А) дотичний циліндр; б) січний циліндр

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Для одержання загального поняття про циліндричні проекції можна уявити, що географічна сітка еліпсоїда відтворюється на боковій поверхні циліндра, який потім розрізаємо по утворюючій лінії і розвертаємо на площину. Циліндр може торкатися еліпсоїда, тоді він називається дотичним, або розрізає його, тоді він називається січним.

В залежності від положення циліндра відносно еліпсоїда циліндричні проекції поділяються на три групи:

- прямі циліндричні проекції, в яких вісь циліндра співпадає з віссю обертання еліпсоїда. Циліндр може торкатися еліпсоїда по екватору або розсікати його по двох рівновіддалених від екватора паралелях (Рис. 1,а);

- поперечні циліндричні проекції, в яких вісь циліндра співпадає з великою віссю еліпсоїда або кулі (Рис.1,б). В тих випадках, коли Земля приймається за еліпсоїд, для поперечних проекцій циліндр береться еліптичний і тоді він торкається

еліпсоїда по якому-небудь меридіану або розсікає еліпсоїд по двох замкнених кривих;

- косі циліндричні проекції, в яких вісь циліндра проходить через центр еліпсоїда або кулі і не співпадає ні з малою, ні з великою осями еліпсоїда або кулі (Рис.1,в).

Рис.1. Три положення циліндра для одержання трьох типів циліндричних проекцій

А) прямі; б) поперечні; в) косі

По характеру спотворень циліндричні проекції можуть бути рівнокутними, рівновеликими або довільними.13.Прямі конічні проекції: спосіб утворення, різновиди, загальний вигляд зображення, застосування (відповідь супроводити рисунками).

В прямих конічних проекціях меридіани зображуються прямими лініями, які сходяться в одній точці під кутами, пропорційними відповідним різницям довгот, а паралелі - дугами одноцентричних кіл, проведених із точки сходження меридіанів так із центру.

Рис. 2.

Puc . 2. Геометричне зображення конічних проекцій

А) дотичний конус; б) січний конус

Для одержання загального поняття про конічні проекції можна представити, що географічна сітка еліпсоїда зображується спочатку

на боковій поверхні конуса, який потім розрізається по утворюючій і розвертається на площину. Конус може доторкатися (Рис. 2, а) еліпсоїда або розсікати його (Рис. 2,б).

Рис.3. Поділ конічних проекцій в залежності від положення

Конуса а) пряма; б) поперечна; в) коса

Конічні проекції поділяють на три групи, в залежності від орієнтиру конуса відносно еліпсоїда (Рис.3,а,б,в):

- прямі, в яких вісь конуса співпадає з віссю обертання еліпсоїда;

- поперечні, в яких вісь конуса співпадає з великою віссю еліпсоїда;

- косі, в яких вісь конуса, проходить через центр еліпсоїда, не співпадає ні з малою, ні з великою його осями.

Прямі конічні проекції. В прямих конічних проекціях головний напрямок співпадає з напрямком паралелей і меридіанів, тому масштаби по них мають найбільші і найменші значення із всіх можливих в даній точці.

В конічних проекціях вираховують полярні координати δ- полярний кут і ρ— радіус паралелі.

Полярною віссю служить середній меридіан. Полюсом є точка сходження меридіанів. Знаючи полярні координати δ і ρ, можна побудувати конічну проекцію.

Кут δ - постійний для даної проекції і визначається різницею довгот на еліпсоїді, але нерівний їй. Тут існує залежність

δ= a · λ ,

де, λ , - різниця довгот на еліпсоїді, а величина а -постійна проекції.

Величина радіуса-вектора р залежить від широти:

P = f ( φ )

1 4 .Поліконічні проекції: особливості побудови та викривлень, загальний вигляд зображення (відповідь супроводити рисунками).

Паралелі в поліконічних проекціях відтворюються дугами різноцентричних окружностей. Меридіани в різних поліконічних проекціях відтворюють різними кривими лініями.

Центри паралелей лежать на середньому меридіані. Проста поліконічна проекція розроблена на початку XIX ст. Для того щоб зрозуміти суть її побудови розглянемо Рис. 1.

Рис. 1. Побудова простої поліконічної проекції

На прямій лінії ОС, яка представляє собою середній меридіан, відмічають, починаючи від лінії екватора точки ( S ₁ , S ₂ , S₃, ...) перетину паралелей на віддалях, рівних випрямленим дугам меридіану від екватора до відповідної паралелі.

Через відмічені точки S ₁ , S ₂ , S₃, ... радіусами ρ₁, ρ₂, ρ₃, ... із центрів О₁, О₂, О₃, ... проводять окружності кола, що відтворюють паралелі.

Радіуси ρ₁, ρ₂, ρ₃, ... паралелей визначають за формулою:

ρ= N · ctgφ Положення центрів О₁, О₂, О₃, ... знаходять шляхом відкладання від екватора віддалей, рівних сумі довжини відповідного радіуса і довжини меридіану від екватора до відповідної паралелі. Таким чином, паралелі проводять із різних центрів різними радіусами. Очевидно, що по середньому меридіану віддалі між паралелями рівні, а по мірі віддалення від середнього меридіану вони збільшуються.

По властивостях зображення проста поліконічна проекція є довільною: в ній не зберігається ні рівність кутів, ні пропорційність площ. Масштаб зберігається (тобто дорівнює одиниці) по середньому меридіану і по всіх паралелях: т₀=1; п=1. спотворення збільшуються по мірі віддалення від середнього меридіану.

Проекція вигідна для зображення території, витягнутих вздовж меридіана. При цьому необхідно середній меридіан проекції розмістити посередині зображуваної території. Проста поліклінічна проекція покладена в основу проекції, прийнятої для міжнародної карти масштабу 1:1000000. Поліклінічні проекції можуть бути застосовані для карт світу. При цьому ставляться відповідні умови по спотворенню або виду сітки.

1 5 .Проекція Гаусса-Крюгера: спосіб утворення, загальний вигляд зображення, особливості координатної системи (відповідь супроводити рисунками).

Проекция Гаусса-Крюгера – поперечна циліндрична рівнокутна картографічна проекція розроблена німецькими вченими Гаусом та Крюгером. Застосування цієї проекції дає можливість практично без суттєвих викривлень зобразити досить значні ділянки земної поверхні, і, що дуже важливо, побудувати на цій території систему плоских прямокутних координат. Ця система є найпростішою й зручною для виконання інженерних та топографо-геодезичних робіт^[1].геодезическая проекция, умовно розділена на всю поверхню Землі 60 зонами меридіанами , проведеними через 6 ° , де форма зони - сферичний Двуугольнік .

Рахунок зон в проекції Гаусса - Крюгера ведеться від Гринвічського меридіана на схід . Середній меридіан зони називається осьовим . Довгота осьового меридіана L0 будь-якої зони в східній півкулі підраховується за формулою :

L0 = 6 ° * n - 3 °

а в західному - за формулою :

L0 = 360 ° - ( 6 ° * n - 3 ° ) ,

де n - номер зони .

1 6 .Особливості картографічного зображення об'єктів і явищ способами ізоліній, якісного фону та ареалів.

Існують наступні способи картографічного зображення об’єктів і явищ: спосіб ізоліній, спосіб якісного фону, спосіб ареалів, значковий спосіб, спосіб лінійних знаків, точечний спосіб, спосіб ліній руху, спосіб картограм, спосіб картодіаграм, спосіб локалізованих діаграм, спосіб сумісного використання різних способів стосовно одного явища.

Спосіб ізоліній:

Ізолінії (від «ізос» - рівний, однаковий) – плавні криві, які поєднують точки з однаковим якісним показником картографованого явища.

Горизонталі (ізогіпси) – лінії, що поєднують точки з однаковими абсолютними висотами.

Ізобати - -//-точки однакових глибин.

Ізотерми - -//-температур.

Ізобари - -//-тиском.

Ізогони - -//-магнітним схиленням.

Схема побудови карт способом ізоліній:

1) Наносять пункти з відомими значеннями показника;

2) Розмітка цілих (інтерполяція;

3) Поєднання цілих.

При інтерполяції потрібно враховувати нерівномірності явищ (її часто показують кольором, наприклад, у шкалах глибин та висот).

З допомогою ізоліній показують:

- характеристику величин безперервних і рівномірно мінливих в просторі явищ (висоту земної поверхні, температуру повітря, магнітне схилення);

- зміну величини явищ в часі (річні зміни магнітного схилення);

- переміщення (рух) явищ (підняття та опускання морського дна, сезонний перерозподіл мас повітря);

- час настання явищ (дату переходу добової температури через 0°,+5°,+10°…);

- час сіву різних культур;

-повторюваність (вірогідність) явищ (повторюваність вітру чи шторму в різні місяці року).

Спосіб якісного фону використовується для зображення якісної характеристики явищ, які мають суцільне розповсюдження на території (ґрунтового покриву), районування території за тими чи іншими природними, економічними і політико-адміністративними ознаками.

Послідовність застосування способу якісного фону:

1) Розробка класифікації зображуваних явищ;

2) Відповідно до класифікації розділяють територію на однорідні в якісному відношенні ділянки.

3) Наносять границі ділянки.

4) Однотипні ділянки зафарбовують у присвоєний для даного типу колір, або покривають умовною штриховкою, або умовними знаками, які повторюються.

При характеристиці явищ за двома чи більше ознаками застосовують кольору та штриховки або кольору та умовних позначень.

Спосіб ареалів: АРЕАЛ (від лат. «площа», «простір») – область розповсюдження якого-небудь явища, частково розміщеного на картографованій території, наприклад, певного виду рослин, тварин, земель, корисних копалин, народностей.

Розрізняють абсолютний ареал, поза межами якого дане явище не зустрічається зовсім, і відносний ареал, що охоплює територію, на якій те ж явище володіє певними властивостями.

Способи зображення ареалів на карті:

1) обмеження ареалу суцільною або пунктирною лінією певного рисунку

2) закрашування ареалу

3) штриховка ареалу

4) рівномірне розміщення в межах ареалу штрихових знаків нерідко без вказання границі ареалу

5) указання ареалу написом, який розкинутий в його межах

6) окремим рисунком або їх групою

1 7 .Особливості картографічного зображення об'єктів і явищ способами картограм, картодіаграм і локалізованих діаграм.

Спосіб картограм застосовується для картографування відносних явищ.

Картограма – розвантажена копія карти, на якій площі розповсюдження якогось явища виділені різною інтенсивністю закрашування або штриховки в залежності від ступеню розвитку цього явища. За густиною штриховки можна скласти уявлення про інтенсивність явища. На картограмі дійсне положення об’єкту не передається, тут беруться статистичні дані. На окремих ділянках картограми явище показується рівномірно, хоча в житті воно може мати нерівномірне розповсюдження.

Спосіб картодіаграм:

Картодіаграма – копія карти, на якій в певних територіальних одиницях накреслені діаграми, які характеризують величину якого-небудь явища, що має розповсюдження на цих територіях. Діаграми також не показують фактичного місцеположення. Вони можуть мати вигляд геометричних фігур або рисунків. Масштаб вибирають так, щоб фігури не виходили за межі певної території, щоб їх величини можна було спів ставляти на око.

Спосіб локалізованих діаграм – це частковий випадок способу картодіаграм, при якому діаграми показують у вигляді графіків або діаграм, розміщених в окремих місцях вивчення явищ. Такий спосіб застосовується у випадках, коли хочуть дати характеристику лише конкретних пунктів місцевості і не ставлять завданням відобразити розміщення і величину явища на всій зайнятій ним території.

1 8 .Елементи змісту карт і їх коротка характеристика.

1) опорні (геодезичні) пункти (на картах крупних масштабів відображаються всі пункти планової та висотної геодезичної основи – включно до точок зйомочного обґрунтування і розмічувальної сітки для будівництва, закріплених на місцевості довготривалими знаками (окрім настінних). Підписують номери пунктів (назви), висотні позначки центрів (до сотих часток метра), позначки характерних точок рельєфу земної поверхні (до десятих часток метра));

2) гідрографія (зображуються за допомогою умовних позначень або показанням берегової лінії моря, річки, озера, струмки, канали, канави, колодязі, гідротехнічні споруди (шлюзи), назви гідрографічних об’єктів, матеріали, з яких зроблено гідротехнічні об’єкти, характеристики водних об’єктів );

3) шляхи сполучення (залізні дороги (з розподілом за кількістю колій, за шириною колії, за видом тяги, за станом), без рельсові дороги (з розподілом на автостради, удосконалені шосе, шосе, поліпшені ґрунтові дороги, ґрунтові дороги міжселищні, польові та лісові, караванні шляхи, пішохідні стежки, зимові дороги), водні шляхи сполучення (морські та річкові), авіалінії. Головним завданням при картографуванні шляхів сполучення полягає у відображенні відносної

густоти доріг і їх якісної характеристики (ширини, уклону, матеріалу покриття, придорожніх споруд));

4) поселення (будинки і будівлі зокрема і населені пункти загалом): НП розподіляють за типом поселення (міста, смт, сільські населені пункти), за кількістю мешканців, за адміністративним значенням, а на крупно масштабних картах ще й за характером планування та забудови. Завдання картографа – відобразити характер густоти розміщення НП, їх величину та значущість. НП відображають пунсонами, контурами або контурами з висвітленням характеру планування і забудови, назви всіх нанесених на карту НП підписують вирізняючи відповідним накресленням і розміром шрифту тип НП, його адміністративне значення і заселеність, розміщуючи назви паралельно північній та південній рамкам карти, або уздовж паралелей координатної сітки;

5) грунтово-рослинний покрив (показують ліси, чагарники, болота,

луки, комиші, очерет, штучні насадження, степ, солончаки. Піски, такири, каменисті ґрунти, ріллю переслідуючи мету відобразити границі розподілу цих елементів, а інколи і їх якісної характеристики, наприклад, середньої висоти і товщини дерев, відстаней між деревами у контурі лісових масивів, глибини до твердого ґрунту на болотах тощо);

6) рельєф зображують 5 основними способами:

- штрихами

- відмивкою (білим, світло-сірим, темно-сірим кольорами подібно до фотографії рельєфної моделі місцевості за бокового освітлення)

- горизонталями

- горизонталями з шаровим (гіпсометричним) забарвленням

- особливими умовними знаками (скелі, урвища, осипи, яри, кургани, інші немасштабні та специфічні форми рельєфу);

7) рамки і зарамкове оформлення виконується

за встановленими в інструкціях зразками і, наприклад для топографічних карт, включає:- указання номенклатури аркуша згідно з прийнятою номенклатурною розграфкою;

- назву головного об’єкта у межах цього аркуша (зазвичай НП)

- указання адміністративної приналежності території картографування (країна, область)

- рік зйомок чи рекогносцировок матеріалів, за якими складалася карта

- чисельний та лінійний масштаби

- указання номенклатури суміжних аркушів карти

- виходи координатної сітки

- схеми магнітного схилення та зближення меридіанів

- висоту перерізу рельєфу та шкалу закладення

- підписи осіб, відповідальних за складання, редакцію та коректуру карти.

1 9 .Види зображень рельєфу на карті.

1) штрихами – коли схил виражають за допомогою штрихів чорного кольору, розділених білими проміжками (за більшого кута нахилу поверхні Землі товщина і густота чорних штрихів збільшується)

2) відмивкою – коли пластику рельєфу передає тональність забарвлення (білим, світло-сірим, темно-сірим кольорами подібно до фотографії рельєфної моделі місцевості за бокового освітлення)

3) горизонталями – лініями, що поєднують точки однакової висоти над рівнем моря (з певною для різних карт висотою перерізу рельєфу)

4) горизонталями з шаровим (гіпсометричним) забарвленням

5) особливими умовними знаками (скелі, урвища, осипи, яри, кургани, інші немасштабні та специфічні форми рельєфу);

Рельєф дна морів і великих озер викреслюють ізобатами – лініями, що з’єднують точки однакових глибин.

Генералізація рельєфу на картах крупних масштабів, як правило, незначна: не відображують лише дрібні деталі, що ускладнюють бачення основних форм.

Для карт масштабу 1:200000 і менше дозволяється суттєве узагальнення елементів рельєфу з підкресленням характерних форм мікрорельєфу (наприклад, видовження-«затягування» горизонталей для показу крутості водостоків і долин чи розширення горизонталей на плавних формах). При цьому дуже важливо передати всі особливості

місцевості, зберігши відносну густоту елементів та їх взаємо розміщення.

З метою якнайповнішої характеристики рельєфу його зображення доповнюється необхідними написами. Зокрема, підписують висоти горизонталей у метрах, позначки висот окремих точок місцевості (в середньому 5-8 шт. на 1 дм² карти), позначки урізів водної поверхні рік, озер, водосховищ, назви відомих орографічних об’єктів (гір, низин, плато тощо

20.Перелік елементів зарамочного оформлення аркушів топографічної карти.

Зарамкове оформлення карт виконується за встановленими в інструкціях зразками. Приміром, за рамкове оформлення топографічних карт включає:

1) Указання номенклатури аркуша згідно з прийнятою номенклатурою розграфкою;

2) Назву головного об’єкта у межах цього аркуша(зазвичай населеного пункту);

3) Указання адміністративної приналежності території картографування (країна, область);

4) Рік зйомок чи рекогносцировок матеріалів, за якими складалася карта;

5) Чисельний та лінійний масштаби;

6) Указання номенклатури суміжних аркушів карти;

7) Виходи координатної сітки;

8) Схеми магнітного схилення та зближення меридіанів;

9) Висоті перерізу рельєфу та шкалу закладання;

10)Підписи осіб, відповідальних за складання, редакцію та коректору карти.

21.Катографічна генералізація:загальне поняття,доцільність застосування,послідовність вирішуваних завдань

Карти характеризуються низкою ознак, головними з яких є тема, призначення і масштаб. Саме ці ознаки визначають зміст, повноту і детальність показу окремих елементів.

На будь-якій карті є геодезична основа. Деталізація залежить від теми карти. Карти можуть бути однієї тематики, але різного призначення, наприклад, на довідковій географічній карті більше деталей, ніж на навчальній. Залежно від масштабу НП показують: М 1:10000 окремими будинками; М 1:50000 – не показують окремих провулків.

Картографічна генералізація - це метод виявлення і відображення на картах головного і типового для характеристики картографованих явищ.

Генералізація проводиться при складанні будь-якої карти і полягає у вирішенні наступних задач:

1) Визначення об’єктів і явищ, які дійсно необхідно показати на карті (залежить від інструкції та редакційного плану карти; визначають, що потрібно зобразити і чим знехтувати).

2) Визначення умов (правил) щодо узагальнення якісних і кількісних характеристик об’єктів і явищ (наприклад, показання озер, які більше 2 мм² на карті і умови «злиття» маленьких озер).

3) Відбір об’єктів і явищ на картографічних джерелах для нанесення їх на карту (принцип відбору змісту карти має бути один, але застосовувати його потрібно з урахуванням характерних особливостей території).

4) Узагальнення зображень об’єктів

Характер і ступінь генералізації можна правильно встановити при наступних умовах:

- повному розумінні зовнішніх особливостей та походження різних елементів;

- правильної класифікації всіх елементів, які зображуються на карті, взаємозв’язку і

взаємообумовленості класифікації, що забезпечить єдність усього змісту карти

- правильному відборі зображальних засобів для зображення всього змісту карти.

Якщо елементи місцевості зображені на карті географічно правильно і вона не перевантажена другорядними деталями, якщо при погляді на неї добре читається масштаб чи основний зміст спеціальної карти, то генералізація проведена вірно

22.Види контролю картографічних робіт: коротка характеристика.

1) Самоконтроль проводиться виконавцями в процесі роботи та по її закінченню, робиться кожного дня (найкраще вранці) картографом, охоплюючи невеликий обсяг робіт.

2) Редакторський контроль – контроль за всіма видами роботи в процесі виконання і по закінченню усіх видів робіт:

- повсякденний – для вирішення проблем, що виникають у процесі роботи кожен день;

- редакторський перегляд – контрольні перевірки закінчених складальних оригіналів, де встановлюється повнота відбору всіх відомостей змісту, використання картографічних матеріалів, точність нанесення всіх елементів змісту, якість штрихового оформлення оригіналу і його зовнішнього вигляду.

3) Коректура – проводиться коректором по закінченні окремих видів робіт – ретельна суцільна перевірка.

Коректор повторює всю роботу картографа, наносить позначки на копії СКЛАДАЛЬНОГО ОРИГІНАЛУ у вигляді цифр, а також складає коректурний аркуш, що передається редактору → картографу → коректору → картографу.

Якщо здійснено більше 20% виправлень, то роботу вважають браком і її виконують знову «з нуля» за рахунок картографа.

Дата добавления: 2019-03-09; просмотров: 307; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 12

Мы поможем в написании ваших работ!