Функціонально-стилістичні особливості вживання другорядних членів речення
Послідовне дотримання логіко-граматичних засад при класифікації другорядних членів речення протягом XIX ст., - зауважує А. П. Загнітко, - зумовило і відповідне їх термінологічне окреслення: означення, додаток, обставина» [32, с. 173]. Ці члени речення в сучасних українських газетних контекстах дуже поширені, бо за допомогою їх журналісти відтворюють різноманітні життєві реалії суспільства, конкретизуючи логічні поняття об’єкта, атрибута й обставини.
Обсяг поняття член речення дає змогу синтезувати всі аспекти: логіко-синтаксичний, структурно-синтаксичний і комунікативно-синтаксичний [38, с. 48]. Функціонування цієї багатовимірної синтаксичної одиниці в газетному контексті спричиняє актуалізацію синтаксичної, семантичної, логіко-психологічної та комунікативно-прагматичної функцій.
Як слушно зауважує Н.Л. Іваницька, на конструктивне членування речень, на виділення його членів нашаровується комунікативний аспект, тобто важливість відповідного члена в комунікативному плані, виокремлення його з-поміж інших членів, його актуалізація в реченні [38, с. 48]. Тісне переплетення цього аспекту з семантико-стилістичним у мові сучасної української преси спрямоване на актуалізацію важливих об’єктних, атрибутивних, обставинних чинників повідомлення, посилення впливовості його емоційно-оцінних характеристик на реалізацію комунікативного діалогу «автор - читач».
|
|
|
У мові української преси початку XXI ст. фіксуємо низку постійних означень, які є переважно складниками термінологічних словосполучень у текстах інформаційних жанрів, зокрема: економічна і соціальна політика, парламентські вибори, парламентська кампанія, політичні сили, пленарний тиждень, антикризова програма, імперативний мандат, широка коаліція, банківська система, газові угоди і под. Напр.: На переконання глави держави, без порозуміння щодо основ і завдань економічної і соціальної політики держави жодна з гілок влади не спроможна самостійно вирішити проблему реформування місцевої влади (Урядовий кур’єр, 26.03.2008); За домовленостями Партії регіонів і БЮТ найближчі парламентські вибори мають відбутися аж 2014 року (Експрес, 04-11.06.2009); Така дрібниця, як дострокова парламентська кампанія, можлива без жодних правових підстав (Дзеркало тижня, 02.02.2008); ...істотний приріст прихильників спостерігався у трьох політичних сил — БЮТ, комуністів і блоку Литвина (День, 09.11.2007). Такі інформативні термінопоєднання є абсолютно новими, спричиненими активізацією українського політичного життя й економічних пріоритетів держави. Вони цілком витіснили з ужитку постійні означення трудовий, братерський, братній, соціалістичний, радянський, рішучий, високий, ударний тощо, зафіксовані в мові преси 70-80 pp. XX ст., пор.: трудова вахта, трудові дарунки, трудові звершення, політичне і трудове піднесення, братерська дружба, братні соціалістичні країни, рішуча відсіч, високий обов’язок, високий рубіж, ударна праця, ударна вахта тощо [45, с. 182-183].
|
|
|
Новим явищем у мові преси досліджуваного періоду є активне використання прикметникових означень, утворених від назв політичних партій, політичних уподобань, прізвищ політичних діячів, назв державних установ, держав тощо. Напр.: Аналітики прогнозують невдовзі і втечу з бютівського корабля як політиків, так і їхніх спонсорів (Голос України, 27.05.2008); вернемося до помаранчевого табору (Українська газета, 11-17.10.2007); Вигідні з психологічного погляду - на тлі Баложиного наклепу - бойові дії, розпочаті Тимошенко, можна було б подати не як факт відкритої агресії, як вимушений акт примушування до миру (Дзеркало тижня, 06.09.2008). Як засвідчує обстежений матеріал, стрижневим, часто вживаним сьогодні на газетних шпальтах є означення ключовий (ключова), що, на нашу думку, спричинено семантикою цієї лексеми, її легкою придатністю до функціонального виокремлення найважливішого в змісті повідомлення: Ключовим пунктом наради було підписання листа на адресу Міжнародного валютного фонду щодо отримання чергового траншу кредиту (Україна молода, 03.03.2009); Ключовою темою форуму стала і відповідальність власника за створення безпечних умов роботи виробничих об’єктів... (День, 23.10.2007); Ключовою цінністю демократичного врядування є законослухняність...(Дзеркало тижня, 30.05.2009).
|
|
|
Локативні відношення нерідко відтворюють за допомогою означення тамтешній, активізованого останнім часом зі значенням «який є (відбувається) там, у тому місці, у тій місцевості, про яку йдеться». її використання певною мірою українізує, оживлює газетний виклад, сприяє уникненню повторень. Напр.: Гранітна скульптура із зображенням тамтешнього героя, націоналіста та військового союзника у боротьбі проти Московської держави, шведського короля Карпа ХІІ з’явиться в Україні (Україна молода, 23.10.2007); Свою розповідь ми почнемо з тамтешніх подій (Дзеркало тижня, 06.09.2008). Стилістичну функцію уникнення повторень і надання контекстові пафосності виконують також означення перифразного зразка, що увиразнюють атрибутивну характеристику місця події, пор. стилістично нейтральне мешканці Києва і стилістично забарвлене мешканці стольного града: Мешканці стольного града переважно підтягувалися сюди наприкінці робочого дня (Голос України, 24.11.2005).
|
|
|
Як і раніше [46, с. 103], активно вживаними в інформаційних (дописах, інформативних повідомленнях, репортажах) та аналітичних (спортивних оглядах) текстах сучасної української газетної періодики є прикметникові означення, утворені від географічних назв. У такому разі речення не потребують обставин місця, бо означення виконують подвійну функцію: атрибутивну й обставинну. Напр.: Із власної кишені розплачуються кримські міліціонери і за лікування Мустафи та Ейваза Хаїрових (Україна молода, 03.03.2009, с 2). Останнім часом такі означення поширилися і на заголовкові комплекси, де вони чітко і точно номінують місце події: Рекорд брацлавських педагогів (Вінниччина, 18.03.2008). Новою є тенденція до посилення атрибутивних функцій відтворюваних реалій за допомогою вживання ступеньованих форм якісних прикметників, активізація яких особливо помітна останнім часом. Вони яскраво виражають категорійне «значення ознаки предмета, що конкретизується як ознака міри якості в ньому» [Островська, 2006]. Напр.: ...найсвіжіший запис зроблено після старту на «1+1» телепроекту «Танці з зірками», що полюбився телеглядачам (День, 23.10.2007); Здається, ми маємо нагоду спостерігати чи не найцікавіший за всі роки незалежності чемпіонат України (Україна молода, 23.10.2007); На жаль, представникам найдальшої глибинки бракує впевненості (Вінниччина, 18.03.2008). Іноді відбувається ненормативний процес ступенювання прикметникових форм, коли у формі вищого ступеня порівняння виступає відносний прикметник, напр.: Багато з антонівських планерів у часи своїх перших польотів у київському небі діставали характеристичні ознаки найневибагливіших, найекономічніших... серед свого класу літальних апаратів усього світу (Молодь України, 25-29.10.2007).
Дещо порушують архітектоніку інформативного повідомлення про погоду художньо-публіцистичні вкраплення, як-от дієприкметниковий зворот, який розширює семантику постійного означення, на зразок ...на наших українських просторах ще стоятиме позичена у зими морозна погода (Голос України, 28.02.2006), проте вони є колоритними в стилістичному плані, інтригують вибагливого читача.
Загальновідомо, що життя української мови у сфері засобів масової інформації до періоду проголошення незалежності України перебувало в силовому полі російської мови, журналісти орієнтувалися на мовну практику центральної російської преси [62, с. 9]. Така ситуація негативно вплинула на мову української преси. Негативним явищем часів радянщини, наслідки якого маємо ще й сьогодні, є, на жаль, поширене функціонування невластивих українській мові означень, виражених формами активних дієприкметників теперішнього часу в різних газетних жанрах: (інтерв’ю) Катерина Амосова - автор багатьох наукових праць, чудовий практикуючий лікар, шеф-редактор кількох медичних журналів і далі, і далі, і далі (День, 08.02.2006); (огляд) Найбільше постраждав зникаючий ялівець високий... (Голос України, 24.02.2006); (інформативне повідомлення) Вони (представники Блоку Юлії Тимошенко -1.3.) претендують на лідируючу роль, але не мають союзників (День, 08.02.2006); (допис) Але дорогий цукор нікому не потрібний - ані процвітаючому Заходу, ані нам (Голос України, 24.02.2006); (репортаж) Навмисно чи ні, а спровокована молочна криза може знизити вартість успішно працюючих українських сирзаводів... (Голос України, 28.02.2006). Дослідники української мови вважають, що форми активних дієприкметників теперішнього часу загалом не властиві їй, і якщо тільки структура речення дає змогу уникнути їх вживання, то потрібно від них відмовитися. Натомість доречними будуть описові форми, пор. практикуючий лікар -лікар, який практикує (чи лікар-практик); працюючий сирза-вод - сирзавод, що працює, або ж комунікативно-лексичні замінники, пор. лідируючу роль - основну, провідну роль.
Позитивним явищем є активізація прикметникових означень український (українська, українське, українські), національний (національна, національне, національні) у поєднанні з означуваними іменниками влада, суспільство, ринок, позиція, політикум, ліга, рада, особливості і т. ін., що набули статусу постійних означень в інформаційних та аналітичних газетних жанрах. Напр.: У Міжнародному валютному фонді уже чекають листа від української влади (Україна молода, 03.03.2009); Європейців насторожує надмірна політизація українського суспільства (Дзеркало тижня, 06.09.2008). У радянський період розвитку мови преси, зауважує О.А. Сербенська, прикметникове означення український узагалі не вживалося, а означення національний повністю зруйнувало свою валентність і функціонувало лише у поєднаннях «ленінська національна політика», «національний дохід» тощо [62, с. 373-374]. Нинішня активізація згаданих лексем засвідчує постійну потребу в репрезентації суспільно-політичних, економічних, культурних досягнень нашої держави в засобах мас-медіа, у відтворенні рис її самобутності, незалежності, національної гордості за вагомі здобутки в певній галузі.
У деяких друкованих виданнях, зокрема міжнародному політичному тижневику «Дзеркало тижня», натрапляємо на цілий комплекс прикметникових означень, поєднаних або синонімічно, або структурно послідовно. У такому разі просте речення набуває урочистої стилістичної конотативності, інтенсифікованої виразності й поглибленої атрибутивної фактологічності. Пор.: Духовне відродження як державна ідеологія, як національна ідея на практиці має означати послідовну виважену й відкриту політику, чесні, стабільні й прозорі правила в бізнесі, повну свободу слова і гарантований судовий захист конституційних прав людини і громадянина, соціальну справедливість і захищеність особи, всі необхідні умови для саморозвитку та самореалізації людини (Дзеркало тижня, 30.05.2009).
Означення в мові сучасної української преси бувають виражені й іншими неспеціалізованими засобами, зокрема інфінітивом: Цій людині (Є. Товстусі - 1.3.) Бог дарував шляхетне мистецтво пізнавати світ, лікувати його, відтворювати на полотні (Культура і життя, 15.11.2006); займенником: Треба категорично уникати будь-яких форм політизації бренду Євро-2012 (Високий замок, 02.10.2008). У їхньому обмеженому функціонуванні не спостерігаємо якихось виразних стилістичних особливостей.
В аналітичних та художньо-публіцистичних жанрах, а також в одному з інформаційних жанрів - репортажі - помітна активізація означень, виражених субстантивними словосполученнями, ужитими в переносному значенні. Графічно їх виокремлюють лапками, зосереджуючи увагу на переносному вживанні, пащ».: До речі, Президент учора також відзначив свято «останнього дзвоника» (Голос України, 30.05.2009); Середина лютого - період «серцевої експансії ‘ в торгівлі (Україна молода, 14.02.2008).
Нерідко сучасні журналісти вдаються до експресивніших означень, утворених «на ходу», спонтанно під впливом певних життєвих асоціацій, вихоплених з попереднього контексту чи відомих з досвіду як цитати, чим зацікавлюють читача, спонукають до роздумів над актуалізованими відношеннями атрибутивності. Кількість таких означень помітно зростає, структурно вони розгортаються від одного слова до цілої реченнєвої побудови, а нерідко й відтворюються як фразеологізм чи афоризм. Пор.: Урешті-решт... люди кудись постійно поспішають у ритмі «не встигаю» (Українська газета, 11-17.2007). Інформативної насиченості повідомленню за наявності лише одного акту предикації нерідко надають прикладкові конструкції, у яких атрибутивне значення розширюється додатковими змістовими і структурними (прикметниковими, прийменниково-відмінковими та ін.) компонентами, що формують цілісну назву певної події, напр.: Надра Банк презентував кредитний пакет «Житловірішення» (День, 23.10.2007); У «Главред-медіа» відбулася зустріч «Книжковий вересень» проекту братів Капронових «Книжкові сезони» (Високий замок, 02.10.2008). Виокремленні поширені означення-прикладки мають найбільше функціональне навантаження, вони в стислій формі поглиблюють комунікативно-змістовий аспект повідомлення, тому й типові для інформаційних міні-жанрів - дописів, інформативних повідомлень, хронік.
Важливим структурно-семантичним компонентом речення є також додаток, який позначає зв’язок між «діями, станами або ознаками і відповідними об’єктами (предметами, поняттями, особами), на які ці дії, стани або ознаки переходять, з якими вони безпосередньо пов’язуються або для яких вони є джерелом виникнення» [21, с. 181].
Широке коло об’єктних відношень у мові українських газет початку XXI ст. окреслюють інші відмінкові форми, як з прийменниками, так і без них, однак якоїсь функціонально-стилістичної специфіки вони не виявляють. Пор.: В Україні потрібні єдині тарифи на комунальні послуги (Сільські вісті, 03.03.2009). Спостерігаємо лише семантичні зміни у використанні додатків. Усе помітнішою стає відмова журналістів від об’єктних лексем, калькованих з російської мови, натомість функцію додатків виконують питомі українські лексеми, як-то перемовини, низка, українськість і под., що засвідчує процес українізації мови преси, пор. переговори і перемовини,ряд і низка. Напр.: Сама Прем’єр заявляє, що вона особисто проводитиме перемовини про постачання газу (Україна молода, 12.02.2008); Ця операція спровокувала низку бійок (Голос України, 08.11.2007).
Ознакою часу слугують додатки, що називають осіб за професією, посадою на розмовний кшталт, як-от: Кіношникам глава держави доручив створити документальний та художній фільми, пов’язані з виступом Івана Мазепи... (Україна молода, 23.10.2007). Тяжіння до розмовності активізує емоційно-експресивну «ноту» висловленого, спрощує його офіційний струмінь.
Поширеною є тенденція до активного використання прямих та непрямих додатків, виражених переважно іменниками у знахідному, родовому та орудному відмінках, у структурі газетного заголовка, де вони перебирають на себе логіку викладу і значною мірою актуалізують об’єктну, адресатку та інструментальну стилістичні функції. Пор.: Поляки не можуть сплатити борги (Експрес, 04-11.06.2009); Потрібно надолужити втрачений час (Урядовий кур’єр, 18.03.2008); Знайшли снаряди і гранату (Вінниччина, 28.03.2008, с 1); Українські чехи здивували Прагу (Урядовий кур’єр, 03.10.2008); «Шахтар» втрачає лідерство (Вінниччина, 25.03.2008).
У пошуках оригінальності, нестандартності журналісти вдаються до заголовків, у яких одним із важливих компонентів є займенниковий додаток. Такі заголовки інтригують нечіткістю, невизначеністю, спонукають до обов’язкового прочитання публікації, тобто реалізують у мові української преси функцію впливу на читача. Пор.: Про що мовчать президентські бджоли (Голос України, 08.11.2007).
Лише зрідка, здебільшого в регіональних газетах, простежуємо поодинокі додатки, що повторюють риси штампованості радянської преси, напр.: Результати праці колективу вселяють оптимізм (Вінниччина, 18.03.2008).
У мові сучасних українських газет дедалі частіше натрапляємо на функціонально тотожні одиниці, пов’язані з активною дією контамінації, яку кваліфікують як імітацію процесу говоріння: «ми наче спостерігаємо формування думки.., ковзання з однієї конструкції на іншу, коли пошуки відповідних «класичних форм» речення виявляються ускладненими через безпосередність спілкування і відсутність можливості обдумування та продумування висловлення...» [18, с. 206]. Напр.: Згадаймо приниження черг, дефіцитів, хамської поведінки продавців радянської системи торгівлі та громадського харчування, які неодноразово повторювали «вас багато, а я одна», або «як платять, так і працюю» і, затямивши це, почувалися елітою суспільства (Голос України, 11.04.2006). У поданому реченні виокремленні предикативні одиниці заступають додатки, що призводить до «актуалізації внутрішньо-реченнєвого аналітизму, оскільки деформуються закономірності синтаксичного зв’язку при збереженні валентно-зумовлених смислових відношень» [32, с. 139]. Заповнюючи придієслівну позицію і втрачаючи ознаки речення, предикативні одиниці «вас багато, а я одна», «як платять, так і працюю « втягуються у сферу об’єктних відношень. Таке входження предикативних одиниць до системи відношень членів простого речення - нове явище в мові преси, яке засвідчує процес «оживлення» її синтаксичних одиниць, створення за допомогою їх стилістичних розмовних конотацій, що повинні інтригувати читача.
Виявляють тенденцію до ширшого вживання низки однорідних додатків, виражених відмінковими формами іменників або інфінітивами, що поширює контексти об’єктними характеристиками предметів, явищ, процесів, посилює стилістичну виразність речень, їхню інформаційну вичерпність, напр. Невелика затишна будівля у центрі Києва, здається, самим своїм існуванням кидає виклик могутньому наступу урбанізації, будинкам-монстрам, скупченню лімузинів... та зденаціоналізованим перехожим, для яких рідна українська мова ще й досі рідко вживана... (Культура і життя, 18.10.2006). Уживання обставин як другорядних членів речення випливає з «конкретної потреби схарактеризувати дію щодо способу, часу, місця, причини, умови, міри і ступеня її перебігу» [32, с. 192].
Найтиповішими в мові української преси початку XXI ст. є обставини місця і часу, ужиті в одному реченнєвому контексті, здебільшого поряд. їх можна вважати специфічними синтаксичними одиницями інформаційних міні-жанрів, оскільки, слугуючи чіткими відповідями на питання коли? де?, вони найкраще виконують номінативно-фактологічну стилістичну функцію. Констатуємо їхнє усталене розташування - препозиція до основного викладу, напр.: 29 травня в нашій країні вперше буде проведено Міжнародний день здорового травлення (Голос України, 27.05.2008); У травні 2009 року в Латинській Америці і країнах Карибського басейну з’явиться один з найдешевших мобільних телефонів у світі (Урядовий кур’єр, 07.03.2009). Як і в радянський період [46, с. 122], у мові сучасної української преси обставини місця виражені здебільшого іменником - власною географічною назвою з прийменником, розташовані переважно на початку, рідше - всередині чи наприкінці речення, виконують указівну стилістичну функцію і є прерогативою лише інформаційних жанрів: У Донецьку відбулося засідання обласного оргкомітету з проведення юнацького (U-19) чемпіонату Європи з футболу... (Урядовий кур’єр, 07.03.2009); У Дніпропетровську завершені рятувальні роботи на місці будинку, зруйнованого вибухом побутового газу (День, 23.10.2007). Активне використання обставин часу в мові сучасної української преси зумовлене «потребою фіксації ситуації у якійсь точці часового відрізка» [81, с. 9]. Вони виражені переважно прислівником, прислівниковим сполученням чи словосполученням з тим самим функціонально-синтаксичним значенням, що й прислівник, напр.: Сьогодні рада національного банку України на своєму засіданні має намір розглянути аргументи правління НБУ зі зміцнення офіційного курсу гривні (Голос України, 27.05.2008). Нещодавно уряд ухвалив низку рішень для підтримки вітчизняних м’ясовиробників... (Молодь України, 04-08.09.2008); ...Міжнародний форум поліпшується з року врік (День, 23.10.2007).
Не меншою активністю вирізняються нові обставини цьогоріч, сього-річ, які постали внаслідок злиття основ іменникових словосполучень цього року, сього року: Цьогоріч експортні відвантаження підприємств Сумщини порівняно з минулим рокам зросли на третину з лишком (Голос України, 11.10.2007); ...громадськими спостерігачами не зможуть бути родичі або педагоги тих, хто цьогоріч проходитиме тестування (Урядовий кур’єр, 26.03.2008).
Інноваційним явищем є і широке вживання розмовних лексем насамкінець (пор. синоніми наприкінці, під кінець, на завершення всього), перегодя (пор. синоніми згодом, потім, пізніше) та дещо призабутої лексеми понині (пор. синоніми досі, до цього часу): Насамкінець на голосування було поставлено проект постанови про призначення Валентина Наливайченка головою Служби безпеки України (Голос України, 04.09.2008). Особливою активністю в мові української преси означеного періоду вирізняється прислівник поспіль, уживаний замість звичного підряд, напр.: Другий рік поспіль на цей захід збираються вітчизняні та міжнародні фахівці з метою дослідження питань удосконалення стандартів якості питної води... (Україна молода, 23.10.2007); Ми вже другий рік поспіль виставляємося у Парижі (Вечірній Київ, 11.10.2007); Третій рік поспіль львівська міська рада разом з громадською організацією «Молодіжна альтернатива « залучає студентів до стажування в Ратуші (Урядовий кур’єр, 07.03.2009); Фестиваль-ярмарок... ось уже дванадцятий рік поспіль проводять у столичному Будинку вчителя (Урядовий кур’єр, 26.03.2008). Зважаючи на потребу акцентування не лише на місці й часові дії, а й на її результатові чи характеристиці, у мові сучасних українських газет так само активно використовують обставини способу дії. Але на противагу радянському періодові розвитку преси, де вимушена патетика, захопленість, штучно витворений оптимізм зумовлювали поширені вислови з обставинами способу дії, міри та ступеня її перебігу на зразок працювати з вогником, трудитися з небувалим ентузіазмом, трудитися з повною віддачею сил [70, с. 119], працювати по-ударному, значно випереджати графік [42, с. 124], нині спостерігаємо активізацію прислівників заледве, побіжно, вочевидь, украй, вельми, радше, дедалі тощо з іншим значенням і стилістично нейтральним, непафосним забарвленням, які в газетному контексті виконують передусім декоративну стилістичну функцію, пом’якшуючи стиль викладу, пожвавлюючи, відсвіжуючи матеріал, а не інформативно-оцінну. Пор.: Температура вересневого моря заледве сягала 12 градусів (Високий замок, 04.10.2007); Однак серед скупого переліку ухвалених рішень... побіжно згадується перелік об’єктів нерухомого майна комунальної власності народу... (Голос України, 08.11.2007).
Лише зрідка в деяких обставинах помітні залишки штампованої мови радянських часів, пор.: Наша держава неухильно дотримується політики визнання «одного Китаю» (Урядовий кур’єр, 26.03.2008). Такі обставини є стилістично нейтральними, семантично «затертими» унаслідок тривалого використання.
Часто обставини способу дії стилістично забарвлюють сучасний газетний контекст, надаючи йому розмовності чи художності, напр.: Постійному супернику киян у боротьбі за «золото « в останні роки - «Азовмату» - перемога далася куди важче (Україна молода, 23.10.2007); Наш суддя вирішив, що молодого форварда варто повчити уму-разуму, аби не падав занадто картинно (Україна молода, 23.10.2007). У такий спосіб пожвавлюють виклад, інтригують читача.
Нерідко натрапляємо на фразеологізовані обставини. На думку B.C. Ващенка, фразеологізація другорядних членів речення уже сама по собі є стилістично позначеною, бо фразеологізовані сполуки «стилістично загострюються, художньо увиразнюються» [17, с. 344]. Напр.: Вони діяли, як кажуть у подібних випадках, по гарячих слідах (Вінниччина, 18.03.2008). Дещо рідше в газетних текстах використовують допустові обставини, що «визначають умови, всупереч яким відбувається дія або триває стан» [26, с. 149]. Найтиповішим засобом вираження допустовості є прийменники попри, усупереч/всупереч, незважаючи на у сполученні з іменниковими формами в певному відмінкові, напр.: Попри всі негаразди, мультфільм здобув неабияку славу у рідній Японії та став учасником Венеціанського кінофестивалю (Вечірній Київ, 11.10.2007); Всупереч спробам Кабміну зупинити подорожчання хлібної, молочної, м’ясної продукції і соняшникової олії за допомогою підписання меморандумів і надання місцевим органам влади права встановлювати торгові надбавки, інфляція дев’яти місяців досягла 8,6 % - найвищого рівня з 2000 року (Українська газета, 11-17.10.2007); 3 грудня минулого року ціни на хлібобулочні вироби таки зросли, незважаючи на усі заходи з запобігання їх підвищення (День, 19.04.2008).
Інші семантичні групи обставин уживають зрідка, за потреби актуалізувати в реченні умовні, цільові, причинові та інші відношення. Варто зазначити, що з-поміж обставин умови на увагу заслуговують ті, до складу яких уходить похідний прийменник у разі (пор. у цьому разі, у такому разі, уразі створення, уразі застосування, уразі виникнення і под.), який поступово заступає сьогодні калькований з російської мови прийменник .у випадку, хоч цілком не витіснив його з ужитку. Пор.: У цьому разі наживку воно (МЗС України - 1.3.) проковтнуло, оскільки жодної реакції не було (Голос України, 07.11.2007); У такому разі... добирають стимулювальну терапію (Наддніпрянська правда, 30.03.2007); Партія регіонів не має наміру брати участі у роботі виконавчої влади у разі створення коаліції між БЮТ і «НУ-НС» (Голос України, 08.11.2007); У випадку застосування зброї миротворці керуються Статутом гарнізонної та вартової служби... (Дзеркало тижня, 30.05.2009).
Цільові обставини нерідко вживають у препозиції до основного повідомлення, як-от: Наводити лад викликали міліцію (День, 23.10.2007). Така інверсія виконує важливу акцентуаційну стилістичну функцію, актуалізуючи не дію чи суб’єкт, а мету реалізації дії, і є типовою для коротких дописів.
Функціонування простих речень у мові української преси початку XXI ст. детерміноване симбіозом традиційних і нових тенденцій, які виявляємо в межах простого неускладненого (двоскладного й односкладного) та простого ускладненого речень, а також речень, різних за модальністю та експресією.
Отже, стилістичне навантаження двоскладних речень зумовлене передусім функціональними виявами їхніх головних і другорядних членів. Помітними є зміни у структурно-семантичній репрезентації підмета: на тлі переважного вживання підметів, що позначають традиційні назви осіб, явищ, процесів суспільно-політичного життя, пасивізації деяких найменувань у ролі підметів, активно вживаних у радянські часи, актуалізуються нові,здебільшого прості підмети, виражені іменниками чи займенниковими іменниками у формі називного відмінка, пов’язані з назвами суб’єктів політики, політичних груп і напрямів. Різноплановим є і їхнє стилістичне використання - від нейтрального номінативного позначення до експресивно-оцінного - у разі субстантивації, метонімічної транспозиції, оказіонального творення. Вибір простої чи складеної форми підмета визначає тематика, жанрова специфіка та індивідуальність автора газетної публікації.
Дата добавления: 2019-07-15; просмотров: 201; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!