Основні вектори зовнішньої політики Греції у 1990 – 2005 рр. Болгарсько-українські відносини
Після краху комуністичних режимів у Східній Європі і виникнення нових вогнищ напруження на Балканах північний напрямок зовнішньої політики набув для Греції першочергового значення. Геополітичні зміни в регіоні, особливо розпад у 1991 р. СФРЮ, сприяли відновленню старих суперечок і традиційних союзів
Важливим питання сучасної політичної ситуації в Греції є питання відносин з сусідами, зокрема з Туреччиною та Македонією. Відносини між Грецією й Туреччиною ускладнені через ряд проблем, пов’язаних із взаємними територіальними претензіями, правами національних меншин, фактичним поділом Кіпру, суперечкою про видобуток корисних копалин на шельфі. У зв’язку із цими розбіжностями обидві держави неодноразово виявлялися на межі війни, особливо після подій на Кіпрі в 1963 і 1974 рр. Важкі турецько-грецькі відносини спричинені питанням власності острову Кіпр, який поділяється сьогодні на дві частини – грецьку і турецьку. Щоправда останнім часом відносини між двома країнами потрохи налагоджуються і свідченням цього є позиція Греції щодо можливого вступу Туреччини в Європейський Союз. Греція висловлює всебічну підтримку намаганню Туреччини вступити в ЄС, і, взагалі кажучи, є лобістом Туреччини на європейській арені.
Значно складніша ситуація з греко-македонськими відносинами. Спірним для обох країн є питання назви країни Македонія, оскільки в Греції є історична область в північній частині країни з такою самою назвою, яка складає 25,9% території сучасної Греції. Грецька Македонія займає приблизно 52,4% площі історичної Македонії та приблизно 52,9% її населення. Столицею області Македонія є друге за величиною місто Греції Тессалоніки, населення якого складає 363 987 мешканців (разом з околицями близько 1 мільйона мешканців). Незважаючи на протести греків, країни ЄС у грудні 1993 р. визнали Македонію. Сьогодні активно Греція використовує своє становище та членство в різних міжнародних організаціях задля зміни назви країни Македонія. Яскравим прикладом цього може слугувати позиція Греції, яка заблокувала вступ Македонії в НАТО саме через назву країни.
|
|
|
Ще одним викликом для національних інтересів Греції стала косовська криза 1998-1999 рр. Від початку кризи грецький уряд вбачав у діях США і НАТО прагнення до фактичного переділу існуючих на Балканах кордонів і загрозу територіальній цілісності Греції. Реальних обрисів почали набувати побоювання того, що Албанія може реанімувати свої претензії на історично недавно включену до складу Греції область Південний Епір. Тривогу у греків викликала й перспектива висунення мусульманською меншиною країни (5% населення) вимог автономізації. Уряд К. Сімітіса висловився за мирне врегулювання кризи, а суспільна думка країни майже одноголосно засудила бомбардування СФРЮ. У відповідь Вашингтон недвозначно попередив Афіни, що альянс у будь-який момент може послабити свої зусилля у “стримуванні Туреччини”. Змушений зберігати внутрішньонатівську дисципліну, грецький уряд сформулював нову позицію Афін, за якою пріоритетом є захист національних інтересів у такий спосіб, щоб не стати частиною балканської кризи, але бути активним елементом зусиль, спрямованих на її регулювання. У руслі цієї програми Афіни 17 квітня 1999 р. висунули “Всеохоплюючі пропозиції Греції з подолання кризи, стабілізації і демократизації Балкан”, а 19 квітня скликали у себе нараду представників МЗС Греції, Албанії, Македонії, Болгарії, Румунії і Туреччини, під час якої обговорювався план дій “після завершення конфлікту в СФРЮ”. Греція підтримала рішення саміту країн-учасниць Пакту стабільності для Південно-Східної Європи у Сараєво і виступила проти виключення з цього процесу СФРЮ.
|
|
|
Сьогодні Греція — член ряду міжнародних організацій: ООН, ЄС, ОБСЄ, Чорноморського економічного співробітництва та ін. Пріоритетним вектором зовнішньої політики є балканський, що викликано геополітичними змінами в регіоні на початку 90-х років XX ст. Зберігаються напружені відносини з Туреччиною і Колишньою югославською республікою Македонією через так зване національне (а фактично територіальне) питання.
|
|
|
Інтенсивними є зв'язки з Україною. Між двома державами 15 січня 1992 р. встановлено дипломатичні відносини на найвищому рівні. У першій половині 90-х років XX ст. проводилися переговори та консультації з різних напрямків двостороннього співробітництва, було підписано ряд угод. Це дало можливість сформувати базу державно-правових відносин і укласти Договір про дружбу і співробітництво (1996). У 2002 р. в Афінах відкрито Український культурний центр. В Україні діє Грецький фонд культури. Україна зацікавлена у створенні спільних будівельних консорціумів, реалізації проекту транспортного коридору Гельсінкі — Київ — Одеса — Констанца — Бургас — Александруполіс, у різних сферах економічної і культурної співпраці.
Висновки
Отже, на початку 90-х рр. XX ст. на політичній арені Греції відбулося розмежування, виникли нові партії, рухи та об'єднання.
Внаслідок реалізації серії політичних, соціальних та економічних реформ на початку протягом 90-х рр. у країні було досягнуто певної керованості соціально-економічними процесами, відбулася деполітизація силових структур, деідеологізація громадського життя тощо.
|
|
|
Розвивається і економіка Греції. Промисловість має високий рівень монополізації.
В зовнішній політиці для Греції пріоритетним є балканський вектор. що викликано геополітичними змінами в регіоні на початку 90-х років XX ст.
Сьогодні Греція — член ряду міжнародних організацій: ООН, ЄС, ОБСЄ, Чорноморського економічного співробітництва.
Список літератури:
1. Історія Центрально-Східної Європи / За ред. Л. Зашкільняка. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2001. – 660 c.
2. Санистебан Л.С. Основы политической науки. – М.: Форум, 1992. – 246 c.
3. Сікора І. Проблема легітимності політичної системи і державності в перехідних суспільствах // Політологічні читання. – 1992. – № 1. – С. 12-16.
4. Особенности социально-экономической модели Греции.//
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 101; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!