Антропогенні фактори, які викликають стрес
Поняття «стрес» - це стан критичного навантаження, який проявляється у вигляді специфічного синдрому, який складається з неспецифічних змін всередині біологічної системи. Стрес можна розділити на два типи.
Еустресс – характеризується фізіологічними процесами, які дозволяють організму пристосуватися до змінених умов середовища. Дистрес - означає патологічні процеси, при постійних навантаженнях, які організм не в змозі регулювати короткий або тривалий час.
У біоіндикації під стресом розуміється реакція біологічної системи на екстремальні фактори середовища (стресори), які можуть в залежності від сили, інтенсивності, тривалості впливу, більш або менш сильно впливати на систему.
У природних умовах організми часто піддаються впливу різних абіотичних і біотичних стресорів. До екстремальних умов середовища, які ритмічно повторюються, наприклад, холоду, посухи, спеки багато організмів пристосувалися шляхом зміни активності (сплячка, анабіоз), що робить їх стійкими до стресу.
Інші організми можуть ухилятися від впливу екстремальних умов за допомогою специфічних пристосувань (уникнення стресу) - це глибоке укорінення, перехід в інші зони проживання. Толерантність і уникнення створюють стійкість до стресу.
Небезпека антропогенних стресорів полягає насамперед у тому, що біологічні системи недостатньо адаптовані до них. Антропогенні стресори створюються з такою швидкістю, що ці системи не встигають активізувати адаптаційні процеси (рис.1.1.2).
|
|
|
Рисунок 1.1.2 - Хід адаптації до довготривалих екстремальних умов середовища
Контрольні запитання для перевірки знань
1. Назвіть етапи розвитку, які пройшов біоіндикаційний напрям.
2. Що входить в поняття «е кологічна оцінка»?
3. Назвіть об’єкти екологічних досліджень.
4. Вкажіть недоліки оцінки стану довкілля інструментальними методами.
5. Які організми називають стенобіонтами і еврибіонтами?
6. Сформулюйте закон екологічної валентності та правило Лібіха.
7. Що таке еустрес та дистрес?
8. Назвіть етапи адаптації до довготривалих екстремальних умов середовища.
Розділ 2. БІОІНДИКАЦІЯ ТА ЇЇ ЗАСТОСУВАННЯ В БІОЛОГІЧНОМУ МОНІТОРИНГУ
Види, переваги та основні принципи застосування біоіндикації
Системи моніторингу, побудовані на основі дослідження поведінки рослин і тварин, дають змогу оцінити біологічні ефекти від впливу забруднення повітря, їх просторовий розподіл, можливе нагромадження на значних територіях.
Біоіндикація (грец. bios — життя і лат. indico — вказую) — це метод оцінки абіотичних та біотичних чинників середовища за допомогою біологічних систем.
|
|
|
Організми та їх угрупування, життєві функції яких тісно корелюють з певними чинниками середовища і можуть використовуватися для їх оцінки, називають біоіндикаторами. Ними можуть бути рослини, тварини, мікроорганізми, гриби.
Існує два основні методи біоіндикації: пасивний і активний.
Пасивна біоіндикація - дослідження у вільно живучих організмів видимих або непомітних ушкоджень і відхилення від норми, що є ознаками несприятливого впливу.
Активна індикація або біотестування - дослідження тих же впливів у лабораторних умовах на найбільш чутливих до даного фактору організмах - тест-організмах.
Біоіндикація має певні переваги як метод отримання безпосередньої інформації про зміни стану біоти в конкретних умовах забруднення, але він повинен об'єднуватися з хімічними та геофізичними даними для отримання не тільки якісних, а й кількісних даних.
Перевагою методів біоіндикації та біотестування перед фізико-хімічними методами є інтегральний характер відповідних реакцій організмів, які:
·Підсумовують всі без винятку біологічно важливі дані про навколишнє середовище та відображають його стан в цілому;
·Виявляють наявність у навколишньому природному середовищі комплексу забруднювачів;
|
|
|
·Дозволяють судити про ступінь шкідливості тих чи інших речовин для живої природи і людини;
·Дають можливість контролювати дію багатьох синтезованих людиною з'єднань;
·В умовах хронічного антропогенного навантаження біоіндикатори можуть реагувати на дуже слабкі концентрації забруднюючих речовин в силу акумуляції дози;
·Фіксують швидкість змін, що відбуваються в навколишньому середовищі;
·Вказують шляхи та місця скупчень різного роду забруднень в екологічних системах і можливі шляхи потрапляння цих речовин в організм людини;
·Допомагають нормувати допустиме навантаження на екосистеми, що розрізняються за своєю стійкістю до антропогенного впливу, так як однаковий склад і обсяг забруднень може привести до різних реакцій природних систем в різних географічних зонах;
·Роблять необов'язковим застосування дорогих трудомістких фізичних і хімічних методів для вимірювання біологічних параметрів; живі організми постійно присутні в навколишньому середовищі людини і реагують на короткочасні і залпові викиди токсикантів, які може не зареєструвати автоматизована система контролю з періодичним відбором проб на аналізи.
|
|
|
Форми біоіндикації:
1) неспецифічна – якщо різні чинники зумовлюють однакову реакцію;
2) специфічна – зміна, пов’язана лише з одним чинником;
3) пряма – чинник діє безпосередньо на біологічний об’єкт;
4) непряма – біоіндикація виявляється лише після зміни стану під впливом інших безпосередньо задіяних елементів;
5) рання – коли реакція організму помітна при низьких дозах і короткочасній дії чинника та відбувається в місці впливу чинника на елементарні молекулярні чи біологічні процеси.
Основні принципи застосування біоіндикації:
1. Відносна швидкість проведення досліджень. Біоіндикаційні дослідження повинні охоплювати одну фенологічні фазу при порівняно однорідних метеорологічних умовах. При випаданні опадів необхідно почекати кілька днів для відновлення рівня полютантів в біоті. Біоіндикаційні дослідження з метою вивчення закономірностей міграції хімічної речовини в харчових ланцюгах рекомендується проводити в період максимальної біологічної продуктивності співтовариств.
2. Отримання достатньо точних і відтворюваних результатів.
3. Велика кількість об'єктів біоіндикації з однорідними властивостями. Відбір індикаторів з високою поширеністю. Біоіндикатори повинні бути добре вивчені і мати на всій території досліджень однорідні властивості.
4. Діапазон похибок у порівнянні з іншими методами тестування не більше 20%.
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 643; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!