Робота за репродукцією картини В. Павліщука «Розпач»
Урок № 3
П. ТИЧИНА. «ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ…». ХУДОЖНЄ ВІДТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО ПРОБУДЖЕННЯ НАРОДУ. УСЛАВЛЕННЯ БОРЦІВ ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУУ ВІРШІ «ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ»
Мета: розкрити трагічні наслідки революційних змагань 1917– 1918 рр. на Україні, глибоке усвідомлення реальності й драматизму своєї доби П. Тичиною; удосконалювати вміння й навички ідейно-художнього аналізу ліричних творів, опису картин; розвивати творче мислення, культуру образного бачення, виховувати почуття поваги до своєї землі та історії.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет П. Тичини, репродукція картини В. Павліщука «Розпач», поезії поета.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І Мотивація навчальної діяльності учнів
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. В уривку поезії П. Тичини «Арфами, арфами…»
Арфами, арфами —
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна
Запашна
Квітами-перлами
Закосичена, —
використано художні засоби:
А монориму Б синекдоху
В метафору Г неологізм
Д оксиморон Е епітет
Є інверсію.
2. Продовжіть думку: «1918 рік став поворотним пунктом у мистецькій долі Павла Тичини»…
ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
Перегляд уривків з кінострічки «Червоний Ренесанс»
(Бажано урок провести в комп’ютерному класі та переглянути фільм за допомогою мережі Інтернет.)
|
|
ПРО ФІЛЬМ
За період 20–30-х рр. ХХ ст. українська культура пережила своє становлення, розквіт і трагічний фінал. Трисерійна документальна картина розповідає про долі В. Сосюри, П. Тичини, М. Хвильового, Леся Курбаса, М. Куліша та О. Довженка. У фільмі використані хроніки того часу, автори картини побували на місцях, де розвивалися події цієї похмурої для України епохи, та в численних музеях, що зберегли матеріали, папери й свідчення тих років.
2. Виразне читання вірша «Одчиняйте двері…»
Бесіда з учнями
- Які картини поставали у вашій уяві під час читання вірша?
- Назвіть зорові образи твору, окресліть його кольорову гаму.
- Опишіть найяскравіший образ вашої уявної ілюстрації до цього вірша.
- Який музичний твір можна дібрати для мелодекламації поезії? Вибір аргументуйте.
Літературознавча студія
Один із перших рецензентів «Сонячних кларнетів» Андрій Ніковський так проінтерпретував «Одчинені двері»: «Цей вірш єдиний у всій нашій сучасній поезії дав нечувано різку й геніально пластичну картину нашої української революції. Ефект цього вірша заснований на церковній ремінісценції, на ефекті того моменту, коли наречена входить, люди обертаються до дверей.
|
|
У церкві сутінки, тихо враз розчиняються двері, — хор тремтить… у церкву вливається світло, гомін, у квадраті дверей горить блакить неба, і в центрі уваги молода, ясна наречена, біла голубка.
Павло Тичина скористався тим глибоким ефектом, котрий походить від руйнації звичайної згадки: він на самім високім ступеню ламає звичайну асоціацію замість ясного образу… дає страшний образ чорної зливи, дикої бурі…
Найкращий вірш нашої поезії про українське відродження, про перші наші ясні сподівання й почуття національного щастя та дальні соціальні й політичні бурі, анархію, кров».
Довідка. Ремінісценції (у поетичному й музичному творах) — риси, що навіюють згадки про інший твір.
Аналіз вірша учнями
Мотив вірша «Одчиняйте двері» — ставлення ліричного героя до кривавого монстра революції як до власної нареченої:
Одчиняйте двері —
Наречена йде
Одчиняйте двері
Голуба блакить!
Очі, серце і хорали
Стали,
Ждуть…
Одчинились двері —
Всі шляхи в крові!
Незриданими сльозами
Тьмами
Дощ…
Заклик-рефрен «Одчинити двері» вказує на пристрасне бажання, прагнення, прийняття, сильну потребу, потяг до революції-нареченої. Його повторюваність є різновидом навіювання, створення мимовільного, асоціативного відчуття зображуваного. Комплексно ландшафт виглядає так: У церкві (вказівка на «хорали» — рід релігійних співів латинською мовою в католицький чи протестантських церквах) перед олтарем стоїть молодий, котрий пристрасно чекає на свою наречену для здійснення шлюбної церемонії. Молодий або
|
|
хтось інший (той же автор) закликає відчинити двері храму, оскільки наречена з’явилася, стоїть за дверима й готова підійти до молодого. У чеканні на молоду все завмирає на найвищий точці напруження, і в першу чергу завмирає молодий («Очі, серце…Стали»).
Наречена з’являється, і необоротними наслідками її появи є горобина ніч (літня грозова ніч — символ грізного наростання чогось, тривоги, утрати й смерті), закривавлені шляхи (образ кривавого весілля, весілля крові нагадує створену приблизно в цей час п’єсу «Криваве весілля» іспанського поета й драматурга Федірко Ґарсіа Лорки, в якій у перебігу весілля це свято також перетворюється на моторошну різанину) й незвичайний дощ, котрий іде…
незриданними сльозами (сльози — символ плачу, жалоби й утрати, тим паче незриданні — ті, які ще мають виплакатися або й зовсім невиплачувані) й тьмами (наприклад, у контексті Біблії це слово вказує на події кінця світу й Божого суду). Отже, граничне ідеалізування революції 1920-х у ліриці Тичини поєднано з визнанням катастрофічності її наслідків для української нації.
|
|
Слово вчителя
«Пам’яті тридцяти» — громадянська лірика. В основі твору — дійсний трагічний факт: бій під Крутами 29 січня 1918 року, загибель юних патріотів-українців у боротьбі за вільну Україну проти російської більшовицької навали. Останки забитих юнаків були поховані на дніпровських кручах у Києві.
Поезія Тичини глибоко психологічна. Автор тужить, страждає, оплакує борців за волю. Ці почуття передаються й читачам. Авторська оцінка зображуваного в кожному слові, народженому спалахом болю. Автор пророкує:
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ!
Це означає, що щастя не буде, на крові його не збудуєш. І вибрана дорога — приречена на невдачу, загибель. Пророцтво поета є провідною думкою твору.
Життя й смерть, щастя й горе, святість і гріховність, любов і ненависть — усепоряд. Філософські роздуми над поезію приведуть до думки про вічність людських діянь: ніщо не минає безслідно. І через роки розплата за злочин наздожене того, хто його скоїв. Час є найвищим суддею. «Боже, покарай…» — за християнською мораллю лише Бог має право карати. Тому ж насильно нав’язаний шлях і потерпів крах. Молодий поет у 1918 році сказав (прорік) те, що не вдалося вгледіти політикам. Поезія, як відомо, належить до категорій вічних,бо має здатність передбачити, передчувати. Якщо, звичайно, слова й думки
поета поєднані з вічністю. Саме це можна сказати про раннього Тичину…
«Новий заповіт», «Слава святих», «Боже, покарай» — таке наближення до вічності ще більше підкреслює філософію буття, мораль, закони Всесвіту, його гармонію, ритм і єдність. Роздуми спонукають до висновку: жити слід за законами Вічності. Яке ж почуття домінує у вірші? Туга, печаль, жаль, страждання і — прохання в Бога помсти. Бо хіба така жорстокість може бути не покарана?
Аналіз поезії
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі українців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа… А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну. Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт! Їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвітузагине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид… Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця ХХ століття.
У поезії «Пам’яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну. Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, двокрапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторичному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори (сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись) художньо збагачують твір.
Рима — проста (співзвучні окремі звуки): їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Рима увиразнює твір, його емоційність, посилює ритм, об’єднує рядки, надає мелодійності, оживляє вірш.
Підсилює експресивність твору своєрідність художньої форми: твір не поділений на строфи, хоч римування другого й четвертого рядків дало б право на це. Крім того, така побудова твору допомагає автору досягти динаміки, цілісності поезії. Ритм вірша нагадує дихання вкрай схвильованої людини.
У кількох рядках поету вдалося зобразити історичний факт, у якому відбилась епоха. Вірш «Пам’яті тридцяти» є прекрасним витвором мистецтва.
Поезія вивищує наші душі. І в цьому її духовно-естетична цінність.
Робота за репродукцією картини В. Павліщука «Розпач»
Дата добавления: 2019-02-22; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!