Стаття 4. Обов'язок громадянина України володіти державною мовою
Http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH4DI7LA.html
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про забезпечення функціонування української мови як державної
Верховна Рада України,
ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року та схваленому Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року Акті проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, якими була відновлена незалежна національна державність України;
керуючись Конституцією України, яка визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов'язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України;
діючи відповідно до Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року, яким встановлено, що "українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом";
зважаючи на Концепцію державної мовної політики, яка затверджена Указом Президента України N 161/2010 від 15 лютого 2010 року і визначає стратегічні пріоритети в подоланні спричинених багатовіковою асиміляційною політикою колонізаторів та окупантів деформацій національного мовно-культурного і мовно-інформаційного простору, та відповідно до якої повноцінне функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території держави є гарантією збереження ідентичності української нації та зміцнення державної єдності України;
|
|
|
розуміючи те, що українська мова є визначальним чинником і головною ознакою ідентичності української нації, яка історично сформувалась і багато століть безперервно проживає на власній етнічній території, становить питому більшість населення країни, дала офіційну назву державі та є базовим системотвірним складником української громадянської нації;
прагнучи до посилення державотворчих і консолідаційних функцій української мови, підвищення її ролі в забезпеченні територіальної цілісності України та її національної безпеки;
маючи на меті створення належних умов для забезпечення і захисту мовних прав і потреб українців;
а також беручи до уваги Висновок Венеційської Комісії, відповідно до якого "за особливих умов, що склалися в Україні", збалансована політика у мовній сфері "вимагає належних гарантій для збереження державної мови як інструмента єднання суспільства" та її Рекомендацію "українському законодавчому органові - віднайти істотно прийнятніші способи підтвердження верховенства української мови як єдиної державної мови та вжити додаткових заходів для зміцнення її ролі в українському суспільстві" (CDL-AD(2011)047, пара. 41 - 42);
|
|
|
ухвалює цей Закон.
Стаття 1. Українська мова - єдина державна мова в Україні
1. Єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
2. Статус української мови як єдиної державної мови не може бути підставою для заперечення мовних прав і потреб осіб, що належать до національних меншин.
3. Джерелом статусу української мови як єдиної державної є державотворче самовизначення української нації.
4. Державний статус української мови є невід'ємним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.
5. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається винятково Конституцією України.
6. Порядок функціонування і застосування української мови визначається винятково Законом і не може бути предметом регулювання підзаконних актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування.
7. Спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності всупереч Конституції України і встановленій конституційній процедурі є діями, що провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і є такими, що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу.
|
|
|
8. Публічне приниження чи зневажання української мови є протиправним діянням, тотожним нарузі над державними символами України, і карається відповідно до Закону.
9. Створення перешкод та обмежень у користуванні українською мовою, навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, застосування української мови з порушенням стандартів української мови, мають наслідком відповідальність, встановлену Законом.
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Цей Закон регулює функціонування і застосування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
2. Дія цього Закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.
Стаття 3. Завдання Закону
1. Завдання цього Закону в тому, що держава забезпечує:
1) захист державного статусу української мови як мови громадянства України;
2) утвердження української мови як мови міжетнічного спілкування і порозуміння в Україні;
|
|
|
3) функціонування державної мови як інструмента об'єднання українського суспільства, засобу зміцнення державної єдності та територіальної цілісності України, її незалежної державності й національної безпеки;
4) застосування української мови як державної на всій території України у всіх сферах суспільного життя, а також у міжнародному спілкуванні, під час здійснення посадовими особами представницьких функцій;
5) розвиток української мови для зміцнення національної ідентичності, збереження національної культури, традицій, звичаїв, історичної пам'яті з метою забезпечення гарантій її подальшого функціонування як державотворчого чинника української нації;
6) підтримування української мови через сприяння:
а) досконалому володінню українською мовою громадянами України;
б) розвиткові української мови жестів для спілкування із та між людьми, які мають порушення слуху;
в) застосуванню української мови відповідно до вимог українського правопису;
г) уживанню українських слів, словосполучень і термінів замість іншомовних;
ґ) запобіганню вульгаризації української мови та змішування її з іншими мовами;
д) поширенню знань про українську мову та її роль у розвитку української та європейських культур;
е) популяризації діалектів та говірок української мови та їхньому збереженню;
7) поширенню української мови у світі та сприяння в задоволенні мовних потреб закордонних українців у країнах їхнього поселення.
Стаття 4. Обов'язок громадянина України володіти державною мовою
1. Кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою як мовою свого громадянства.
2. Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для оволодіння державною мовою через систему закладів дошкільної, загальної шкільної та вищої освіти.
3. Держава забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам, які в минулому не мали такої змоги.
Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 201; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!