Глава 15. Принципи територіального устрою
Стаття 104. Україна є унітарною державою. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності, неподільності, недоторканності і цілісності державної території, комплексності економічного розвитку і керованості окремих її частин з урахуванням загальнодержавних і регіональних інтересів, національних і культурних традицій, географічних і демографічних особливостей, природних і кліматичних умов.
Стаття 105. При вирішенні питань територіального устрою України враховуються думка громадян, які проживають на відповідній території, потреби розвитку місцевого та регіонального самоврядування.
Стаття 106. Не допускається укладення будь-яких політичних договорів і союзів між окремими адміністративно-територіальними одиницями в особі їхніх органів місцевого і регіонального самоврядування. Угоди між ними можуть укладатися лише з питань, які віднесені до їхньої власної компетенції.
Глава 16. Система адміністративно-територіального поділу
Стаття 107. Адміністративно-територіальними одиницями України є: область (земля), район, місто, селище і село.
У місцевостях традиційного компактного проживання національних меншин за волевиявленням населення даної місцевості з метою задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб громадян утворюються національні адміністративно-територіальні одиниці.
Стаття 108. Утворення, укрупнення, ліквідація чи зміна меж адміністративно-територіальних одиниць проводяться за ініціативою відповідних органів місцевого і регіонального самоврядування з урахуванням думки зацікавленого населення через проведення дорадчого опитування.
|
|
|
Рішення з цього питання ухвалює Рада Послів Національних Зборів України.
Стаття 109. Статус адміністративно-територіальних одиниць, а також порядок їх утворення, змін та ліквідації визначаються Конституційним законом.
Глава 17. Республіка Крим
Стаття 110. Республіка Крим є державно-територіальною організацією влади і самоврядування населення Криму.
Республіка Крим є автономною складовою частиною України. Стаття 111. Республіка Крим самостійно вирішує питання, віднесені до її відання Конституцією та законами України.
Республіка Крим має свою Конституцію, яка узгоджується з Національними Зборами України.
Стаття 112. Республіка Крим бере участь у вирішенні питань, віднесених до відання України, у Національних Зборах України, Кабінеті Міністрів України та інших центральних державних органах України. Форми і квота представництва Республіки Крим в центральних органах державної влади України визначаються Конституцією та законами України.
|
|
|
Стаття 113. Закони України, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання на території Республіки Крим.
Розділ V
ДЕРЖАВНА ВЛАДА
Глава 18. Загальні положення
Стаття 114. Державну владу здійснює народ в особі громадян України, які мають право голосу.
Стаття 115. Народ здійснює державну владу шляхом всенародного голосування (референдуму), виборів, а також через систему державних органів.
Стаття 116. Всеукраїнський референдум—конституційний спосіб прийняття безпосередньо народом України законів та інших державних рішень.
Стаття 117. Проведення всеукраїнського референдуму є обов'язковим для вирішення питань про входження України в державні союзи і військово-політичні об'єднання, зміни її території.
Питання, з якого проводиться референдум, має бути сформульоване максимально чітко і не допускати двозначності при відповіді на нього.
Проект закону чи рішення вважаються ухваленими громадянами, якщо за них було подано більшість голосів виборчого корпусу.
Не допускається референдум з питань ціноутворення, оподаткування, витрат з державного бюджету, призначення і звільнення державних посадових осіб, введення і припинення воєнного та надзвичайного стану, амністії, помилування, а також з питань, віднесених до відання судової влади.
|
|
|
Стаття 118. Вибори до Національних Зборів України і Президента України відбуваються періодично і проводяться за принципом загального, рівного і прямого виборчого права, при таємному голосуванні та вільному і рівноправному висуненні кандидатів.
Не допускається одночасне проведення виборів до Національних Зборів і Президента.
Стаття 119. Право голосу мають усі громадяни України, яким на час голосування виповнилося 18 років.
Права голосу не мають громадяни, визнані судом недієздатними.
Здійснення виборчого права призупиняється для осіб, які утримуються за вироком суду в місцях позбавлення волі.
Порядок здійснення виборчих прав громадян, які перебувають за межами України, визначається законом.
Стаття 120. Виборчий процес здійснюється на таких засадах:
1) вільне і рівноправне висунення претендентів і кандидатів;
2) гласність;
3) безпристрасність до кандидатів з боку державних органів, установ і організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;
4) рівність можливостей для всіх кандидатів;
5) свобода агітації;
6) контроль за джерелами фінансування та витратами на виборчу кампанію.
|
|
|
Стаття 121. Проведення виборів в Україні здійснюється по одномандатних виборчих округах. Кожний виборець має один голос.
Стаття 122. Обраним вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.
Вибори є такими, що відбулися, якщо в голосуванні взяло участь більше половини виборців.
Порядок організації і проведення виборів визначається Конституційним законом.
Стаття 123. Делегування функцій від однієї влади до іншої забороняється, крім випадків, передбачених цією Конституцією.
Кожна влада при виконанні своїх функцій е автономною і діє у встановлених Конституцією межах.
Органи, до компетенції яких належить здійснення функцій відповідних влад, співробітничають між собою у вирішенні завдань, що стоять перед державою.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 99; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!