Органи управління навчальними закладами.
Управління у сфері вищої освіти
1. Управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється:
1) Кабінетом Міністрів України;
2) центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки;
3) галузевими державними органами, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади;
4) органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади;
5) Національною академією наук України та національними галузевими академіями наук;
6) засновниками вищих навчальних закладів;
7) органами громадського самоврядування у сфері вищої освіти і науки;
8) Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Повноваження керівника навчального закладу.
Враховуючи основні завдання та позиції адміністративної реформи в Україні, гостро постають питання статусу керівників установ, підприємств, організацій державної форми власності. Об’єднання, злиття та ліквідація певних організаційних структур, передбачає оновлення управлінських функцій керівного персоналу. Так, реформування освіти не є винятком. Загальновідомим є те, що Закон України «Про вищу освіту» потребує перегляду, внесенню змін та доповнень до окремих його положень. Результатом таких позицій став Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»», який у даний час знаходиться на доопрацюванні. Відповідно, мета даного дослідження вбачається у контексті внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», а саме до статті 32, яка визначає адміністративний статус керівника вищого навчального закладу.
Категорія «статус» по суті визначає правове становище фізичної або юридичної особи. У теорії права поняття правового статусу тлумачиться по-різному, але думки науковців збігаються у тому, що основою правового статусу будь-якого із суб’єктів правовідносин є закріплені законодавством та гарантовані державою права та обов’язки. Так, правовий статус особи може бути загальним, спеціальним та індивідуальним. Загальний статус визначає основні права та обов’язки особи, як громадянина. Спеціальний статус визначає місце особи у суспільстві відповідно до роду діяльності, якою займається особа, що визначається спеціальним (родовим) характером наданих їй прав та передбачених обов’язків. Індивідуальний статус базується на індивідуальних правах та обов’язках особи в певний момент часу.
|
|
|
Використання терміна «повноваження» для характеристики прав та обов’язків посадових осіб є найбільш доцільним, оскільки їх права та обов’язки характеризуються єдністю, позаяк права одночасно є обов’язками, адже вони використовуються в інтересах служби, а обов’язки - правами, оскільки інакше обов’язки неможливо буде здійснити. Крім того, юридична відповідальність посадових осіб настає як за перевищення наданих прав, так і за невиконання передбачених обов’язків, а деякі із повноважень посадових осіб, наприклад, такі, як застосування заходів морального та матеріального заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності; видання наказів і розпоряджень, здійснення контролю тощо є одночасно правами та обов’язками посадових осіб. Так, як зазначає О.П. Альохін, «службові права та обов’язки державних службовців мають єдність, своєрідність якої полягає у тому, що їх права одночасно є обов’язками, тому що вони повинні використовуватися в інтересах служби» .
|
|
|
Зауважимо, що саме такий підхід використано у діючому Законі України «Про вищу освіту» та його проекті внесення змін до нього, а також у інших нормативно-правових актах, що регламентують діяльність керівника вищого навчального закладу. Так, у ст.32 Закону України «Про вищу освіту» зазначено, що «керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень...». Відповідно, у Положенні про державний вищий навчальний заклад права та обов’язки керівника ВНЗ подаються також у несистематизованому порядку, тобто як повноваження.
Отже, повноваження керівника ВНЗ закріплено рядом нормативних актів ,положення яких дають підстави класифікувати їх за формою здійснення на нормотворчі та організаційні.
|
|
|
До нормотворчих віднесено наступні повноваження:
- затвердження структури ВНЗта його штатногорозпису;
- прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників;
- визначення та затвердження функціональних обов'язків працівників;
- відрахування та поновлення на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
- формування контингенту осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі;
- відповідальність за результати діяльності ВНЗ перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад;
- розпорядження майномта коштами ВНЗ;
- виконання кошторису, укладання угод, тощо.
До організаційних віднесено такі повноваження:
вирішення питань діяльності вищого навчального закладу;
- представленняВНЗ у державних та інших органах;
- забезпечення охорони праці, дотримання законності та порядку у ВНЗ;
|
|
|
- забезпечує дотримання службової та державної таємниці;
- створення робочих та дорадчих органів, а також визначення їх повноважень;
- звітування перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування ВНЗ;
- застосування заходів морального та матеріального заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
- контрольза дотриманням штатно-фінансової дисципліни всіма підрозділами закладу;
- контроль виконання навчальних планів і програм;
- здійснення контролю за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників ВНЗ.
Аналіз статті 32, Закону «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»» , дає підстави говорити про розширення прав керівника вищого навчального закладу, у сфері кадрового забезпечення (неоднозначною вбачається позиція, щодо самостійності керівника призначати та звільняти з посад проректорів (заступників керівника)). Деякі права відповідно до даного законопроекту стають обов’язками. Так, керівник ВНЗ не просто контролює, а забезпечує організацію та проведення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін. Розширено декілька позицій, щодо відповідальності, а саме керівник ВНЗ повинен буде нести відповідальність не тільки за провадження освітньої діяльності, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна, а й за провадження наукової, науково-технічної діяльності та культурно-виховної роботи у ВНЗ.
При вивченні третього питання (Правові засади державного управління наукою. Основні принципи державного управління науковою діяльністю. Система органів управління наукою. Наукові заклади та наукові товариства. Завдання Національної академії наук України. Галузеві академії наук. Статус і завдання Національної академії правових наук України.) студентам слід звернути увагу на те, що
Правові засади державного управління наукою.
Правове регулювання управління в сфері науки і науково-технічної діяльності. Управління в цій сфері здійснюється на основі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" в редакції від 1 грудня 1998 p., a також Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України 7 червня 2000 р. № 773/2000.
Розвиток науки і техніки є визначальним фактором прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їх духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб.
Об'єкт управління в сфері науки і науково-технічної діяльності. Об'єктом управління у цій сфері є наукова і науково-технічна діяльність, а також заклади науки та інші наукові, а також освітні установи, щодо яких держава в особі органів виконавчої влади приймає певні регулюючі рішення.
Наукова діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.
Науково-технічна діяльність - інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного їх використання.
Наукова установа - юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.
Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Воно є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.
Повноваження Міністерства освіти і науки України у сфері науки та науково-технічної діяльності. Цей орган розробляє засади наукового та науково-технічного розвитку України, забезпечує розвиток наукового та науково-технічного потенціалу України, організує та координує інноваційну діяльність, координує розвиток загальнодержавної системи науково-технічної інформації, координує діяльність органів виконавчої влади щодо розроблення загальнодержавних наукових і науково-технічних програм та контролює їх виконання, здійснює керівництво системою наукової і науково-технічної експертизи, забезпечує інтеграцію вітчизняної науки у світовий науковий простір із збереженням і захистом національних пріоритетів. Центральним органом державної виконавчої влади в галузі управління наукою є також Вища атестаційна комісія України. Цей орган проводить аналіз та оптимізацію мережі спеціалізованих учених рад з присудження вчених ступенів з урахуванням потреб держави та існуючого наукового потенціалу, затверджує рішення спеціалізованих учених рад з присудження вчених ступенів доктора та кандидата наук, а також рішень Вчених рад наукових установ щодо присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника. Наукову діяльність здійснюють наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III—IV рівнів акредитації, громадські організації. Кожна організаційна форма має свої певні особливості. Безпосередньо у сфері організації науки діють спеціалізовані органи виконавчої влади, а також державні установи.
Органи управління наукових установ. Органами управління наукових установ є: керівництво наукової установи, її вчена рада, загальні збори Національної академії наук України та загальні збори галузевих академій наук України. Національна академія наук України та галузеві академії наук - Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України - є державними науковими організаціями, що засновані на державній власності. Кошти на забезпечення діяльності академій щорічно визначаються у Державному бюджеті України окремими рядками. Фінансування академій може здійснюватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України. До складу академій можуть входити наукові установи, підприємства, організації, об'єкти соціальної сфери, що забезпечують їх діяльність.
Основні принципи державного управління науковою діяльністю.
Згідно зі ст. 54 Конституції України, держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.
Правові засади державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності визначені у Законі України " Про наукову і науково-технічну діяльність" від 26 листопада 2015 року № 848-VIII.
Згідно Закону України " Про наукову і науково-технічну діяльність" Стаття 46. Основні принципи державного управління та регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності
1. Під час здійснення державного управління та регулювання у сфері наукової і науково-технічної діяльності держава керується такими принципами:
1) єдності науково-технічного, економічного, соціального та духовного розвитку суспільства;
2) ефективного поєднання централізації та децентралізації управління у науковій та науково-технічній діяльності;
3) додержання вимог екологічної безпеки;
4) визнання свободи наукової творчості;
5) збалансованості розвитку фундаментальних і прикладних наукових досліджень та науково-технічних (експериментальних) розробок;
6) використання досягнень світової науки, можливостей міжнародного наукового співробітництва;
7) свободи поширення відкритої науково-технічної інформації;
8) відкритості для міжнародного науково-технічного співробітництва, забезпечення інтеграції української науки у світовий науковий та Європейський дослідницький простір із забезпеченням захисту інтересів національної безпеки;
9) визнання певного обґрунтованого ризику отримання негативного результату у провадженні наукової і науково-технічної діяльності.
Система органів управління наукою.
Органи управління наукою
Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 160; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!