Організаційно-господарська структура управління сільськогоспо -дарського підприємства. Види господарських центрів.
На вибір організаційно - господарської структури впливають наступні фактори:
- виробниче направлення, об'єм виробництва, склад і розміри галузей;
- кількість, розміри і розміщення існуючих населених пунктів і можливість будівництва нових;
- розмір і конфігурація землекористування (землеволодіння), шляхові споруди;
- склад, співвідношення і розміщення угідь на території землекористування, землеволодіння.
Великі сільськогосподарські підприємства зернового, тваринницького, вівчарницького напрямку, маючи землекористування великої протяжності, значні площі не тільки ріллі, але і природних кормових угідь, великий об'єм виробництва і декілька населених пунктів будуються, як правило, по трьох ступеневий територіальний організаційно - господарській структурі (дирекція, відділення, бригада).
Територіальна структура поширена в різних зонах країни, в господарствах з різним виробничим типом (бливо зерново-тваринницьких); в господарствах, що відрізняються великим об'ємом виробництва, складним землекористуванням, землеволодінням і розселенням.
Галузева структура частіше всього застосовується в господарствах, невеликих по розмірам, з компактною територією, централізованим розселенням (1-2 населених пункти), відносно високим рівнем спеціалізації і концентрації при наявності досвідчених кваліфікованих кадрів і спеціалістів, надійних засобів транспорту і зв'язку, хорошими шляхами. В господарствах створюються цехи рослинництва, тваринництва (або більш спеціалізовані, наприклад молочного тваринництва, вівчарництва), механізації та інше. В середині цехів виділяють спеціалізовані бригади. Цехова структура управління забезпечує скорочення управлінського апарату, значно покращує управління, підвищує відповідальність спеціалістів за результати виробництва, так як вони виконують функції одночасно і технологів і організаторів виробництва.
|
|
|
Велике поширення при поглибленні внутрігосподарської спеціалізації отримала комбінована територіально-галузева організаційно-господарська структура. Вона створюється в великих господарствах з некомпактним землекористуванням, землеволодінням або наявності двох і більше населених пунктів значних розмірів. При такій структурі зберігається територіальне виробничий підрозділ, а в середині кожного з них створюються цехи.
19. Поняття про земельні угіддя. Основні вимоги до організації угідь. Трансформація та поліпшення угідь.
Угіддя - земельні ділянки, які планомірно і систематично використовують для виробничих, культурно-побутових і інших цілей, мають характерні природні, заново набуті властивості.
|
|
|
По характеру виробничого використання та природним властивостям землекористування сільськогосподарського підприємства поділяють на земельні угіддя, які в свою чергу класифікуються на сільськогосподарські та несільськогосподарські.
До сільськогосподарських угідь відносять:
- рілля - саме цінне продуктивне угіддя. До неї відносять землі з найбільш родючими ґрунтами, які систематично використовуються під посіви сільськогосподарських культур, а також чисті пари;
- багаторічні насадження - сільськогосподарські угіддя зайняті культурними деревами, кущами або трав’яними багаторічними насадженнями, призначені для вирощування плодово-ягідної продукції, або винограднику, а також спеціальних технічних і лікарських рослин;
- перелоги - земельні ділянки які раніше використовувались під ріллю, і більше одного року не зайняті посівами сільськогосподарських культур або чистими парами;
- сіножаті – включають земельні ділянки розміщені на лугових ґрунтах з підвищеною вологістю або підлягають штучному регулярному лиманному зрошенню, на яких природна рослинність систематично викошується для заготівлі сіна, сінажу і інших видів корнів;
|
|
|
- пасовища - землі які систематично використовуються для випасу тварин. Вони, як правило, розміщуються на схилах із значним ухилом, або на зволожених степових, напівстепових рівнинах з ґрунтами низької родючості.
Несільськогосподарські угіддя діляться на групи:
1. Передбачені резервом для розміщення сільськогосподарських угідь. До них належать: чагарники, болота, сильно засолені землі, яри, піски та інше.
2. Землі зайняті забудовою, спорудами, захисними лісонасадженнями, водоймами, покриті лісом та інші, тобто землі, які вийшли із сільськогосподарського обробітку на значний час або на завжди.
Головним завданням організації угідь і систем сівозмін - є встановлення такого складу площ і розміщення угідь на перспективу, при яких можливе створення необхідних умов для високо інтенсивного використання землі, а також подальшого розвитку спеціалізації і концентрації виробництва, галузей.
Склад угідь, поперед усім сільськогосподарських, їх площі тісно пов’язані із спеціалізацією господарства і ступінню концентрації його галузей. Фактично співвідношення угідь один з найбільш важливих факторів визначаючий ступінь виробництва.
З іншого боку становлення на перспективу спеціалізації частіше потребує змін співвідношення угідь і їх розміщення.
|
|
|
Перехід від фактичної структури угідь до проектної проходе шляхом їх часткової трансформації. Трансформація - це перехід угідь з одного виду в інший. При цьому змінюється і розміщення угідь. Основна мета трансформації - перехід менш цінних і не використовуємих земель в більш цінні і продуктивні угіддя. Можливість освоєння нових земель для ріллі і інших угідь. В зв’язку з цим трансформація і розміщення угідь - задача комплексна.
Крім розширення земельних площ, переводу менш цінних угідь в більш цінні, при трансформації, вирішують задачі усунення мілкої контурності, ліквідації вклинювання, вкраплення, роздробленості ріллі і кормових угідь.
Трансформація показує кількісні сторони збільшення площ більш цінних угідь, а також включення сільськогосподарський оббіг невикористаних або мало використовуємих земель. Але вона не дає уяви про якісний склад угідь по проекту. Ці данні необхідні для правильного прогнозування очікуваної врожайності культур і розрахунку ефективності усіх заходів.
Встановлення нової структури угідь шляхом трансформації, їх покращення і розміщення тісно пов’язані і складають єдине ціле. Таким чином під організацією угідь розуміють встановлення їх складу і співвідношення, господарського доцільного розміщення на території.
Її ціль – підвищення інтенсивності використання землі для отримання максимальної кількості сільськогосподарської продукції при збереженні і збільшенні родючості ґрунтів, інших компонентів природної середи.
Способи покращення якості ґрунтів різноманітні. Це осушення, гіпсування солонців, валкування лугових ґрунтів, видалення каменів, здійснення широкого комплексу протиерозійних, гідротехнічних заходів, частіше взаємопов’язаних поміж собою.
Особливе значення приділяється корінному і поверхневому покрашенню кормових угідь. Корінне покрашення корінних угідь – це зміна малопродуктивного травостою культурним. Для цього проводять оранку, або дискування і висівають складні компоненти багаторічних трав.
Поверхневе покращення ведуть на масивах кормових угідь в тих випадках, коли в травостої збереглися цінні кормові трави, що дозволяє проводити заходи з збереженням дернини і підсівом трави.
В результаті організації угідь складають план їх трансформації і покращення. В ньому відображають фактичну структуру угідь, всі зміни, намічених при проектуванні. В результаті приводять експлікацію угідь на кінець розрахункового періоду.
Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 287; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!