Дає підстави стверджувати, що ПАТ «Укрзалізниця» за правовою доктриною, а також згідно до ст. 81 ЦК України є юридичною особою публічного права.

ВІДПОВІДЬ

У листі Національного агентства з питань запобігання корупції від 31.08.2018 р. № 112-08/38151/18 передбачено прохання про висловлення наукової позиції Національного університету «Одеська юридична академія» щодо проблеми віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі – ПАТ «Укрзалізниця») до юридичних осіб публічного або юридичних осіб приватного права. Фактично мова йде про можливість визнання ПАТ «Укрзалізниця» юридичною особою публічного права у контексті антикорупційного законодавства України і, відповідно, можливість застосування стосовно посадових осіб цього товариства ряду превентивних антикорупційних обмежень та вимог, визначених Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року № 1700-VII[1] (далі також – Закон від 14.10.2014 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 3 Закону від 14.10.2014 року суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому відповідно до підпункту а) п.2 ч.1 ст. 3 Закону від 14.10.2014 року до осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відносяться «посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті».

1. Єдиним нормативно-правовим актом, який дає орієнтир для встановлення змісту категорії «юридична особа публічного права», є Цивільний кодекс України[2] (далі також – ЦК України). Так, відповідно до ч.2 ст.81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.87 ЦК України. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Згідно до ч.3 ст.81 ЦК України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Проте, порядок створення як єдиний законодавчий критерій юридичних осіб публічного права виявляється недостатнім, оскільки нормами того ж ЦК України передбачається, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади можуть створювати і юридичні особи публічного права, і юридичні особи приватного права, брати участь у їх діяльності на загальних підставах (ч. 2 і 3 ст. 167, ч. 2 і 3 ст. 168, ч. 2 і 3 ст. 169). Зазначене породжує невизначеність у відповідних сферах правового регулювання, які зв’язують диференціацію правових режимів саме з участю у правовідносинах або юридичної особи приватного права, або ж юридичної особи публічного права. Особливо гостро ця проблема стосується антикорупційного законодавства України, оскільки його реалізація пов’язана із суттєвими обмеженнями прав та свобод людини з метою протидії корупції.

Не сприяє встановленню змісту категорії «юридична особа публічного права» і роз’яснення Міністерства юстиції України, яке є вкрай формальним та поверхневим. Так, щодо визначення поняття «юридична особа публічного права» листом від 11.03.2014 року[3] Міністерство юстиції України інформує, що згідно з положеннями частини другої статті 81 ЦК України юридичною особою публічного права визначається юридична особа, яка створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування. Слід зазначити, що таке формальне зв’язування змісту Закону від 14.10.2014 року та ЦК України у частині визначення юридична особа публічного права для цілей антикорупційного законодавства поглиблює проблему, яка досліджується, та створює враження, що всі юридичні особи, які так чи інакше створені розпорядчим актом суб’єкта владних повноважень є публічними юридичними особами. При цьому не беруться до уваги інші необхідні ознаки юридичної особи публічного права. Звичайно, за таких умов деформується правовий механізм протидії корупції в Україні і, як наслідок, починає виконувати неплановану законодавцем функцію – застосування таких же правових інструментів до корупції у приватному секторі, як це необхідно та заплановано для корупції у публічному секторі.

Вивчення наукових робіт із юриспруденції, присвячених проблемі визначення юридичних осіб публічного права (Бєлих В.С., Винар Л.В., Зубар В.М., Кучеренко І.М., Майданик Р.А., Салей О.А., Чантурия Л.Л., Романовська О.В., Олькіна О.В., Чиркин В.Є., Єгорова Н.О., Дудоров О.О., Киричко В.М., Ястребов О.О.) показало, що у науці є визнаним висновок, що цей термін розкривається за системою ознак, і лише однією із яких є особливості порядку створення юридичної особи.

При цьому, спірним було б твердження, що порядок створення є єдиною саме законодавчо закріпленою ознакою розмежування зазначених юридичних осіб. Навпаки, порядок створення дійсно не є єдиною розмежувальною ознакою у цьому випадку, проте законодавець згадав лише цю ознаку, а інших прямого не навів. Між тим, зі змісту ч.3 ст.81 ЦК України вбачається, що із цивільного законодавства можна виділити ще одну розмежувальну ознаку юридичних осіб публічного та приватного права – джерело правового регулювання порядку їх створення, організаційно-правових форм та правового статусу. Так, за ч.3 ст.81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Таким чином, розмежування юридичних осіб публічного права та юридичних осіб приватного права проходить по ряду ознак, одна із яких (особливості порядку створення юридичної особи) прямо закріплена у ч.2 ст.81 ЦК України, а ще одна (джерело правового регулювання порядку створення, організаційно-правових форм та правового статусу юридичної особи) – випливає із ч.3 ст.81 ЦК України. Зважаючи на вказану характеристику, слід наголосити, що джерелом правового регулювання порядку створення, організаційно-правової форми та правового статусу ПАТ «Укрзалізниця» є в першу чергу не ЦК України, а спеціальне законодавство: Закон України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 р.[4], Постанова КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”» від 25.06.2014 р.[5], Постанова КМУ «Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”» від 02.09.2015 р.[6] Отже, за порядком створення та джерелом правового регулювання, ПАТ «Укрзалізниця» відповідає ознакам саме юридичної особи публічного права.

При визначені чи належить ПАТ «Укрзалізниця» до кола юридичних осіб публічного права за розглядуваним критерієм, зважаючи, що такий критерій закріплено у ЦК України, слід особливу увагу звернути на те, що у ч.2 ст.81 ЦК України йдеться не про будь-яке створення державним органом такої юридичної особи, а про створення її особливим чином – шляхом видання розпорядчого акту. Очевидно, що у зв’язку із цим можливість створювати юридичні особи публічного права у інших учасників цивільних відносин (окрім таких суб’єктів, як Президент України, орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування) відсутня. Тобто йдеться про те, що юридичні особи публічного права створюються не просто розпорядчим актом суб’єкта владних повноважень, а виключно таким способом. Із врахуванням зазначеного, якщо визначена юридична особа відповідно до законодавства України гіпотетично може бути створена як Президентом України, органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, так і іншим суб’єктом, то слід прийти до висновку, що така юридична особа є юридичною особою приватного права. Натомість, утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відбувається виключно за рішенням Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. Закону «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»); таке рішення Уряду (Постанова КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”» від 25.06.2014 р.) за правовою природою є не тільки рішенням засновників або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи, а й розпорядчим актом у розумінні ч.2 ст.81 ЦК України.  Це ще раз підтверджує висновок про належність досліджуваної юридичної особи до кола юридичних осіб публічного права.

2. Окрім особливого порядку створення – на підставі розпорядчого акту, основоположною ознакою юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади, які покладені на таку особу Конституцією України та законодавчими актами[7].

Юридичні особи публічного права є носіями прав і обов’язків публічного характеру[8]. Якщо здійснення певних видів діяльності для юридичних осіб приватного права є правом, здійснення окремих видів діяльності може являти собою обов’язок для юридичних осіб публічного права[9].

Юридичні особи публічного права створюються державою для здійснення певних державних функцій і завдань. Якщо предмет діяльності юридичної особи приватного права визначається його засновниками і фіксується у статуті, предмет і сфера діяльності юридичних осіб публічного права визначається державою шляхом виданням нормативного акту[10].

Публічні юридичні особи у першу чергу виконують публічні функції, їх діяльність спрямована на досягнення публічних, громадських цілей. Вступ таких юридичних осіб у цивільний оборот зумовлюється спрямованістю на досягнення здійснюваних ними публічних завдань і необхідністю матеріально-технічного, організаційного забезпечення такої діяльності[11].

Більш конкретно у контексті завдання, яке вирішується, висловлюється О.Ю. Усков, який зазначає, що від публічно-правових установ як юридичних осіб публічного права необхідно відрізняти інші, створювані державою унітарні організації, які хоча і відокремлені у майновій сфері від держави, але тим не менш не наділені жодними публічно-владними повноваженнями. Йдеться, зокрема, про звичайні державні підприємства[12].

На думку Майданика Р.А. оскільки унітарні державні та комунальні підприємства зазвичай не здійснюють компетенції публічного органу (державного чи комунального), такі юридичні особи не повинні визнаватися юридичними особами публічного права[13].

У зв’язку із наведеним слід звернути увагу на правильний висновок Олькіної О.В., за яким досить спірною є публічно-правова природа державних і муніципальних підприємств, що здійснюють комерційну діяльність, та доцільність їх відокремлення від юридичних осіб приватного права, головним завданням яких є здійснення комерційної діяльності. У такому контексті до істотних ознак юридичної особи публічного права слід віднести встановлений публічним правом публічно-правовий режим її діяльності, обумовлений тим, що призначення юридичної особи публічного права – це реалізація не приватного інтересу, не підприємницька діяльність, а вирішення завдань і досягнення цілей публічного характеру. У цьому аспекті обов’язковою ознакою юридичної особи публічного права розглядається те, що вона створюється з метою виконання покладених на неї Конституцією України й законами публічних завдань та задоволення публічних інтересів[14]. В такому зрізі, цілком логічним є визнання міністерств та інших центральних органів виконавчої влади юридичними особами публічного права (ч.1 ст.4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 року[15]).

Що ж до досліджуваного товариства, то згідно Статуту (п. 5) ПАТ «Укрзалізниця» [16] метою його діяльності є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, роботах та послугах, що виконує (надає) товариство, забезпечення ефективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності галузі, а також отримання прибутку від провадження підприємницької діяльності. Тобто, частина формулювання мети носить явно публічний характер.

Крім того, предметом діяльності ПАТ «Укрзалізниця», серед іншого, є (підпункти 21-24, 26, 46, 48, 50, 51, 65, 69, 88, 89, 105, 109 п. 6 Статуту):

- централізоване управління парками вантажних вагонів різної форми власності відповідно до стратегічної політики держави;

- проведення аналізу та актуалізація екологічної політики, оцінювання процесів системи екологічного управління;

- розроблення нормативної, технічної, конструкторської та технологічної документації;

- виконання робіт із стандартизації у галузі залізничного транспорту;

- забезпечення єдності вимірювань та метрологічна діяльність на залізничному транспорті;

- ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій та транспортних подій;

- здійснення контролю за виконанням вимог пожежної безпеки на залізничному транспорті загального та незагального користування;

- діяльність з виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення захисних лісонасаджень;

- організація роботи лікарсько-експертних комісій з метою організації та проведення попередніх (під час приймання на роботу) та періодичних профілактичних медичних оглядів;

- провадження діяльності у сфері освіти, професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, надання послуг з підготовки фахівців робочих професій;

- діяльність з розроблення документів, що обґрунтовують обсяги викидів забруднюючих речовин для підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців, контроль якості стічних вод;

- виконання робіт та надання послуг з технічного аудиту, інспекційного та приймального контролю;

- провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею; організація та забезпечення безпеки спеціальних видів зв’язку;

- розроблення та здійснення заходів з мобілізаційної підготовки та цивільного захисту.

Отже, Статутом ПАТ «Укрзалізниця» передбачено у якості мети діяльності здійснення управлінських, організаційних, забезпечувальних та контрольно-наглядових функцій у публічній сфері. Також, відповідно до Закону «Про залізничний транспорт»[17]:

А) Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ «Укрзалізниця» за погодженням з місцевими органами виконавчої влади (ч. 2 ст. 9);

Б) Охорона вантажів і об’єктів залізничного транспорту, нагляд за дотриманням вимог пожежної безпеки, ліквідація пожеж на залізничному транспорті загального користування, розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень здійснюються відомчою воєнізованою охороною АТ «Укрзалізниця», працівники якої під час виконання службових обов’язків мають права, які передбачені Положенням про відомчу воєнізовану охорону АТ «Укрзалізниця» та чинним законодавством України, застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, сльозоточиві речовини) у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством України, а також гарантії правового та соціального захисту (ч. 2 ст. 12).

Таким чином, враховуючи, що ПАТ «Укрзалізниця» наділене владними управлінськими функціями у публічній сфері та в окремих випадках навіть здійснює юрисдикційне правозастосування, воно є юридичною особою публічного права за критерієм «Характер здійснюваної діяльності».

Саме досліджені вище критерії лягли в основу визначення юридичної особи публічного права у законодавстві Грузії. Так, відповідно до Закону Грузії «Про юридичну особу публічного права» від 28.05.1999 року[18] № 2052 юридична особа публічного права – створена відповідним законом, постановою Уряду Грузії або на підставі закону адміністративним актом органу державного управління, відособлена від законодавчих органів і органів державного управління організація, яка під контролем держави самостійно здійснює політичну, державну, соціальну, освітню, культурну та іншу публічну діяльність, а також створена нормативним актом вищого виконавчого органу автономної республіки, відособлена від органів державного управління організація, яка під контролем держави самостійно здійснює соціальну, освітню, культурну та іншу публічну діяльність.

Наведене визначення додатково підтверджує отримані вище висновки щодо статусу ПАТ «Укрзалізниця».

3. Юридичні особи приватного права, як правило, є суб’єктами основних прав і свобод, передбачених Конституцією, а для юридичних осіб публічного права така можливість не передбачена. Це пояснюється перш за все сутністю і призначенням основних прав і свобод, які покликані захистити приватних осіб від втручання з боку держави. Оскільки юридичні особи публічного права самі є державними органами або організаціями, передбачається, що потреби від захисту з боку держави не існує[19].

При визначенні чи є ПАТ «Укрзалізниця» суб’єктом основних прав і свобод слід використати положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року[20] (далі також – Конвенція). Згідно ст. 34 Конвенції Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, які вважають себе потерпілими від допущеного однією з Високих Договірних Сторін порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї.

Таким чином, якщо визнати ПАТ «Укрзалізниця» неурядовою організацією у контексті ст.34 Конвенції, то це товариство необхідно буде вважати суб’єктом прав і свобод, передбачених розділом І Конвенції. Останнє у свою чергу буде означати, що ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою приватного права.

Тлумачення терміну «неурядова організація» містися у ряді рішень Європейського суду з прав людини (далі також – Європейський Суд), які слід використати для вирішення поставленого вище питання. Вирішуючи питання, чи належить певна юридична особа до неурядової чи урядової організації, Європейський Суд бере до уваги її юридичний статус, характер її діяльності, контекст здійснення такої діяльності та ступінь незалежності особи від публічної влади.

Так, у справі Радіомовна корпорація «Радіо Франс» та інші проти Франції (Radio France and others - France) (№ 53984/00) Європейський Суд встановив, що національна радіомовна корпорація «Радіо Франс» не відноситься до категорії «урядових організацій». Європейський Суд вказав при цьому на такі фактори: 1) корпорація «Радіо Франс» не перебуває під контролем держави, але під контролем «незалежного відомства» - вищої ради з питань телебачення і радіомовлення (Conseil superieur de l’Audiovisuel); 2) корпорація «Радіо Франс» не має монополії в сфері радіомовлення, але функціонує в секторі, який є відкритим для конкуренції; 3) ця корпорація, по суті, є об’єктом регулювання законодавства про акціонерні компанії; 4) вона не наділена у своїй діяльності ніякими спеціальними повноваженнями, що виключають її зі сфери дії звичайних законів або з підсудності судів загальної юрисдикції. Європейський Суд виклав думку, що, хоча закон надає цій корпорації функції обслуговування суспільства і ця корпорація у значній мірі залежить від фінансування з боку держави, законодавець встановив правовий режим, мета якого полягає в тому, щоб гарантувати редакційну незалежність корпорації і її інституційну автономію. Таким чином, між компанією-заявником і компаніями, які керують приватними радіостанціями, існує лише невелике розходження, а закон, який поміщає радіомовлення в сферу, де допускається вільна конкуренція, аж ніяк не закріплює за компанією-заявником будь-якого домінуючого положення у цьому секторі.

У іншій справі – справа «Україна-Тюмень» проти України» (Заява № 22603/02), у п.27 рішення від 22 листопада 2007 року. Європейський Суд прийшов до висновку, що заявник є «неурядовою організацією» у розумінні ст.34 Конвенції, оскільки організація-заявник: 1) згідно з українським законодавством та положеннями установчого договору є інституційно автономною; 2) у своїй діяльності керується законодавством, що регулює діяльність господарських товариств; 3) перебуває під контролем та управлінням своїх засновників; 4) не здійснює інших ніж підприємницькі види діяльності (незважаючи на те, що деякі положення установчого договору можна тлумачити як такі, що наділяють заявника публічною функцією, а саме функцією реалізовувати «міжурядові рішення» у сфері підприємницької співпраці).

Із викладеного вбачається, що критерії віднесення організації до неурядової відповідають критеріям встановлення саме юридичної особи приватного права.

Якщо ж порівняти ПАТ «Укрзалізниця» із критеріями, за якими Європейський Суд встановлює неурядову організацію, то слід прийти до висновку, що ПАТ «Укрзалізниця» не є неурядовою організацію у контексті ст.34 Конвенції. Наведене свідчить, що ПАТ «Укрзалізниця» не є суб’єктом основних прав і свобод, передбачених Конвенцією, а отже і Конституцією України.

Таким чином, враховуючи, що ПАТ «Укрзалізниця» не є суб’єктом основних прав і свобод, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року і Конституцією України, то ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою публічного права.

4. Юридичні особи публічного права і їх органи мають різні за своїм характером владні повноваження державної, муніципальної та громадської корпоративної влади (в останньому випадку мова йде про громадські об’єднання). Такі повноваження можуть мати і нормотворчий, і розпорядчий, і інший характер, але у найширшому розумінні це управлінські повноваження. Вони мають дискреційний характер (чого не може бути у юридичної особи приватного права), тобто рішення юридичної особи публічного права, прийняті нею (її органами) на свій розсуд, але у межах закону, поширюються на третіх осіб[21].

У деяких випадках юридичні особи публічного права наділені правомочностями видання нормативних актів, що для юридичних осіб приватного права виключено[22]. Такі висновки підтримується В.М. Зубар, який зазначає, що більшість юридичних осіб публічного права мають владні повноваження стосовно третіх осіб, здійснюючи їх шляхом видання відповідно нормативно-правових актів, що стають обов’язковими для виконання останніми. Юридичні особи приватного права на відміну від юридичних осіб публічного права не наділені можливістю видавати нормативно-правові акти[23].

Вивчення Статуту ПАТ «Укрзалізниця» показує, що ця корпорація володіє окремими нормотворчими правомочностями: вона розробляє нормативну та технологічну документацію, а також виконує роботи зі стандартизації у галузі залізничного транспорту (пп. 24 та 26 п. 6). Стандарт же – це «нормативний документ …» (п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону «Про стандартизацію»).

Таким чином, враховуючи, що ПАТ «Укрзалізниця» має право розробляти нормативні акти та має право приймати управлінські рішення обов’язкові для третіх осіб, то ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою публічного права за критерієм «Правотворчі правомочності».

5. В якості однієї з особливостей юридичних осіб публічного права визнається особливе правове становище майна даних осіб, яке, як правило, знаходиться у власності держави і передається юридичній особі у користування для здійснення передбаченої законом або установчим актом діяльності. Що стосується юридичних осіб приватного права, за загальним правилом їх майно є власністю даних юридичних осіб, які можуть вільно розпоряджаються цим майном[24].

Публічні юридичні особи, як правило, не володіють майном на праві власності[25].

Майно юридичної особи публічного права (і у цьому полягає головне) використовується не для отримання прибутку, іншої господарської діяльності, а для здійснення її повноважень (компетенції). Питання про майно має вторинний, підлеглий характер по відношенню до повноважень (компетенції)[26].

За п. 30 Статуту ПАТ «Укрзалізниця», майно товариства складають основні фонди, оборотні засоби, кошти, майнові права, зокрема право господарського відання майном, переданим товариству на праві господарського відання, та право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту, акції (частки) у статутному капіталі господарських товариств, інші матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери, а також інші активи, відображені в бухгалтерському обліку товариства. Тобто, частина майна досліджуваного акціонерного товариства належить йому на праві власності, а частина на праві господарського відання. При цьому, «здійснюючи право власності, товариство володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності товариства» (п. 32 Статуту). Водночас, відповідно до п. 34 Статуту ПАТ «Укрзалізниця»: «Товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством. Майно, що є державною власністю і закріплене за товариством на праві господарського відання, включається до його активів. Товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна». Більш детальні приписи стосовно відповідної частини майна Укрзалізниці передбачені в ст. 5 Закону «Про залізничний транспорт»: «1. Магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об’єкти і майно,  призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання та не підлягають приватизації. 2. АТ "Укрзалізниця" не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, вносити до статутного (складеного) капіталу суб’єктів господарювання майно, що є державною власністю та передано АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання, а також вчиняти інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна».

Вищенаведене дає підстави стверджувати, що ПАТ «Укрзалізниця» не є суб’єктом права приватної власності щодо всього майна, визначеного у п. 30 Статуту ПАТ «Укрзалізниця».

Таким чином, враховуючи, що ПАТ «Укрзалізниця» не є власником майна всього майна, яке відображене у її балансі, та не є суб’єктом права приватної власності, для даного товариства є характерними ознаки саме юридичної особою публічного права.

6. Органи управління юридичних осіб публічного права у кожному конкретному випадку визначаються окремим нормативним актом, а органи управління юридичних осіб приватного права встановлюються законом і формуються засновниками цих осіб[27].

В пунктах 53 та 54 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» закріплюються наступні приписи стосовно вищого органу управління товариством: «53. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. 54. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами товариства, виконуються Кабінетом Міністрів України одноосібно. Вищий орган може вирішувати будь-які питання діяльності товариства».

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) як відомості про органи управління юридичної особи зазначено – Кабінет Міністрів України.

Таким чином, враховуючи, що характеристики управління ПАТ «Укрзалізниця» не відповідають тим, які притаманні для юридичної особи приватного права, то ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою публічного права.

 

У доктрині адміністративного права фундаментальним науковим дослідженням юридичної особи публічного права є докторська дисертація О.О. Ястребова, висновки щодо поняття цієї юридичної особи якого значним чином відповідають описаним вище ознакам та їх інтерпретації. Так, в якості головної підстави розмежування юридичних осіб визнається критерій інтегрованості юридичної особи у систему публічного управління. Всі інші критерії: критерій мети, критерій наявності або відсутності владних повноважень, критерій походження (способу утворення) повинні використовуватися кумулятивно для конкретизації основного критерію.

При цьому юридичною особою публічного права слід розуміти організацію, яка створена законом або на виконання закону для реалізації суспільно значимих цілей, інтегрована в систему публічного управління і діє від свого імені у встановленій організаційно-правовій формі та в рамках правового режиму, визначеного в своїй основі нормами публічного права[28].

Не складно помітити, що характеристики ПАТ «Укрзалізниця» дозволяють вести мову про те, що це товариство інтегроване у систему публічного управління України. Це обґрунтовується тим, що ПАТ «Укрзалізниця», як було встановлено вище, наділено публічними повноваженнями та може здійснювати управлінську діяльність щодо третіх осіб. Додатково підтвердимо зазначений висновок посиланням на ч. 5 ст. 7 Закону «Про залізничний транспорт», згідно з якою в деяких випадках товариство «Укрзалізниця» за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під’їзних колій. А відповідно до ч. 3 ст. 14 названого закону: управління мобілізаційною підготовкою та цивільною обороною на залізничному транспорті загального користування здійснюється АТ "Укрзалізниця".

 

Дослідження характеристик ПАТ «Укрзалізниця» через призму критеріїв розмежування юридичних осіб на юридичних осіб публічного та приватного права, які вироблені у правовій доктрині, а також закріплені у законодавстві України, а саме таких критеріїв, як:

1. Виникнення юридичної особи (порядок створення юридичної особи);

2. Джерело правового регулювання порядку створення, організаційно-правових форм та правового статусу юридичної особи;

3. Характер здійснюваної діяльності;

4. Суб’єкт конституційних прав;

5. Правотворчі правомочності;

6. Правове становище майна;

Управління юридичною особою,

дає підстави стверджувати, що ПАТ «Укрзалізниця» за правовою доктриною, а також згідно до ст. 81 ЦК України є юридичною особою публічного права.


[1] Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 року № 1700-VII : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.

[2] Цивільний кодекс України від 16.01.2003 року № 435-IV : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

[3] Щодо застосування антикорупційного законодавства: лист Міністерства юстиції України від 11.03.2014 року № 1050-0-4-14-1111 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1050323-14.

[4] Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування: Закон України від 23 лютого 2012 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4442-17

[5] Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/200-2014-%D0%BF

[6] Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”: Постанова Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2015-%D0%BF

[7] Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права : монографія / Кучеренко І.М. – К. : Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С.13 (328 с.)

[8] Чиркин В.Е. Юридическое лицо публичного права / В.Е. Чиркин // Журнал российского права. – 2005. – №5

[9] Чиркин В.Е. Необходимо ли понятие юридического лица публичного права? // Государство и право. № 5, 2006. С. 26.

[10] Чантурия Л. Юридические лица публичного права и их место в гражданском праве (материалы доклада, сделанного в ташкентском государственном юридическом институте 29 июня 2007 года) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cac-civillaw.uni-bremen.de/publikationen/chanturia.jur.per.oeff.recht.ru.rtf.

[11] Салей Е.А. Публичные юридические лица (по материалам Республики Беларусь) / Е.А. Салей // Унiверситетськi навуковi записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2012. – № 1 (41). – С. 340-348.

[12] Усков О.Ю. Юридические лица публичного права: понятие и виды / О.Ю. Усков // Журнал российского права. – 2010. – №6. – С.107 (С.101-111).

[13] Майданик Р. Юридичні особи публічного права в Україні: поняття, моделі регулювання / Р. Майданик Юридична Україна. – 2010. – № 3 (87). – С.11-16.

[14] Олькіна О.В. Конституціоналізація поняття «юридична особа публічного права» / О.В.Олькіна // Порівняльно-аналітичне право. – 2014. – №4. – С.70, 71 (С.69-71) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pap.in.ua/4_2014/17.pdf.

[15] Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17.03.2011 року № 3166-VI : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3166-17.

[16] Питання публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”: Постанова Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/735-2015-%D0%BF

[17] Про залізничний транспорт: Закон України від 04 липня 1996 р. : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/273/96-%D0%B2%D1%80#o166

[18] O юридическом лице публичного права : Закон Грузии от 28.05.1999 року № 2052 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://matsne.gov.ge/ru/document/view/19204.

[19] Чантурия Л. Юридические лица публичного права и их место в гражданском праве (материалы доклада, сделанного в ташкентском государственном юридическом институте 29 июня 2007 года) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cac-civillaw.uni-bremen.de/publikationen/chanturia.jur.per.oeff.recht.ru.rtf.

[20] Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004.

[21] Чиркин В.Е. Юридическое лицо публичного права / В.Е. Чиркин // Журнал российского права. – 2005. – №5

[22] Чантурия Л. Юридические лица публичного права и их место в гражданском праве (материалы доклада, сделанного в ташкентском государственном юридическом институте 29 июня 2007 года) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cac-civillaw.uni-bremen.de/publikationen/chanturia.jur.per.oeff.recht.ru.rtf.

[23] Зубар В.М. Критерії поділу юридичних осіб на осіб публічного та приватного права / В.М. Зубар // Правове життя сучасної України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої ювілею академіка С.В. Ківалова (16-17 травня 2014 р., м. Одеса): у 2 т. Т. 1/відп. ред. В.М. Дрьомін. – Одеса: Юридична література, 2014. – С. 272-274

[24] Чантурия Л. Юридические лица публичного права и их место в гражданском праве (материалы доклада, сделанного в ташкентском государственном юридическом институте 29 июня 2007 года) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cac-civillaw.uni-bremen.de/publikationen/chanturia.jur.per.oeff.recht.ru.rtf.

[25] Салей Е.А. Публичные юридические лица (по материалам Республики Беларусь) / Е.А. Салей // Унiверситетськi навуковi записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2012. – № 1 (41). – С. 340-348.

[26] Чиркин В.Е. Юридическое лицо публичного права / В.Е. Чиркин // Журнал российского права. – 2005. – №5

[27] Чантурия Л. Юридические лица публичного права и их место в гражданском праве (материалы доклада, сделанного в ташкентском государственном юридическом институте 29 июня 2007 года) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cac-civillaw.uni-bremen.de/publikationen/chanturia.jur.per.oeff.recht.ru.rtf.

[28] Ястребов О. А. Юридическое лицо публичного права: сравнительно-правовое исследование : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юр. наук : спец. 12.00.14 – административное право, финансовое право, информационное право / Ястребов Олег Александрович – Москва, 2010. – С.14,15 (60 с.)


Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 177; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:




Мы поможем в написании ваших работ!