Поняття адвокатури в Укр та її основні завдання
Адвокатура України є добровiльним професiйним громадським об'єднанням, покликаним згiдно з Конституцiєю України сприяти захисту прав, свобод та представляти законнi iнтереси громадян України, iноземних громадян, осiб без громадянства, юридичних осiб, подавати їм iншу юридичну допомогу.
Завдання адвокатури визначає Конституція України, згідно якої вони полягають у тому, що адвокатура діє для забезпечення права на захист від обвинувачення і для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.
Віднесення до компетенції саме адвокатури діяльності з забезпечення права на захист від обвинувачення і надання правової допомоги у визначених Конституцією випадках (при вирішенні справ у судах та інших державних органах) є важливою, забезпеченою державою гарантією належного рівня професійного захисту, консультування та іншої правової допомоги, оскільки тільки адвокати наділені спеціальними професійними правами, гарантіями адвокатської діяльності, лише щодо них встановлені певні професійні обов'язки, правила адвокатської етики та відповідальність за неналежне здійснення адвокатом його обов’язків, передбачена адвокатська
таємниця, при цьому притягнення адвоката до відповідальності поставлено у певні процедурні рамки.
Забезпечуючи захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб, адвокатура своєю діяльністю сприяє утворенню правової держави, оскільки згідно з Конституцією України права та свободи людини і їх гарантія визначають зміст та спрямованість діяльності держави.
|
|
|
Згідно з конституційним статусом адвокатури до її завдань належать:
захист прав, свобод і законних інтересів громадян та юридичних осіб;
представництво інтересів громадян і юридичних осіб як у відносинах з державою, так і між собою;
представництво в судах та інших державних і правоохоронних органах інтересів фізичних та юридичних осіб; подання фізичним і юридичним особам, державним і громадським установам (обєднанням) юридичної допомоги; підвищення рівня інформованості населення у правовій галузі.
Статус суддів вищих спеціалізованих судів
Суддя вищого спеціалізованого суду, як і судді всіх інших судових органів, є носієм судової влади, а отже його статус визначено Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з вимогами закону суддею вищого спеціалізованого суду може бути громадянин України не молодший 30 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше ніж 7 років, з них 5 безпосередньо на посаді судді. Крім цього, обов'язковою умовою є володіння державною мовою та проживання на території України протягом 10 років, а також наявність фахової підготовки з питань юрисдикції цих судів.
|
|
|
Суддя вищого спеціалізованого суду:
1) здійснює правосуддя в порядку, визначеному процесуальним законом;
2) провадить процесуальні дії і здійснює організаційні заходи, необхідні для забезпечення своєчасного та якісного розгляду справ;
3) здійснює відповідно до закону контроль за своєчасним зверненням до виконання постановлених за його участю судових рішень;
4) здійснює інші, передбачені законом, повноваження (надання методичної допомоги суддям нижчого рівня, узагальнення судової практики тощо).
Суддя вищого спеціалізованого суду має помічника, який виконує роботу, спрямовану на забезпечення діяльності судді.
Помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту.
Голову вищого спеціалізованого суду призначає на посаду з числа суддів відповідного суду та звільняє з посади Президент України за поданням Голови Верховного Суду України. Він є керівником суду й на нього покладають обов'язки, за виконання яких він несе особисту відповідальність.
Підрозділи уповноважені здійснювати оперативно-розш діяльність
|
|
|
Згідно закону «Про оперативно – розшукову діяльність» Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:
Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, транспортною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів і учасників кримінального судочинства;
Служби безпеки України - розвідкою, контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
прикордонних військ - підрозділами по оперативно-розшукової роботи;
управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
органів державної податкової служби - оперативними підрозділами податкової міліції;
органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань - оперативними підрозділами.
|
|
|
Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.
Виходячи із оперативно-розшукового законодавства можна дати таке поняття оперативних підрозділів: оперативні підрозділи органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність - це організаційно-обособлені управлінські структури, яким в правових приписах оперативно-розшукового законодавства і в нормативних актах органів, здійснюючих оперативно-розшукову діяльність, визначені завдання, принципи, підстави, компетенція, обсяг повноважень та обов'язків по здійсненню оперативно-розшукових заходів і інших правових дій по виконанню їх завдань. Оперативним підрозділам властиві такі загальні ознаки:
- вони створюються в складі правоохоронних органів;
виконують завдання, встановлені оперативно-розшуковим законодавством, відповідно до своєї компетенції;
використовують в своїй діяльності гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи;
можуть виконувати оперативно-розшукову діяльність в повному обсязі або частково, або роботу оперативно-розшукового призначення допоміжного характеру в залежності від наданих їм повноважень;
працюють під керівництвом посадової особи, яка несе персональну відповідальність за діяльність оперативного підрозділу, зокрема за підбір і розстановку оперативних працівників, якісне виконання ними своїх функціональних обов'язків;
працюють в умовах чітко визначених законом повноважень і відомчої службової підпорядкованості;
їх діяльність, що пов'язана з використанням негласних заходів, носить закритий характер;
мають в своєму складі посадових осіб, які діють гласно і посадових осіб, які працюють на конспіративних засадах.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 137; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!