РОЗДІЛ 3. КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ ЯК ВАЖЛИВИЙ КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ЦЕНТР
Якщо Острозький культурно-освітній осередок став прикладом культурно-просвітницької діяльності та полемічної боротьби ентузіастів у складних, навіть ворожих умовах, то київський центр від початку свого існування був під егідою якщо не держави, то домінуючої релігійної конфесії. Києво-Могилянська колегія, згодом Академія, була заснована 1632 р. завдяки об’єднанню шкіл Київського братства і гімназії, відкритої при Києво-Печерській Лаврі. Одним з ініціаторів відкриття вищого навчального закладу був митрополит Петро Могила – видатний полеміст і систематизатор українського православ’я. Стимулом для створення потужного освітнього та, в ширшому сенсі, просвітницького центру стала, зокрема, вищезгадана полеміка між православними, католиками, протестантами та уніатами, яка переходила значною мірою до площини філософського та раціоналістично орієнтованого богословського протистояння, для чого потрібні були максимально освічені учасники дискусій із кожного боку.
Першими стали з’являтися протестантські навчальні заклади, і кальвінізм став на певний час найвпливовішою релігійною системою Речі Посполитої. Згодом успішну конкуренцію протестантизму склали єзуїтські заклади, які дозволяли виховати католицьких полемістів і проповідників. Набирання сили католицизмом призвело, наприклад, до того, що представники одного з найвпливовіших родів королівства – Радзівілли, які почали переходити до кальвінізму починаючи Миколая Чорного (канцлер Великого Князівства Литовського, за підтримки якого, зокрема, було видано Біблію 1563 року в Бресті), згодом повернулися до католицизму, навіть давши єпископа Краківського Юрія (з 1584 р. – кардинал, представник єзуїтського ордену) [6]. Також вважається, що єзуїтську освіту отримав Богдан-Зиновій Хмельницький. Діяльність Петра Могили дозволила зробити подібний центр підготовки полемістів, які б виступали на боці православ’я.
|
|
|
Освіта в Києво-Могилянській академії відповідала найкращим західноєвропейським зразкам та складалася з кількох етапів. В. С. Горський говорить про наступні основні дисципліни, які вивчали студенти: «У перших чотирьох загальноосвітніх класах учні здобували гуманітарну підготовку. Насамперед тут вивчались латинська, грецька, старослов’янська, книжна українська, польська мови, а у XVIII ст. також німецька, французька та давньоєврейська. Крім мов, викладалась арифметика, геометрія і музика. Після загальноосвітніх, граматичних класів приступали до вивчення поетики – один рік, риторики – один рік, філософії – два роки і теології – чотири роки» [1, 69]. Цей навчальний заклад сприяв виникненню професійної філософської спільноти, чим відрізнявся від філософської традиції, яка в українській історії до того здебільшого або репрезентувалася мислителями, в контексті роздумів яких можна віднайти філософські ідеї, або поповнювалася вихованцями західних університетів.
|
|
|
Києво-Могилянська академія проіснувала дещо довше, ніж острозький центр, отримавши офіційний статус у 1658 році (царські грамоти, що підтвердили цей статус і титул, датуються 1694 і 1701 роками), і припинивши своє існування 1817 року. Історія академії – це історія переходу від суто православного богослов’я до раціоналістичної теології та модерної філософії європейського зразка. «Для попередників києво-могилянських вчених філософія, відповідно до усталеної з часів Київської Русі традиції, розумілась як знання істини, що здобувається через життя в істині, в релігійному і містичному досвіді, всупереч такому тлумаченню філософії як любові до мудрості києво-могилянські вчені обґрунтовують погляд на філософію як засіб інтелектуального пізнання людини і природи як сукупності ідеальних сутностей, що репрезентують у світі вище буття» [1, 71].
Таким чином, Києво-Могилянська академія репрезентувала тенденцію появи вищих навчальних закладів, якими опікувалася церква, і які давали освічених полемістів для участі в подальшій боротьбі між різними конфесіями. Така тенденція призводила до розгалуження полемістів на раціоналістично та анти раціоналістично налаштовані кола, причому лише перші могли скласти гідну силу, яка б репрезентувала конфесію, а другі часто не могли йти далі апеляції до особистої харизми та консервативних тез. Києво-Могилянська академія стала зразком раціонально та модерно орієнтованого закладу.
|
|
|
ВИСНОВКИ
Період XVI – XVIII століть став для української землі добою жорсткої полемічної боротьби між кількома конфесіями, що призвело до становлення та розвитку полемічного інструментарію – перекладницьких та богословських інститутів, вищих навчальних закладів, чернечих орденів тощо. З’являється чимало індивідуальних полемістів, які захищали власні релігійні погляди у протистоянні з суперниками, проте з загостренням богословських дискусій все нагальнішою стає потреба у систематичному вихованні богословів на українських теренах.
У відповідь на таку потребу відкривається значна кількість навчальних закладів – шкіл, колегіумів, університетів, академій тощо – де виховуються філософські та богословські кадри різних сторін полеміки. Першими з’являються протестантські навчальні заклади, здебільшого такі, що не мали статусу університетів, проте охоплювали значну частину населення та впливали на громадськість. Слідом за протестантськими відкриваються католицькі та православні навчальні заклади, які надавали освіту за схожими зразками, проте використовували іншу ідеологію. Згодом відкриваються також вищі заклади освіти, які слугували підготовчими майданчиками для підготовки кваліфікованих полемістів з того чи іншого боку.
|
|
|
Православно орієнтовані полемічні центри були на той час представлені двома типами, які репрезентували відповідно Острозька та Києво-Могилянська академії. Перша, разом із Острозьким культурно-просвітницьким осередком, стала прикладом існування полемічного центру на кошти меценатів. Проте, історія цього центру свідчить про нетривкість подібних індивідуальних зусиль небагатьох ентузіастів, оскільки після смерті меценатів з роду князів Острозьких центр досить швилко припинив своє існування у ворожо налаштованому середовищі. Навпаки, Київський осередок розвивався тривалий час за підтримки домінуючої церковної структури, що надало можливості виховати кілька генерацій високоосвічених полемістів, які працювали не тільки на українських землях, а стали цінним ресурсом для розвитку всієї імперської освіти.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 150; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!