Припинення повноважень М. Хрущова
Найважливішою внутрішньополітичною подією періоду, що обдивляється, був і XXII з'їзд КПРС. Він став одночасно і тріумфом усієї політики, зв'язаної з ім'ям Хрущова, і початком його кінця.
На з'їзді Хрущов почав нове настання на Сталіна, що знову придбало особистий характер. Після з'їзду стало можливим публікувати в печатці трагічні сторінки сталінського правління, назвати імена жертв репресій. У діяльності Хрущова почалася друга хвиля реформ. Насамперед, він змусив партію ще більше зосередиться на економічній роботі. У березні 1962 року він провів реорганізацію всього керівного апарата сільського господарства. Це була прелюдія до самої незвичайної хрущовської реформи. Відповідно до проекту реформи, уся партія зверху до низу змінювала територіальну структуру на виробничу. Ніколи колись з'їзди не збирали такого числа делегатів: у 1956р. – їхній було 1430, а в 1961-м – 4800, хоча чисельний склад партії збільшився лише на 28 %.
Дуже важливим новим пунктом, включеним на цьому з'їзді в Статут КПРС, був пункт, відповідно до якого ніхто не міг займати виборну посаду більш трьох термінів підряд, а склад керівних органів повинний обновлятися щонайменше на одну третину. Однак, не допускаючи виключень для первинних і регіональних організацій, ці правила передбачали виключення для ЦК і Президії. Обновляючи керівний склад на низах, Хрущов прагнув залучити якнайбільше громадян до участі в роботі органів влади.
|
|
|
Після з'їзду Хрущов спробував обійти опір консерваторів за допомогою інтелігенції. Восени 1962 року, борючи за зм'якшення цензури, він домігся дозволи на публікацію епохального добутку “ один день з життя Івана Денисовича”, написаного тоді ще невідомим письменником – Солженициним. Повість була присвячена подіям происходившим у сталінських таборах. Поема Евтушенко з зухвалим назвою “Сталінські спадкоємці” була надрукована 21 жовтня в “Правді”. Підтримка цих публікацій залишилася одиничним актом.
Положення Хрущова стало особливо складним після розриву радянсько-китайських відносин. Вони настільки загострилися, що виливалися часом у прикордонні конфлікти. Цей розрив згубно відбився і на міжнародному комуністичному русі. Розбіжності були викликані розходженнями в оцінці рішень XX з'їзду КПРС. Китай негативно поставився до оцінки діяльності Сталіна.
Хрущовські починання усе більше і більше ставали судорожними спробами утекти від дійсності в дозвільній надії домогтися консенсусу або усередині партії, або поза нею.
У 1964 році завершилася політична діяльність М.С. Хрущова, що очолював протягом десяти років Радянський Союз. Його десятиліття реформ було дуже важким часом. Космос і цілина, кукурудза і “хрущовки”, ядерна енергія і дисиденство, прикордонні конфлікти з Китаєм і гоніння на художників-абстракціоністів, усе це відбулося за це десятиліття. І все-таки в жовтні 1964 року Хрущов був звільнений від усіх займаних посад і відправлений на пенсію в повній ізоляції. Хоча це і здивувало увесь світ, його падіння було лише фіналом тривалого процесу. Хрущов так і не оправився від поразки кінця 1962 – першої половини 1963 років: карибська криза, невдачі в сільському господарстві, ідеологічне протистояння і конфлікт з Китаєм. Формально, у цей період, усі його дії сприймалися з належною шанобливістю, але мовчачи і завзято саботувалися як у центрі, так і на периферії. Популярність Хрущова у всіх шарах суспільства різко упала. Президія ЦК зібралася в його відсутність на розширене засідання 12 жовтня, що б вирішити питання про його зсув. Відставка Хрущова була результатом змови за всіма правилами. Хрущов відпочивав на Чорноморському узбережжі, у той час, як у Москві готувалося його усунення. Хрущова викликали в Москву 13 жовтня, коли основні резолюції були вже прийняті. Його доставили в Москву на військовому літаку, привезли прямо в зал, де ще засідала президія ЦК, і повідомили йому про погоджене рішення звільнити його від основних посад. Обвинувачення, що пред'явили Хрущову, стосувалися внутрішньої і зовнішньої політики, а так само його стилю керівництва, що вважали занадто авторитарним. Основним автором нападок був Суслов. Як і в 1957 році, у перший момент, мали намір залишити його в складі ЦК на другорядних посадах, однак відмовлення Хрущова підкоритися вироку змусило Президію підписати заявку про його відставку. 14 жовтня в Москві був скликаний пленум ЦК КПРС, що заслухав доповідь Суслова. Обговорення практично не було і засідання тривало лише кілька годин. Обидві посади, сполучені Хрущовим з 1958 р. (Перший секретар ЦК КПРС і Голова Ради Міністрів), були розділені і було прийняте рішення, що їх не повинна більше займати одна людина. Посада Першого секретаря ЦК КПРС була віддана Брежнєву, а посада Голови Ради Міністрів СРСР – Косигіну. Ця новина стала відома 16 жовтня 1964 року. В офіційному повідомленні говорилося про відставку через похилий вік і погіршенні стану здоров'я. Зняття Хрущова з великою радістю зустріли китайські керівники. Вони спробували налагодити контакти з новим керівництвом, однак це їм не удалося. Листопадовий Пленум ЦК КПРС 1964 року першою справою ліквідував хрущовську реформу, що розділяла партію на аграрну і промислову частини. Були ліквідовані й іншої реформи М.С. Хрущова. Совнархози знову були замінені міністерствами. Поступово були ліквідовані зачатки політичного плюралізму.
|
|
|
|
|
|
Висновки
|
|
|
Десятиліття Хрущова не було спокійним періодом. Воно знало кризи, труднощів, внутрішні і зовнішні ускладнення. Здійснювався складний перехід від сталінського правління, періоду безперервного-надзвичайного, до нормального життя. Хрущов залишив спадкоємцям довгий список не вирішених проблем. Однак навряд чи можна покладати тільки на нього усю відповідальність за те, що вони не були вирішені. Перехід від авторитарної системи був здійснений не ціною нових розколів і нових жертв, а шляхом відновлення подавленою диктатурою енергії країни.
Успіхи окриляли Хрущова. Він висував безліч ідей, що, не знайшовши матеріальної підтримки, так і залишилися на папері.
Дуже важливо зрозуміти те, що в першій фазі свого правління Хрущов був виразником керівного шару радянського суспільства, що не бажали більше працювати в умовах страху і “чищень” партії, тому його підтримували. В другий період свого керівництва Хрущов не побажав зупинятися на досягнутому і пішов далі. Він задумав корінні реформи, що привели його до конфлікту з верхівкою партії, що противилася цьому. Він пішов проти офіційної ідеології й ортодоксальні структури в партії відчули в хрущовських реформах погрозу структурі держави. Це і послужило головною причиною зсуву Хрущова і поступовим поверненням до сталінських норм життя.
Головною заслугою Хрущова було те, що він із усієї властивої йому кипучої енергії зруйнував авторитарну систему керування, що склалася в країні за тридцятирічне правління Сталіна. Це Хрущов почав демократизацію суспільства, залучаючи до керування країною широкі шари населення. При ньому була багато в чому вирішена сама гостра проблема – житлова. Почався підйом сільського господарства, зробила могутній прорив промисловість. Десятиліття Хрущова по праву називають десятиліттям “відлиги”. Це справедливо не тільки для зовнішньополітичної діяльності Радянського Союзу, але і для внутрішнього життя країни. Було прагнення переконати співгромадян жити по принципах Морального Кодексу будівельника комунізму. Інтенсивно розвивалася культура. З'явилися нові блискучі письменники, скульптори, поети, музиканти. За роки правління Хрущова космос став “радянським”. Перший супутник землі – наша, перша людина в космосі – наш. І важливо, що в цей час був досягнутий ядерний паритет між СРСР і США, що дозволило визнати силу Радянського Союзу і вважатися з його думкою при рішенні найважливіших світових проблем.
У цілому, заслуги М.С.Хрущова можна було б перелічувати довго. Тут названі тільки найважливіші. Однак характеристика хрущовського десятиліття була б незавершеної, якби не був проведений аналіз прорахунків, допущених особисто М.С.Хрущовим.
Значна частина прорахунків була обумовлена його оточенням і рисами його характеру. Керування справами Хрущову приходилося вести в умовах складної як зовнішньополітичної, так і внутрішньої обстановки в країні. Дуже сильне було сталінське угруповання. Висуваючи найчастіше важливі рішення, не з огляду на розміщення сил, не підготувавши базу, Хрущов часто терпів поразки. Це створювало враження “ривків” і аж ніяк не створювало йому авторитет. Причиною тому був імпульсивний характер М.С. Хрущова. Йому не далекий був і волюнтаризм. Особливо підводило його відсутність економічних знань і бажання в найкоротший термін вирішувати глобальні задачі, хоча умови на той час об'єктивно ще не дозріли.
Головна причина успіху реформ полягала в тому, що вони відродили економічні методи керівництва народним господарством і були початі із сільського господарства, а тому одержали широку підтримку в масах.
Головна причина поразки реформ це та, що вони не були підкріплені демократизацією політичної системи. Зламавши репресивну систему, не торкнули її основу командно-адміністративну систему. Тому вже через п'ять-шість років багато реформ почали звертатися зусиллями, як самих реформаторів, так і могутнім адміністративно-управлінським апаратом, номенклатурою.
І все-таки незважаючи на помилки і прорахунки Хрущов ввійшов в історію як видний реформатор, що зробив для країни надзвичайно багато добрих справ, відзначених епохальними подіями сучасності. Микита Сергійович поспішав – хотів багато побачити при своєму житті. Поспішав і помилявся, терпів поразки від опозиції і знову піднімався.
Микита Сергійович Хрущов помер у 1971 році і похований на Новодівочому цвинтарі в Москві. На його могилі встановлений оригінальний пам'ятник, виконаний нині знаменитим Ернстом Невідомим, котрий, у свій час, так і не знайшов взаєморозуміння з Хрущовим і був змушений емігрувати за кордон. Між двома колонами, білої – що символізує добрі справи і чорної, як між двома полюсами, знаходиться невелике погруддя М.С. Хрущова, що оставив значний слід в історії Радянського Союзу.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 194; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!