РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ НАД ВИВЧЕННЯМ ТВОРІВ РІЗНИХ ЖАНРІВ

Організація і зміст експериментального дослідження

Експериментальне дослідження ефективності запропонованої нами системи вправ у плані формування умінь і навичок виразного читання у молодших школярів мало теоретико-експериментальний характер і проводилося у два етапи:

1)теоретичний етап (вересень – грудень 2008 н.р.) – була визначена галузь і проблема дослідження; вивчалася психолого-педагогічна і методична література відповідного змісту; аналізувалася робота вчителів початкових класів щодо ефективності традиційної методики навчання виразному читанню; формувалася гіпотеза та завдання дослідження;

2)експериментальний етап (січень – квітень 2009 н.р) – на основі напрацьованої теоретичної інформації розроблялася і впроваджувалася у практику початкової школи система завдань з розвитку навичок виразного читання, вивчалася її ефективність.

Етапи формуючого експерименту:

- діагностичний – здійснювався за допомогою методів спостереження, бесід з учителями та учнями з метою виявлення недоліків традиційної методики навчання виразному читанню та розробки оптимальної системи вправ для формування відповідних умінь і навичок; визначалися контрольний і експериментальний класи;

- власне формуючий експеримент, в процесі якого у молодших школярів формувалися уміння й навички виразного читання в результаті розробленої системи вправ;

- констатуючий – виявлялася ефективність запропонованого підходу через порівняння результатів навчання в експериментальному класі з якістю сформованих умінь і навичок виразного читання у контрольному класі;

- теоретико-узагальнюючий – основна увага спрямовувалася на теоретичний аналіз та узагальнення результатів експерименту, оформлення роботи та з'ясування подальших перспектив запропонованого підходу на уроках читання у початковій школі.

Експериментальне дослідження проводилося нами у Золочівській «Школі радості» І-ІІ ступенів. Ним було охоплено 38 учнів третіх класів (18 учнів експериментального і 20 учнів контрольного).

Зупинимось на деяких особливостях роботи над наголосом у початкових класах.

В процесі роботи доречно використати мініатюру «Наголос» (метод розповіді із групи словесних методів навчання).

«Зібралися якось слова на раду, стали усі говорити про свою користь та значимість. Але забули запросити Наголос. А він образився. Враз вистрибнув звідкілясь і закричав голосно: Чого всі варта без мене? Захочу і зміню значення у частини з вас!».

Слова не повірили. Вийшов Замок: «Не боюся тебе. Я такий сильний та важкий, що подолаю якийсь Наголос. Адже це лише - рисочка. А Наголос перестрибнув з останнього складу на перший, і зник замок, а натомість постав Замок. Слова зашуміли. Тоді виступили Білки: «Ми найголовніші компоненти усякого живого організму, з нами Наголос нічого не зробить». Хитро усміхнувся Наголос і пересунувся на другий склад, і всі уявили, що перед ними живі граціозні Білки. Слова стали протестувати, соромити Наголос, а він - доводити свою значимість. Пострибав Наголос по словах, і ось замість Атласу –Атлас, Дорога – Порога, Бачать усі, що погані справи – не обійдись без Наголосу! Відвели йому одне з найпочесніших місць на своїх зборах і відтоді ставляться до нього з великою повагою» [17, 28-29].

При роботі над жестами і мімікою як немовними засобами виразності усного мовлення доречно, на наш погляд, використовувати практичні методи навчання.

Завдання: складіть оповідання «Зайчик – турист» і розкажіть його від імені одного з героїв, використовуючи міміку і жести.

Для складання розповіді можна використати малюнки, що розміщені в журналі «Веселі малюнки» або короткий їх опис у вигляді плану (на дошці чи транспаранті для кодоскопа) з поясненням, які жести і міміку слід використовувати.

1) Собака та мишеня з рюкзаками за плечима запрошують Зайчика в турпохід (хвіст запрошення: бери рюкзак і ходи з нами).

2) Зайчик роздумує: В похід хочеться іти, але нести рюкзак аж ніяк не хочеться (жест роздумування: очі в стелю, палець в рот).

3) Зайчик знаходить вихід (жест «знайшов, згадав!» – сплеск по лобі). Зайчик надуває повітряну кульку.

4) Зайчик радіє, розмальовує кульку, ніби це рюкзак (жест і міміка захоплення від власної кмітливості).

5) Усі ідуть в похід. Собака та мишеня дуже втомилися: у них важкі рюкзаки. А Зайчик – ні крапельки? (міміка і жест хитрого співчуття).

6) Перепочинок. Усі дістають усе з рюкзаків. Зайчик розгубився, він не знімає рюкзака (жест і міміка: «Як же це?!»).

7) Раптом на Зайчиків рюкзак сідає ворона і запитує, то у нього в рюкзаці (жест і міміка Зайчика: напружене придумування).

8) Ворона пробує проклюнути кульку: чому вона така блискуча? Зайчика злякався (міміка і жести переляку).

9) Кулька трісла. Зайчик соромно (жести і міміка сорому).

10) Собака та мишеня, розставивши палатку і приготувавши вечерю, вибачають Зайчикові, запрошують попоїсти (жест вибачення і запрошення) [77, с. 69].

Виховуючи культуру вимови, доречно використати акцентологічні вправи у цікавій формі. Знайомство і первинне закріплення норм наголошування ефективно здійснювати шляхом виконання вправ на основі віршованих уривків. Вправи на закінчення продиктованих римою слів забезпечує міцне запам'ятання акцентологічних норм. Для проведення вправи «Докажи слівце» пропонується наступний дидактичний матеріал:

Ті – лі, ті – лі, Ті – лі – ля!

Ви не чули скрипаля?

Грав ось тут хвилини дві

та й сховався у траві.

Заховався та й мовчок.

Певно, загубив смичок.

Та й сумує у кутку...

Гей, та ж ось він на листку!

Ми до нього, а він – скік!

Стрибонув кудись убік

І вже знову звідтіля

Награє нам: ті – ля–ля! коник-стрибунець

Тут можлива лише літературна вимова слів, адже помилкова вимова руйнує ритміку вірша.

У початкових класах доречні міні-кросворди, що вимагають відгадування слова за його семантикою. Вони дозволяють зосередити увагу школярів на взірцеві вимови не більше двох слів. В кросворді може бути вказана буква – орієнтир, спільне для обох слів, а також напрям читання слова, якщо спільною є певна частина слова.

Потреба систематичної роботи над розвитком умінь і навичок у сфері виразного читання зумовлюється розширенням мовної та мовленнєвої практики молодших школярів. Якщо учні не вміють чути (відчувати) і відтворювати прочитане з відповідною інтонацією, це негативно позначається на всіх видах роботи з мови й читання, та значною мірою спричинює дезадаптивні труднощі, пов'язані із вузьким колом спілкування.

Програма орієнтує педагогів на такі основні напрямки формування інтонаційної культури школярів:

• ознайомлення учнів з елементарними відомостями про усне й писемне мовлення;

• розвиток умінь правильно сприймати емоційно-оцінну інформацію висловлювання, розуміти значення тону, темпу, гучності голосу;

• формування умінь помічати і виділяти інтонаційно ключові слова тексту (речення);

• інтонування речень, різних за метою висловлювання;

• орієнтування мовлення на слухача (співрозмовника), ситуацію;

• врахування теми й мети висловлювання.

У роботі над інтонацією слід дотримуватися послідовності та систематичності, правильно добирати дидактичні вправи на основі органічного поєднання граматичних, орфоепічних, текстових завдань. Послідовність роботи над інтонацією може бути наступною:

1) спостереження за інтонаційно правильним читанням учителя;

2) прослуховування того ж тексту, прочитаного учнями;

3) виправлення неадекватних інтонаційних якостей у мовленні товаришів;

4) вправляння в інтонаційному читанні.

Окрім інтонацій як найважливішого компонента виразного читання на слуховому рівні сприйняття, під час розвитку навичок виразного читання слід формувати в учнів уявлення про мовні таки, паузи, логічні наголоси, мелодику й темп мовлення та позамовні (рухові – пози, жести, міміка) засоби виразності.

Із врахуванням теоретичних положень була розроблена система вправ з розвитку умінь і навичок виразного читання в учнів початкових класів.

Ми визначили структуру загального вміння виразно читати. Аналіз показав, що це вміння включає ряд компонентів-мікровмінь.

Розглянемо конкретно кожне вміння і послідовність його формування.

Із ряду вмінь, пов'язаних з аналізом тексту, ми виділили вміння розбиратись в емоційному забарвленні твору, його героїв, автора, вміння представляти у власній уяві картини, події, обличчя, що виражаються з допомогою «словесних картин», вміння осягати смисл описаних подій та фактів, створивши про них власні судження, і виражати до них власне ставлення, вміння визначати завдання свого читання – що повідомляється слухачам, які думки і почуття виникли у героїв і у читача. З'ясування задачі читання пов'язане з розумінням підтексту.

Вміння проникнутись емоційним настроєм усього твору чи зрозуміти стан героя включає в себе такі мікровміння: здатність знаходити в тексті слова, що відображають емоційний стан героя, визначати цей стан, співвідносити з його вчинком, перейматися співчуттям, симпатією чи антипатією до нього, тобто вміння визначати власне ставлення, ставлення автора, а потім вирішити, які інтонаційні засоби буде використано для передачі усього цього при читанні вголос.

У процесі проведення формуючого експерименту практично це здійснювалось таким чином. Після первинного читання визначалась загальна емоційна спрямованість твору чи стан героя, ставлення до нього. Наприклад, учитель читав казку І. Франка «Три міхи хитрощів» та запитував: «Коли ми читали про їжачка, що попався у сильце, яке почуття викликала у нас доля їжачка? (його було жаль), а що почував сам їжачок? (Почуття жалю, самотності, йому було прикро, що лисичка не хоче його порятувати). Працюючи над текстом при повторному читанні ми порівнювали героїв та їх вчинки, визначали емоційний стан кожного за словами ремарками, що називають емоційний стан кожного героя діючими особами чи автором. Наприклад,: їжак-неборак –«бідолаха», визначили, що лисиця радіє біді їжачка, не хоче й думати про те, щоб йому допомогти, лише витирає сльози з очей напоказ. Це можна з'ясувати шляхом аналізу уривку тексту. У творі ставлення лежить на поверхні, його легко визначити за словами автора.

Наступний ступінь складніший – визначення прихованих почуттів, підтексту. Якщо у творі декілька героїв, з'ясовується їх емоційне сприйняття вчинку, стану героя.

Особливо емоційні у творі діалоги. Проводилось спостережень за емоційним станом двох героїв, їх ставлення один до одного. Більш складною є ситуація, коли протягом дії змінюється емоційний стан героя (І. Франко «Вовк», І. Франко «Мурко й Бурко»). У таких випадках шляхом спостережень послідовно уточнювалось чому і коли проходить зміна емоційного стану героїв. Наприклад, на початку оповідання М. Коцюбинського «Маленький грішник» герой діє, розважається, не усвідомлюючи власних вчинків, згодом його допікає пекельний сором за скоєний непослух, а в кінці твору хлопчик у полоні безнадії та розчарувань.

Складним, але необхідним, є наступне вміння – визначати в тексті головне завдання читання. Завдання читання – це усвідомлене читцем бажання викликати у слухачів певне ставлення до змісту тексту (Т. Завадська).

Це вміння також містить ряд окремих умінь, вичленування яких дозволяє визначити логічну послідовність їх формування.

Складне вміння визначати завдання читання включає в себе уміння розуміти думки героїв, співпереживати їм, уявляти ситуацію в яку потрапляють герої, визначати своє ставлення до подій і знайти інтонаційні засоби для його вираження.

Наведемо приклад. Читається «Чарівне слово» В. Осєєвої. Після первинного читання з'ясовується первинне сприймання: чому Павлик був злим на весь світ? Хто в цьому винен? При повторному читанні розглядається перший епізод: розмова Павлика з дідусем. Визначається стан хлопчика. (Він злий, розмовляє з дідусем неввічливо, вважає винними усіх). Малюється словесна картина «розмова Павлика з дідусем». З'ясовується ставлення дітей до хлопчика (Він неправий, неввічливий). Після цього визначається завдання для читання цього епізоду: читаючи слова Павлика, котрий розповідає про свої біди дідусеві, ми повинні допомогти слухачам засудити хлопчика за грубощі.

І лише після визначення завдання читання випробовується відповідна йому інтонація: Павлик говорить різко, не до ладу, грубо бубонить, обурюється.

Щодо ступеня усвідомлення завдання читання, – він знаходиться у прямій залежності від розуміння учнями ситуацій, в які потрапляють герої твору. Як свідчать спостереження за мовленнєвою активністю учнів 3 класу, під керівництвом вчителя на даному віковому етапі школярі здатні усвідомлювати елементарні завдання читання аналізуючи твори, зміст яких співпадає з життєвим досвідом дітей. У 3 класі учні все частіше зустрічаються у художніх творах з такими ситуаціями, яких не було в їх особистому досвіді. Це більш складний ступінь в усвідомленні завдань читання, що стає доступно учням початкової школи завдяки спеціальному аналізу. Виразність читання, в результаті усвідомлення завдання читання, значно зростає, адже учень прагне донести до слухачів те, що розуміє і почуває сам, що найцікавіше і найважливіше у тексті з його погляду

Серед великої кількості різновидів психологічних пауз в 3 класі учням виявилась доступною пауза при зміні настроїв героїв, подій, позначена у тексті розділовими знаками (три крапки і у тому випадку, коли учень читав нову частину твору. Місце паузи визначалась на основі аналізу тексту з допомогою вчителя. Але не завжди знання й розуміння місця паузи відповідало правильному читанню, тому була необхідна щоденна практика з опорою на смисловий аналіз тексту.

Визначена структура і послідовність формування вміння виділяти при читанні важливі слова і словосполучення (логічні наголоси). Ми виділяємо такі мікровміння і вміння знайти логічні наголоси в читанні вчителя, читця, товаришів; вміння самотужки знайти слово, яке слід прочитати з логічним наголосом, вміння прочитати текст так, щоб слово, що носить логічні наголоси, було яскраво і інтонаційно виділено. В практиці навчання ми використовували таку послідовність роботи:

–самостійне виділення логічних наголосів,

–аналіз варіантів смислових наголосів в залежності від зміни смислу тексту і обґрунтування свого вибору.

1. На честь перемоги (заклав Ярослав) місто велике. (Отже, на честь, а не на злість чи на сором комусь).

2. На честь перемоги (заклав Ярослав) місто велике. (Отже, на честь перемоги, а не поразки).

3. На честь перемоги (заклав Ярослав) місто велике. (Отже, заклав, а не зруйнував).

4. На честь перемоги (заклав Ярослав) місто велике. (Отже, заклав Ярослав, а не хтось інший).

5. На честь перемоги (заклав Ярослав) місто велике. (Отже, заклав місто, а не село).

6. На честь перемоги (заклав Ярослав) місто велике. (Отже місто велике, а не маленьке).

У навчанні широко використовувався зразок (грамзапис) з наступним його аналізом, варіанти читання одного й того ж тексту, спостереження за зміною відтінків, смислу прочитуваного і вибір варіанту, адекватного авторському розумінню тексту, спеціальні дидактичні матеріали, виготовлені для навчання та формування вмінь.

Дане коло вмінь виявився цілком доступним для учнів початкової школи, а їх формування не лише вдосконалювало виразність читання дітей, але й істотно покращило й конкретизувало широкі вміння роботи з текстом.

На контролюючому етапі дослідницько-експериментальної роботи пропедевтична робота починалась з виділення вчителем з допомогою голосу важливих слів, розгляду з учнями розділових знаків, зверталась увага на паузи, вчитель доповнював разом з дітьми текст підручника, щоб він отримав емоційне звучання і наповнювався змістом Пізніше дітям пропонувався текст, який необхідно було зв'язати інтонаційно, опираючись на його зміст, прочитати словосполучення, відділяючи одне від одного паузами. Окрім того, на вправах діючого підручника учні тренувались у володінні своїм голосом – гучністю та чіткістю вимови. Згодом ці вміння закріплювались у читанні.

Таким чином, основою навчання виразності стали усні практичні вправи, вдосконалення усного мовлення. З цією метою часто використовували читання тексту.

Пізніше з допомогою вчителя здійснювалось практичне спостереження за інтонацією читання оповідань, казок, віршів з опорою на зміст і смисл простих текстів, а відтак – вже включались вміння, що забезпечують емоційне образне та логічне сприймання тексту, вміння бачити, відчувати, оцінювати зміст тексту – події, факти, героїв.

Перша група вправ була пов'язана із з'ясуванням жанру твору,

Це важливо тому що кожен жанр вимагав особливого читання ї пауз казка – повільного типу читання, ліричний вірш – чутливості, ніжності, байка – особливого розмовного жанру з виокремленням особливої структури байки.

Вказівка на особливості читання твору даного жанру. – Спробуйте прочитати кожну пісню плавно, наспівне. Прислухайся до звучання пісень, які слова надають пісням особливої щирості, сердечності? Знайди їх і прочитай.

Десь тут була подоляночка

Десь тут була молодесенька.

Тут вона впала, до землі припала,

Личко не вмивала, бо води не мала.

Ой, встань, ой встань подоляночка,

Обмий личко, як ту скляночку.

Візьмись в боки за свої скоки.

Підскоч до Дунаю, бери дівча скраю.

Співвідношення тексту з персонажем.

–Приготуйтеся до читання притчі в ролях, Знайдіть слова автора, продавця і господарів. Подумайте, як їх слід прочитати? Чому?

Три хлібини.

Один ще не зовсім старий чоловік щодня купував у магазині три хлібини.

- Скажіть, добродію, навіщо ви щодня берете три хлібини? У вас сім'я дуже велика? – з цікавістю запитав продавець.

- І так і ні... – відповів чоловік. – Розумієте, одна хлібина щодня потрібна нам, другу – позичаю, а третьою виплачую свій борг.

- Цього я не можу зрозуміти! – покрутив головою продавець. – Не може бути, щоб людина одночасно позичала комусь і виплачувала свій борг!

– А розуміти тут нічого! – сказав чоловік. – Одну хлібину ми самі з'їдаємо, другу дітям даємо в борг, позичаємо, а третю своїм батькам віддаємо і цим свій борг сплачуємо.

Визначення за текстом характеру ставлення персонажа до інших героїв.

–Зверніть увагу, як Півень ставиться до лисички? А як вона до нього?

«Хитрий півень» Читанка 2(3) с.21.

Тлумачення тону і темпу читання в залежності від змісту твору.

- Подумай, чи однаковим тоном слід читати вірш. Чому ти так вважаєш? Подумай, як прочитати вірш – плавно, поспішно, сумне чи швидко, бадьоро?

- Зверніть увагу на лінійки, що повторюються у вірші. Як їх слід читати? Чому?

Друга група завдань пов'язана із смисловим аналізом тексту –розумінням фактів, узагальнень, основних думок і почуттів героїв, демонстрації до них особистісного ставлення. Поряд з тим, готуючи дітей до виразного читання, ми вже демонструємо їм у тексті орієнтири і слова, вирази, фрази, що допоможуть дитині перейнятися певними почуттями до подій, стимулюватимуть інтерес, співчуття герою. Сюди ж відносимо і вправи, що з'ясовують підтекст на основі слів героя і відтворення при читанні певної риси характеру персонажу.

Наступна – третя група завдань активізує діяльність уяви, творчі здібності дитини (малювання, вільне висловлювання). Паралельно проводиться робота над засобами виразності: паузою, інтонуванням кінця речення, практично показуємо членування речення на словосполучення, виділяємо логічні центри.

Підготуйтеся читати казку повільно.

- Де ти поставиш паузи? Якої тривалості?

- Скажи // дівчинко //, хто з нас / дужчий ? //Дівчинка подумала / і відповіла // – Вітер. // Розсердився Мороз / і сказав дівчинці: // – Заморожу я тебе за це. Але Вітер / заспокоїв її. // – Не бійся /, дівчинко, я в цей час / не дутиму.

(Казка «Сонце, Вітер і Мороз», Читанка 2(3)).

- Знайди слова в тексті казки, які вказують на те, як їх читати. Підкресли. Прочитай правильно.

- А Снігуронька враз засумувала.

Що з тобою, донечко? – питає її бабуся. – Чого ти така невесела стала? Чи ти занемогла?

Визначте настрій, що панує у природі. Які слова тобі допомогли. Підкресли їх. Уяви собі, що ти на вулиці. Прочитай текст, виражаючи свій настрій від приходу весни.

Ми любим весну, і ріки глибокі,

зелену, чудесну, і поле веселе,

грімницю у тучі, і рідні оселі,

/ дощик співучий, і цвіт у маю –

і луки широкі, всю землю свою.

(Інтонація радості, захоплення).

Для того, щоб підготувати дітей до читання оповідання, що містить великий емоційний потенціал, ми допомагали їм розібратися у почуттях персонажів. Завдання такого роду доцільно виносити на окремі листочки. На зворотному боці фіксується переживання героя, а на картці виділяються слова, що допомагають це з'ясувати.

Для проведення контрольного етапу експерименту ми вирішили з'ясувати рівень сформованості вміння оперування такими засобами логіко–інтонаційної виразності читання:

Дикція

Повільно вимовляти слова. При вимові сполучень з приголосними і стежити за їх звучанням.

а)Сонце сяє, а Місяць світить.

б)Місяць ясненький. Промінь тихенький Кинув на нас.

в)Була сижуха у семи кожухах... Сидить сихуха, за вухом чуха.

г)У Петрика рушничок,

На рушничку – колосок.

Читайте скоромовкою. Глибоко уникніть у зміст. Темп повільний з поступовим переходом до швидкого.

а)Був бичок тупогуб, тупогубенький бичок, у бичка губа була упа.

б)Водовоз віз воду з водопооводу.

в)Був собі цебер та переполуцебрився на маленький пеоеполуцебринята і була собі макітра та переполумакітрилася на маленькі переполумакітринята.

г)Дзвонить дзвонар, дзижчить комар, гудуть джмелі старі й малі.

Логічний наголос

1. Прочитати текст. Передати під час читання розмову кількох осіб. Виділити логічний наголос, а) – Я трактористом буду, – сказав Василько. – У мене тато тракторист і він мене навчить. – А я буду комбайнером! – заявив Петрик. – Мене теж тато навчить.

- А я сталь варитиму. Без сталі машини не зробити.

- А хіба погано шити гарний одяг чи взуття? – гордо промовила Галя.

- Мені дуже хочеться бути лікарем, – додав Павлик.

А я хочу бути танкістом, захищати нашу Батьківщину, – сказав Івась.

б) Ось тихо, мов малесенький, прозорий білий метелик, сіла на рукав перша сніжинка. А ось і друга, третя. Химерні вони на вигляд, ці снігові зірочки. Здається, їх вирізьбив талановитий майстер. Ось затанцювало їх у повітрі більше, посипалися густіше, засипаючи білим килимом землю, опале листя, гілля дерев. Прийшла зима.

Паузи

Прочитайте текст, дотримуючись пауз.

Мово рідна, /слово рідне! //Хто все забуває, / той у грудях не серденько, / а лиш камінь має. // Як ту мову може забути, / котрою учила / нас всіх, ненька говорити /ненька наша мила? / Ось тому плекайте /,/ діти, / рідненькую мову / і учіться говорити / своїм рідним словом! ///

(С.Воробкевич)

Білая береза /за моїм вікном /під пухнастим снігом / спить холодним сном //І стоїть береза /В сонній тишині /1 горять сніжинки. /В золотім огні. //А зорі ліниво / колом оновила / і у нове срібло / віти одягла.

Темп мовлення.

Змінити залежно від змісту речення темп, силу, висоту голосу. Визначити логічний наголос паузи.

В травні / трави молодіспокійно, середній темп

Ніби хвилі по воді /

Розливаються широко /

Аж радіє наше око //

В травні – праця на полях /активний темп

На городах /у садках //

Праця з піснею дзвінкою /середній темп, голос низький

Як сестра живе з сестрою /

Травень / кожен трудівникжвавіше, вищий голос

Зустрічать / піснями звик //активно, весело, високий голос