Біосинтез фосфогліцеридів. Як може утворюватися фосфатидна кислота з гліцеролу? Навести схему і охарактеризувати її (субстрати, продукти, ферменти).
Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення фосфатидилхоліну із фосфатидної кислоти. Охарактеризувати процес за допомогою схеми (субстрати, продукти, ферменти).
Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення фосфатидилетаноламіну із фосфатидної кислоти. Охарактеризувати процес за допомогою схеми (субстрати, продукти, ферменти).
Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення активованої форми етаноламіну (субстрати, продукти, ферменти).
Біосинтез фосфогліцеридів. Утворення активованої форми холіну (субстрати, продукти, ферменти).
257. Ліпогенез в жировій тканині та печінці як змінює глюкоземію? Посилює
258. До амінотрансфераз належать ферменти, що каналізують реакції подвійного заміщення типу «пінг-понг».
259. Трансамінування – це реакції, при яких аміногрупа L-амінокислоти зворотно переноситься на α-вуглецевий атом α-кетокислоти.
260. Коферментами амінотрансфераз є вітамін В6.
Карбомоїлфосфатсинтетазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
262. Орнітинтранскарбомоїлазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
Аргінінсукцинатсинтазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
Аргінінсукцинатліазна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
Аргіназна реакція орнітинового циклу (субстрати і продукти)
266. Біосинтез сечовини відбувається практично в усіх клтинах.
267. Ферменти біосинтезу білка зосереджені переважно в ядрі, цитоплазмі, рибосомах.
|
|
|
268. Де відбувається транскрипція мРНК? Які етапи транскрипції?
269. Де відбувається біосинтез білка і яка послідовність етапів його синтезу? Транскрипція (ядро), активація амінокислот (цитоплазма), рибосоми (трансліція), дозрівання білку (цитоплазма, АГ, ЕПР).
270. низькомолекулярні безазотисті органічні речовини, які містяться в крові – це глюкоза,
холестерин, кетонові тіла, гліцерол, ПВК, жирні кислоти.
271. залишковий азот крові складають речовини: складається з сечовини (50%), вільних амінокислот (25%),креатиніну (2,5-7,5%), креатину (5%), сечової кислоти (4%), аміаку та індикану (0,5%), решта - білірубін, холін, глутатіон та інші продукти білкового обміну.
272. низькомолекулярні азотовмісні органічні речовини крові – це сечовина, креатинін, креатин.
273. за про порушення функції нирок в сироватці крові спостерігається зростання концентрації залишкового азоту в крові більше 35 ммоль/л. Розрізняють
ретенційну та продукційну азотемію.
Ретенційна азотемія виникає при порушенні виведення азотистих сполук з сечею,
особливо за рахунок сечовини. Причини: ниркова недостність (гломерулонефрит, гострий тубулярний некроз та ін.), позаниркові - обтурація сечових шляхів, серцево-судинна недостатність, крововтрати, тривала діарея, блювота.
|
|
|
274. в еритроцитах головним енергозабезпечувальним процесом є за відсутності мітохондрій та дихального ланцюга єдиним джерелом АТФ є анаеробний гліколіз. Глюкоза надходить з плазми крові, а назад у плазму переходить
лактат.
275. в основному лужними резервами крові є в основному бікарбонати крові, в нормі їх вміст в 20 разів перевищує вміст СО2. Лужні резерви крові показують, яку кількість основ можна додати або забрати від проби крові, щоб її рН становив 7,4. В нормі вміст бікарбонатів в плазмі - 25 ммоль/л.
276. кетоацидоз розвивається за підвищення вмісту речовин кетонів в плазмі крові
277. яке порушення кислотно-лужної рівноваги частіше виникає при цукровому діабеті лужне середовище
278. вважається, що найпотужнішою буферною системою крові є гемоглобін-окигемоглобінова.
279. висока в’язкість крові обумовлена високим вмістом еритроцитів.
280. функції крові дихальна, трофічна, екскреторна, захисна, участь у гомеостазі, терморегуляторна, гуморальна.
281. фізіологічне значення рН крові за норми у людини рН крові коливається від 7,36 (у венозній крові) до 7,44 (в артеріальній крові). Критичні
|
|
|
межі коливання 6,8 -7,8 несумісні з життям. Кислотно-лужна рівновага (КЛР) підтримується
буферними системами плазми та клітин крові, функцій легень - виділення або затримка СО2,
нирок - екскреція кислих або лужних продуктів, ШКТ та шкіри.
282. визначення онкотичного тиску крові колоїдно-осмотичний тиск, доля осмотичного тиску, створювана високомолекулярними компонентамі розчину. У плазмі крові людини складає лише близько 0,5% осмотичного тиску (3—4 кн /м-код 2 , або 0,03—0,04 ат ). Проте О. д. грає найважливішу роль в утворенні міжклітинної рідини, первинної сечі і ін. Стінка капілярів вільно проникна для води і низькомолекулярних речовин, але не для білків. Швидкість фільтрації рідини через стінку капіляра визначається різницею між О. д. білків плазми і гідростатичним тиском крові, що створюється роботою серця. На артеріальному кінці капіляра сольовий розчин разом з живильними речовинами переходить в міжклітинний простір. На венозному кінці капіляра процес йде в протилежному напрямі, оскільки венозний тиск нижче О. д.; В результаті в кров переходять речовини, що віддаються клітками При захворюваннях, що супроводяться зменшенням концентрації в крові білків (особливо альбуміну), О. д. знижується, і це може з'явитися одній з причин накопичення рідини в міжклітинному просторі, внаслідок чого розвиваються набряки.
|
|
|
283. білками плазми крові, еритроцитів,що утворюють групи крові АВ0 є аглютиніни, аглютиногени.
284. білками, яки відрізняється плазма крові від сироватки, є фібрин, фібриноген.
285. білками плазми крові з антивірусною активністю є інтерферони.
286. ушкодження підшлункової залози характеризується підвищеним вмістом амілази в крові
287. відображення вуглеводного обміну через які показники крові вміст глюкози
288. чи вірно, що глікофорин – це представник глікопротеїнів, інтегральний білок мембран так
289. вплив щитоподібної залози на вуглеводний обмін прискорюють його, особливо в мязах та печінці
290. ознаки цукрового діабету за якими біохімічними показниками підвищення рівня глюкози в крові
291. роль вуглеводного обміну для функціонування ЦНС глюкоза є єдиним джерлом енергії для клітин мозку
292. гормональний вплив на метаболізм вуглеводів спричиняє які зміни показників кількість глюкози, кетонових тіл
293. цукровий та нецукровий діабет у біохімічних показниках сечі: При цукровому діабеті розвивається гіперглікемії. При підвищенні концентрації глюкози в крові до 8-10 ммоль/л (нирковий поріг) починається глюкозурія. Це викликає осмотичний діурез - у хворого розвивається поліурія (до 8-12 л/добу). При нецукровому зявляється глюкоза в сечі.
294. обмін вуглеводів у показниках сечі: Глюкоза - негативна реакція Кетон - негативна реакція
295. обмін білків у показниках сечі: білок - не більше 0,3 г/л ( при нормальній щільності сечі) (для кішок, собак)
296. «збої» в обмінних процесах НК, нуклеотидів: поява гіпоксантину, ксантину в сечі
297. рН сечі в нормі 5.6-6.5 (для кішок, собак) та за патологічного стану різні відхилення
298. Олігоурія уменьшение выделения мочи — может быть физиологической (при ограничении питьевого режима, потере жидкости в жаркую погоду с потом) и патологической (при длительных рвотах и поносах, высокой лихорадке, кровотечениях, остром гломерулонефрите, образовании отёков, при беременности
299. Анурія отсутствие выделения мочи. патологическое состояние мочевыделительной системы при которой осуществляется пассаж мочи менее 50мл/день. Анурия бывает при тяжёлых заболеваниях почек, при закупорке мочевых путей почечными камнями, при сдавлении их расположенными по соседству опухолями, при падении сердечной деятельности. Сопровождается сухостью во рту, жаждой, тошнотой, рвотой.
300. Поліурія увеличенное образование мочи. У взрослых людей при полиурии вместо суточной нормы в 1000—1500 мл при полиурии из организма выделяется свыше 1800—2000 мл, иногда более 3 л мочи.
Основная физическая причина заболевания — уменьшение реабсорбции воды в почечных канальцах [1]. Таким образом, вода не поглощается организмом — в результате снижается удельный вес мочи. олиурия является ведущим симптомом следующих заболеваний: некомпенсированный или впервые выявленный сахарный диабет, несахарный диабет, первичныйгиперпаратиреоз, первичный гиперальдостеронизм.
Полиурия может быть постоянной и временной. Постоянная может быть вызвана болезнью почек или желёз внутренней секреции. К полиурии иногда приводит и лечениемочегонными препаратами. Схождение скрытых или видимых отёков также проявляется временной полиурией.
Временная полиурия может быть симптомом следующих пароксизов: гипертонический криз, пароксизмальная тахикардия и диэнцефальный криз. Также временная полиурия может быть вызвана приёмом большого объёма жидкости, например пива, кваса или газированной воды
301. Креатинурія от креатин и греч. uron — моча), появление в моче креатина, содержащегося обычно в мышечной ткани. В норме креатин выделяется с мочой в виде креатинина — конечного продукта азотистого обмена. Наличие креатина в моче может быть при патол. процессах с усиленным распадом белка, поражением мышц, а также при нек-рых болезнях эндокринных органов (гипертиреоз, диабет). Развитие К. возможно как результат острых лихорадочных болезней, ожогов, углеводного голодания, интоксикации, нек-рых авитаминозов и др.
302. Кетонурія (ацетонурія) Кетонурия (Ketonuria), Ацетонурия (Acetonurid) - наличие в моче кетоновых (ацетоновых) тел. Кетонурия может наблюдаться у больных сахарным диабетом, во время голодания или после сильной рвоты в результате частичного окисления жиров. Наличие кетоновых тел может быть определено путем добавления к моче нескольких капель 5% раствора нитропруссида натрия и раствора аммиака; постепенное окрашивание мочи в пурпурно-красный цвет свидетельствует об их присутствии в моче
303. Білірубінурія— это наличие билирубина в моче. Билирубин является конечным продуктом обмена желчных пигментов. В норме билирубин в моче не выявляется. Появлению его в моче в конъюгированной форме предшествует гипербилирубинемия. Билирубин относится к группе хромопротеинов и является конечным продуктом распада гемоглобина, миоглобина, цитохрома, каталазы и других веществ. Образование билирубина происходит главным образом в РЭС селезенки, печени, костного мозга. В плазме билирубин связывается альбумином, образуя комплексное соединение (неконъюгированный, свободный или непрямой билирубин), которое не проходит почечный фильтр.
304. Протеїнурія обнаружение белка в анализе мочи.
305. Альбумінурія — протеинурия, выделение белка с мочой, признак нарушения нормальной деятельности почек. Наблюдается при болезнях почек, сердечных заболеваниях, при многих острых заразных болезнях, отравлениях.
Белок в моче может появиться и у здорового человека. Моча здорового человека содержит следы белка. За сутки человек выделяет около 50 мг белка. Альбуминурия может наблюдаться после общей физической нагрузки, употребления обильной, богатой белками пищи. Очень важно правильно истолковать ее.
Бывает истинная и ложная альбуминурия. Истинная возникает при дегенеративных процессах в мембранах почечных клубочков (гломерулонефрит, амилоидоз почек, нефроз и др.); ложная зависит от примеси в моче большого количества эритроцитов и лейкоцитов, белок которых переходит в мочу.
306. Вуглеводи молока Лактоза, глюкоза.
307. Білки молока Казеїн
308. Вміст ліпідів у молоці Молочний жир - одна з найбільш цінних за поживністю складових частин молока. Жир в молоці міститься у формі дрібних жирових кульок діаметром до 0,1-10 мкм, оточених липопротеидной мембраною з гідрофільної поверхнею. Вміст жиру в молоці коливається від 2,8 до 5%. Головним компонентом молочного жиру є тригліцериди (98-99%). Крім тригліцеридів у молоці виявляються лецитин, кефалін, сфінгоміелін, холестерин, ергостерин, цереброзидів, жиророзчинні вітаміни і провітаміни, вільні жирні кислоти. Гліцериди молока істотно відрізняються від таких у жирових депо організму в першу чергу тим, що включають в свій складбільшу кількість насичених низькомолекулярних жирних кислот. Молекули тригліцеридів молока є разнокіслотнимі, тому молочний жир має низьку температуру плавлення і однорідну консистенцію. У складі тригліцеридів насичені кислоти складають (58-77%, в середньому - 65%), ненасичені жирні кислоти - у середньому 35%. До основних насиченим високомолекулярним кислот молочного жиру відносяться пальмітинова, стеаринова і миристиновая, а до насичених низькомолекулярних - масляна, капронова, каприлова, капріновая і Лауринова. Більшість з насичених жирних кислот містить парне число атомів вуглецю (С 4-С 20). Головний компонент цієї групи кислот - пальмітинова. У той час як насичені жирні кислоти (понад З 8) при кімнатній температурі є твердими, ненасичені - здебільшого рідкі. Серед останніх основне місце займає олеїнова. У порівнянні з жирами тваринного і рослинного походження, молочний жир характеризується високим вмістом миристиновой кислоти та низькомолекулярних летких насичених жирних кислот - олійною капронової, каприлової і капріновой, що в сумі складають 7,4-9,5% загальної кількості жирних кислот. Кількість біологічно важливих поліненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової та арахідонової) в молочному жирі, порівняно з рослинними оліями, невисока і складає 3-5%.
309. Роль материнського молока для імунної системи дитини (у людей, тварин) Забезпечує пасивний імунітет завдяки речовинам імуноглобуліни, лактоферин, лактадгерин та гаптоглобин,
Дата добавления: 2019-02-13; просмотров: 147; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!