янської держави, яка б могла опинитися під впливом Росії. В Відні та Будапешті смертельно боялися розвитку визвольних рухів на Балканах, що призвело б до посилення центробіжних тенденцій в найбільшій багатонаціональній монархії.[45]
Міністр іноземних справ Австро-Угорщини Дюла Андраши в квітні 1878 р. зробив наступну заяву: „Создание славянского государства рядом с нашими областями Далмацией, Хорватией и Славонией поставило б нас перед очень неприятной диллемой: либо мы должны были аннексировать этот славянский комплекс и тем усилить славянское население монархии, либо пойти навстречу той опасности, что наши сербо-хорватские элементы будут постоянно испытывать влияние нового государства, которое само будет стремиться к расширению, учитывая традиции и национальное родство с нашими народами„.[46] Андраші наполегливо радив сербському князю Мілану триматися від допомоги боснійським інсургентам. Аналогічні ради давалися черногорському князю Ніколє. Австро-Угорщина за ради збереження Османської імперії була готова надати їй допомогу в придушенні повстання в Боснії та Герцеговині.
В той же час в Міністерстві іноземних справ Австро-Угорщини розроблялася інша програма, яку передбачалося застосувати за умов катастрофи Турецької імперії. Австрійська буржуазія намагалася захопити балканські ринки. Це завдання стало актуальним після витіснення монархії Габсбургів з Італії в 1859 р. і Центральної Європи в 1866 р. До 70-х рокам Австро-Угорщина укріпила свої позиції на Балканах. Вона контролювала пароплавство по Нижньому Дунаю і зайняла перше місце в торгівлі з Сербією, Боснією і Герцеговиною та з іншими балканськими землями.
|
|
|
Основні пункти цієї програми обговорювались на Коронній раді у Відні 29 січня 1875 р., де було прийнято рішення, якщо б Сербія та Черногорія вступала б у війну з Туреччиною, Австро-Угорщина надішле на Балкани свої війська.
Після проголошення Сербією війни Туреччини Австро-Угорщина зайняла анти сербську позицію. „Населення Боснії та Герцеговини повинно знати, що ми не потерпимо його об’єднання з Сербією”, - писав Андраши в таємній інструкції наміснику Далмації Родичу.
Австро-Угорщина готувалася до втручання в сербсько-турецьку війну і в лютому 1877 р. сконцентрувала на кордоні Сербії, Боснії та Герцеговини значні контингенти військ.
В квітні того ж року, після закінчення сербсько-турецької війни, уряд Австро-Угорщини намагався заважати Чорногорії надавати активну допомогу герцеговинським повстанцям. Австрійський імператор Франц Йосиф направив 27 квітня чорногорському князю Николі листа, в якому обіцяв Чорногорії підтримку під час мирних переговорів з Портою (Чорногорія ще знаходилися з нею в стані війни) в обмін на відмову Черногорії від допомоги повстанцям.[47]
|
|
|
Особливості відношення Німеччини, Англії та Франції до визвольного руху в Боснії та Герцеговині
Позиція Німеччини у Східній кризі була досить складною. З одного боку, канцлер Німеччини Бісмарк підштовхував Росію до війни з Туреччиною в розрахунку на те, що вона загрузне на Балканах і більшій мірі буде залежати від позицій Німеччини, з другого боку Бісмарк провокував Австро-Угорщину на активне втручання в балканські справи, розраховуючи на підкорення її своєму впливу. Німеччина намагалася заручитися союзниками на випадок превентивної війни з Францією. Ускладнення на Балканах створювали для Німеччини продуктивне підгрунтя для власної експансії на схід. Згідно твердженням болгарського історика Косєва К., в Берліні вже в той час створювався план „Серединної Європи”, який було застосовано в роки першої світової війни.
Цікаву позицію в даному питанні займала Англія, яка переслідувала власні корисливі цілі на Балканах.
|
|
|
Після закінчення війни Англія намагалася переглянути результати Сан-Стефанського миру. Лорд Солсбері в ноті Горчакову від 1 квітня 1878 р. заперечував проти надання Болгарії виходу до моря. „Розширення Болгарії до Чорного моря та приєднання до Росії важливого порту Батум призведе до тог, що Росія буде володарювати над усіма округами Чорного моря”, - писав він. На Берлінському конгресі Англія санкціонувала передачу Боснії та Герцеговини Австро-Угорщині.[48]
Якщо казати про балканську політику Франції та Італії в зазначений період, то можна відмітити той факт, що обидві держави в 70-ті роки були зайняті власними проблемами і проявляли слабкий інтерес до Балкан. Дійсно, для Франції головним завданням було відвернення німецької небезпеки, а Італія ще не відігравала в ту пору провідної ролі у міжнародних відносинах. Франція на першому етапі Східної кризи підтримувала Росію, намагаючись забезпечити собі союзницю проти Німеччини.
В кінці 70-х рр. відбулися зміни зовнішньополітичного курсу Франції. Підтримуючи політику балансування між Англією та Росією, вона стала більше схилятися до союзу з Англією. В 70-ті рр. посилилось проникнення французького капіталу в Туреччину, і Франція виказала небезпеку по поводу успіхів Росії у війні з Туреччиною. На Берлінському конгресі 1787 р. вона зайняла антиросійську політику, виступивши за перегляд рішень Сан-Стефанського договору і погодилась на окупацію Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини.[49] Об’єктивно політика Франції на Балканах в цей період також була направлена проти інтересів балканських народів.
|
|
|
Берлінський конгрес підвів риску під Східною кризою 1875-1878 рр., його рішення торкнули інтереси населення Боснії та Герцеговини, території яких без їх бажання були окуповані монархією Габсбургів. З цього моменту остання стає ворогом номер один для боснійців та герцеговинців. Австро-угорський посол в Константинополі Янош Палавичіні констатував, що балканські народи об’єднані одним почуттям – ненависті до Австро-Угорщини, значно більше, ніж до Туреччини.
Висновки
Визвольні війни, які вели народи Боснії та Герцеговини мали важливе історичне значення для вказаного регіону. Але під час вивчення даної проблеми у нас виникло декілька власних міркувань відносно поставленої проблематики. З вивчаємого матеріалу ми зрозуміли той факт, що якби турецький уряд міг вчасно реагувати та адаптуватися під тогочасні політичні, економічні віяння (розвиток капіталістичних відносин) – тобто проводив би розумні економічні реформи, не обмежував би в правах немусульман, надавав би політичної, економічної, релігійної, культурної автономії – це б не призвело б, на нашу думку, до таких колосальних політичних подій, які сталися в період 50-70-х рр. ХІХ ст. Загалом ми позитивно оцінюємо намагання народів Боснії та Герцеговини звільнитися від турецького панування. Але ж значним недоліком цих змагань стало те, що що в країні не знайшлося справжнього лідера (можна сказати вождя), за яким би пішли всі верстви населення, і який би користувався неабияким авторитетом у світової спільноти. А так всі старання виявилися марними – поставленої мети (визволення від турків та утворення власної держави) не було досягнуто – території колишнього Боснійського пашалику згідно рішень Берлінського конгресу було передано Австро – Угорщині.
Загалом нам зрозуміла політика європейських країн відносно Боснії та Герцеговини – період 50 – 70-х рр. ХІХ ст. був періодом занепаду старих та розвитку нових імперій на території тогочасної Європи. У відносно невеликих та слаборозвинених європейських країн не було ніякого шансу та альтернативи побудови власної незалежної держави та її розбудови. Це можна сказати і відносно Боснії та Герцеговини. Австро – Угорщина була незацікавлена мати у себе на кордоні такого сусіда, який в той же час був би під постійним впливом Росії.
Відносно Росії хотілося б зазначити те, що ця країна завжди була зацікавлена у посиленні своїх прерогатив на Балканському півострові, а також завжди виступала захисником православ’я в південно – європейському регіоні і робила все можливе аби відстояти свій вплив. Але вона втратила занадто багато сил у Кримській війні і не могла претендувати на провідну роль у політичній грі на європейській арені, і тому не змогла в повній мірі втрутитися в новий розподіл Європи. Тому доля Боснії та Герцеговини була вирішена не на її користь.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 125; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!